Рішення

від 03.04.2017 по справі 922/3113/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р.Справа № 922/3113/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосклад", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення 138674,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 30.08.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 592 від 07.02.2017 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосклад" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (відповідача), в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовної вимоги про стягнення основного боргу та заяви про зміну предмету позову, а.с. 42-47) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу №25 від 29.02.2016 р. в розмірі 138 674,69 грн., з яких: основний борг в розмірі 105 851,70 грн. за видатковими накладними: б/н від 29.03.2016 р. на суму 92 136,00 грн. та №14 від 31.05.2016 р. на суму 13 715,70 грн., а також пеня в розмірі 28 199,79 грн. та 3% річних в розмірі 4 623,20 грн. за видатковими накладними: б/н від 29.03.2016 р. на суму 92 136,00 грн., №6 від 04.05.2016 р. суму 27920,00 грн., №7 від 06.05.2016 р. на суму 45 370,00 грн., №8 від 07.05.2016 р. на суму 45 370,00 грн., №9 від 13.05.2016 р. на суму 48860,00 грн., №10 від 16.05.2016 р. на суму 38 390,00 грн., №11 від 20.05.2016 р. на суму 39 786,00 грн., №12 від 25.05.2016 р. на суму 37 692,00 грн. та №13 від 30.05.2016 р. на суму 37 692,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2016 року провадження у справі № 922/3113/16 було зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 922/3534/16.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 24.01.2017 року № 45 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, у зв`язку з відсутністю повноважень судді Макаренко О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.01.2017 року, справу № 922/3113/16 призначено до розгляду судді Добрелі Н.С.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.03.2017 року представник позивача надав заяву про поновлення провадження у справі (вх. № 8720), у зв`язку з набранням рішенням по справі № 922/3534/16 законної сили 02.02.2017 року. В обґрунтування вказаного клопотання, позивачем було надано до суду постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року по справі № 922/3534/16, якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2017 року провадження у справі № 922/3113/16 було поновлено та призначено її до розгляду на 03.04.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.03.2017 року представник позивача надав пояснення по справі (вх. № 10802).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.04.2017 року представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру пені на 50% (11099/17).

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зменшенні розміру пені на 50% заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017 року визнав позов, просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосклад" (позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 25, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується поставити товар - деревина необроблена (дрова твердолитяної породи (буд, граб, акація, ясен або еквівалент), довжиною 1 метр), а відповідач - прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 договору кількість товару 1666,65 скл./м.

Згідно додаткової угоди №1 до договору кількість товару становить 1432,65 скл./м.

Згідно додаткової угоди №2 до договору поставка та отримання товару здійснюється у лютому-травні 2016 року.

Відповідно до п.4.1 Договору - розрахунки проводяться Замовником безготівковим розрахунком на рахунок Постачальника після отримання оформлених обома сторонами накладних на товар.

Відповідно до п.4.2 Договору - оплата здійснюється частинами в впродовж 14 календарних днів з моменту отримання оформлених видаткових накладних на товар, відповідно статей 46,49 Бюджетного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом березня-травня 2016 року було поставлено в адресу відповідача наступні партії дров відповідно до наступних видаткових накладних:

- Видаткова накладна №1 від 21.03.2016 року на 180 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №2 від 28.03.2016 року на 251 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №3 від 28.04.2016 року на 390 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №б/н від 29.03.2016 року на 132 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №6 від 04.05.2016 року на 40 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №7 від 06.05.2016 року на 65 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №8 від 07.05.2016 року на 65 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №9 від 13.05.2016 року на 70 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №10 від 16.05.2016 року на 55 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №11 від 20.05.2016 року на 57 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №12 від 25.05.2016 року на 54 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №13 від 30.05.2016 року на 54 скл./м. дров;

- Видаткова накладна №14 від 31.05.2016 року на 19,65 скл./м. дров.

Отже всього було поставлено відповідачу 1432,65 скл./м. дров, загальною вартістю 999989,70грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було здійснено оплати за накладною від 29.03.2016 року на 132 скл./м. дров та накладною № 14 від 31.05.2016 року на 19,65 скл./м. дров.

Таким чином відповідачем своєчасно було здійснено оплату за отримані дрова по видатковим накладним №1-3, а саме згідно видаткової накладної №1 від 21.03.2016 року оплата була проведена 25.03.2016 року у сумі 125640,00 грн., згідно видаткової накладної №2 від 28.03.2016 року оплата була проведена 30.03.2016 року у сумі 175198,00 грн., згідно видаткової накладної №3 від 28.04.2016 року оплата була проведена 04.05.2016 року у сумі 272220,00 грн., всього було здійснено оплату у сумі 573057,00 грн.

Заборгованість по поставленим дровам згідно видаткових накладних №6 від 04.05.2016 року, №7 від 06.05.2016 року, №8 від 07.05.2016 року, №9 від 13.05.2016 року, №10 від 16.05.2016 року, №11 від 20.05.2016 року, №12 від 25.05.2016, №13 від 30.05.2016 року на загальну суму 321080,00 грн. відповідачем була погашена відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 04.102.106 року по справі №922/2927/16.

Як встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року у справі №922/3534/16 позивачем фактично дрова для опалення згідно вказаних видаткових накладних було поставлено: 29.03.2016 року - 132 скл/м (видаткова накладна №б/н від 29.03.2016 року), 01.06.2016 року - 19,65 скл./м (видаткова накладна №14 від 31.05.2016 року).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв`язку з наведеними обставинами, 05.10.2016 року позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути заборгованість лише за видатковими накладними від 23.09.2016 року та від 31.05.2016 року, яка прийнята судом до розгляду.

Отже, як зазначає позивач, заборгованість у сумі 105851,70 грн., яка виникла згідно видаткових накладних №б/н від 29.03.2016, №14 від 31.05.2016 року, відповідачем на сьогоднішній день не погашена, що і викликало необхідність позивача звернутися до суду за захистом порушеного майнового права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить зі наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 690 ЦК України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Фактично покупець вчинив дії щодо прийняття вказаного товару, товар відповідачем покупцю не повертався, листи щодо повернення вказаного товару в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази про повернення позивачеві вказаного товару. У зв'язку із цим у покупця виник обов'язок оплатити прийнятий товар.

Відповідач в судовому засіданні визнав наявність заборгованості.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 25 від 29.02.2016 року у розмірі 105851,70 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4623,30 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 4623,20 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 28199,79 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.4 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару (робіт або послуг) за бюджетні кошти відповідач сплачує позивачу штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідач в свою чергу просить суд зменшити розмір неустойки на 50% посилаючись на те, що останній є структурним підрозділом Міністерства оборони України та фінансується з державного бюджету. Також відповідач просить суд врахувати скрутний стан в економіці та державному бюджеті.

Суд, розглянувши зазначене клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки на 50% вважає за можливе його задовольнити , з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги недостатність фінансування з державного бюджету та відсутність заперечень з боку позивача щодо зменшення розміру пені, суд задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені, яка підлягає до стягнення на 50%.

Судом було зроблено перерахунок розміру нарахованої позивачем пені у зв'язку зі зменшенням розміру неустойки на 50%, і з урахуванням перерахунку, підлягає стягненню сума пені в розмірі 14099,90 грн., а в іншій частині пені в сумі 14099,90 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 6896,32 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 267, 509, 525, 530, 598, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 232, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44-49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосклад" (61039, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40092668) 105851,70 грн. основного боргу, 4623,20 грн. 3% річних, 14099,90 грн. пені та 2080.12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 14099,90 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 05.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/3113/16