ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
28 березня 2017 року Справа № 923/1945/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки", м.Київ
до боржника: ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від ТОВ "Газові автомобільні заправки" - ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ у м. Херсоні УДМС в Херсонській області 12.09.2015р.), представник за довіреністю від 15.10.2015р.,
від ТОВ "Форсаж-ГАЗ" - ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ у м. Херсоні УДМС в Херсонській області 12.09.2015р.), представник за довіреністю від 15.10.2015р.,
від ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" - ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий Дніпровським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області 07.10.2016р.), юрист, довіреність від 01.11.2016р.,
від ТОВ "Еко Фреш-Фрут" - ОСОБА_5 (НОМЕР_3, виданий Дніпровським РВ у м. Херсоні УДМС в Херсонській області 15.11.2015р.), директор,
від ТОВ "Юридична компанія "Прайм" - ОСОБА_6 (НОМЕР_4, виданий Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонській області 10.07.2005р.), представник, довіреність від 29.09.2016р.,
УПФУ в м. Херсоні - ОСОБА_7 (посвідчення № 171 від 15.04.2015р.), головний спеціаліст, довіреність № 10184/13 від 29.04.2016р.,
ТОВ "Агрофірма "ОСОБА_8" - ОСОБА_9 (НОМЕР_5, виданий Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві 20.03.2013р.), директор, протокол загальних зборів № 1 від 16.08.2014р.,
від боржника: ОСОБА_10 (паспорт серії МО № 399056, виданий Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 22.08.1997р.), директор,
розпорядник майна: арбітражний керуючий ОСОБА_8 - не з'явився
в с т а н о в и в:
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 р. визнано грошові вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" м. Київ в сумі 1 550 000 грн., порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м. Херсон, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 днів та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_11
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.12.2015р.
Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство до суду у строки, встановлені статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулися ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант", м.Херсон, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм", м.Херсон, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", м.Київ, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки", м.Київ, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут", м.Херсон.
Ухвалами господарського суду заяви вищевказаних кредиторів прийнято до розгляду у попередньому засіданні суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. ухвалу місцевого господарського суду від 24.12.2015р. в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_11 скасовано, справу №923/1945/15 передано до господарського суду Херсонської області для подальшого розгляду в новому складі суду.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області від 26.02.2016р. №27, у зв'язку із скасуванням апеляційною інстанцією ухвали призначено повторний автоматичний розподіл справи №923/1945/15, за результатами якого справу передано на розгляд судді Сулімовській М.Б.
Ухвалою суду від 02.03.2016р. справу прийнято суддею Сулімовською М.Б. до провадження.
Ухвалою суду від 18.03.2016р. розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_13
Ухвалою суду від 07.04.2017р. задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_13 про дострокове припинення повноважень розпорядника майна боржника; звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_13 від виконання повноважень розпорядника майна боржника; призначено розпорядником майна ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон арбітражного керуючого ОСОБА_8; встановлено нові строки для подання новому розпоряднику майна до господарського суду Херсонської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, складання реєстру, проведення інвентаризації майна боржника, тощо; призначено попереднє засідання суду на 29.04.2016р.
У зв'язку із зверненням ініціюючого кредитора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки", м. Київ до Одеського апеляційного господарського суду із заявою про роз`яснення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. та апеляційним оскарженням боржником ухвали Господарського суду Херсонської області від 07.04.2016р. матеріали справи було скеровано до Одеського апеляційного господарського суду.
02.09.2016р. матеріали справи №923/1945/15 повернуто до господарського суду Херсонської області, у зв'язку з чим суд, ухвалою від 23.09.2016р., призначив попереднє засідання із викликом представників учасників провадження та зобов'язанням останніх надати додаткові докази.
19.10.2016р. розпорядником майна арбітражним керуючим ОСОБА_8 подано до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів та відомості щодо увідомлення кредиторів про результати розгляду їх вимог.
За клопотаннями представників сторін, у зв'язку із необхідністю витребування від кредиторів додаткових доказів на обґрунтування заявлених вимог до боржника, від боржника - додаткових пояснень та доказів, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали.
Протягом розгляду справи кредиторами надавались до суду додаткові докази, розрахунки та пояснення, боржником - заперечення на заяви про визнання грошових вимог, додаткові пояснення та розрахунки.
Всі додатково подані кредиторами і боржником докази були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
В судових засіданнях розглянуто заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника та заслухано їх представників, розглянуто інші заяви, клопотання та заперечення учасників провадження, заслухано розпорядника майна з інформацією щодо результатів розгляду грошових вимог кредиторів та включення їх в реєстр вимог кредиторів.
Заслухавши представників кредиторів, боржника та розпорядника майна, розглянувши та дослідивши матеріали справи, реєстр вимог кредиторів, суд зазначає наступне.
Так оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.12.2015р. за №26735.
Після публікації оголошення до господарського суду надійшли заяви кредиторів із грошовими вимогами до боржника, які ухвалами суду прийнято до розгляду у попередньому засіданні суду.
Розпорядником майна розглянуто вимоги кредиторів та повідомлено останніх про результати розгляду їх вимог.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Суд звертає увагу на ту обставину, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Слід зазначити, що надання правового аналізу поданих кредиторами письмових доказів, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення таких грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства. Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство (конкурсний чи поточний), має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором.
При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок про те, що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що реєстр вимог кредиторів підлягає затвердженню. Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що визнані судом в даному судовому засіданні.
1. Кредитор ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 23742,77 грн., з яких 2946,14 грн. штрафу та 20796,63 грн. пені, нарахованих за період з 22.12.2008р. по 20.01.2011р.
Свої вимоги кредитор обґрунтовує тим, що 25.05.2015р. на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_12 було прийнято рішення №43 (т.2 а.с.8) про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами пенсійного фонду, за яким до боржника застосовано у вигляді стягнення суми штрафу та пені у загальній сумі 23742,77 грн.
Рішення направлено боржникові та 02.06.2015р. отримано відповідальною особою останнього, що підтверджено копією повідомлення про вручення рекомендованого відправлення (т.5 а.с.230), проте сума боргу залишилась несплаченою.
Розпорядником майна вимоги кредитора визнано у повному обсязі із віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів.
Боржник вимоги УПФУ в м.Херсоні не визнає у зв'язку із відсутністю, за його твердженнями, заборгованості перед фондом.
На підтвердження відсутності заборгованості 09.12.2016р. представником боржника подано копію платіжного доручення №1 від 30.12.2010р. про сплату страхових внесків за 2008-2009 роки, штрафних санкцій та пені, вимогу про сплату боргу від 04.02.2010р., лист УПФУ в Дніпровському районі м.Херсона від 04.02.2010р. щодо погашення боргу та інформацію пенсійного фонду від 05.06.2015р. щодо нарахування та сплату боржником єдиного соціального внеску (т.5 а.с.76-78-зворот).
Також 16.02.2017р. боржником подано заперечення на грошові вимоги УПФУ в м.Херсоні (т.5 а.с.210-212), відповідно до яких боржник зазначає про відсутність у Фонду правових підстав для застосування до платника страхових внесків положень статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на втрату нею чинності на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Свою правову позицію обґрунтовує постановою Верховного Суду України від 20.11.2012р. №21-367а12, якою визнано неправомірним після 01.01.2011р. застосування штрафів органами пенсійного фонду згідно ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття кредитором рішення №43 від 25.05.2015р.
Крім цього, боржник звертає увагу на те, що протягом 2009-2011 років за заявами УПФУ в Дніпровському районі м.Херсона порушувались справи про банкрутство ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" №5/48-Б-09 та №12/111-Б-10, отже діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого не нараховувались штрафні санкції. Зазначає, що процедури банкрутства відносно нього а також погодні умови свідчать про наявність форс-мажорних обставин, що засвідчено Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2308 від 23.12.2014р. та Висновком №2330/05-04 від 03.07.2009р., що також, на думку боржника, має бути враховано судом при розгляді вимог кредитора.
Кредитор із твердженням боржника не погоджується, свою правову позицію виклав у відзиві та додаткових поясненнях (т.5 а.с.193, т.6 а.с.10).
Так кредитор надав до матеріалів справи розрахунок фінансових санкцій, застосованих до боржника (т.5 а.с.193) та зауважив, що з наведеного розрахунку вбачається дати та суми виникнення боргу, дати та суми сплати коштів до ПФУ, кількість прострочених днів, суми пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків.
Із розрахунку слідує, що борг виникав за відповідні періоди, а кошти надійшли лише 30.12.2010р. та 20.01.2011р., про що боржник надав платіжне доручення №1 від 30.12.2010р. Як пояснює кредитор, боржник сплатив заборгованість по відрахуванням до ПФУ з простроченням певного періоду часу, у зв'язку з чим і було винесено рішення №43 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків.
Також кредитор зауважив, що штрафні санкції були нараховані за період з 22.12.2008р. по 20.01.2011р., тобто в період дії ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому посилання боржника щодо протиправності винесеного рішення є необґрунтованими.
Щодо дії мораторію в період, за який нараховано штрафні санкції, кредитор наголосив, що ухвалою від 25.08.2009р. у справі №5/48-Б-09 Господарським судом Херсонської області не було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому нарахування штрафних санкцій, на думку кредитора, було здійснено відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, пояснення і заперечення кредитора та боржника, суд дійшов висновку про часткове визнання грошових вимог УПФУ в м.Херсоні, з огляду на наступне.
Як слідує з рішення пенсійного фонду №43 від 25.05.2015р. до боржника застосовано стягнення штрафу та пені у зв'язку із несвоєчасною сплатою страхових внесків.
Відповідно до наданого кредитором розрахунку фінансових санкцій (т.5 а.с.194), сума внесків боржником була погашена несвоєчасно, із наведених показників вбачається сума заборгованості та період прострочення її сплати, що також підтверджується і наданим боржником платіжним дорученням №1 від 30.12.2010р. (т.5 а.с.76), відповідно до якого сплачено внески за період 2008-2009 роки, тобто з пропуском встановленого строку.
Ухвалою від 17.02.2017р. господарський суд зобов'язав боржника надати копії ухвал Господарського суду Херсонської області у справах №5/48-Б-09 та №12/111-Б-10 про порушення провадження та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Вимоги ухвали в частині надання копії ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство №5/48-Б-09 боржником не виконано, копію ухвали до матеріалів справи не подано.
У зв'язку з чим господарським судом з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" отримано та залучено до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Херсонської області від 28.07.2009р. про порушення провадження у справі №5/48-Б-09 за заявою ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона до боржника ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" (т.6 а.с.48). Пунктом 5 наведеної ухвали було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В подальшому, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. (т.5 а.с.220-223) у справі №5/48-Б-09 було задоволено апеляційну скаргу ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія", скасовано постанову місцевого господарського суду від 25.08.2009р. та припинено провадження у справі №5/48-Б-09.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.11.2010р. (т.6 а.с.19) було порушено провадження у справі №12/111-Б-10 за заявою ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Херсона до боржника ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам боржника будь-які дії по реорганізації, ліквідації боржника або відчуження його основних засобів, вирішено інші процедурні питання.
Ухвалою суду від 05.04.2011р. (т.6 а.с.17-18) провадження у справі №12/111-Б-10 припинено, скасовано заборону на вчинення дій по реорганізації чи ліквідації боржника, відчуження його основних засобів та мораторій на задоволення вимог кредиторів, які введені ухвалою суду від 05.11.2010р.
За приписами ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у вищенаведених справах про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Отже, з матеріалів справи слідує, що в період з 28.07.2009р. по 04.11.2009р. та з 05.11.2010р. по 05.04.2011р. відносно боржника діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.
При цьому суд критично ставиться до позиції кредитора відносно того, що ухвалою суду про порушення провадження у справі №5/48-Б-09 не було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.
Відповідно до наданого кредитором до матеріалів справи розрахунку фінансових санкцій (т.5 а.с.194), пеня була нарахована за період з 22.12.2008р. по 20.01.2011р.
Судом було здійснено власний розрахунок пені за вказаний період.
