Рішення

від 03.04.2017 по справі 906/167/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" квітня 2017 р. Справа № 906/167/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача (прокурор): ОСОБА_1- сл. посвідчення № 031537 від 23.01.2015;

від відповідача: ОСОБА_2- сільський голова - посвідчення № 22 від 01.12.2015 ( в засіданні суду 16.03.17р.);

від третьої особи: не прибув.

В засіданні суду 16.03.17р. оголошувалась перерва до 10:30 год. 03.04.17р. в порядку статті 77 ГПК України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави (м. Новоград-Волинський)

до Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району (м. Новоград - Волинський)

про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 7 скликання від 25 березня 2016р. №68

Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району про визнання незаконним та скасування рішення №68 рішення 5 сесії сьомого скликання № 68 від 25.03.2016 "Про надання дозволу на користування та обслуговування річки "Церем"".

Підставами позову визначено ст. 19 Конституції України, ст. 51 Водного кодексу України, ст.ст. 122 та 123 Земельного кодексу України , які порушено відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 27.02.2017 позовну заяву прокурора судом було прийнято, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні суду на 16.03.2017. Також вказаною ухвалою судом було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 організацію "Церем".

До початку судового засідання 16.03.2016, через загальний відділ суду надійшли наступні документи:

- 13.03.2017 від Новоград-Волинської місцевої прокуратури електронною поштою та 15.03.2017, безпосередньо через загальний відділ суду, на виконання вимог попередньої ухвали суду надійшов супровідний лист № 87хи-95 вих-17 від 10.03.20017, згідно якого останній направляє докази направлення третій особі позовної заяви з додатками;

- 14.03.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 76 від 13.03.2017, до відзиву додано рішення Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області № 140 від 10.03.2017 про скасування рішення 5 сесії сьомого скликання № 68 від 25.03.2016 " Про надання дозволу на користування та обслуговування річки "Церем"".

В засіданні суду 16.03.2017 прокурор позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в засіданні суду надала пояснення згідно відзиву на позовну заяву № 76 від 13.03.2017. В усні формі підтвердила, що рішення сільської ради № 68 від 25.03.2016 не було виконано шляхом укладення договору, та в подальшому було скасовано рішенням сільської ради № 140 від 10.03.2017.

Представник третьої особи в засідання суду 16.03.2017 не прибув, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за належною адресою третьої особи (а. с. 29).

Після оголошеної перерви в засідання суду прокурор позов підтримав у повному обсязі. Від відповідача та третьої особи додаткових пояснень , доказів , інше не отримано.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними у ній документами.

Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 5 сесії 7 скликання Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 25 березня 2016 року за № 68 передано в користування та обслуговування ОСОБА_3 організації "Церем" водойми річки Церем в межах населеного пункту с. Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирського області ( далі - Рішення № 68) (а. с. 14).

Судом встановлено, що до прийняття Рішення № 68 будь-які конкурсні процедури відбору користувача водойми річки Церем не проводились, та після прийняття Рішення № 68 будь-які юридично значимі дії, як - то укладення договору оренди водойми річки Церем , не вчинялись.

До звернення з цим позовом до суду, прокурор отримав наступні роз'яснення у Новоград-Волинського міжрайонного управління водного господарства стосовно водного об'єкта, право користування та обслуговування яким надано Рішенням № 68 наступного змісту:

- річка Церем згідно класифікації річок України відноситься до малих річок і є лівою притокою середньої р.Случ; бере початок на північ від села П'ятирічки Баранівського району; загальна довжина р. Церем на території Новорад-Волинського району 47 км; заплава р. Церем місцями заболочена, поросла луговою рослинністю, чагарниками;

- з метою створення зрошуваних пасовищ в с. Орепи і в с. Пилиповичі Новоград- Волинського району, захисту прилеглих територій від затоплення та підтоплення, а також припинення ерозійних процесів на р. Церем у 1974 році було побудовано русловий шлюз В-8х3х3 із земляною греблею та водосховищем; площа водного дзеркала водосховища складає 27 га при нормальному підпертому рівні ( далі - НПР) , об'єм водосховища при НПР - 270,0 тис. куб. м, глибина максимальна - 3,0 м, середня - 1м; максимальна ширина - 130м, середня ширина -70м; земляна гребля довжиною 132м, шириною по гребеню 3м служить для створення запасу води і підняття її рівня для подачі на полив (а.с. 15).

