Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/1149/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/1149/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області

до 1) Львівської обласної ради

2) Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства

3) Перемишлянського районного товариства мисливців і рибалок "Лісівник"

про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради № 799 від 20.06.2013 року, визнання недійсним договору № 35 від 16.07.2013 року

Представники сторін:

від прокуратури: Скляр Д.Ю. - службове посвідчення № 041074 від 03.02.016 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури Львівської області до Львівської обласної ради, Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Перемишлянського районного товариства мисливців і рибалок "Лісівник" про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради №799 від 20.06.2013 року, визнання недійсним договору №35 від 16.07.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням процедури надання в користування мисливських угідь при прийнятті спірного рішення та, відповідно, укладенні оспорюваного договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.02.2017 р.

В судове засідання 13.02.2017 р. представники відповідачів 1, 2, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 25.01.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник прокуратури не виконав вимоги ухвали суду від 25.01.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено на 27.02.2017 року.

13.02.2017 року (після судового засідання) до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від Перемишлянського районного товариства мисливців і рибалок "Лісівник" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.02.2017 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшло письмове пояснення №263/03 від 10.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2017 року розгляд справи відкладено на 20.03.2017 року у зв'язку з неявкою сторін.

27.02.2017 року (після судового засідання) до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшло письмове пояснення №316/02ю від 23.02.2017 року.

В судове засідання 20.03.2017 року представники відповідач 1, 2, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 25.01.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Прокурора позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Рішенням Львівської обласної ради №799 від 20.06.2013 Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Перемишлянському ТМіР Лісівник надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 (п'ятнадцять) років Перемишлянському товариству мисливців і рибалок Лісівник у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення.

Відповідно до додатку до рішення всього передано угідь 13 378,03 га, у тому числі польові - 7322,83 га, лісові - 5971,4 га, водно-болотні - 83,8 га. Межі мисливських угідь: від с. Давидів по залізничній колії через с. Старе Село, с. Будьків, с. Підмонастир, с. великі Глібовичі до с. Вибранівка по границі Перемишлянського і Жидачівського районів до с. Любешка, через с. Любешка через с. Стоки, с. Стрілки, с. Волове, с. Стрілки, с. Волове, с. Мостище, с. Підгорище, с. Романівка, с. Селиська, с. Ганачівка, с. Затемне, с. Коросне, с. Перемишляни, с. Борщів, с. Виписки по границі із ДП Золочівський лісгосп (Гологірське і НЕстюківське лісництва), до с. Унів, по границі Золочівського району до с. Під'ярків, границею Пустомитівського району до с. Відники, по автодорозі до с. Давидів. Крім земель Бібрської міської ради, Стрілківської сільської ради Перемишлянського району і земель Старосільської та Звернигородської сільських рад Пустомитівського району, на які немає погодження.

На виконання рішення, 26.07.2013 року Перемишлянським товариство мисливців і рибалок Лісівник укладено з Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір №35 про умови ведення мисливських господарств.

Як зазначено прокурором та вбачається з матеріалів справи, рішенням Великоглібовецької сільської ради №374 від 10.04.2012 "Про погодження користування мисливськими угіддями Перемишлянському районному товариству мисливці і рибалок "Лісівник" погоджено користування мисливськими угіддями загальною площею 1962 га, з яких 1886 га-польові угіддя, 76 га-водно-болотні терміном на 8 років .

Рішенням Романівської сільської ради №159 від 03.02.2012 Про розгляд листа РТМіР "Лісівник" погоджено користування мисливськими угіддями загальною площею 325 га (польові угіддя), терміном на 3 роки.

Проте, Львівською обласною радою 20.06.2013 прийнято рішення №799, згідно з яким, всупереч законодавства не враховано термін, на який вказані органи місцевого самоврядування погодили використання земель та надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років, тобто до 20.06.2028.

