Рішення

від 05.04.2017 по справі 921/160/17-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 рокуСправа № 921/160/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46400

до Бучацької центральної комунальної районної лікарні вул. Шухевича, 48, м. Бучач, Бучацький район Тернопільська область, 48400

про cтягнення 136 115,24 грн., з яких: 46 715,29 грн. - основний борг, 66 743,55 грн. - пеня, 5 305,56 грн. - 3% річних, 17 350,84 грн. - інфляційні нарахування.

За участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, довіреність №17 від 30.12.2016р. (діє до 30.12.2017р.)

відповідач - ОСОБА_2, довіреність №544 від 06.03.2017р. (діє до 31.12.2017р.)

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" звернулося з позовом до Бучацької центральної комунальної районної лікарні про cтягнення 136 115,24 грн., з яких: 46 715,29 грн. - основний борг, 66 743,55 грн. - пеня, 5 305,56 грн. - 3% річних, 17 350,84 грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 24.02.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.03.2017р.

У судовому засіданні з 07.03.2017р. до 17.03.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва, а ухвалою суду від 17.03.2017р. розгляд справи відкладався до 05.04.2017р., для надання можливості сторонам подати витребувані судом матеріали.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2017р. підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити в сумі 89 399,95 грн., з яких: 66 743,55 грн. - пеня, 5 305,56 грн. - 3% річних, 17 350,84 грн. - інфляційні нарахування. В частині позовних вимог 46 715,29 грн. суми боргу, які перераховані відповідачем після порушення провадження у справі, просить провадження припинити за відсутністю предмету спору. На обґрунтування позовних вимог посилається на норми чинного законодавства, згідно яких відповідач у разі порушення грошових зобов'язань повинен, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих санкцій, річні та інфляційні нарахування.

Представник відповідача подала платіжні доручення №286 від 22.03.2017р. на суму 16 093,11 грн., №321 від 27.03.2017р. на суму 19 377,86 грн., №320 від 27.03.2017р. на суму 30 622,14 грн. щодо здійснення повної оплати вартості спожитого природного газу у грудні 2016 року, а також підписаний сторонами акт звірки розрахунків. Просить суд звернути увагу на поважність причин несвоєчасного проведення розрахунків, оскільки лікарня є бюджетною установою та фінансується виключно з місцевого бюджету, тому непоступлення коштів з місцевого бюджету не дало можливості своєчасно розрахуватися за отриманий природний газ, хоча нею приймалися всі заходи для виконання грошового зобов'язання у строки встановлені договором. Зокрема, відповідач неодноразово звертався до Бучацької районної ради та районної державної адміністрації для виділення коштів на оплату енергоносіїв. Представник відповідача пояснила, що з коштів, які виділялися щомісяця, в першу чергу здійснювалися видатки по заробітній платі, а кошти, які залишилися, направлялися на оплату енергоносіїв, які не забезпечували повністю погашення таких видатків, у зв'язку з чим виникла кредиторська заборгованість. ОСОБА_2 того, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності по стягненню пені за лютий 2016р., які позивачем пропущені, та зменшення суми нарахованої пені за відсутності його вини в несвоєчасності проведених розрахунків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", в особі головного фахівця ОСОБА_3С, яка діє на підставі доручення від 01.07.2015р. №03 (далі - Постачальник), Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз", в особі начальника Бучацького УЕГГ ОСОБА_4, який діє на підставі доручення №01/03 від 31.12.2014р. (далі - Газорозподільне/Газотранспортне підприємство), та Бучацькою центральною комунальною районною лікарнею, в особі головного лікаря ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (далі - Споживач), укладено 21.10.2015р. Договір №03/М-009 на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:

- Постачальник постачає Споживачу протягом жовтня - грудня 2015р. природний газ для забезпечення потреб Споживача в обсязі 55,000 тис. куб. м.: жовтень - 5,000 тис. куб. м., листопад - 22,000 тис. куб. м., грудень - 28,000 тис. куб. м., а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.п. 1.1, 3.1 Договору, Додаток № 3 до Договору);

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (Постачальник) та Бучацькою центральною комунальною районною лікарнею (Споживач), в особі тих самих представників, укладено 19.02.2016р. Договір №03/М-009 на постачання природного газу, відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:

- Постачальник зобов'язується поставити Споживачу протягом 2016р. природній газ для власного споживання в обсязі 116,4 тис. куб. м.: січень - 30,9 тис. куб. м., лютий - 20,0 тис. куб. м., березень - 15,0 тис. куб. м..; квітень - 10,0 тис. куб.м., травень - 0,1 тис. куб. м., червень - 0,1 тис. куб. м., липень - 0,1 тис. куб. м., серпень - 0,1 тис. куб. м., вересень - 0,1 тис. куб. м., жовтень - 5,0 тис. куб. м., листопад - 15,0 тис. куб. м., грудень - 20,0 тис. куб. м., а Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (п.п.1.1, 3.1 Договору, Додаток № 3 до Договору);

- відповідно до п.2.5 умов Договору, сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Оператором ГРМ/ГТС акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу;

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформляється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період (п.3.6 Договору);

- загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачеві (п.4.5 Договору);

- розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, тарифами та зборами згідно чинного законодавства України. Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу на своєму веб-сайті. Сторони домовились, що ціна природного газу, розрахована відповідно до п.п. 4.1, 4.2 умов договору, є обов'язковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ (п.п. 4.1- 4.4 Договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем по Договору від 21.10.2015р. на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку №3 до Договору, не пізніше ніж за 3 робочих дні до початку розрахункового періоду, а по Договору від 19.02.2016р. оплата здійснюється плановими платежами з розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатку №3 до Договору, протягом місяця поставки газу, але не пізніше останнього дня місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим . У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.6 Договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Постачальника (п.4.7 Договору);

- згідно п. 4.9 умов Договору, звірка розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із Сторін;

- у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених умовами Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.2.2 умов Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2016р. (п.10.1 Договору).

Відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але неврегульовані ним, регулюються згідно із Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (дали - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2496, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ № 442 від 13.07.2016р.), реалізація природного газу для задоволення потреб установ та організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Як встановлено матеріалами справи, Постачальник на виконання умов Договору від 21.10.2015р. та Договору від 19.02.2016р. протягом жовтня 2015р. - грудня 2016р. поставив та надав послуги з транспортування природного газу Споживачу в кількості 125,792 тис. куб. м. на загальну суму 1 066 070,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2015р. на суму 31 708,60 грн., від 30.11.2015р. на суму 100 033,85 грн., від 31.12.2015р. на суму 180 806,81 грн., від 31.01.2016р. на суму 213 919,72 грн., від 29.02.2016р. на суму 127 268,23 грн., від 31.03.2016р. на суму 111 103,87 грн., від 30.04.2016р. на суму 39 436,21 грн., від 31.05.2016р. на суму 2 458,46 грн., від 30.06.2016р. на суму 791,05 грн., від 31.07.2016р. на суму 628,19 грн., від 31.08.2016р. на суму 806,56 грн., від 31.10.2016р. на суму 22 056,35 грн., від 30.11.2016р. на суму 94 620,88 грн., від 31.12.2016р. на суму 140 431,36 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2015р. по 06.03.2017р., проведеного між Постачальником і Споживачем, підписаного повноважними представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін, підтверджено, що позивачем поставлено газу та надано послуг по його транспортуванню за жовтень 2015р. - грудень 2016р. на загальну суму 1 066 070,14 грн., з яких споживачем сплачено станом на 27.02.2017р. - 1 019 354,85 грн. за період: жовтень 2015р. - 31 708,60 грн., листопад 2015р. - 100 033,85 грн., грудень 2015р. - 180 806,80 грн., лютий 2016р. - 34 442,44 грн., березень 2016р. - 76 313,14 грн., квітень 2016р. - 60 000,00 грн., травень 2016р. - 62 000,00 грн., червень 2016р. - 49 225,07 грн., липень 2016р. - 5 700,00 грн., серпень 2016р. - 4 850,41 грн., вересень 2016р. - 6 453,84 грн., жовтень 2016р. - 78 180,00 грн., листопад 2016р. - 128 668,91 грн., грудень 2016р. - 200 971,79 грн., у зв'язку з чим сума боргу на день подачі позову складала - 46 715,29 грн.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив борг за природний газ в сумі 46 715,29 грн., що не заперечується позивачем та підтверджується копіями банківських виписок та платіжними дорученнями №286 від 22.03.2017р. на суму 16 093,11 грн., №321 від 27.03.2017р. на суму 19 377,86 грн., №320 від 27.03.2017р. на суму 30 622,14 грн., а тому провадження у справі в цій частині вимог припиняється у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмета спору.

Позивач просить стягнути пеню, річні та інфляційні втрати за порушення строків проведення оплати за газ.

Відповідач не заперечує пропущення строків оплати, при цьому, подав клопотання про зменшення пені.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов в іншій частині вимог підлягає до задоволення частково, при цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України;

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п.6.2.2 Договорів відповідає розміру встановленому Законом та ч.6 ст.231 ГК України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за поставлений газ проведена оплата з пропуском встановленого договором терміну, а саме не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Строки поставки і оплати газу підтверджено актами приймання-передачі природного газу, банківськими виписками, платіжними дорученнями та актом звірки розрахунків.

Суд, перевіривши на відповідність розрахунок суми простроченої заборгованості за період з жовтня 2015р. по грудень 2016р., встановив правомірність нарахованої позивачем суми 5 305,56 грн. 3% річних та 17 350,84 грн. інфляційних втрат, які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Щодо заявленої суми пені - 66 743,55 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування на суму 56 707,28 грн., із яких: за січень 2016р. в сумі 11 746,24 грн., за лютий 2016р. в сумі 17 801,67 грн., за березень 2016р. в сумі 18 960,51 грн., за квітень 2016р. в сумі 6 402,46 грн., за травень 2016р. в сумі 357,76 грн., за червень 2016р. в сумі 92,87 грн., за липень 2016р. в сумі 56,64 грн., за серпень 2016р. в сумі 51,55 грн., за жовтень 2016р. в сумі 368,93 грн., за листопад 2016р. в сумі 868,65 грн.

В частині стягнення 2 828,89 грн. пені за період з 11.02.2016р. по 21.02.2016р. відмовляється, так як заявлена поза межами строку позовної давності .

Так, згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (правова позиція викладена в п.п. 2.1, 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10).

Відповідно до розрахунку суми позову, позивачем надмірно нараховано пеню за період з 11.02.2016р. по 21.02.2016р., що не відповідає порядку нарахування пені, оскільки позивачем подано позовну заяву 22.02.2017р. а тому вірним є період з 22.02.2016р. по 22.08.2016р.

При таких обставинах, враховуючи, що: - договором не передбачено більший термін позовної давності; - відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені до прийняття судом рішення; - позивачем застосовано невірний спосіб нарахування пені поза межами строку позовної давності в один рік, а тому суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 2 828,88 грн. пені за період з 11.02.2016р. по 21.02.2016р. як надмірно заявленої.

Разом з тим, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, вважає за можливе задовольнити його, зменшивши суму пені на 90%, та стягнути 5 670,73 грн. При цьому, суд виходив із наступного:

- відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України" Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)).

Так, за приписами п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Судом встановлено, що допущені відповідачем строки порушення оплати послуг, не могли потягнути за собою спричинення збитків для позивача, так як відповідач повністю розрахувався за поставлений газ, а позивач не надав підтвердження суми збитків понесених несвоєчасним виконанням Договору від 21.10.2015р. та Договору від 19.02.2016р.

Тоді як, на підтвердження важкого фінансового становища лікарні, представник надала Зведений план асигнувань із загального фонду бюджету Бучацької центральної комунальної районної лікарні на 2015р. та 2016р., який підтверджує, що кошти, які виділялися на оплату енергоносіїв, не забезпечували повністю погашення таких видатків, у зв'язку з чим виникла кредиторська заборгованість. Відповідачем доведено, що ним вживалися всі заходи до належного та своєчасного виконання грошових зобов'язань.

При таких обставинах, в частині стягнення 61 072,82 грн. пені - відмовляється.

Судовий збір у сумі 1 893,25 грн. покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому, судом враховано правову позицію викладену у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82, п.3 ч.1 ст.83, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Бучацької центральної комунальної районної лікарні (вул. Шухевича, 48, м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400, ідентифікаційний код - 02000547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул. Чернівецька, 54А, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46006, ідентифікаційний код - 39555103) 5 670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 73 коп. - пені, 5 305 (п'ять тисяч триста п'ять) грн. 56 коп. - 3% річних, 17 350 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 84 коп. - інфляційні нарахування, 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 25 коп. - судового збору.

3. В стягненні 61 072,82 грн. пені - відмовити.

4. В частині стягнення 46 715,29 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06 квітня 2017 року

Суддя М.С. Стадник