Судом встановлено, що з 05.03.2016року у селі Пилиповичі створена громадська організація "Церем" , метою якої є , зокрема, розвиток в регіоні любительського та спортивного риболовства ( а.с. 18).

З вищевикладеного, та оскільки відповідачем не спростовані обставини , викладені у роз'ясненні Новоград-Волинського міжрайонного управління водного господарства, судом встановлено, що Рішенням № 68 в користування та обслуговування ОСОБА_3 організації "Церем" фактично надано штучно створене з русла річки Церем водосховище, іменоване як " водойма річки Церем", довжина якої щонайменше сягає 47 км. Водночас у справі відсутні докази на підтвердження тим обставинам, що водосховище знаходиться в адміністративних межах села Пилиповичі, оскільки створювалось для зрошування пасовищ в цьому селі, що аж ніяк не доводить, що останні знаходились також в адміністративних межах цього села. Тоді як ці обставини мають значення в частині наявності у Пилиповицької сільської ради повноважень на розпорядження водним об'єктом - водосховищем за правилами ст. 122 ЗК України. Водночас відповідність /невідповідність Рішення № 68 судом оцінюватиметься за підставами, визначеними прокурором.

Окрім того, після порушення провадження у справі та до винесення рішення суду, 10 березня 2017року відбулась 10 сесія 7 скликання Пилиповицької сільської ради, на якій було скасовано Рішення № 68 ( а. с. 33).

Дослідивши матеріали справи у сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити з наступних підстав.

За змістом статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття окремими громадянами, юридичними особами, а також громадськими організаціями права користування природними ресурсами в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи , виконуючи від імені Українського народу права власника природних ресурсів, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, при прийнятті рішень щодо розпорядження ними (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно з ч.2 ст.29 ГПК України прокурор набуває статусу позивача за позовом, поданим в інтересах держави у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Статтею 10 Закону України "Про місце самоврядування в Україні" № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах , зокрема, села, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею ( ст.1 № 280/97-ВР ).

Відповідно до статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відтак, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Так, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Отже, Пилиповицька сільська рада, представляючи територіальну громаду села Пилиповичі, діє в її інтересах як суспільних ( п.3.2 мотив. частини Рішення КСУ від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Європейський суд з прав людини у п. 54 рішенні від 02.11.2004 р. у справі Трегубенко проти України категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Враховуючи, що Рішенням № 68 Пилиповицької сільської ради надано водний об'єкт (водосховище) в користування та обслуговування ОСОБА_3 організації "Церем" іменований як "водойма річки Церем" без посилання на застосовані норми чинного законодавства при його прийнятті, без визначення строку такого користування та обслуговування, а також розміру плати за таке користування тощо, тоді як правовий режим земель водного фонду та прибережних охоронних смуг, покликаний створювати сприятливий режим водному об'єкту, який є об'єктом права власності Українського народу, суд вважає, що прокурор вірно звернувся в даному випадку до суду з позовом в інтересах держави, оскільки це становить суспільний інтерес.

Згідно зі статтею 3 Водного кодексу України усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водостоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду згідно зі статтями 4 Водного кодексу України та 58 Земельного кодексу України належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (стаття 59 ЗК).

Подібне правило містить ч.1 ст. 51 Водного кодексу України ( в редакції, чинній станом на 25.03.16р.), згідно якої у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою, як це передбачає ч.3 ст. 51 цього Кодексу.

