Рішення

від 05.04.2017 по справі 193/206/17

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/206/17

Провадження №2/193/171/17

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

05 квітня 2017 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

судді Кащука Д. А.

при секретарі Палій Л. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Петрове", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

У С Т А Н О В И В:

24 лютого 2017 року до суду позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову вказує на те, що він є власником земельної ділянки, розташованої на території Миколаївської сільської ради Софіївського району площею 8,3311 га (кадастровий номер 1225284400:02:086:0003).

01 лютого 2011 року між ним та ТОВ Агрофірма Петрове строком на 5 років було укладено договір № 107 оренди земельної ділянки. Договір зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що вчинено запис за № 122528444001281 від 21.05.2012 року. На думку позивача, дія договору закінчується 01.02.2016 року. Зазначає, що відповідно до п. 37 Договору договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Звертає увагу суду на те, що згідно п. 21 договору оренди після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зазначає, що позивач звертався до відповідача про повернення йому земельної ділянки, але відповідач захопив її самовільно і продовжує на ній свою господарську діяльність.

Вказує, що відповідач без його дозволу проводить на належній йому земельній ділянці польові роботи і перешкоджає позивачу як власнику земельної ділянки користуватись та розпоряджатись на свій розсуд.

23 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовим проханням не перешкоджати користуватись його земельною ділянкою, однак відповідач продовжує нею користуватись і до сьогодні . У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем належної йому на праві власності земельною ділянкою, та повернути її власнику.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача належним чином повідомлений у судове засідання не з'явився, однак проти позову заперечу, про що надав до суду заперечення, відповідно до яких вказує, що статтею 17 Закону України Про оренду землі визначено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Зазначає, що згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Посилається на те, що вимога про державну реєстрацію договору оренди та наслідки такої реєстрації вказані у ст. 20 Закону. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Звертає увагу суду на те, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі .

Згідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стверджує, що спірний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Софіївському районі 21 травня 2012 року за реєстровим номером 1228444001281. Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі саме з цієї дати і починається початок строк дії договору. Таким чином строк дії договору до 21.05.2017 року. Відносно посилання позивача на дату 01.02.2011 року, зазначив, що вказана дата є датою укладання договору, а не датою з якої починається строк дії договору. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги заяву позивача та заперечення відповідача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню із наступних підстав:

Згідно із ч. 3 ст.10, ч. ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,3311 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району, цільове призначення якого для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено ОСОБА_2 на право на земельну ділянку серії ДП № 026206, виданим на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації від 25.12.2002 року № 454-р та який виданий Софіївською районною державною адміністрацією 31.03.2006 року (а.с. 13).

1 лютого 2011 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірмою Петрове в особі генерального директора ОСОБА_3, укладено договір про оренду земельної ділянки № 107, відповідно до якого сторони домовились про строк дії договору, який становить 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8 договору). Сторони дійшли згоди про оренду плату, яка вноситься в грошовій сумі та за домовленістю сторін можлива натуральна плата, строк її внесення та інші істотні умови договору відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до п. 21 Договору оренди, передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Крім того, п.31 Договору оренди землі орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованому в установленому законом порядку (а.с. 4).

Згідно Прикінцевих положень п. 43 передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі (а.с. 4).

Договір сторонами підписаний, та належним чином був зареєстрований у відділу Держкомзему у Софіївському районі, про що вчинений відповідний запис у Державному реєстрі земель за № 122528444001281 від 21.05.2012 року (а.с. 4 на звороті).

Таким чином сторони вчинили свідоме волевиявлення шляхом підписання договору та належним чином реєстрації його у державному органі, вказана обставина не заперечується сторонами.

23 вересня 2016 року позивач звернувся з листом до відповідача з проханням повернути йому земельну ділянку

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються главою 58 Цивільного кодексу України, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі та договором оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Тобто, однією з істотних умов договору оренди є строк дії договору ( стаття 15 Закону України "Про оренду землі"). Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років ( стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 20 Закону України Про оренду землі Державна реєстрація договору оренди землі, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Договір оренди землі є чинним протягом строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Спірний договір підписано сторонами 1 лютого 2011 року , державна реєстрація якого проведена 21 травня 2012 року, тому, враховуючи викладене, договір є чинним з моменту його державної реєстрації та з цього моменту сторони мають законні права та обов'язки і орендар має право користуватися земельною ділянкою на законних підставах, на протязі 5 років, тобто до 21 травня 2017 року.

Відповідно до положень ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповідно до прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державній реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону від 1 липня 2004р. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. За змістом цієї статті, реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім, щодо договору.

Тобто, незареєстрований договір, хоча й узгоджений сторонами правочину та підписаний ними, не є укладеним незалежно від причин, що призвели до відсутності його державної реєстрації, однак, договір, який пройшов державну реєстрацію, хоча й за спливом певного строку після його підписання, є таким, що укладений, і має юридичну чинність виключно з моменту реєстрації.

Крім того, аналогічної позиції дотримується Судова палата Верховного Суду України у цивільних справах у своїй Постанові від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, що відповідач здійснює перешкоди в здійсненні законного користування позивачем належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, переданої орендарю на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.02.2011 року, оскільки використання відповідачем згаданої земельної ділянки здійснюється на договірних засадах, а строк дії договору спливає 21.05.2017 року.

За змістом ч.1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, що передбачено ч.1 ст.20 ЦК України.

Суд вважає, що в судовому засіданні не встановлено факту порушення прав позивача на даний час, відтак відсутні підстави для відповідного захисту його прав у судовому порядку, тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15,18,19,21,31, Закону України Про оренду землі , ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. ст. 125,125,212,152 ЗК України, ст. ст. 638,640, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215, 218, 222-223,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Петрове" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д .А. Кащук