Постанова

від 03.04.2017 по справі 922/3445/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа № 922/3445/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент", м. Харків (вх. №656 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.17 у справі № 922/3445/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент", м.Харків

про стягнення 45600,00грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року - Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС", м.Харків (позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент", м.Харків (відповідач), про стягнення збитків у розмірі 45600,00грн., з посиланням на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором про надання консультаційних послуг №24 провід 20.11.2015, у зв'язку з чим у позивача виникли збитки у вигляді сплаченої ним на користь відповідача суми попередньої оплати в розмірі 45600,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2017 р. у справі №922/3445/16 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" на користь Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" 45600,00грн. збитків та 1378,00грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що позивач не передав йому необхідних даних та документів, тобто є прострочення кредитора, сума позову не є збитками.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 20 листопада 2015 року між відповідачем, як виконавцем, та позивачем, як замовником, укладено договір про надання консультаційних послуг №24 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки надати консультаційні послуги з супроводу проведення обов'язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" та перенесення даних бухгалтерського обліку в програмне забезпечення для автоматизації обліку з метою визначення достовірності даних станом на 31.12.2015, кінцевим результатом яких будуть відображені в програмному продукті 1С дані бухгалтерського обліку (фінансової звітності) станом на 31.12.2015.

Пунктом 1.3 договору визначено графік виконання робіт за договором, згідно якого: 1-й етап робіт (інвентаризація) має бути виконаний 5-6 грудня 2015 року; 2-й етап (формування довідників) - 19-20 грудня 2015 року, 3-й етап (внесення залишків) - до 22.01.2016.

У п. 2.1 договору зазначено, що за роботи, виконані виконавцем, замовник сплачує 60800грн. У період дії цього договору ціна договору та окремих етапів робіт можуть уточнюватись, що оформлюється окремою угодою.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунок за виконану роботу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Авансовий платіж 50% у продовж 3-х робочих днів з дати підписання договору, інша частина вартості протягом 3-х робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

У пункті 3.1 договору сторони узгодили, що по закінченню надання послуг, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт. Дата складання акту є датою виконання робіт. Два екземпляра акту виконаних робіт виконавець надає замовнику за адресою: м.Харків, вул.Чернишевська,10 або шляхом передачі за допомогою електронної пошти на адресу замовника.

Пунктом 5.1.3 договору визначено, що виконавець зобов'язується підготувати та надати замовнику звіт про результати проведеної роботи та акт виконаних робіт протягом 3 днів з моменту закінчення робіт.

Пунктом 6.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 23.01.2016.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на виконання умов договору позивач здійснив перерахування відповідачу 45600,00грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями №968 від 26.11.2015 на суму 30400,00грн. та №227 від 04.04.2016 на суму 15200,00грн., але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 45600,00грн. збитків.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач не надав доказів надання передбачених умовами договору №24 від 20.11.2015 послуг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016, у справі №922/2243/16 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Бізнес елемент" до ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" про визнання виконаними послуг, наданих за договором про надання консультаційних послуг №24 від 20.11.2015, а також про стягнення боргу за надані послуги у розмірі 15200грн.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що з умов договору про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 №24 вбачається, що сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягає застосуванню у повному обсязі згідно зі статтями 6, 11 ЦК України.

Отже, з умов договору про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 №24 вбачається, що остаточний розрахунок за надані послуги виконавець здійснює на підставі акта виконаних робіт, підписаного сторонами, або підписаного лише виконавцем за умови відмови замовника від його підписання чи ненаданні зауважень до нього протягом п'яти днів з моменту його отримання.

Матеріали справи не містять належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили про передачу акту виконаних робіт замовнику - ТОВ "ХЕМЗ-ІРЕС" та відмову у його підписанні відповідачем, а отже зважаючи на умови договору від 20.11.2015 у відповідача не виникло обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ТОВ "Бізнес елемент" не надало суду будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне надання ним послуг за Договором, і при вирішенні даного спору.

В матеріалах справи відсутні підписаний сторонами акт наданих робіт, який згідно пункту 3.1 договору є доказом фактичного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та будь-які докази відмови з боку ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" підписати такий акт.

Суд першої інстанціі зробив правомірний висновок, що відповідач порушив своє зобов'язання та не надав послуги, обумовлені Договором.

Статті 610, 611 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що невиконання ним своїх договірних зобов'язань сталося не з його вини або внаслідок непереборної сили.

Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що витрати позивача у вигляді сплаченої суми попередньої оплати за Договором у розмірі 45600,00грн. є його збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем.

Колегія суддів вважає, посилання відповідача на невиконання умов договору позивачем, часткове надання послуг, відсутність права на стягнення збитків необґрунтованим та не підтвердженим матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 610, 611,901, 906 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.17 у справі №922/3445/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.04.17

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.