Частина 5 ст. 51 цього Кодексу встановлює імперативне правило про те, що надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта.

Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, згідно якого паспорт містить характеристику водного об'єкта, виготовляється на замовлення орендодавця, погоджується з Державним агентством водних ресурсів України та підлягає перегляду кожні п'ять років.

Таким чином, водні об'єкти (водосховища) надаються для рибогосподарських потреб, виключно у користування за договором оренди земель водного фонду, який укладається за результатами земельних торгів, а ідентифікація водних об'єктів (водосховищ) забезпечується паспортом.

Стосовно суб'єктів розпорядження водними об'єктами (водосховищами).

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно п.п. "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські ради передають земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Чинний з 01.01.2013року Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення " (далі - Закон про розмежування земель), встановив, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У ч. 1 ст. 173 Земельного кодексу України передбачено, що межа села - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію села від інших територій.

Згідно з ч. 2 цієї статті межі села встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

У п. 8. розділу II " Прикінцеві та перехідні положення" Закону про розмежування земель передбачено, що у разі якщо межі сіл не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Водночас судом встановлено, що Рішення № 68 не приймалось за результатами земельних торгів, паспорт водосховища не виготовлявся та у його констатуючій частині відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо обов'язкового укладення з ОСОБА_3 організацією "Церем" договору оренди земель водного фонду , типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. № 420, та який в обов'язковому порядку мав бути погоджений з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Окрім того, у господарського суду відсутні підстави вважати, що Рішення № 68 прийнято Пилиповицькою сільською радою в межах її повноважень , оскільки не встановлено, що водний об'єкт ( водосховище) знаходиться на земельній ділянці, розташованій в межах села Пилиповичі.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою цієї статті встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Також відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В Рішенні № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У ч. 2 ст. 4 ГПК України зазначено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд не приймає до уваги рішення 10 сесії 7 скликання Пилиповицької сільської ради від 10.03.17р. № 140 про скасування Рішення № 68, яке прийняте не на підставі клопотання ОСОБА_3 організації "Церем" , а за ініціативою сільського голови , тому суперечить вищевикладеному висновку Конституційного Суду України.

Стосовно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 про те, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок, не виконує функції захисту прав особи, оскільки дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання та регулюються укладеними на виконання акта договорами або виданими на його підставі правовстановлюючими документами.

Насамперед суд враховує, що предметом Рішення № 68 була не земельна ділянка з розташованим в її межах водним об'єктом, а "водойма річки Церем", що не відповідає нормативному визначенню поняття водного об'єкта. По-друге, позов подано в інтересах держави як суспільних, а не в інтересах конкретної фізичної або юридично особи. По-третє, дія Рішення № 68 не вичерпалася виконанням, оскільки договору оренди водного об'єкту укладено не було. З цих підстав, незаконність Рішення № 68 є самостійною та достатньою позовною вимогою.

На підставі вищевикладеного, позов прокурора підлягає задоволенню, а Рішення № 68 - визнанню незаконним та скасуванню.

Судовий збір, як це передбачено у ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 5 сесії 7 скликання Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 25 березня 2016року за № 68 № щодо передачі в користування та обслуговування ОСОБА_3 організації "Церем" водойми р. Церем в с. Пилиповичі Новоград-Волинського району.

3. Стягнути з Пилиповицької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (11760, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Пилиповичі, вул. Довженка, 1 , код ЄДРПОУ 04344009) на користь прокуратури Житомирської області ( розрахунковий рахунок № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) - 1600 грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.04.17р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- прок. Нов-Воинськ. місц. прок-ри (рек. з повід)

3- прок. обл. (нарочним)

4- відповідачу (рек. з повід.)

5- ГО "Церем" (вул. Довженка, 1А, с. Пилиповичі, Новоград-Волинського р-ну, Житомирської області) рек. з повідомл.