Рішення

від 29.03.2017 по справі 640/18394/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/18394/15-ц Головуючий суддя І інстанції Чередник В. Є.

Провадження № 22-ц/790/1232/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про захист честі, гідності та ділової репутації

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря: Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Резон-2007 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Резон-2007 , ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 13 жовтня 2015 року через канцелярію до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна директором Приватного підприємства Резон-2007 ОСОБА_2 була подана скарга (вх.№Б0102-6/101). Копія вказаної скарги була адресована Міністерству освіти і науки України, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти Харківської міської ради. Позивач вказував, що у зазначених скаргах містяться відомості, що є недостовірними. Так, на стор. 1 скарги (абзац 1) міститься твердження ОСОБА_4, крім викладацької діяльності, займається також діяльністю, яка у розумінні Кримінального кодексу України є злочинною . Вказане твердження є недостовірним, оскільки немає жодних вироків судів України, які б встановили і визнали провину ОСОБА_1. У скарзі констатується, що 15-17 вересня 2015 року ОСОБА_1, у складі групи осіб, здійснив спробу рейдерського захоплення майна кафе CAFE , що належить Приватному підприємству Резон-2007 . 15 вересня 2015 року, разом з іншими особами вчинив перешкоджання підприємницькій діяльності (ч. 3 ст.206 КК України). 17 вересня 2015 року, з вищевказаного кафе було вчинено крадіжку меблів та обладнання, і, як випливає з пояснень виконавця злочину, розпорядження про вчинення злочинних дій, надавалося саме ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Пізніше ОСОБА_1 особисто викрав машину для приготування кави, а після того, як дізнався про те, що подано заяву про скоєння злочину - намагався повернути її у розукомплектованому вигляді. Крім того, ОСОБА_4, разом з іншими особами, незаконно заволодів документацією та печаткою Приватного підприємства Резон-2007 . Більш того, щодо керівництва Приватного підприємства фірма Доміно , працівником якого є ОСОБА_1, внесені відомості до ЄДРДР за фактом вчинення шахрайства та завдання шкоди Державному бюджету та бюджету м. Харкова в особливо великих розмірах . На сторінці 2 скарги, відповідач вказує, що усі вищезазначені факти характеризують ОСОБА_1, як людину, яка не поважає закон, права інших осіб та керується власними матеріальними інтересами та жагою наживи . Позивач вказує, що вказана інформація була надана державним органам (Міністерство освіти і науки України, департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації) і органам місцевого самоврядування (Департамент освіти Харківської міської ради), а також юридичній особі (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна) як твердження, а не я оціночні поняття. Недостовірна інформація була поширена у письмовій формі шляхом повідомлення зазначених суб'єктів.

Позивач остаточно просив суд: - визнати недостовірною інформацію, що була поширена через подання письмової скарги Приватного підприємства Резон-2007 від 07 жовтня 2015 року до Міністерства освіти і науки України, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти Харківської міської ради, Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна в частині твердження: а) ОСОБА_4, крім викладацької діяльності, займається також діяльністю, яка у розумінні Кримінального кодексу України є злочинною ; б) 15-17 вересня 2015 року ОСОБА_1, у складі групи осіб, здійснив спробу рейдерського захоплення майна кафе САFЕ , що належить Приватному підприємству Резон-2007 . 15 вересня 2015 року, разом з іншими особами вчинив перешкоджання підприємницькій діяльності (ч.3 ст.206 КК України). 17 вересня 2015 року, з вищевказаного кафе було вчинено крадіжку меблів та обладнання, і, як випливає з пояснень виконавця злочину, розпорядження про вчинення злочинних дій, надавалося саме ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Пізніше ОСОБА_1 особисто викрав машину для приготування кави, а після того, як дізнався про те, що подано заяву про скоєння злочину - намагався повернути її у розукомплектованому вигляді. Крім того, ОСОБА_4, разом з іншими особами, незаконно заволодів документацією та печаткою Приватного підприємства Резон-2007 . Більш того, щодо керівництва Приватного підприємства фірма Доміно , працівником якого є ОСОБА_1, внесені відомості до ЄДРДР за фактом вчинення шахрайства та завдання шкоди Державному бюджету та бюджету м. Харкова в особливо великих розмірах ; в) усі вищезазначені факти характеризують ОСОБА_1, як людину, яка не поважає закон, права інших осіб та керується власними матеріальними інтересами та жагою наживи та спростувати недостовірну інформацію шляхом надсилання (подання) копії судового рішення, яке набрало законної сили до Міністерства освіти і науки України, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти Харківської міської ради, Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Приватного підприємства Резон-2007 просить скасувати рішення та ухвали нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на те, що інформація про те, що ОСОБА_4, крім викладацької діяльності займається також діяльністю, яка в розумінні Кримінального кодексу України є злочинною є правдивою, оскільки, як випиває з обставин справи, позивач вчиняє дії на перешкоджання ведення підприємницької діяльності, а також застосовував фізичну силу до працівників ПП Резон -2007 , захоплюючи майно, що належить підприємству. Наполягає, що такі факти є правдивими, підтверджуються показами свідків.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що директор Приватного підприємства Резон-2007 ОСОБА_2 13 жовтня 2015 року через канцелярію звернувся до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна зі скаргою від 07.10.2015 р. (вх.№Б0102-6/101) / а.с.6-7/, в якій повідомляв, що ОСОБА_4, крім викладацької діяльності, займається також діяльністю, яка у розумінні Кримінального кодексу України є злочинною . У зазначеній скарзі констатується, що 15-17 вересня 2015 року ОСОБА_1, у складі групи осіб, здійснив спробу рейдерського захоплення майна кафе CAFE , що належить Приватному підприємству Резон-2007 . 15 вересня 2015 року, разом з іншими особами вчинив перешкоджання підприємницькій діяльності (ч.3 ст.206 КК України). 17 вересня 2015 року, з вищевказаного кафе було вчинено крадіжку меблів та обладнання, і, як випливає з пояснень виконавця злочину, розпорядження про вчинення злочинних дій, надавалося саме ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Пізніше ОСОБА_1 особисто викрав машину для приготування кави, а після того, як дізнався про те, що подано заяву про скоєння злочину - намагався повернути її у розукомплектованому вигляді. Крім того, ОСОБА_4, разом з іншими особами, незаконно заволодів документацією та печаткою Приватного підприємства Резон-2007 . Більш того, щодо керівництва Приватного підприємства фірма Доміно , працівником якого є ОСОБА_1, внесені відомості до ЄДРДР за фактом вчинення шахрайства та завдання шкоди Державному бюджету та бюджету м. Харкова в особливо великих розмірах . На сторінці 2 скарги, відповідач вказував, що усі вищезазначені факти характеризують ОСОБА_1, як людину, яка не поважає закон, права інших осіб та керується власними матеріальними інтересами та жагою наживи . У скарзі відповідач просив перевірити, чи відповідає поведінка ОСОБА_1 та його морально-етичні якості займаній посаді, а також просив провести роз'яснювальну роботу між викладачами та науковцями Університету, з метою запобігання виникненню подібних ситуацій у майбутньому.

Відповідачами не заперечується, що до скарги були додані копія заяви про вчинення злочину № 659 від 24 вересня 2015 р. (а.с.8-9), копія заяви про вчинення злочину № 660 від 24 вересня 2015 р. (а.с.10-11), копія заяви про вчинення злочину №661 від 24 вересня 2015 р. (а.с. 12-14).

Матеріалами справи підтверджено, що копії зазначеної вище скарги були направлені і отримані Міністерством освіти і науки України, Департаментом науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом освіти Харківської міської ради.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 297, 299 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правомочної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова) роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова) роз'яснив судам, що при розгляді зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ст.30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII Про інформацію , за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішенні цього суду у справах "Лінгенс проти Австрії" від 8 липня 1986 року.

Із роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова), вбачається, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 у справі про поширення відомостей наголошується на тому, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Із змісту звернення директора Приватного підприємства Резон-2007 ОСОБА_2 на адреси Міністрества освіти України, Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом освіти Харківської міської ради, Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна вбачається, що він звертався до органів, які вочевидь не є компетентними для перевірки інформації, яка в ньому викладена, а саме щодо перешкоджання підприємницькій діяльності, рейдерських дій, вчинення крадіжки, незаконного заволодіння документацією та печаткою підприємства.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що викладені відповідачами факти відповідають дійсності.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для спростування зазначених неправдивих відомостей.

Між тим, колегія суддів вважає інформацію усі вищезазначені факти характеризують ОСОБА_1, як людину, яка не поважає закон, права інших осіб та керується власними матеріальними інтересами та жагою наживи такою, що містить оціночні судження, які, відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню в судовому порядку.

Отже, рішення суду підлягає зміні з наведених підстав.

Відповідно до п 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставою для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Резон-2007 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року - змінити.

Виключити з абзацу 2 резолютивної частини рішення пункт в) усі вищезазначені факти характеризують ОСОБА_1, як людину, яка не поважає закон, права інших осіб та керується власними матеріальними інтересами та жагою наживи .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - Р.М. Піддубний

Л.В. Гуцал