При розрахунку враховано, що пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначеної суми коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Під час розрахунку при визначенні днів прострочки платежу та нарахуванні у зв'язку з цим пені судом не враховувались дні прострочення, які мали місце у періоди дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Розрахунок пені
Період простроченняКількість днів прострочення (з урахуванням періодів дії мораторію)Сума заборгованості (грн.)Сума пені (грн.) 22.12.08-30.12.10 642 4891,26 3140,02 20.01.09-30.12.10 613 9227,19 5656,27 12.02.09-30.12.10 590 4131,57 2437,63 20.02.09-30.12.10 582 1068,96 622,14 20.02.09-20.01.11 582 7840,96 4563,44 20.03.09-20.01.11 554 627,45 347,61 22.12.08-30.12.10 642 313,51 201,27 20.01.09-30.12.10 613 555,88 340,75 12.02.09-30.12.10 590 283,51 167,27 20.02.09-30.12.10 582 10,88 6,33 20.02.09-20.01.11 582 510,13 296,89 ВСЬОГО: 17779,62
Отже, за розрахунком суду належною сумою пені є 17779,62 грн.
Вимоги УПФУ в м.Херсоні в сумі 3017,01 грн. пені підлягають відхиленню як такі, що нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Що стосується вимог з штрафу в сумі 2946,14 грн., то вимоги в цій частині підлягають визнанню в повному обсязі виходячи з наступного.
Так відповідно до вищенаведеної норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Враховуючи, що накладення штрафу носить разовий характер, не залежить від кількості днів прострочення сплати внесків (а тому не має значення період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів), розрахунок суми штрафу кредитором здійснено вірно, тому вимоги в сумі 2946,14 грн. є обґрунтованими та підлягають визнанню.
Що стосується тверджень боржника (з посиланням на постанову Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі 21-367а12) про неправомірність прийняття ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні рішення №43 від 25.05.2015р. на підставі ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в період, коли наведена норма вже втратила чинність, суд зазначає наступне.
Так Верховним Судом України у постанові від 20.11.2012р. №21-367а12 було висловлено позицію щодо неправомірності винесення органами ПФУ після 01.01.2011р. (тобто після втрати чинності ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") рішень про застосування фінансових санкцій за періоди до 01.01.2011р. Разом з тим, дана постанова стосувалася випадку застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ.
Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було визначено відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, їх посадових осіб.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена норма була виключена.
У той же час, згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Отже, наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 31.01.2015р. №21-77а15, від 12.05.2015р. №21-370а15.
Таким чином, вимоги ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні визнаються судом частково в сумі 20725,76 грн. із віднесенням їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Вимоги в сумі 3017,01 грн. підлягають відхиленню.
2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" 22.01.2016р. звернулось до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 8425127,72 грн., з яких 3362503,49 грн. основного боргу та 5062624,23 грн. втрати від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р.
20.10.2016р., 08.12.2016р., 17.01.2017р. кредитором в обґрунтування грошових вимог подано додаткові пояснення та докази.
06.02.2017р. кредитор звернувся до суду із заявою, в якій, з посиланням на невиконання боржником умов договору новації від 11.09.2014р., просить визнати додаткові вимоги до ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 320738,03 грн., а саме 14648,00 грн. 3% річних, 214831,70 грн. пені та 91258,33 грн. індексу інфляції за період з 01.11.2015р. по 24.12.2015р. (копія заяви - т.5 а.с.184-185).
В судовому засіданні 10.02.2017р. (протокол від 10.02.2017р. - т.5 а.с.195) представником кредитора було заявлено усне клопотання про надання додаткового часу для оформлення заяви із додатковими вимогами відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В судовому засіданні було оголошено перерву до 17.02.2017р. та зобов'язано ТОВ Агрофірма "Славія" оформити заяву із додатковими вимогами до боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство та надати докази сплати судового збору і направлення копії заяви боржнику та розпоряднику майна.
15.02.2017р. кредитор повторно звернувся до господарського суду із аналогічною заявою (т.5 а.с.197), в якій просить визнати додаткові вимоги до ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 3362503,49 грн. пені, 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.11.2015р. по 24.12.2015р., а також зменшити суму відсотків з 5062624,23 грн. до 4712624,23 грн.
Ухвалою суду від 17.02.2017р. (т.5 а.с.240-241) було зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_8" у строк до 27.02.2017р. усунути недоліки заяви про грошові вимоги у справі про банкрутство ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" (що надійшла до суду 06.02.2017р.) - оформити заяву відповідно до приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також подати до Господарського суду Херсонської області докази направлення копії заяви та доданих до неї документів боржнику і розпоряднику майна, докази сплати судового збору.
03.03.2017р. ТОВ Агрофірма "Славія" звернулось до господарського суду із заявою (т.6 а.с.20-23), в якій повторно просить суд визнати додаткові вимоги в сумі 320738,03 грн., з яких 14648 грн. 3% річних, 214831,70 грн. пені та 91258,33 грн. індексу інфляції за період з 01.11.2015р. по 24.12.2015р.
Також кредитор просить зменшити вимоги з інфляційних збитків, заявлених в заяві про визнання конкурсних грошових вимог, та визнати інфляційні збитки в сумі 1968224,53 грн. замість 5062624,23 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2017р. (т.6 а.с.26-27) заяву ТОВ Агрофірма "Славія" із додатково заявленими вимогами до боржника в сумі 320738,03 грн., з яких 14648 грн. 3% річних, 214831,70 грн. пені та 91258,33 грн. індексу інфляції за період з 01.11.2015р. по 24.12.2015р., що надійшла до суду 06.02.2017р., повернуто заявникові без розгляду у зв'язку із невиконанням кредитором вимог суду щодо усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, у зв'язку з чим додатково заявлені кредитором вимоги судом не розглядаються.
Разом з тим, суд враховує заяву ТОВ Агрофірма "Славія" в частині зменшення суми інфляційних збитків з 5062624,23 грн. до 1968224,53 грн. та розглядає грошові вимоги товариства у визначеній ним сумі, а саме - 3362503,49 грн. основного боргу та 1968224,53 грн. втрат від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р.
Так обґрунтовуючи заяву про визнання конкурсних грошових вимог кредитор зазначив, що відповідно до Угоди про передачу майна в користування від 15.02.2005р. (т.2 а.с.25) ТОВ Агрофірма "Славія" передало боржнику в користування майно - садибний матеріал та краплинне зрошення згідно звідної відомості від 15.02.2005р. (т.2 а.с.26) загальною вартістю 3362503,49 грн., що підтверджується актом здачі-приймання від 15.02.2005р. (т.2 а.с.27), з остаточною датою повернення 30.12.2013р.
Враховуючи, що боржник використав передане йому майно в закладенні садів на території Антонівської селищної ради в межах земельної ділянки площею 287 га, яка знаходилася в оренді боржника, і передане йому майно стало багаторічними насадженнями та системою краплинного зрошення, яка є невід'ємною частиною комплексу по догляду за багаторічними насадженнями, останній не зміг виконати умови Угоди від 15.02.2005р. в частині повернення переданого йому майна.
У зв'язку з чим, сторони дійшли згоди про укладення 23.10.2012р. Договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005р. (т.2 а.с.28-29), за умовами якого боржник мав передати кредитору садові насадження, систему краплинного зрошення, вирощені та збудовані ним в період користування майном ТОВ Агрофірма "Славія", отриманим за Угодою від 15.02.2005р., а кредитор зобов'язався сплатити боржнику грошові кошти, визначені додатковою угодою №1.
17.01.2017р. кредитором було надано до матеріалів справи Додаткову угоду до договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005р., укладену між сторонами 23.10.2012р. (т.5 а.с.112), відповідно до якої сторони дійшли згоди про визначення їх в договорі наступним чином: ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" іменується у договорів "Сторона-1", а ТОВ Агрофірма "Славія" - "Сторона-2". Також сторонами узгоджено, що п.1.1 ОСОБА_14 слід викласти в наступній редакції: "Сторона-1 зобов'язується повернути передане їй майно по угоді передачі майна в користування від 15.02.2005р., а Сторона-2 зобов'язується прийняти майно, що зазначене в даному договорі в розділі відомості про майно".
Разом з тим, як зазначає кредитор та не заперечує боржник, у зв'язку із не укладенням між сторонами додаткової угоди №1 до договору від 23.10.2012р., а також накладенням арешту на садові насадження в межах виконавчого провадження по стягненню з боржника заборгованості на користь третіх осіб, договір від 23.10.2012р. виконано не було, майно, передане кредитором, залишилося у користуванні боржника.
В подальшому 11.09.2014р. між сторонами було укладено Договір новації до договору передачі майна в користування від 15.02.2005р. та договору-угоди щодо повернення майна від 23.10.2012р. (т.2 а.с.30-32).
За умовами ОСОБА_14 новації сторони визначили, що договори від 15.02.2005р. та 23.10.2012р. є припиненими з моменту підписання договору новації, майно, створене боржником з майна, переданого йому ТОВ Агрофірма "Славія", стає власністю боржника, а останній зобов'язаний сплатити кредитору 01.11.2015р. - 3362503, 49 грн. вартості переданого майна та 5062624,23 грн. втрат від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р.
Боржник свої зобов'язання в частині оплати грошових коштів не виконав, що і стало підставою для звернення кредитора із заявою про визнання конкурсних грошових вимог.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши представників кредитора і боржника, суд дійшов висновку про часткове визнання вимог ТОВ Агрофірма "Славія", виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, 15.02.2005р. між сторонами було укладено Угоду передачі майна в користування, за умовами якої кредитор передав, а боржник прийняв в користування майно - садибний матеріал та краплинне зрошення на загальну суму 3362503,49 грн. на підставі звідної відомості та акту приймання-передачі від 15.02.2005р.
В п.п.4.1, 5.1 сторони дійшли згоди про те, що боржник зобов'язаний повернути отримане майно в строк до 30.12.2013р.
23.10.2012р. між сторонами було укладено Договір-угоду щодо повернення майна згідно угоди від 15.02.2005р., за умовами якого Боржник (Продавець) зобов'язався передати Кредитору (Покупець) товар, перелік якого наведено в п.2 договору, а кредитор зобов'язався прийняти та оплатити товар за ціною, встановленою Додатком №1, що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1).
У Додатковій угоді до договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005р., укладеній між сторонами 23.10.2012р. (т.5 а.с.112), сторони дійшли згоди про визначення їх в договорі наступним чином: ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" іменується у договорів "Сторона-1", а ТОВ Агрофірма "Славія" - "Сторона-2", та викладення п.1.1 ОСОБА_14 в наступній редакції: "Сторона-1 зобов'язується повернути передане їй майно по угоді передачі майна в користування від 15.02.2005р., а Сторона-2 зобов'язується прийняти майно, що зазначене в даному договорі в розділі відомості про майно".
Однак, Додаток №1 до договору сторонами укладено не було, договір від 23.10.2012р. залишився невиконаним.
11.09.2014р. між сторонами було укладено Договір новації до договору передачі майна в користування від 15.02.2005р. та договору угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005р., від 23.10.2012р.
В Розділі 1 договору новації сторони зазначили, що станом на момент укладення цього договору договір передачі майна в користування від 15.02.2005р. виконаний в частині передачі майна загальною вартістю 3362503,49 грн., а договір від 23.10.2012р. не виконаний взагалі. Майно, передане ТОВ Агрофірма "Славія" (Сторона-1) ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" (Сторона-2) залишилося в користуванні Сторони-2 і наразі його повернення Стороні-1 є неможливим, оскільки вказане майно є цілісним комплексом, представленим багаторічними насадженнями та системою крапельного зрошення, що знаходиться в користуванні Сторони-2.
В п.п. 1.2-1.2.3 договору новації сторони дійшли згоди про те, що з метою визначення належності багаторічних насаджень, розташованих на території Антонівської селищної ради в межах земельної ділянки площею 287 га, яка знаходиться в оренді Сторони-2, згідно з договором оренди від 25.11.2003р., створених з майна, переданого Стороною-1 Стороні-2 відповідно до договору передачі майна в користування від 15.02.2005р., та для захисту прав Сторони-1, цією угодою сторони домовились визнати припиненим договір передачі майна в користування від 15.02.2005р. та договір-угоду щодо повернення майна від 23.10.2012р. в момент підписання даного договору.
Встановили, що майно, створене Стороною-2 з майна, переданого їй Стороною-1 відповідно до договору від 15.02.2005р. (перелік якого наведено в п.1.2.2 договору), залишається у власності Сторони-2.
