Постанова

від 04.04.2017 по справі 823/364/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року           справа № 823/364/17

12 год. 59 хв.                                                                                                    м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого – судді Тмошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання – Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Далі-Транс” до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Далі-Транс” (далі – позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – відповідач) від 13.09.2016 №0012791202.

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв оскражуване рішення з порушенням встановленого законом порядку: без достатніх правових підстав, з використанням документів, які досліджуються виключно під час документальних, а не камеральних перевірок. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з огляду на виявлене камеральною перевіркою порушення щодо декларування зобов'язань з ПДВ, за що нормами законодавства передбачена відповідальність у формі штрафу. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 24.05.2013 (код ЄДРПОУ 38715498).

Суд встановив, що на підставі акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 22.08.2016 №3800/23-01-12-02/38715498 відповідач прийняв ППР від 13.09.2016 №0012791202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30251,40грн (20167,60грн – основний платіж та 10083,80грн – штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в контексті позовних вимог, суд врахував п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України), яким передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Вона відповідно до п.76.1. ст.76 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Оцінюючи доводи позивача, що виявлені відповідачем порушення мають встановлюватись за наслідками документальної перевірки, а не камеральної, суд врахував підп.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України, яким встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Суд звернув увагу, що під час проведення вищевказаної перевірки ревізор перевіряв дані податкової декларації позивача від 20.07.2016 за червень 2016 року, що відповідає вимогам закону, а тому вищенаведені доводи позивача є необґрунтованими.

Доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки суд не врахував, оскільки дії щодо процедури її проведення не є предметом цього спору. Крім того, жодних рішень щодо протиправності дій ревізора стосовно проведення цієї перевірки суду не надано. У цьому контексті суд акцентує, що предметом доведення у позовах про оскарження ППР є наявність або відсутність факту вчинення податкового правопорушення.

Для вирішення спору суд врахував підп. 47.1.1. п. 47.1. ст..47 ПК України, яка передбачає, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі пунктів           200.1.-200.2. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.201.1. ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі абз.15 п.201.10. ст.201 ПК України не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд встановив, що згідно з даними поданої позивачем 20.07.2016 податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року та додатку 5 до неї позивач у вказаному періоді задекларував податкові зобов'язання за правовідносинами з ПТ ТОВ «Фірма Санай» на суму 13671,67 грн. Разом з тим, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних позивач зареєстрував виписані вказаному товариству податкові накладні від 22.06.2016 №38 на суму ПДВ 22827,70 грн та від 17.06.2016 №34 на суму ПДВ 11011,57 грн.

Отже, у вищевказаній податковій декларації з ПДВ позивач занизив зобов'язання з ПДВ за червень 2016 року на 20167,60 грн.

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

П.54.3. ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Тому суд дійшов висновку, що донарахування позивачу оскаржуваним ППР податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 20167,60грн відповідає вимогам закону, а отже є правомірним

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Факт заниження податкового зобов'язання є видом порушення податкового законодавства і підтверджений під час судового розгляду справи.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді та враховуючи повторність визначення податкового зобов'язання (ППР від 08.07.2016 №09441202), тому нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Доводи позивача про неузгодженість зобов'язань за ППР від 08.07.2016 №09441202, суд не врахував, оскільки за наслідками його адміністративного оскарження воно залишено в силі, а докази його судового оскарження відсутні.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваного ППР. Отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного товариства з обмеженою відповідальністю “Далі-Транс” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.09.2016 №0012791202 – відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 07.04.2017