Також, при прийнятті Львівською обласною радою оспорюваного рішення прийнято як належне погодження ТОВ " Агрокультура Захід" №414 від 12.12.2012 , яким товариство надає погодження у користування мисливськими угіддями на землях, що є у їх користуванні загальною площею 575 га, які знаходяться на території Липовецької сільської ради за межами населених пунктів строком на один рік за умови наявності попередньої згоди із сторони власників земельних ділянок , однак в матеріалах такі відсутні.

В листі-погодженні №28 від 17.09.12р. ТОВ "Великоглібовецьке", яким останнє надає згоду (без зазначення на який термін ) на користування мисливськими угіддями, які знаходяться на орендованих земельних ділянках пайовиків-жителів сільських рад Перемишлянського району загальною площею 593,1443 га, а саме: на території Романівської сільської ради (с.Селиська) -114,01 га, Великоглібовецької сільської ради-416,44 га, Бібрської міської ради-62,6943 га.

З листа-погодження №43 від 02.10.2012 року приватної агрофірми "КАП", вбачається що вона надає згоду (без зазначення на який термін ) на користування мисливськими угіддями площею 246,11 га, які знаходяться на орендованих земельних ділянках пайовиків - жителів Лагодівської сільської ради.

Також, листом-погодження ТОВ "Перемишляниагро" надало згоду (без зазначення на який термін ) на користування мисливськими угіддями, які знаходяться на орендованих земельних ділянках пайовиків жителів сільських рад загальною площею 1123,8489 га, зокрема на території Ланівської сільської ради - 86,2479га., Стрілківської сільської ради -39 га., Станимирської сільської ради - 265,5 га, Короснянської сільської ради 453,96 га, Боршівської сільської ради - 279,141 га.

Як зазначено прокурором, на момент прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення, не усіма законними власниками та користувачами земельних ділянок були надані погодження на ведення мисливського господарства в їх межах. Зокрема, такі відсутні від власників паїв, в тому числі органів місцевого самоврядування (в разі визнання таких в порядку, визначеному ст. 1277 Цивільного Кодексу України від умерлою спадщиною) на територіях: Липовецької сільської ради (575 га.) , Романівської сільської ради (с.Селиська) (114,01' га), Великоглібовецької сільської ради (416,44 га), Бібрської міської ради (62,6943 га), Лагодівської сільської ради (246.11 га), Ланівської сільської ради (86,2479га), Стрілківської сільської ради (39 га), Станимирської сільської ради (265,5 га), Короснянської сільської ради (453,96 га), Боршівської сільської ради (279,141 га). Відсутні також будь-які погодження з боку Перемишлянської районної державної адміністрації, до повноважень якої (до 01.01.2013) належало право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а також Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, якому з 1 січня 2013 року Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності законодавець надав право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення.

Прийняття Львівською обласною радою всупереч статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання рішення №799 від 20.06.2013 без погодження надання у користування Перемишлянському товариству мисливців і рибалок Лісівник мисливських угідь з власниками та користувачами земельних ділянок, і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Згідно зі статтею 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Зазначене випливає із положень статей 78, 79 Земельного Кодексу України, які передбачають, що право власності на землю є правом володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначає право власності загалом як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб".

Суд зазначає, що з метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, право власності на землю (земельну ділянку) доцільно визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним.

Разом із тим, суд наголошує, що хоча право власності й не можна звести до сукупності повноважень із володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, вони, поза сумнівом, складають основний зміст права власності, що крім зазначеного підтверджено, ще і положеннями інших нормативно-правових актів, зокрема ст. 317 ЦК України та ст. 134 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із Конституцією України (ч. 2 ст. 14), право власності на землю "набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".

Суд зазначає, що у даному випадку, виходячи з контексту, поняття "закон" вживається у вузькому, буквальному розумінні - як акт парламенту, прийнятий за специфічною (законодавчою) процедурою.

