Постанова

від 05.04.2017 по справі 826/16640/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16640/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Сидоренко В.А., представника відповідача Кондрич О.Д, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАУ НУТРИШИН УКР до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014 № 0011022205 та № 0011032205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 15.05.2014 № 243 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 2, 4, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТРАУ НУТРИШИН УКР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2014 № 1231/26-59-22-05/33350090 відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 117 112,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.4, 198.6 ст. 198 ПК, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 263 017,00 грн та в результаті чого занижено ПДВ на суму 263 017,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014:

- № 0011022205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 175 668 грн, з якої: за основним платежем - 117 112 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 556 грн;

- № 0011032205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 327 150 грн, з якої: за основним платежем - 261 720 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 430 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалах справи докази на підтвердження факту використання позивачем коштів отриманих за договором № 09/14 від 27.11.2009 не за цільовим призначенням, а саме, на надання поворотної фінансової допомоги на суму 9 590 169,00 грн. відсутні. Суд також зазначив, що є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ Ігро-Ленд , оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як передбачено п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Враховуючи, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує виключно рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доцільність переглядати рішення суду першої інстанції виключно в цій частині.

Щодо спірних взаємовідносин позивача з ТОВ Ігро-Ленд , то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.09.2015, яку прийнято у відкритому судовому засіданні, по даній справі, наголошено на правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ Ігро-Ленд , оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Ігро-Ленд колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Щодо висновку контролюючого органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу витрат зі сплати процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до пп. 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з пунктом 141.1 статті 141 ПК до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються лише ті витрати, які пов'язані із провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наведеного вбачається, що характерною ознакою господарської діяльності є її спрямування на отримання доходу. Тобто до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути включені лише ті витрати, які спрямовані на подальше отримання підмриємтвом позитивного економічного ефекту (доходу, прибутку).

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначалося позивачем, 27 листопада 2009 року позивач уклав Кредитний договір №09/014 з ПАТ ІНГ БАНК України . 14 листопада 2013 року останнім було укладено Договір №ГК 1/2013 про надання поворотної безпроцентної позики з ТОВ Голландський корм . 15 листопада 2013 року позивач отримав від банку черговий транш згідно кредитної лінії розмірі 10 000 000 грн, з яких 9 590 169 грн позивач надав ТОВ Голландський корм як поворотну безпроцентну позику відповідно до укладеного раніше договору позики.

Тобто, отримуючи від банку кредитні кошти, відповідач мав на меті в подальшому тимчасово передати ці кошти третій особі без отримання від неї жодних компенсаційних виплат. Тобто, здійснюючи зазначені операції позивач не мав на меті отримати від їх здійснення доходу (прибутку). Окрім того, ці операції для позивача були збитковими, оскільки ним було сплачено банку спірні проценти, які не відшкодовувались йому ТОВ Голландський корм .

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що отримання позивачем 15 листопада 2013 року коштів згідно кредитної лінії від банку не мало на меті отримання прибутку, тобто не було пов'язане зі здійсненням господарської діяльності. З огляду на це, витрати, спрямовані на обслуговування такого кредиту (сплату процентів) не можна вважати такими, що здійсненні з метою провадження господарської діяльності платника податку, а тому вони не можуть бути враховані при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Посилання позивача на те, що за результатами 2013 року діяльність позивача є прибутковою, апеляційний суд не заперечує, проте у межах предмету доказування у даній справі такі доводи слід відхилити, оскільки у даному випадку дослідженню підлягає не результат господарської діяльності позивача вцілому, а результати спірних операцій та мета понесених витрат на їх здійснення (процентів).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 33 026 грн, у тому числі за основним платежем 22 018 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 009 грн.

За таких обставин, повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0011022205 від 06.08.2014 підлягає скасуванню лише частково, а саме на суму 142 641 грн, у тому числі за основним платежем - 95 094 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 547 грн.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС постанова складається з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково. Проте, вказуючи у резолютивній частині оскаржуваної постанови про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не зазначив про те, що у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та задовольнити позов частково.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0011022205 від 06.08.2014 частково, а саме на суму 142 641 грн, у тому числі за основним платежем - 95 094 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 547 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0011032205 від 06.08.2014 частково, а саме на суму 126 869 грн, у тому числі за основним платежем - 101 495 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 25 374 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлено 05.04.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.