Сторона-2, в свою чергу, зобов'язана 01.11.2015р. сплатити на розрахунковий рахунок Сторони-1 грошову компенсацію в розмірі вартості майна, переданого Стороні-2 в користування відповідно до договору від 15.02.2005р., а саме в розмірі 3362503,49 грн. та втрати від інфляції за весь час користування майном в період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р. в розмірі 5062624, 23 грн.
Відповідно до Розділу 2, всі домовленості, що існували між Сторонами за договором передачі майна в користування від 15.02.2005р. та договором-угодою щодо повернення майна від 23.10.2012р., в момент підписання даного ОСОБА_14 є припиненими.
У зв'язку з чим, кредитор просить суд визнати його грошові вимоги до боржника згідно ОСОБА_14 новації, розмір і строки сплати яких були погоджені ОСОБА_14 новації.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Так у зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_14 передачі майна в користування від 15.02.2005р. в частині повернення кредитору отриманого майна у встановлений строк - 30.12.2013р., між кредитором та боржником було укладено Договір новації від 11.09.2014р., яким сторони визначили питання належності майна, створеного з переданого кредитором майна, та розмір боргу (вартості отриманого майна) з метою врегулювання правовідносин за Угодою передачі майна в користування.
Як вже зазначалось, у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.
Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Аналізуючи укладений між сторонами Договір новації суд виходить з презумпції правомірності правочину.
Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.
Своїм підґрунтям встановлення презумпції правомірності правочину є такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) (ст. 627 ЦК України) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визнає ці дії як заборонені.
Дослідивши умови укладеного між сторонами ОСОБА_14 новації суд зазначає, що за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками вищевказаний правочин є договором купівлі-продажу.
За приписами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на взаємовідносини, що склалися між сторонами, фактично, передача товару (в даному випадку передача майна) відбулася в рамках угоди від 15.02.2005р.
Так за наведеною угодою кредитором було передано боржнику майно, перелік якого визначено у ОСОБА_3 здачі-приймання від 15.02.2005р. та Звідній відомості від 15.02.2005р. (т.2 а.с.26-27) на загальну суму 3362503,49 грн.
А оплата за отримане майно мала відбутися у розмірі та строки, визначені договором новації (п.1.2.3).
При цьому суд звертає увагу на те, що умовами ОСОБА_14 новації було охоплено лише частину матеріальних цінностей, переданих боржнику на підставі Угоди від 15.02.2005р., що було враховано судом при визначенні розміру грошових вимог кредитора.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2016р. з метою встановлення дійсності придбання ТОВ Агрофірма "Славія" майна (садибного матеріалу та матеріалів для будівництва краплинного зрошення), яке в подальшому було передано боржникові за Угодою від 15.02.20015р., суд зобов'язав кредитора надати копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження придбання матеріалів для будівництва краплинного зрошення та садибного матеріалу.
20.10.2016р. та 17.01.2017р. на виконання вимог суду кредитором подано копії документів (договорів, видаткових накладних тощо) на придбання майнових активів, які були передані боржникові на підставі Угоди від 15.02.2005р. (т.4 а.с.131, т.5 а.с.111-116).
Так відповідно до Звідної відомості від 15.02.2005р. та ОСОБА_3 здачі-приймання від 15.02.2005р. (т.2 а.с.26-27) кредитором ТОВ Агрофірма "Славія" було передано боржникові матеріали для будівництва краплинного зрошення на загальну суму 1420906,45 грн., а саме комплектуючі матеріали для будівництва краплинного зрошення на суму 1065906,45 грн. (договір №61.263 від 06.11.2002р.), залізобетонні коли на суму 50000,00 грн. (договір №10/09 від 10.09.2002р.), проволку оцинковану на суму 25000,00 грн. (договір №9062 від 29.09.2002р.), тимчасову польову споруду для персоналу по обслуговуванню краплинного зрошення; склад по зберіганню матеріалу по краплинному зрошенню на суму 270000,00 грн. (Протокол №9 від 03.02.2003р.).
Дослідивши вимоги кредитора в сумі 1410906,45 грн. вартості матеріалів для будівництва краплинного зрошення на предмет їх доведеності первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов наступних висновків.
Так на підтвердження вимог в сумі 1065906,45 грн. вартості комплектуючих матеріалів для будівництва краплинного зрошення кредитором подано копію договору №61-263 від 06.11.2002р. по виконанню підрядних робіт з проектування, комплектації та будівництву систем мікро зрошення, актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, зведеної відомості матеріалів, використаних для будівництва системи мікро зрошення саду (згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за договором №61.263 від 06.11.2002р.) - (т.4 а.с.135-136, 150-160, т.5 а.с.115-116). Отже ці вимоги є доведеними, а тому визнаються судом.
Відповідно до Звідної відомості кредитором було придбано та передано боржнику залізобетонні коли на загальну суму 50000,00 грн. Факт придбання підтверджено договором №10/09 від 10.09.2002р. та видатковою накладною від 12.09.2002р. №3 про отримання кредитором залізобетонних колів у кількості 4100 шт вартістю 12,20 грн. на загальну суму 50020,00 грн.(т.5 а.с.59-60).
Разом з тим, як слідує з ОСОБА_14 новації від 11.09.2014р., даним правочином було передбачено залишення у власності боржника залізобетонних стовпів довжиною 2, 2 м. у кількості 2200 шт. Як пояснили представники кредитора і боржника, залізобетонні стовпи і коли є одним і тим же, а визначений у договорі новації рік (2004) є роком встановлення їх на об'єкті боржника.
Отже, суд визнає вимоги кредитора в частині переданих у користування боржнику залізобетонних колів (стовпів) в сумі 26840,00 грн. (2200 шт. х 12,20 грн.). Решта вимог в сумі 23160,00 грн. судом відхиляються.
На підтвердження факту придбання проволки оцинкованої на суму 25000,00 грн. ТОВ Агрофірма "Славія" подано копію договору купівлі-продажу від 10.09.2002р. №9062 (т.4 а.с.137), укладеного між ПП "Метизи-94" та ТОВ Агрофірма "Славія".
За умовами п.4.2 договору товар (оцинкована проволка) вважається замовленим та отриманим за умови підписання покупцем видаткової накладної або товарно-транспортної накладної про приймання вантажу. Доказів підписання вказаних первинних бухгалтерських документів суду не надано, отже суду не доведено факт придбання кредитором вищенаведених матеріальних цінностей, а тому вимоги в сумі 25000,00 грн. судом відхиляються.
Крім цього, кредитором було передано боржнику тимчасову польову споруду для персоналу по обслуговуванню краплинного зрошення та склад по зберіганню матеріалу по краплинному зрошенню за Протоколом №9 від 03.02.2003р. на суму 270000,00 грн.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до наведеного протоколу (т.5 а.с.113) засновниками товариства було вирішено придбати, змонтувати та передати у тимчасове користування боржнику модуль інвентарно-адміністративної будівлі "Сибирь-22" та залізний розбірний модуль (склад) "Стимул".
На підтвердження факту придбання вище переліченого майна кредитором подано копію договору купівлі-продажу від 15.08.2005р. та накладної від 15.08.2005р. (т.4 а.с.132- 132 зворот).
Разом з тим, дані документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки, по-перше, договір купівлі-продажу від 15.08.2005р. укладено не кредитором ТОВ Агрофірма "Славія", а фізичною особою ОСОБА_9; по-друге, майно за видатковою накладною отримано в серпні 2005 року, отже фізично не могло бути передано боржникові за Угодою та актом приймання-передачі, укладеним в лютому 2005 року. Крім цього, умовами ОСОБА_14 новації не передбачено залишення у власності боржника вказаного об'єкту.
Отже вимоги в сумі 270000,00 грн. судом відхиляються у зв'язку з їх недоведеністю.
Таким чином, вимоги в частині вартості переданих боржнику матеріалів для будівництва краплинного зрошення визнаються судом частково в сумі 1092746,45 грн., вимоги в сумі 318160,00 грн. судом відхиляються.
Також на підставі Угоди про передачу майна в користування від 15.02.2005р. боржникові передано садибний матеріал (саджанці) на загальну суму 1951597,04 грн., придбані кредитором за договорами: б/н від 02.09.2002р. на суму 3996,00 грн., №752/02/вс від 29.09.2002р. на суму 675000,00 грн., №32 від 22.10.2002р. на суму 113500,00 грн., б/н від 22.10.2002р. на суму 112000,00 грн., б/н від 05.11.2002р. на суму 1006980,00 грн., б/н від 07.11.2002р. на суму 3321,00 грн., б/н від 12.11.2003р. на суму 17999,40 грн., б/н від 12.11.2003р. на суму 18800,64 грн.
Дослідивши вимоги кредитора в цій частині на предмет доведеності їх належними доказами, суд зазначає наступне.
Так до матеріалів справи кредитором надано копію договору купівлі-продажу від 02.09.2002р. про купівлю саджанців на суму 3996,00 грн. (т.4 а.с.140), відповідно до умов якого поставка товару продавцем здійснюється у триденний строк після оплати їх вартості. Доказів оплати та отримання кредитором саджанців за вказаним договором суду не подано, отже вимоги в сумі 3996,00 грн. є недоведеними, а тому підлягають відхиленню.
За договором №752/02/вс від 29.09.2002р. (т.4 а.с.141) кредитором придбано саджанці виноградні на загальну суму 675000,00 грн. Отримання товару підтверджено видатковими накладними №АФ-091616 від 16.04.2003р., №АФ-091589 від 09.04.2003р., №АФ-091590 від 09.04.2003р., №АФ-091615 від 15.04.2003р. на загальну суму 675000,00 грн. (т.4 а.с.147-147 зворот). Разом з тим, умовами ОСОБА_14 новації від 11.09.2014р. не передбачено залишення у власності боржника виноградних саджанців або насаджень, не вирішено питання щодо їх оплати боржником, а тому вимоги в цій частині в сумі 675000,00 грн. судом відхиляються.
ОСОБА_14 від 22.10.2002р. б/н (т.4 а.с.144) та видатковою накладною від 06.10.2003р. (т.4 а.с.161) підтверджено придбання саджанців суниці на суму 112000,00 грн. Однак, умовами ОСОБА_14 новації від 11.09.2014р. не передбачено залишення у власності боржника саджанців суниці або її насаджень, не вирішено питання щодо їх оплати боржником, а тому вимоги в цій частині в сумі 112000,00 грн. судом відхиляються.
Також відповідно до Звідної відомості від 15.02.2005р. боржнику було передано кредитором саджанці на суму 36800,04 грн. (17999,40 грн. + 18800,64 грн.), придбаних на підставі договорів від 12.11.2003р.
Матеріали справи містять копії вищезазначених договорів (т.4 а.с.138,142), однак доказів отримання кредитором саджанців за ними суду не надано, у зв'язку з чим вимоги в сумі 36800,04 грн. судом відхиляються.
Крім цього, кредитором було придбано та передано боржнику саджанці персику - 2000шт., яблуні - 20000шт., абрикосу - 15000шт. за договором №32 від 22.10.2002р. на суму 113500,00 грн., що підтверджено копією вказаного договору (т.4 а.с.145) та видатковою накладною №202 від 24.11.2003р. (т.4 а.с.161). За договором б/н від 05.11.2002р. (т.4 а.с.139) кредитором придбано саджанці яблуні - 50000шт., груші - 30500шт., абрикосу - 39000шт. на загальну суму 1006980,00 грн., що також підтверджено накладною №184 від 07.11.2002р. (т.4 а.с.149). За договором від 07.11.2002р. б/н кредитором придбано саджанці абрикосу - 350шт. та черешні - 100шт. на суму 3321,00 грн. До матеріалів справи кредитором не було надано примірник вказаного договору, разом з тим, факт отримання саджанців підтверджено видатковою накладною №184/1 від 07.11.2002р. (т.4 а.с.149).
В той же час, умовами ОСОБА_14 новації від 11.09.2014р. сторонами було визначено про залишення у власності боржника дерев яблуні в кількості 11262 шт., груші - 6634 шт., персика - 6791 шт., абрикосу - 9377 шт. та вишні - 2795 шт. (при цьому судом враховується, що за умовами Угоди від 15.02.2005р. саджанці вишні боржнику не передавались).