Статтею 134 Господарського Кодексу встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладену норму закону суд виділяє специфічну ознаку, яка властива саме правомочностям власника. Вона (ознака) полягає в тому, що власник належні йому правомочності здійснює на свій розсуд. Стосовно права власності, здійснення права на свій розсуд, у тому числі і розпорядження ним, то це означає, що влада (воля) власника спирається безпосередньо на закон, існує незалежно від волі всіх інших осіб щодо цієї речі. Волевиявлення всіх інших осіб не лише спирається на закон, а й залежить від волі власника, зумовлене нею . Водночас у процесі реалізації права власності власник не повинен порушувати права і законні інтереси інших осіб, які в деяких випадках можуть суперечити інтересам власника.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя є ділянками суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходиться мисливське угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

При цьому слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" власники та користувачі земельних ділянок мають переважне право на користування мисливськими угіддями.

Отже, суд наголошує, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

Львівським обласним управлінням лісового господарства надано письмові пояснення, в яких зазначено, що на сьогоднішній день значно змінилася нормативно-правова база в сфері земельних відносин, було проведено розпаювання земель сільськогосподарських підприємств. Все це призвело до того, що землі, на яких розташовані мисливські угіддя, опинилися у власності багатьох фізичних та юридичних осіб. Як наслідок, на практиці дуже важко, а часом фактично неможливо виконати норми ч. 1 ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання про погодження з власником або користувачем земельної ділянки при наданні мисливських угідь в користування. Нотаріальне посвідчення згоди на користування кожного власника земельної ділянки, на якій розташовані мисливські угіддя, є додатковим фінансовим тягарем для організацій мисливців. Крім цього земельні ділянки незначних розмірів (0,01 - 10га) істотно не впливають на ведення мисливського господарства, і саме таких дрібних ділянок у пайовиків найбільше. Щоб уникнути конфліктів з пайовиками претенденти на користування мисливськими угіддями збирають погодження у основних землекористувачів (орендарів) - земельних ділянок, беруть погодження сільських рад та експлікації у органів Держгеокадастру тощо.

Відповідачами не надано документів на підтвердження спростування тверджень прокурора.

Таким чином, законом встановлено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження усіх власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, які планується отримати у користування для ведення мисливського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2010р. у справі №50/550-50/560.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

В той же час, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Львівська обласна рада, всупереч ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняла рішення №799 від 20.06.2013 року Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Перемишлянському ТМіР Лісівник без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, тому є підстави відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" для визнання цього рішення незаконним та його скасування.

Що стосується договору №35 про умови ведення мисливського господарства від 16.07.2013 року, що укладений між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Перемишлянським районним товариством мисливців і рибалок "Лісівник", то суд зазначає наступне.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Укладений на виконання вказаного рішення договір № 35 про умови ведення мисливського господарства від 14.03.2013 також суперечить ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки всупереч вимогам даної статті Закону на відведення земельної ділянки, щодо умов ведення мисливського господарства відповідачем-2 на які було укладено спірний договір, погодження усіма землекористувачами, землевласниками та органами місцевого самоврядування не надавалося, тому спірний договір визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1. ст..33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Львівської обласної ради №799 від 20.06.2013 Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Перемишлянському ТМіР Лісівник з додатком до цього рішення.

3. Визнати недійсним договір №35 про умови ведення мисливського господарства від 16.07.2013 року, що укладений між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (79054, Львівська область, місто Львів, вул. Яворницького, будинок 8-Б, код ЄДРПОУ 35227669) та Перемишлянським районним товариством мисливців і рибалок "Лісівник" (81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. В. Стуса, будинок 44, код ЄДРПОУ 22412217).

4. Стягнути з Львівської обласної ради (79008, Львівська область, м. Львів, вул.. Винниченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 22340506) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.

5. Стягнути з Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (79054, Львівська область, місто Львів, вул. Яворницького, будинок 8-Б, код ЄДРПОУ 35227669) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.

6. Стягнути з Перемишлянського районного товариства мисливців і рибалок "Лісівник" (81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. В. Стуса, будинок 44, код ЄДРПОУ 22412217) на користь прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031, рахунок №35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 66 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 06.04.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий