Рішення

від 03.04.2017 по справі 397/193/17

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/193/17

н/п : 2/397/176/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2017 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мирошниченка Д.В.,

при секретарі - Рум'янцевої О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівки цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_5 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі № 105 від 10.03.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, щодо оренди земельної ділянки № 100, кадастровий номер 3520585500:02:000:0100, яка знаходиться на території Розумівської сільської ради, Олександрівського району, Кіровоградської області та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18265476 від 23 грудня 2014 року.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки № 100, загальною площею 2,71 кв м, яка розташована в с. Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Позивачу стало відомо, що її земельною ділянкою користується ФОП ОСОБА_2, який використовує її для своїх підприємницьких сільськогосподарських потреб. Повернути земельну ділянку відмовляється, мотивуючи наявністю договору оренди землі укладеного, між ОСОБА_3 та ним від 10.03.2014 року за № 105. В той час, коли ОСОБА_5 отримала та ознайомилась із вказаним договором та актом передачі земельної ділянки від 10.03.2014 року, то з'ясувалось, що стороною Орендодавця є саме позивач ОСОБА_5, але підпис в договорі оренди землі та акті передачі земельної ділянки міститься не позивача, а відповідача - ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вважає, що договір підлягає визнанню недійсним, оскільки позивач його та акт прийому-передачі не підписувала, а орендар відмовляється в добровільному порядку передати їй в користування належну їй земельну ділянку, а тому вона вимушена була звернутись до суду за захистом свого порушеного права на користування земельною ділянкою.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали до суду письмові заперечення на позов.

Згідно їх пояснень, підтвердили , що дійсно договір оренди землі № 105 від 10.03.2014 року укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2 не підписаний ОСОБА_5, а свій підпис в договорі поставив ОСОБА_3, який діяв згідно довіреності від 10.04.2014 року.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 пояснив, що як такий, договір було укладено 10.03.2014 року, проте він підписаний не був, оскільки позивач хворіла і не мала можливості ознайомитися з умовами договору та підписати його. Після оформлення довіреності від 10.04.2014 року на ім'я ОСОБА_3, останній підписав оспорюваний договір.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 та його представник запевнили суд, що усі умови договору виконувалися належним чином, жодне право позивача ОСОБА_5 щодо її земельної ділянки - не було порушено, тобто підписання договору оренди землі, так само як і отримання орендної плати проводилося за довіреністю, а тому підстав визнавати договір недійсним по причині його підписання іншою особою немає законних підстав.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав та просив його задовольнити та надав пояснення, згідно яких, до нього додому приїхав ОСОБА_2 та надав договір оренди землі йому на підпис. Даний договір він підписав особисто, на скільки років укладається даний договір ОСОБА_2 його не повідомив, тобто з умовами оспорюваного договору не ознайомлювався. Через деякий час, на пропозицію ОСОБА_2, він разом із ОСОБА_5 поїхав до сільської ради та уклали довіреність на підставі якої він отримував замість ОСОБА_5 кошти за оренду земельної ділянки.

Заслухавши представника позивача, відповідачів, представника відповідача ФОП ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 023173 є власником земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 3520585500:02:000:0100 , що розташована на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, ділянка № 100. Цільовим призначенням земельної ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана обставина підтверджується і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 8, 9).

10.03.2014 року між позивачем ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2Г укладено договір оренди землі № 105, відповідно до умов якого орендодавець - ОСОБА_5 надає, а орендар - ФОП ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк двадцять п'ять років (а.с. 4-5).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 10.03.2014 року, орендодавець ОСОБА_5 передала, а орендар ФОП ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку, щодо якої укладено договір оренди (а.с. 6).

Проте, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачами, підписи у вказаних документах, оригінали яких було досліджено в судовому засіданні, виконано ОСОБА_3, а не власником земельної ділянки особисто.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31507965 від 23.12.2014 року встановлено, що 23.12.2014 року реєстратором Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області, внесено дані про державну реєстрацію договору оренди № 105 від 10.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2, строк дії договору 25 років (а.с. 7).

Згідно довіреності від 10.04.2014 року, оригінал якої також досліджено в судовому засіданні, виданої Розумівською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області, вбачається, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси у всіх установах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, робити від її імені заяви, підписувати договори, одержувати належні їй гроші, сплачувати належні з неї платежі та податки, в тому числі держмито і пенсійний збір, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності (а.с. 49).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 2, 4 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв?язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У правовій позиції Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25.05.2016 року (справа № 6-2612цс15), яка в силу положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, зазначено, що частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов?язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Таким чином, як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачами, підписи в договорі оренди землі та в акті прийому-передачі земельної ділянки, виконано відповідачем ОСОБА_3

Проте, на момент укладення оспорюваного договору (10.03.2014 рік), відповідач ОСОБА_3Г не мав жодних повноважень вчиняти будь-які дії від імені позивача ОСОБА_5, так як довіреність на ім'я ОСОБА_3, видана 10 квітня 2014 року, після того як підписано оспорюваний договір оренди землі від 10.03.2014 року.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача ФОП ОСОБА_2 та його представника про те, що договір оренди підписано після укладення довіреності, оскільки такі твердження жодними доказами не підтвердженні та спростовуються поясненнями самого відповідача ОСОБА_3 (останній спочатку підписав договір оренди, а потім, на пропозицію ОСОБА_2, уклав довіреність).

Крім того, відповідач ФОП ОСОБА_6, мав можливість, на підтвердження своїх пояснень в суді, після укладення довіреності, при підписанні оспорюваного договору та акту прийому-передачі земельної ділянки ОСОБА_3, змінити дату укладення договору та прийому-передачі земельної ділянки, а також - обов'язково внести відповідні відомості та засвідчити у вищевказаних документах про те, що підпис вчиняється не орендодавцем особисто, а її представником, згідно вказаної довіреності.

Доводи, відповідача ФОП ОСОБА_2 та його представника про те, що всі умови договору виконувалися належним чином, жодне право позивача ОСОБА_5, щодо її земельної ділянки, не було порушено, суд не приймає до уваги, оскільки договір підписано не позивачем і вони не можуть слугувати для визнання його дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час укладення договору оренди землі, у орендодавця ОСОБА_5 було відсутнє волевиявлення, як учасника правочину, вона його не підписувала, а ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення та підпису оспорюваного договору, чим було порушено право позивача як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею, тому вищевказані обставини є підставами для визнання договору оренди землі недійсним.

Також, на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації оспорюваного договору оренди, визнання недійсним договору оренди землі є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір.

На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_5 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 105 від 10.03.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, щодо оренди земельної ділянки № 100, кадастровий номер 3520585500:02:000:0100, яка знаходиться на території Розумівської сільської ради, Олександрівського району, Кіровоградської області.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18265476 від 23 грудня 2014 року.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. з кожного, всього 1280 грн.00 коп.

На рішення суду, протягом 10 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області, через Олександрівський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Рішення набрало законної сили "_____"

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_7