Судом було здійснено розрахунок суми боргу боржника за передані йому у власність насадження, отримані із садибного матеріалу, переданого кредитором за Угодою від 15.02.2005р., при здійсненні якого суд виходив із кількості залишених у власності боржника дерев та вартості саджанців, визначених у вищенаведених видаткових накладних (за одиницю):
- Яблуні - 11262 шт. х 3,50 грн. = 39417,00 грн.;
- Груші - 6634 шт. х 4,00 грн. = 26536,00 грн.;
- ОСОБА_3 - 9377 шт. х 5,82 грн. = 54574,14 грн;
При обрахунку вартості персику судом було враховано, що за умовами ОСОБА_14 новації боржнику було передано 6791 шт. персику, однак кредитором підтверджено факт придбання персику у кількості 4000 шт. за видатковими накладними №202 від 24.11.2003р. (3,00 грн. одиниця, вартість з НДС - т.4 а.с.161) та №1/11 від 10.11.2002р. (3,00 грн. одиниця - т.4 а.с.161 зворот). Тому визнанню підлягає вартість персику, факт придбання якого підтверджено первинними бухгалтерськими документами, тобто у кількості 4000 шт.
- Персик - 4000 шт. х 3,00 грн. = 12000,00 грн.
Отже вимоги кредитора за передані саджанці яблуні, груші, персику, абрикосу та залишені за ОСОБА_14 новації у власності боржника отримані з них насадження визнаються судом в сумі 132527,14 грн. Вимоги в сумі 991273,86 грн. (саджанці) судом відхиляються.
Таким чином, вимоги кредитора в частині оплати садибного матеріалу (саджанців) визнаються судом частково в сумі 132527,14 грн., вимоги в сумі 1819069,90 грн. судом відхиляються за недоведеністю.
Крім цього, кредитор ТОВ Агрофірма "Славія" просить визнати його вимоги в сумі 1968224,53 грн. втрат від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р.
У зв'язку з чим суд зазначає, що за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже відповідальність боржника, встановлена положеннями ст.625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням інфляційних збитків, може мати місце при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язання. Разом з тим, в даному випадку у заявлений кредитором період з 15.02.2005р. по 11.09.2014р. боржник не мав перед ним невиконаних грошових зобов'язань, оскільки обов'язок сплатити кошти виник у останнього починаючи з 11.09.2014р. на підставі укладеного між сторонами ОСОБА_14 новації.
Таким чином, вимоги ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 1968224,53 грн. інфляційних збитків є необґрунтованими, а тому відхиляються судом.
Суд також вважає за необхідне зазначити про наступне.
Так в обґрунтування своїх кредиторських вимог кредитором ТОВ Агрофірма "Славія" було надано до матеріалів справи висновок судового експерта ОСОБА_15 (Свідоцтво №1027 від 29.09.2006р.) №13/001/1027/1 від 02.11.2015р. (т.5 а.с.120-128) щодо економічного дослідження збитків та упущеної вигоди, проведеного на підставі листа директора ТОВ Агрофірма "Славія" ОСОБА_9
Однак, даний експертний висновок не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не є належним доказом у справі, тому що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.
Боржником вимоги ТОВ Агрофірма "Славія" визнано у повному обсязі.
Розпорядником майна вимоги кредитора не розглянуто, заявлено про неможливість розгляду грошових вимог у зв'язку з численними помилками, про що зазначено у клопотанні від 16.02.2017р. (т.5 а.с.231).
Судом вимоги кредитора визнаються частково в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 1225273,59 грн. грн. - четверта черга. Вимоги в сумі 4105454,43 грн. судом відхиляються.
3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" 22.01.2016р. звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 5014322,33 грн.
При цьому суд звертає увагу, що, фактично, грошові вимоги кредитора складають 5011566 грн. 33 коп., оскільки товариством було помилково включено до загальної суми заборгованості 2756,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання конкурсним кредитором, які не є грошовими вимогами у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, суд розглядає грошові вимоги кредитора виходячи з суми боргу 5011566 грн. 33 коп.
Вимоги кредитора обґрунтовано наступним.
18.05.2005р. між ОСОБА_16 акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_17 підприємством "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 02-51/228, до якого сторонами в подальшому вносились відповідні зміни на підставі ОСОБА_14 про внесення змін (т.2 а.с.45-55).
10.06.2015р. між кредитором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (Новий кредитор) та ОСОБА_16 акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Первісний кредитор), який є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), було укладено Договір відступлення права вимоги №39/321, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №02-51/228 від 18.05.2005р., укладеним між банком і боржником, разом із договорами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.
Умовами п.п.1.3.1 - 1.3.9 ОСОБА_14 відступлення права вимоги сторони визначили, що до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків:
- Повернення грошових коштів у сумі 760400,58 грн., які стягнуті на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 16.01.2009р. у справі №7/520-08, а також стягнення державного мита у розмірі 8860,39 грн. та повернення судових витрат у сумі 118,00 грн.;
- Повернення грошових коштів у сумі 1515489,61 грн. на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 грн., що складаються з повернення процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 999936,01 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 50083,63 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 81393,68 грн., індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 64463,84 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в розмірі 103906,89 грн., повернення нарахованих 3% річних за простроченим кредитом в розмірі 128656,54 грн., 3% річних за простроченими процентами в розмірі 87049,02 грн., а також повернення витрат на сплату судового збору в розмірі 30309,79 грн.;
- Повернення донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн.;
- Повернення донарахованої пені до дати укладання цього ОСОБА_14 за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн.;
- Повернення донарахованого до дати укладання цього ОСОБА_14 індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн.;
- Повернення донарахованої до дати укладання цього ОСОБА_14 пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн.;
- Повернення донарахованого до дати укладання цього ОСОБА_14 індексу Інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн.;
- Повернення донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн.;
- Повернення донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн.
Відповідно до п.1.5 ОСОБА_14 Новий кредитор приймає на себе право вимоги на власний ризик.
За умовами п.п.2.1, 2.1.1 Новий кредитор зобов'язаний відшкодувати Первісному кредитору за відступлення права вимоги за Кредитним договором кошти в сумі 650000,00 грн., з яких 317333,64 грн. оплачуються в день підписання цього ОСОБА_14, 332666,36 грн. підлягає заліку на підставі укладання ОСОБА_3 взаємозаліку зустрічних однорідних вимог Первісного кредитора та Нового кредитора.
Кредитором на вимогу суду надано до матеріалів справи докази виконання ТОВ "ФК "Адамант" умов п.п.2.1, 2.1.1 ОСОБА_14, а саме - копії платіжних доручень про сплату 317333,64 грн. (т. 4 а.с. 207-209) та ОСОБА_3 взаємозаліку однорідних вимог від 10.03.2015р. (т.6 а.с.50).
За заявою про визнання конкурсних грошових вимог до боржника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" просить визнати вимоги, які виникли у нього на підставі ОСОБА_14 про відступлення права вимоги №39/321 від 10.06.2015р. та складаються з:
1) Грошових коштів у сумі 1515489,61 грн., стягнутих з боржника на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 грн., що складаються з повернення процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 999936,01 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 50083,63 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 81393,68 грн., індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 64463,84 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в розмірі 103906,89 грн., повернення нарахованих 3% річних за простроченим кредитом в розмірі 128656,54 грн., 3% річних за простроченими процентами в розмірі 87049,02 грн., а також повернення витрат на сплату судового збору в розмірі 30309,79 грн.
2) Донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн.;
3) Донарахованої пені до дати укладання цього ОСОБА_14 за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн.;
4) Донарахованого до дати укладання цього ОСОБА_14 індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн.;
5) Донарахованої до дати укладання цього ОСОБА_14 пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн.;
6) Донарахованого до дати укладання цього ОСОБА_14 індексу Інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн.;
7) Донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн.;
8) Донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн.
Що стосується заборгованості, яка виникла на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14, суд зазначає наступне.
Так вищенаведеним рішенням (т.4 а.с.189-190) з боржника ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 1 515 489 грн. 61 коп., з яких: 999 936 грн. 01 коп. - відсотки за неправомірне користування кредитом, 131 477 грн. 31 коп. - пеня, 168 370 грн. 73 коп. - індекс інфляції, 215 705 грн. 56 коп. - 3% річних та 30 309 грн. 79 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Разом з тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. (т.5 а.с.80-85) рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 частково скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (яке було залучено апеляційною інстанцією до участі у справі як правонаступник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в якості позивача) до ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" про стягнення 1515489 грн. 61 коп. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" 50 614 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 36 коп. 3% річних, 1212 грн. 39 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" до ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" про стягнення відсотків за неправомірне користування кредитом 999 936 грн. 01 коп., пені 131 477 грн. 31 коп., інфляційних втрат 117 755 грн. 95 коп.; 3% річних 209342 грн. 20 коп.
Таким чином, вимоги ТОВ "ФК "Адамант" в сумі 1545799,94 грн., які складаються із заборгованості боржника, стягнутої на підставі рішення суду у справі №923/1234/14, та суми судового збору визнаються судом частково в сумі 58190,53 грн., з яких 50 614 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 36 коп. 3% річних, 1212 грн. 39 коп. судового збору. Решта вимог в сумі 1495184,62 грн. судом відхиляються.
Щодо вимог, які складаються з донарахованих сум процентів, пені, інфляційних збитків та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Враховуючи, що при зверненні до суду кредитором не було подано розрахунку заборгованості в частині донарахованих сум, суд зобов'язав кредитора надати належні розрахунки (із зазначенням періоду нарахування) сум процентів, пені, 3% річних та індексу інфляції, про які йдеться в п.п.1.3.3-1.3.9 ОСОБА_14 відступлення права вимоги №39/321 від 10.06.2015р., а також надати відомості щодо суми основної заборгованості, яка обліковувалась за боржником станом на дату укладання ОСОБА_14 про відступлення права вимоги.
Останній уточнений розрахунок та пояснення кредитором подано 27.01.2017р. (т.5 а.с.172-181). З пояснення слідує, що сума основного боргу станом на дату укладання ОСОБА_14 про відступлення права вимоги складала 760400,00 грн.; заборгованість по відсоткам нарахована за період з 01.01.2009р. по 10.06.2015р., індекс інфляції за простроченим тілом кредиту - з 19.05.2008р. по 10.06.2015р., індекс інфляції за простроченими відсотками - з 01.02.2009р. по 10.06.2015р., 3% річних за простроченим тілом кредиту - з 19.05.2008р. по 10.06.2015р., 3% річних за простроченими відсотками - з 01.02.2009р. по 10.06.2015р., пеня за прострочення сплати кредиту - з 25.06.2015р. по 24.12.2015р., пеня за прострочення сплати відсотків - з 25.06.2015р. по 24.12.2015р.
Також кредитором в обґрунтування суми основного боргу було надано до матеріалів справи копії виписок банку (Первісного кредитора) по рахункам боржника (т.5 а.с.227-228), лист Головного територіального управління юстиції від 17.02.2017р. (т.5 а.с.246) про зарахування 30.05.2014р. в ході проведення виконавчих дій стягувачу ПАТ "Промінвестбанк" 9285,16 грн. пені.
В судовому засіданні представник кредитора наполягала, що станом на дату укладання ОСОБА_14 про відступлення права вимоги сума основної заборгованості боржника складала 760400,00 грн. Також зазначила, що кредитором було виконано зобов'язання в сумі 332666,36 грн. перед ТОВ "КАС-САД" (переможцем торгів з реалізації майна боржника, результати яких були скасовані після перерахування переможцем торгів грошових коштів банку в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором). Оскільки ці кошти не були повернуті банком переможцю торгів ТОВ "КАС-САД" та на підставі ОСОБА_3 взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 10.06.2015р. (т.6 а.с.50), укладеного між ТОВ "ФК "Адамант" (Новий кредитор) та ПАТ "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" (Первісний кредитор), ТОВ "ФК "Адамант" виконало обов'язок банку з повернення цих коштів товариству, отже ця сума також має бути визначена як сума основного боргу боржника перед кредитором.
Разом з тим, будь-яких доказів перерахування ТОВ "КАС-САД" зазначених грошових коштів, так само як і документального підтвердження неповернення банком ТОВ "КАС-САД" отриманих коштів суду не надано, а тому суд не приймає до уваги твердження представника щодо зобов'язань боржника в цій частині.
Заперечуючи проти доводів кредитора боржник зауважив про скасування Одеським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14; зазначив, що його зобов'язання перед ТОВ "ФК "Адамант" по сплаті процентів та основного боргу були виконані ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут"; надав копії платіжних доручень та розпоряджень ВДВС про перерахування на користь банку грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в межах виконавчого провадження (т.5 а.с.200-201-зворот) та лист ТОВ "ФК "Адамант" (т.5 а.с.202), адресований Державному виконавцю ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №7/520-08 у зв'язку з його повним виконання.
Враховуючи, що ні кредитором ні боржником не було надано суду належних доказів щодо розміру основної заборгованості по тілу кредиту та процентам, яка існувала станом на дату укладання ОСОБА_14 про відступлення права вимоги, пояснення сторін є суперечливими та необґрунтованими, судом було досліджено постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. у справі №923/1234/14 (т.5 а.с.85-85), та встановлено наступне.
Так предметом спору у справі №923/1234/14 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") до ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_16 акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було стягнення заборгованості боржника за Кредитним договором від 18.05.2005р. №02-51/228.
Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з несплатою кредиту у встановлений строк, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Херсонського центрального відділення "Промінвестбанку" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" заборгованості по кредиту і процентах станом на 29.12.2008 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.01.2009 року у справі №7/520-08, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Херсонського центрального відділення "Промінвестбанку" 832 549 грн. 17 коп. боргу по кредиту, 8860 грн. 39 коп. по оплаті держмита та 118 грн. судових витрат, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Так, за рішенням господарського суду Херсонської області від 16.01.2009 року у справі №7/520-08 сума заборгованості за кредитом складала 832 549 грн. 17 коп., відповідачем (боржником) було здійснено часткові оплати первісному позивачу по цим правовідносинам, а саме: 21.12.2010 року на суму 13 289 грн. 24 коп.; 27.05.2011 року на суму 50 857 грн. 49 коп.; 04.01.2013 року на суму 332 666 грн. 36 коп.; 29.05.2014 року на суму 9 285 грн. 16 коп.
Розміри даних сум під час апеляційного перегляду справи №923/1234/14 сторонами не оспорювалися, а також підтверджені висновком судово-економічної експертизи.
Отже, станом на 01.02.2014 року за рішенням суду від 16.01.2009 року у справі №7/520-08 існувала заборгованість по кредиту у сумі 435 735 грн. 27 коп., при цьому, з урахуванням оплати від 29.05.2014 року, станом на 30.05.2014 року, заборгованість відповідача за визначеною первісним позивачем підставою позову становила 426 450 грн. 11 коп.
За приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином суд констатує, що станом на 30.05.2014р. сума основної заборгованості боржника становила 426450 грн. 11 коп. Доказів погашення суми боргу до дати укладання ОСОБА_14 про відступлення права вимоги матеріали справи не містять, отже станом на 10.06.2015р. (дату укладання між банком та ТОВ "ФК "Адамант" ОСОБА_14 про відступлення права вимоги) сума основної заборгованості боржника за тілом кредиту складала 426450,11 коп.
У заяві про визнання грошових вимог до боржника кредитор просить визнати вимоги з донарахованого до дати укладання цього ОСОБА_14 індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн. за період з 19.05.2008р. по 10.06.2015р. та донарахованих до дати укладання цього ОСОБА_14 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн. за вказаний період.
Судом здійснено перерахунок заявлених кредитором сум 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту. Визначаючи періоди нарахування суд виходив з того, що, як слідує з рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р., під час розгляду даної справи судом стягувались суми 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту за період з 01.02.2014р. по 31.07.2014р., отже початком нарахування в даному випадку має бути 01.08.2014р. Відповідно до п.1.3.3 ОСОБА_14 про відступлення права вимоги дані суми є донарахованими до дати укладання цього ОСОБА_14 - Договір укладено 10.06.20145р., отже граничною датою нарахування є 09.06.2015р.
Таким чином при розрахунку 3% річних та інфляційних збитків по тілу кредитору суд виходить із суми боргу - 426450,11 грн., період нарахування - з 01.08.2014р. по 09.06.2015р.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.08.2014 - 09.06.2015 426450.11 1.562 239801.16 666251.27
Розрахунок 3% річних
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сумиа відсотків 426450.11 01.08.2014 - 09.06.2015 313 3 % 10970.87
Отже, вимоги кредитора в частині інфляційних збитків за простроченим кредитом визнаються судом в сумі 239801,16 грн., вимоги в сумі 399699,14 грн. судом відхиляються.
Вимоги в частині 3% річних за простроченим кредитом визнаються в сумі 10970,87 грн., вимоги в сумі 28710,73 грн. підлягають відхиленню.
В частині донарахованих процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн., пені за простроченими процентами в сумі 789090,97 грн.,
індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн., суд зазначає наступне.
Як слідує з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі №923/1234/16, під час апеляційного розгляду було встановлено, що залишок заборгованості боржника за нарахованими відсотками по кредиту за Кредитним договором від 18.05.2005р. №02-51/228 станом на 31.07.2014р. (кінцева дата розрахунків, які розглядались в межах даної справи), визначений за даними бухгалтерського (балансового та позабалансового) обліку банку у розмірі 0,00 грн.
Під час розгляду грошових вимог кредитора протилежного суду не доведено, у зв'язку з чим суд зауважує про безпідставність нарахування кредитором після 31.07.2014р. вищенаведених сум, а тому вимоги в сумі 268863,86 грн. процентів, пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн. підлягають відхиленню.
Вимоги донарахованої пені за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн. також судом відхиляються виходячи з наступного.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 5.3 кредитного договору від 18.05.2005 року №02-51/228 (т.2 а.с.45-50) визначено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плата за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредиту позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
З даного пункту кредитного договору випливає, що договором не передбачено іншого порядку нарахування пені, ніж визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
При цьому, в будь-якому випадку обчислення розміру пені за кожен день прострочення платежу має здійснюватися за правилами, закріпленими у частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка надаючи сторонам право за згодою встановлювати певну тривалість періоду нарахування пені, не дозволяє їм змінювати початок перебігу вказаного періоду - з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Також, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Аналогічна позиція викладена у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі №923/1234/16.
Що стосується тверджень боржника про те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" здійснено погашення заборгованості боржника перед кредитором в сумі 300000,00 грн., а тому вимоги останнього підлягають відхиленню, суд зауважує наступне.
Як слідує з матеріалів справи, а саме заяви ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" про визнання конкурсних грошових вимог до боржника, 22.06.2015р. - 24.06.2015р. та 13.07. 2015р. товариством було перераховано на рахунок ТОВ "ФК "Адамант" грошові кошти в рахунок погашення заборгованості боржника за Кредитним договором від 18.05.2005р., що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру на загальну суму 449850,00 грн. (т.2 а.с.134-135) та платіжним дорученням №2 від 13.07.2015р. на суму 300000,00 грн.(т.2 а.с.141).
Вказані перерахування було здійснено на підставі укладених між боржником та ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" договорів доручення.
Так за умовами договору доручення від 21.06.2015р. (т.2 а.с.132) боржник доручив ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" погасити його заборгованість перед ТОВ "ФК "Адамант" в розмірі не більшому 450000,00 грн. як боргу по тілу кредиту, а за договором доручення від 13.07.2015р. (т.2 а.с.140) - погасити борг в сумі не більшій ніж 334556,00 грн. як борг за відсотками за кредитним договором.
Отже, вищенаведені платежі були здійснені в якості погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Разом з цим, в даному випадку кредитором ТОВ "ФК "Адамант" на заявляються вимоги із заборгованості за тілом кредиту, а вимоги із заборгованості за відсотками господарським судом відхилені, у зв'язку з чим заперечення боржника в цій частині судом до уваги не приймаються.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вже зазначалось, суд розглядає вимоги ТОВ "ФК "Адамант" виходячи із суми боргу 5011566 грн. 33 коп. Разом з тим, при додаванні окремо визначених у заяві кредитором вимог за розрахунком суду загальна сума складає 5010163,69 грн., різниця - 1402,64 грн.
Представник кредитора не змогла пояснити суду природу даної суми, припустила можливість допущення арифметичної помилки під час розрахунку суми боргу.
Суд враховує, що станом на час розгляду заяви ТОВ "ФК "Адамант" будь-яких письмово викладених пояснень з цього приводу суду не надано, так само як і не надано заяви про зменшення грошових вимог у зв'язку із допущенням арифметичної помилки, у зв'язку з чим суд відхиляє вимоги в сумі 1402,64 грн. за недоведеністю.
Розпорядником майна вимоги кредитора не розглянуто, заявлено про неможливість розгляду грошових вимог у зв'язку з численними помилками та невірним визначенням періодів нарахування, про що зазначено у клопотанні від 16.02.2017р. (т.5 а.с.231).
Отже, вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 308962,56 грн. - четверта черга. Вимоги в сумі 4702603,77 грн. підлягають відхиленню.
4. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм", м.Херсон звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимоги в сумі 440000,00 грн.
Вимоги кредитора обґрунтовано невиконанням, за твердженням заявника, боржником своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. в частині оплати 440000,00 грн., що підтверджено копією договору про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. та ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р.(т.2 а.с.68-69).
Як слідує з матеріалів справи, 21.02.2014р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм" (Виконавець) та ОСОБА_17 підприємством "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Славія" (Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого Виконавець надає Замовнику юридичні послуг по правовому супроводженню інтересів Замовника, а саме: надання юридичних консультацій, складання процесуальних документів, представництво інтересів Замовника в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, в будь-яких судових спорах, в яких Замовник виступатиме в якості Позивача, Відповідача, Третьої особи, Зацікавленої особи, Особи, права якої порушено, а також представництво інтересів Замовника в усіх органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.
За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.7 договору Виконавець надає Замовнику юридичні послуги в обсягах та на умовах, передбачених даним договором. Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця у відповідності з умовами даного договору. Завершення роботи по даному договору за бажанням Замовника оформляється актом приймання виконаних робіт, що підписують повноважні представники сторін , щомісяця.
В п.3.1 договору сторони досягли згоди, що Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду з розрахунку 20000,00 грн. за кожен місяць дії договору, протягом 10 днів з моменту надання Виконавцем акту виконаних робіт за вказаним договором.
До матеріалів справи кредитором було надано примірник ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р. про надання за період з лютого 2014 року по листопад 2015 року юридичних послуг на загальну суму 440000,00 грн.
Враховуючи, що умовами п.2.7 договору передбачено надання щомісячних актів виконаних робіт, суд, ухвалами від 23.09.2017р. та 11.10.2016р. зобов'язав ТОВ "ЮК "Прайм" надати до матеріалів справи копії щомісячних актів виконаних робіт за договором.
19.10.2016р. кредитором надано пояснення (т.4 а.с.104-105), відповідно до якого останній зазначає, що п.2.7 договору визначено, що завершення роботи за договором оформлюється актом приймання виконаних робіт за бажанням Замовника. Протягом часу надання послуг боржник був стороною у декількох справах, його кошти на рахунках було арештовано, отже він не міг належним чином розрахуватись за надані юридичні послуги, а тому просив ТОВ "ЮК "Прайм" не складати акти прийому-передачі до того моменту, поки арешт з рахунків не буде знятий.
В подальшому, враховуючи критичний фінансовий стан ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія", директором кредитора було прийнято рішення скласти та надати на підпис Замовнику акт виконаних робіт за весь час дії договору, який склав 22 місяці, а сума неоплачених юридичних послуг склала 440000,00 грн. Директор боржника підписала зазначений акт без зауважень та повернула другий примірник до ТОВ "ЮК "Прайм".
Отже заявник зазначає, що щомісячних актів виконаних робіт не існує, оскільки вони правомірно не складались сторонами, а загальний підсумок виконаних робіт та сума, належна до сплати, вказані у одному акті виконаних робіт від 10.11.2015р., який став підставою для пред'явлення грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
Враховуючи пояснення кредитора та наявність в матеріалах справи лише ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р. на підтвердження грошових вимог товариства до боржника, судом досліджено вказаний документ та встановлено наступне.
Так ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р. до договору про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. складено за участю обох сторін договору - від імені Виконавця ТОВ "Юридична компанія "Прайм" в особі директора ОСОБА_18 та від імені Замовника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" в особі директора ОСОБА_10
В п.1 сторони визначили перелік юридичних послуг, які Виконавець надав Замовнику за період з лютого 2014 року по листопад 2015 року, відповідно до п.3.1 договору про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. на загальну суму 440000,00 грн.
Згідно п.2 ОСОБА_3 юридичні послуги приймаються Замовником та вважаються виконаними Виконавцем.
Згідно п.3 Замовник сплатив Виконавцю грошову суму, обумовлену в п.1 даного акту виконаних робіт .
Акт виконаних робіт від 10.11.2015р. підписано керівниками обох сторін, без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.
10.11.2015р. копія ОСОБА_3 отримана директором боржника, про що свідчить підпис ОСОБА_10 на звороті ОСОБА_3.
Таким чином, наданий до матеріалів справи ОСОБА_3 виконаних робіт засвідчує, що боржником прийнято надані кредитором послуги та сплачено за них в обумовленій сумі 440000,00 грн.
Після встановлення вказаного факту в судовому засіданні при розгляді грошових вимог ТОВ "ЮК "Прайм" та заслуховування представника кредитора, кредитором 08.12.2016р. надано додаткові пояснення (т.5 а.с.14-15).
В додатково наданих до суду поясненнях ТОВ "ЮК "Прайм" звернуло увагу на те, що з урахуванням ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік" договір про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. та акт прийому-передачі до нього як первинні документи підтвердили господарську операцію з надання боржнику юридичних послуг ТОВ "ЮК "Прайм" та викликали зміну у структурі зобов'язань боржника у вигляді виникнення обов'язку сплатити за надані юридичні послуги, та у структурі активів виконавця - право вимоги виконання зобов'язання, яке у бухгалтерському обліку відображається як дебіторська заборгованість.
Разом з тим кредитор наполягає, що у наданому до матеріалів справи ОСОБА_3 допущена технічна помилка при його складанні, яка не була помічена під час його підписання, а саме - замість слова "сплатить" вказано слово "сплатив", що викривило дійсний стан розрахунків між підприємствами.
Кредитор зауважив, що лише один акт виконаних робіт не є саме тим первинним документом, який би підтвердив господарську операцію з розрахунку за надані юридичні послуги, оскільки нормативно-правовими актами, які регулюють порядок готівкових та безготівкових розрахунків між підприємствами, передбачені інші первинні документи, що належним чином підтверджують здійснення розрахункових операцій (платіжні доручення, розрахункові чеки, меморіальний ордер тощо).
Зазначив, що кредитор лише раз сплатив за надані послуги готівковими коштами в сумі 800,00 грн. що підтверджується копією квитанції №1964948 від 28.02.2014р., копією прибуткового касового ордеру №7 від 28.02.2014р., копією витягу з касової книги, банківською випискою та довідкою кредитора (т.5 а.с.16-18).
У зв'язку з чим кредитор вважає його вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.
З огляду на наявність у поданих до суду в обґрунтування грошових вимог доказах неточностей (які кредитор ТОВ "Юридична компанія "Прайм" сприймає як технічну помилку), з метою встановлення достовірності заявлених кредитором вимог до боржника та встановлення факту відображення господарської операції в бухгалтерському обліку сторін суд, ухвалою від 09.12.2016р., зобов'язав надати: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм" - довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою товариства, про всі відкриті в 2014-2016 роках у банківських установах рахунки; за період 2014, 2015, 9 місяців 2016 років з відміткою Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - оборотно-сальдову відомість по розрахункам з постачальниками по рахункам 631, 361, копію балансу з розшифровкою по рахункам, картку рахунку в розрізі контрагентів; боржника - довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою товариства, про всі відкриті в 2014-2016 роках у банківських установах рахунки; за період 2014, 2015, 9 місяців 2016 років з відміткою Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - оборотно-сальдову відомість по розрахункам з постачальниками по рахункам 631, 361, копію балансу з розшифровкою по рахункам, картку рахунку в розрізі контрагентів; та в порядку ст.38 ГПК України витребував від Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області відомості (довідку) щодо відкритих протягом 2014-2016 років у банківських установах рахунків: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм" та ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія".
Херсонською ОДПІ вимоги суду не виконано, витребувану інформацію не надано.
13.12.2016р. кредитором на вимогу суду було надано лише частину витребуваних документів (т.5 а.с.95-100) та письмове пояснення, відповідно до якого останній зазначив, що по картці рахунку 361 по контрагенту ДП "Слобожанське" у колонках "Дебет" та "Кредит" відображено отримання готівки від боржника у розмірі 800 грн. за надання юридичних послуг згідно договору від 21.02.2014р., у колонці "Дебет" відображено непогашену заборгованість боржника у сумі 440000,00 грн. та 20000,00 грн.
Також кредитор повідомив, що подає до Головного управління статистики у Херсонській області спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, надав до матеріалів справи копії звітів за 2014-2015 роки з відміткою про отримання органом статистики.
Згідно оборотно-сальдової відомості (т.5 а.с.99), за поясненням кредитора, заборгованість боржника відображена у відомості за 2015 рік, у якому був підписаний акт виконаних робіт. При цьому, кредитором було надано оборотно-сальдову відомість за 2014-2016 роки (т.5 а.с.99) лише відносно ДП "Слобожанське", оскільки інформація по іншим контрагентам є комерційною таємницею на підставі ст.ст. 505-508 ЦК України, ст.21 Закону України "Про інформацію" та наказу товариства від 15.12.2013р. №5-п.
Дослідивши подані кредитором матеріали, суд зауважує, що не може прийняти дані докази, оскільки з наданих звітів та витягу з оборотно-сальдової відомості (т.5 а.с.97-99) неможливо прослідкувати накопичення дебіторської заборгованості ТОВ "ЮК "Прайм" за надані боржнику послуги за період з 2014 по 2015 роки.
Крім цього, оборотно-сальдова відомість є уривком з обліку розрахунків (за надані послуги), та не дає можливості суду співставити дані первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
18.01.2017р. боржником на виконання вимог суду подано додаткові докази (т.5 а.с.133-142), а саме фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014, 2015 роки, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 361 за 2014-2016 роки.
Також 16.02.2017р. боржником подано заперечення на грошові вимоги ТОВ "ЮК "Прайм" (т.5 а.с.203), відповідно до яких останній не визнає заявлені вимоги, зазначає про існування ще одного укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 10.02.2014р. з оплатою послуг з 10.02.2014р. по 30.03.2014р. в сумі 800 грн., а з 01.04.2014р. по 30.12.2015р. - 2000,00 грн.
Зауважує, що за наданими на підставі договору від 10.02.2014р. послугами були складені відповідні акти виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг від 10.02.2014р. (т.5 а.с.205-209) на загальну суму 13600,00 грн., які були сплачені у повному обсязі. При цьому директор боржника зазначила, що, оскільки умовами договору про надання юридичних послуг не було визначено порядку здійснення розрахунку, як правило, розрахунок за надані послуги здійснювався у готівковій формі, без видачі відповідних квитанцій.
Вимоги кредитора в сумі 440000,00 грн. боржник не визнає, просить їх відхилити.
Ні представник кредитора, ні представник боржника не змогли надати суду обґрунтовані пояснення щодо існування одночасно двох договорів про надання юридичних послуг, укладених з різницею у два тижні (10.02.2014р. та 21.02.2014р.), а також обсягу наданих за кожним з них послуг.
Дослідивши надані боржником акти за договором про надання юридичних послуг віл 10.02.2014р. (т.5 а.с.205-209), суд зауважує, що відповідно до вказаних актів боржнику надавались, фактично, послуги, аналогічні визначеним умовами договору від 21.02.2014р.
До того ж, суд звертає увагу на суперечливість пояснень кредитора відносно того, що за договором від 21.02.2014р. протягом 2014-2015 років не складались щомісячні акти виконаних робіт на прохання боржника з огляду на його скрутне фінансове становище та наявність арештів на рахунках. В той же час, в аналогічний період між сторонами підписувались акти виконаних робіт по договору від 10.02.2014р. (т.5 а.с.205-209).
Суд також зауважує, що з наданих боржником оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 (т.5 а.с.137-139) не прослідковується щомісячне накопичення кредиторської заборгованості, оскільки подано річні оборотно-сальдові відомості за 2014-2016 роки.
Разом з тим, відповідно до оборотно-сальдової відомості боржника станом на кінець 2015 року (т.5 а.с.138) за боржником обліковується заборгованість перед кредитором в сумі 4000,00 грн.
Однак, враховуючи існування двох договорів про надання послуг та наявність суперечливих пояснень обох сторін, суд не може достовірно встановити за яким саме договором існує дана заборгованість.
Більш того, стосовно оборотно-сальдових відомостей, наданих і кредитором і боржником, суд зауважує, що вони не відповідають стандартам бухгалтерського обліку, оскільки повинні складатися підприємством щомісяця, і господарська операція повинна бути відображена в регістрі бухгалтерського обліку за той місяць, у якому вона фактично відбулася.
Суд також критично ставиться до пояснень кредитора відносно того, що в п.3 ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р. має бути зазначено що Замовник "сплатить Виконавцю грошову суму", оскільки порядок розрахунків між сторонами регулюється умовами договору, а не актами виконаних робіт (в даному випадку обов'язок щодо сплати за отримані послуги закріплено в п.3.1 укладеного між сторонами договору від 21.02.2014р.).
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд зауважує, що в даному випадку вимоги кредитора мають бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що в ОСОБА_3 виконаних робіт від 10.11.2015р. до договору про надання юридичних послуг від 21.02.2014р. сторони без будь-яких зауважень визначили, що замовник сплатив Виконавцю грошову суму, обумовлену в п.1 даного акту виконаних робіт, а саме 440000,00 грн., суд дійшов висновку про недоведеність грошових вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Прайм" до боржника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 440000,00 грн. та відсутність підстав для їх визнання.
У зв'язку із відхиленням грошових вимог судовий збір, сплачений кредитором при зверненні до суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог, покладається на заявника.
5. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", м.Київ звернулось до господарського суду із конкурсними грошовими вимогами в сумі 840932,00 грн.
Заява кредитора обґрунтована тим, що рішеннями Господарського суду Херсонської області від 11.03.2014р. та від 09.06.2015р. у справі №923/128/14 (т.4 а.с.115-119) за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" до ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" стягнуто на користь позивача (кредитора) заборгованість за договорами позики №27-12/2010 від 27.12.2010р., №31-01/2011 від 31.01.2011р., б/н від 05.02.2011р. та договору цесії №04/15 від 17.12.2013р. (т.6 а.с.35-41) 430000,00 грн. боргу та 5600,32 грн. витрат по сплаті судового збору.
Однак, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість боржником не погашена ні повністю, ні частково.
У зв'язку із невиконанням боржником рішення суду кредитором, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано 355240,71 грн. інфляційних збитків та 50090,97 грн. 3% річних.
Отже, кредитор просить визнати його вимоги в загальній сумі 840932,00 грн., з яких 435600,32 грн. стягнутих рішеннями суду, 355240,71 грн. інфляційних збитків та 50090,97 грн. 3% річних.
Щодо нарахованих кредитором сум інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає, що частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права і інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
За наведеного суд зазначає про обґрунтованість заявлених кредитором вимог з 3% річних та інфляційних збитків.
Що стосується періодів нарахування вказаних сум, то кредитором вірно визначено початок їх нарахування з огляду на кінцеву дату повернення коштів за кожним договором окремо. Разом з тим, граничною датою нарахування річних та інфляційних збитків кредитор визначив 01.01.2016р.
З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
В даному випадку провадження у справі порушено 24.12.2015р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 23.12.2015р. включно.
З урахуванням наведеного суд здійснив розрахунок сум 3% річних та інфляційних збитків за кожним договором окремо.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики
27-12/2010
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.02.2011 - 23.12.2015 150000 1.858 128706.96 278706.96
Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихРозмір відсотків річних 150000 01.02.2011 - 23.12.2015 1787 3 % 22019.18
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики
31-01/2011
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.03.2011 - 23.12.2015 80000 1.841 67317.85 147317.85 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихРозмір відсотків річних 80000 01.03.2011 - 23.12.2015 1759 3 % 11559.45 Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики
б/н від 05.02.2011
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.04.2011 - 23.12.2015 50000 1.816 40802.42 90802.42 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихРозмір відсотків річних 50000 01.04.2011 - 23.12.2015 1728 3 % 7097.26 Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором цесії
04/15
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 18.12.2013 - 23.12.2015 150000 1.790 118431.48 268431.48 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихРозмір відсотків річних 150000 18.12.2013 - 23.12.2015 736 3 % 9073.97
Таким чином за розрахунком суду загальна сума інфляційних збитків складає - 355258,71 грн., 3% річних - 49749,86 грн.
Отже вимоги з інфляційних збитків визнаються судом у заявленій кредитором сумі - 355258,71 грн. Вимоги з 3% річних визнаються частково в сумі 49749,86 грн., вимоги в сумі 341,11 грн. судом відхиляються, оскільки не є конкурсними у розумінні положень ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розпорядником майна вимоги ТОВ "Форсаж-Газ" визнано частково в сумі 840667,25 грн., вимоги з 184,12 грн. 3% річних відхилено.
Боржником вимоги кредитора визнаються частково в сумі 430000,00 грн. основного боргу, 189563,79 грн. інфляційних збитків та 18843,00 грн. 3% річних. Решта вимог боржником не визнається з посиланням на форс-мажорні обставини протягом 2012-2014 років та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.11.2010р. по 05.04.2011р.
Щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.
За приписами ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справах про банкрутство боржника №5/48-Б-09 та №12/111-Б-10), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
В даному випадку кредитором не ставиться питання щодо стягнення з боржника неустойки, а тому заперечення боржника стосовно дії протягом 2010-2011 років мораторію на задоволення вимог кредиторів судом не приймаються до уваги.
Стосовно посилань на форс-мажорні обставини, аналіз даної обставини буде наведено далі в ухвалі.
Господарським судом вимоги кредитора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" визнаються частково та підлягають включення в реєстр вимог кредиторів в сумі 2756,00 грн. судового збору - в першу чергу, 840590,89 грн. - в четверту чергу. Вимоги в сумі 341,11 грн. судом відхиляються.
6. Ухвалою про порушення провадження у справі від 24.12.2015р. суд визнав безспірні вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки", м.Київ в сумі 1550000 грн. 00 коп. основного боргу.
29.01.2016р. ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог до боржника в сумі 1419174,30 грн., з яких 213435,61 грн. 3% річних та 1205738,69 грн. інфляційних збитків.
Вимоги кредитора обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.05.2014р. у справі №923/597/14 (т.1 а.с.8-9) за позовом ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" до ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" стягнуто з відповідача (боржника) 1550000,00 грн. основного боргу та 31000,00 грн. судового збору за невиконання умов укладених між сторонами договорів позики №04/3 від 15.02.2011р., №04/4 від 24.02.2011р., №04/6 від 09.036.2011р., №04/9 від 25.03.2011р., №04/12 від 09.03.2011р. (т.6 а.с.29-33).
Разом з тим, рішення суду боржником не виконано, заборгованість не погашено.
У зв'язку із невиконанням боржником рішення суду кредитором, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано 1205738,69 грн. інфляційних збитків та 213435,61 грн. 3% річних, які кредитор просить визнати і включити в реєстр вимог кредиторів.
Оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суд констатує про обґрунтованість заявлених кредитором вимог з 3% річних та інфляційних збитків.
Що стосується періодів нарахування вказаних сум, то кредитором вірно визначено початок їх нарахування з огляду на кінцеву дату повернення коштів за кожним договором окремо. Разом з тим, граничною датою нарахування річних та інфляційних збитків кредитор визначив 01.01.2016р.
З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
В даному випадку провадження у справі порушено 24.12.2015р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 23.12.2015р. включно.
З урахуванням наведеного суд здійснив розрахунок сум 3% річних та інфляційних збитків за кожним договором окремо.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики 04/3
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 16.05.2011 - 23.12.2015 500000 1.779 389257.36 889257.36
Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 500000 16.05.2011 - 23.12.2015 1683 3 % 69123.29
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики 04/4
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 25.05.2011 - 23.12.2015 500000 1.779 389257.36 889257.36
Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 500000 25.05.2011 - 23.12.2015 1674 3 % 68753.42
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики 04/6
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 10.06.2011 - 23.12.2015 250000 1.779 194628.68 444628.68
Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 250000 10.06.2011 - 23.12.2015 1658 3 % 34047.95
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики 04/9
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 27.06.2011 - 23.12.2015 250000 1.771 192857.25 442857.25 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 250000 27.06.2011 - 23.12.2015 1641 3 % 33698.63 Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції за договором позики 04/12
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 15.08.2011 - 23.12.2015 50000 1.795 39738.04 89738.04 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 50000 15.08.2011 - 23.12.2015 1592 3 % 6538.36
За розрахунком суду загальна сума інфляційних збитків складає - 1205738,69 грн., 3% річних - 212161,65 грн.
Отже вимоги з інфляційних збитків визнаються судом у заявленій кредитором сумі - 1205738,69 грн. Вимоги з 3% річних визнаються частково в сумі 212161,65 грн., вимоги в сумі 1273,96 грн. судом відхиляються, оскільки не є конкурсними у розумінні положень ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розпорядником майна вимоги ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" визнано частково в сумі 2968155,14 грн., вимоги з 1019,16 грн. 3% річних відхилено.
Боржником вимоги кредитора визнаються частково в сумі 1550000,00 грн. основного боргу, 671351,31 грн. інфляційних збитків та 72533,00 грн. 3% річних. Решта вимог боржником не визнається з посиланням на форс-мажорні обставини протягом 2012-2014 років та дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.11.2010р. по 05.04.2011р.
Суд зауважує, що в даному випадку кредитором не ставиться питання про стягнення з боржника неустойки, а тому заперечення боржника стосовно дії протягом 2010-2011 років мораторію на задоволення вимог кредиторів судом не приймаються до уваги.
Стосовно посилань на форс-мажорні обставини, аналіз даної обставини буде наведено далі в ухвалі.
Отже господарським судом вимоги кредитора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" визнаються частково та підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів в сумі 14936,00 грн. судового збору - в першу чергу, 2967900,34 грн. - в четверту чергу. Вимоги в сумі 1273,96 грн. судом відхиляються.
7. Кредитор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут", м.Херсон звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1686376 грн. 63 коп., з яких 1658162,63 грн. основного боргу, 11293,60 грн. 3% річних та 16920,40 грн. втрат від інфляції.
08.12.2016р. кредитор звернувся до суду із заявою про зменшення суми грошових вимог до 1685150,62 грн., з яких 1658162,62 грн. основного боргу та 26988,00 грн. 3% річних і втрат від інфляції (т.5 а.с.1).
З урахуванням заяви кредитора суд розглядає вимоги товариства виходячи із заявленої суми 1685150,62 грн.
Вимоги кредитора обґрунтовані наступним.
Так 21.06.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" (Повірений) та боржником ОСОБА_17 підприємством "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" (ОСОБА_19) укладено договір доручення (т.2 а.с.132), за умовами якого ОСОБА_19 доручає, а Повірений зобов'язується від імені ОСОБА_19 провести перемови з кредитором ОСОБА_19 за кредитним договором №02-51/228 від 18.05.2005р., укладеним між ОСОБА_19 та ПАТ "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк", а саме з ТОВ "Фінансова компанія "Адамант", яке стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі договору уступки права вимоги №39/321, щодо визначення розміру заборгованості ОСОБА_19 по тілу за кредитним договором №02-51/228 від 18.05.2005р., стягнутого з ОСОБА_19 за рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.01.2009р. у справі №7/520-08.
В п.п.1.1.2, 1.1.3 договору сторони дійшли згоди про те, що після досягнення домовленості з кредитором ОСОБА_19 за рахунок ОСОБА_19 або власними коштами Повірений зобов'язаний оплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі, не більшому ніж 450000,00 грн., оскільки тільки ця грошова сума визнається ОСОБА_19 як борг за тілом кредиту. Грошова сума щодо якої Повіреним буде досягнуто домовленість з кредитором ОСОБА_19, має бути сплачена на рахунок ТОВ "ФК "Адамант".
Згідно п.п. 3.2, 4.2 ОСОБА_14 в разі виконання Повіреним обов'язку, визначеного в п. 1.1.2 ОСОБА_14 власними коштами, Повірений має право отримати від ОСОБА_19 кошти, сплачені ним кредитору ОСОБА_19 на виконання умов ОСОБА_14 протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги.
Як слідує з матеріалів справи, кредитор сплатив ТОВ "ФК "Адамант" заборгованість ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" за наказом Господарського суду Херсонської області №7/520-08 від 30.01.2009р. в загальній сумі 449850,00 грн., що підтверджено копіями квитанцій до прибуткового касового ордера від 22.06.2015р. №14, від 23.06.2015р. №15, від 24.06.2015р. №16 (т.2 а.с.133-135), про що направив звіт боржнику (т.2 а.с.136).
26.06.2015р. кредитор направив ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" вимогу про повернення коштів в сумі 447000,00 грн., сплачених за договором доручення від 21.06.2015р., яка отримана директором боржника 26.06.2015р. (т.2 а.с.137).
Враховуючи, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість боржником не сплачено, кредитор просить визнати його вимоги в цій частині в сумі 447000,00 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини та докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, суд вважає вимоги в сумі 447000,00 грн. доведеними та такими, що підлягають визнанню.
Також кредитором у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань боржником, в порядку статті 625 ЦК України нараховано 3% річних та збитки від інфляції за період з 07.07.2015р. по 12.01.2016р.
Враховуючи, що при визначені кредитором кінцевої дати нарахування не було враховано дату порушення провадження у справі про банкрутство, суд здійснив власний розрахунок:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 07.07.2015 - 23.12.2015 447000 1.019 8278.16 455278.16 Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 447000 07.07.2015 - 23.12.2015 170 3 % 6245.75
Отже за розрахунком суду сума 3% річних складає 6245,75 грн., інфляційних збитків - 8278,16 грн.
Також 13.07.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" (Повірений) та боржником ОСОБА_17 підприємством "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" (ОСОБА_19) укладено договір доручення (т.2 а.с.140), за умовами якого ОСОБА_19 доручає, а Повірений зобов'язується від імені ОСОБА_19 провести перемови з кредитором ОСОБА_19 за кредитним договором №02-51/228 від 18.05.2005р., укладеним між ОСОБА_19 та ПАТ "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк", а саме з ТОВ "Фінансова компанія "Адамант", яке стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі договору уступки права вимоги №39/321, щодо визначення розміру заборгованості ОСОБА_19 по відсоткам за кредитним договором №02-51/228 від 18.05.2005р., стягнутого з ОСОБА_19 за рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.01.2009р. у справі №7/520-08.
В п.п.1.1.2, 1.1.3 договору сторони дійшли згоди про те, що після досягнення домовленості з кредитором ОСОБА_19 за рахунок ОСОБА_19 або власними коштами Повірений зобов'язаний оплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі, не більшому ніж 334556,00 грн., оскільки тільки ця грошова сума визнається ОСОБА_19 як борг за відсотками по кредитному договору. Грошова сума щодо якої Повіреним буде досягнуто домовленість з кредитором ОСОБА_19, має бути сплачена на рахунок ТОВ "ФК "Адамант".
Згідно п.п. 3.2, 4.2 ОСОБА_14 в разі виконання Повіреним обов'язку, визначеного в п. 1.1.2 ОСОБА_14 власними коштами, Повірений має право отримати від ОСОБА_19 кошти, сплачені ним кредитору ОСОБА_19 на виконання умов ОСОБА_14 протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги.
Кредитор сплатив ТОВ "ФК "Адамант" заборгованість ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" за кредитним договором №02-51/228 від 18.05.2005р. в сумі 300000,00 грн., що підтверджено копією платіжного доручення від 13.07.2015р. №2 (т.2 а.с.141), про що направив звіт боржнику (т.2 а.с.142).
15.07.2015р. кредитор направив ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" вимогу про повернення коштів в сумі 300000,00 грн., сплачених за договором доручення від 13.07.2015р., яка отримана директором боржника 15.07.2015р. (т.2 а.с.143).
Враховуючи, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість боржником не сплачено, кредитор просить визнати його вимоги в цій частині в сумі 300000,00 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини та докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, суд визнає вимоги в сумі 300000,00 грн.
Також кредитором у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань боржником, в порядку статті 625 ЦК України нараховано 3% річних та збитки від інфляції за період з 22.07.2015р. по 12.01.2016р.
Враховуючи, що при визначені кредитором кінцевої дати нарахування не було враховано дату порушення провадження у справі про банкрутство, суд здійснив власний розрахунок:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 22.07.2015 - 23.12.2015 300000 1.029 8642.24 308642.24
Розрахунок відсотків
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 300000 22.07.2015 - 23.12.2015 155 3 % 3821.92
За розрахунком суду сума 3% річних складає 3821,92 грн., інфляційних збитків - 8642,24 грн.
Отже, за розрахунком суду за двома договорами доручення заборгованість боржника перед кредитором в частині сплати 3% річних складає 10067,67 грн., інфляційних збитків - 16920,40 грн., всього - 26988,07 грн.
Разом з тим, враховуючи, що заявою від 08.12.2016р. кредитор просив визнати його вимоги в частині 3% річних та збитків від інфляції в загальній сумі 26988,00 грн., суд визнає вимоги кредитора в цій частині у визначеній останнім сумі - 26988,00 грн.
Крім цього, 22.04.2014р. між кредитором (Виконавець) та боржником (Замовник) було укладено договір про надання послуг №22/04-2014 (т.2 а.с.146), за умовами якого кредитор надав боржнику послуги по догляду за садом на площі 238 га в с.Молодіжне та с.Антонівка Херсонської області.
За даним договором було надано послуг на загальну суму 97988,00 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-приймання робіт від 31.05.2014р. на суму 50000,00 грн., ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2014р. на суму 47998,00 грн., калькуляціями робіт (т.2 а.с.147-151).
28.04.2014р. між кредитором та боржником було укладено договір №28/04-2014 про надання послуг по виконанню робіт по догляду за садом на площі 80 га в с.Молодіжне та с.Антонівка Херсонської області (т.2 а.с.152), за яким кредитором було виконано робіт на загальну суму 106131,31 грн.
Виконання робіт за вказаним договором підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 30.06.2014р. на суму 94583,31 грн., ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 31.07.2014р. на суму 11548,00 грн., калькуляціями виконаних робіт (т.2 а.с.153-157).
01.07.2014р. між кредитором та боржником було укладено договір №01/07-2014 (т.2 а.с.158) про надання послуг по розкорчовуванню багаторічних насаджень (персику) на площі 7,6 га в с.Антонівка Херсонської області, на підставі якого кредитором було надано боржнику послуг на суму 32637,00 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 30.08.2014р. на суму 32637,00 грн. та калькуляцією робіт (т.2 а.с.159, 159-зворот).
01.08.2014р. між сторонами було укладено договір №01/08-2014 (т.2 а.с.160) про надання послуг по демонтажу опор, системи краплинного зрошення (поверхнева частина) та розкорчовуванню виноградних саджанців на площі 24,75 га в с.Молодіжне Херсонської області.
За умовами вказаного договору кредитор надав боржнику послуг на загальну суму 44820,,00 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 30.09.2014р. на суму 32637,00 грн. та калькуляцією робіт (т.2 а.с.161, 161-зворот).
04.08.2014р. між кредитором та боржником було укладено договір №04/08-2014 (т.2 а.с.162) по наданню послуг по догляду за садом на площі 14,6 га - яблуня та на площі 7,1 га - груша в с.Антонівка Херсонської області, за умовами якого боржнику було надано послуг на суму 10215,00 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 30.09.2014р. на суму 10215,00 грн. та калькуляцією робіт (т.2 а.с.163-164).
20.10.2014р. між кредитором та боржником було укладено договір №20/10-2014 (т.2 а.с.165) по наданню послуг по розкорчовуванню багаторічних насаджень на площах с.Антонівка Херсонської області, за яким кредитором було надано послуг на суму 15891,80 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 20.11.2014р. на суму 15891,80 грн. та калькуляцією робіт (т.2 а.с.166-167).
10.11.2014р. між кредитором та боржником було укладено договір №10/11-2014 про надання послуг по посадці саджанців винограду на площі 3,6 га на дільниці №4 (частина контуру 55,56) (т.2 а.с.168), за яким кредитором було виконано робіт на загальну суму 32469,52 грн.
Виконання робіт за вказаним договором підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 28.11.2014р. на суму 32469,52 грн., калькуляцією виконаних робіт (т.2 а.с.169, 169-зворот).
12.01.2015р. між сторонами було укладено договір №12/01-2015 (т.2 а.с.171-172) про надання послуг по догляду за садом на площі 238 га в с.Молодіжне та с.Антонівка Херсонської області, за умовами якого кредитором було надано послуг на суму 571000,00 грн., що підтверджено ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт від 12.08.2015р. на суму 220000,00 грн, від 28.08.2015р. на суму 283000,00 грн. та від 30.08.2015р. на суму 68000,00 грн. (т.2 а.с.173-172).
Таким чином, за договорами про надання послуг кредитором було виконано робіт на загальну суму 911162,63 грн., проте боржник свої зобов'язання в частині оплати отриманих послуг не виконав, що і не заперечується останнім.
За наведених обставин суд визнає вимоги кредитора ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" в цій частині у повному обсязі в сумі 911162,63 грн.
За обрахунком суду загальна сума основної заборгованості за договорами доручення та надання послуг складає 1658162,63 грн. (447000,00 + 300000,00 +911162,63). Разом з тим, у заяві від 08.12.2016р. (т.5 а.с.1) кредитор просить визнати його вимоги з основної заборгованості в сумі 1658162,62 коп. Отже суд визнає вимоги кредитора в цій частині у визначеній ним сумі - 1658162,62 коп.
Розпорядником майна у відзиві від 07.10.2016р. (т.4 а.с.88) вимоги товариства визнано частково в сумі 1686376,63 грн., вимоги в сумі 1225,93 грн. 3% річних відхилено.
З урахуванням даного відзиву розпорядника майна кредитором було подано відповідну заяву від 08.12.2016р. про зменшення кредиторських вимог.
Господарським судом вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" визнаються судом у повному обсязі та підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів в сумі 2756,00 грн. судового збору в першу чергу, 1685150,62 коп. в четверту чергу.
Що стосується посилання боржника на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Так заперечуючи проти грошових вимог ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" боржник посилався на наявність форс-мажорних обставин, що підтверджує копіями Сертифікату №2308 про форс-мажорні обставини (т.5 а.с.213) та Висновку про форс-мажорні обставини від 03.07.2009р. №2330/05-04 (т.5 а.с.214), виданих Торгово-промисловою палатою України, якими встановлено наявність протягом 2009-2013 років форс-мажорних обставин, які призвели до недоотримання боржником врожаю та пошкодження і загибелі багаторічних сільськогосподарських культур на площах ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія".
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2010 року зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про торгово-промислові палати України" від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 14-1, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Як встановлено ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з аналізу статті 263 ЦК України, статті 218 ГК України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Як слідує з висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 03.07.2009р. №2330/05-4 (т.5 а.с.214), станом на 28.05.2009р. загибель та пошкодження сільськогосподарських культур на площах ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" мали місце внаслідок заморозків у квітні 2009 року, що є форс-мажорними обставинами.
Відповідно до Сертифікату Торгово-промислової палати України №2308 від 23.12.2014р., протягом 2009-2013 років боржник періодично втрачав можливість використовувати у своїй господарській діяльності орендовані площі внаслідок обставин, які були обумовлені протиправними діями третіх осіб (25.08.2009р. було порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія", в листопаді 2009 року невстановлені особи незаконно заволоділи майном підприємства).
Отже, форс-мажорні обставини мали місце починаючи з квітня 2009 року.
Що стосується вимог УПФУ в м.Херсоні.
Як слідує з розрахунку УПФУ в м.Херсоні (т.5 а.с.194), до боржника застосовано штраф та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 22.12.2008р. по 20.03.2009р., проте доказів наявності форс-мажорних обставин для ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" у період, за який застосовано штраф та нарахована пеня, боржником не надано.
Крім того, суд зазначає, що боржником також не надано суду жодного доказу, який би підтверджував сам факт його звернення до ОСОБА_12 Пенсійного Фонду України у м.Херсоні та повідомлення кредитора про наявність вищезазначених форс-мажорних обставин.
Також суд зауважує, що посилання боржника на той факт, що несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулась у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс - мажор), не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання власних боргових зобов`язань перед територіальним органом Пенсійного фонду.
Що стосується вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ", то боржником не доведено, що вищенаведені обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань, не подано доказів повідомлення кредиторів про наявність форс-мажорних обставин.
Більше того, відповідно до умов Розділу 6 укладених між кредиторами ТОВ "Газові Автомобільні Заправки", ТОВ "Форсаж-Газ" та боржником договорів позики (т.6 а.с.29-33, 35-40), у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. За порушення строку повернення суми позики (Позичальник - боржник) сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день порушення строку повернення позики. Жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
В даному випадку зазначеними кредиторами не ставиться питання про відповідальність боржника за неналежне виконання зобов'язань з повернення сум позики у вигляді відшкодування неустойки (пені), а заявлено вимоги з 3% річних та інфляційних збитків.
Разом з тим, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За наведеного посилання ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" про врахування форс-мажорних обставин при розгляді грошових вимог цих кредиторів є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, додатково перевіривши правові підстави заявлення кредиторами грошових вимог до боржника, господарський суд вважає за доцільне затвердити реєстр вимог кредиторів та закінчити попереднє засідання.
Суд зазначає, що частиною 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
у х в а л и в:
1. Визнати вимоги кредиторів до ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" (код ЄДРПОУ 32267138) і затвердити реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:
- ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні (код ЄДРПОУ 37960171, 73000, м.Херсон, вул.Комкова, 76-а) в сумі 20725,76 грн. - 6 черга;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" (код ЄДРПОУ 31652463, 73000, м.Херсон, вул.Перекопська, 20 оф.105) в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 1225273,59 грн. - 4 черга;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (код ЄДРПОУ 38480671,73000, м.Херсон, вул.Соборна, 32) в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 308962,56 грн. - 4 черга;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" (код ЄДРПОУ 33319899АДРЕСА_1) в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 840590,89 грн. - 4 черга;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" (код ЄДРПОУ 34046320, 01021, м.Київ, вул.Грушевського, 28/2 н/п №43) в сумі 14936,00 грн. судового збору - 1 черга, 2967900,34 грн. - 4 черга;
- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" (код ЄДРПОУ 39176901, 73000, м.Херсон, вул.Перекопська, 20 оф.105) в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 1685150,62 грн. - 4 черга.
2. Зобов'язати розпорядника майна ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" арбітражного керуючого ОСОБА_8 включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.
3. Вимоги ОСОБА_12 Пенсійного фонду України в м.Херсоні в сумі 3017,01 грн., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" в сумі 4105454,43 грн., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" в сумі 4702603,77 грн., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю юридична компанія "Прайм" в сумі 440000,00 грн., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" в сумі 341,11 грн., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" в сумі 1273,96 грн. - відхилити.
4. Визначити, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
5. Призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 14.04.2017р.
6. Зобов'язати розпорядника майна ДП "Слрбожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" арбітражного керуючого ОСОБА_8 протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.
7. Зобов'язати розпорядника майна ОСОБА_2 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" арбітражного керуючого ОСОБА_8 надати суду докази виконання п.6 ухвали, протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника, аналіз фінансового становища боржника.
8. Призначити підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, на 27.04.2017р. о 10:00 год. в залі судових засідань №318 Господарського суду Херсонської області (м.Херсон, вул.Театральна,18).
9. Участь в судовому засіданні представників кредиторів-членів комітету кредиторів, боржника, розпорядника майна обов'язкова.
10. Копію ухвали направити розпоряднику майна, кредиторам, боржнику.
Повний текст ухвали складено і підписано 06.04.2017р.
Суддя М.Б. Сулімовська
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2017 |
Оприлюднено | 11.04.2017 |
Номер документу | 65814986 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні