Постанова

від 23.03.2017 по справі 817/2112/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2017 р.Р і в н е 817/2112/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною та скасування відмови , - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною та скасування відмови у задоволенні клопотання від 08.09.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що позивач - ОСОБА_4 є членом фермерського господарства Жайворонок , в оренді якого перебуває земельна ділянка для ведення фермерського господарства. З метою скористатися правом на приватизацію землі в липня 2016 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області. Однак, як вказують представники позивача, 16.08.2016 надійшла відповідь позивачу про відмову у задоволенні клопотання у зв'язку з невідповідністю певних пунктів Статуту ФГ Жайворонок . Після внесення відповідних змін до Статуту фермерського господарства 08.09.2016 всі члени господарства та позивач особисто подали повторне клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, 05.10.2016 відповідач відмовив позивачу, зазначивши про необхідність внесення відповідних змін до Договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати. Представники позивача зазначають, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України позивач має право на отримання земельної ділянки в межах приватизації, тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в судовому засіданні проти позову заперечив, при цьому зазначивши, що земельна ділянка, яку бажала отримала у власність позивач, перебуває в оренді фізичної особи ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки 11.06.2002, а не юридичної особи - ФГ Жайворонок , а тому передача у власність земельної ділянки іншому члену фермерського господарства суперечить статті 31 Земельного кодексу України. Крім того, у відмові про задоволення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначив додатково, що орендна плата, визначена у Договорі оренди землі, згідно якого ОСОБА_5 використовує земельну ділянку, суперечить законодавчо визначеному розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Таким чином. Представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є членом Фермерського господарства Жайворонок .

З метою отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_4 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,82 га в умовних кадастрових гектарах для ведення особистого селянського господарства на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

За результатами розгляду даного клопотання, листом від 16.08.2016 № М-3130/0-6183/0/6-16 позивачу було відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки земельна ділянка площею 40,0 га, передбачена для розподілу між членами фермерського господарства Жайворонок , перебуває в оренді громадянки ОСОБА_5

Пізніше ОСОБА_4 повторно звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,82 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства.

Розглянувши дане клопотання, відповідач листом від 05.10.2016 № М-3130/1-7822/0/6-16 відмовив у наданні такого дозволу з тієї підстави, що, крім того, розмір орендної плати не відповідає законодавчо визначеному розміру.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Конституцією України, зокрема статтею 14, визначено, що кожному громадянину гарантується право на отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 2 ст. 121 ЗК України зазначено, що розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Відтак, суд наголошує, що відповідно до статей 31-32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки. А до земель фермерського господарства належать, зокрема, земельні ділянки, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельні ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору оренди № 886523 від 11.06.2002 земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу Мирогощанської сільської ради (за межами населеного пункту), Дубенського району, Рівненської області, площею 40,0 га, кадастровий номер 5621684200:08:001:0001, надана в оренду громадянці ОСОБА_5 (а.с.14-18).

ОСОБА_5 є засновником та головою фермерського господарства Жайворонок .

Встановлено, що 26.08.2016 ОСОБА_5 надала згоду на вилучення земельної ділянки для її розпаювання між членами фермерського господарства.

Однак, суд зазначає, що вказана земельна ділянка не перебуває у власності чи в оренді самого фермерського господарства Жайворонок чи у власності члена фермерського господарства. Тобто, дана земельна ділянка не може вважатися землею фермерського господарства, а відтак, і не підлягає передачі у приватну власність членам такого господарства на підставі статті 31 Земельного кодексу України.

Отже, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,82 га в умовних кадастрових гектарах на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області (за межами населеного пункту, державної форми власності).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи оскаржувану відмову відповідача на відповідність його вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що таке рішення, прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позивачу - ОСОБА_4 у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.