Рішення

від 03.04.2017 по справі 908/232/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/27/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 Справа № 908/232/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН ТРЕЙД» (07400 Київська область, м. Бровари, вул. Рокосовського, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» (69001 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 196, кімната 7)

про стягнення 39 056 грн. 70 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 11.10.2016р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН ТРЕЙД» , Київська область, м. Бровари звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» , м. Запоріжжя про стягнення 5 678 грн. 25 коп. 3 % річних, 33 378 грн. 45 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.02.2017р., справу № 908/232/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.02.2017р. порушено провадження у справі № 908/232/17 присвоєно справі номер провадження 27/29/17 та призначено судове засідання на 02.03.2017р.

Ухвалою суду від 02.03.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 03.04.2017р. у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та відповідача, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду справи.

03.04.2017р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги, викладені в позовній заяві. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 16, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 283 ГК України, ст.ст. 1, 12, 15, 44, 49, 54 ГПК України, умовами договору № ЕМЗ/20.05.16р. від 20.05.2016р., просить його задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» , м. Запоріжжя про стягнення 5 678 грн. 25 коп. 3 % річних, 33 378 грн. 45 коп. втрат від інфляції.

Представник відповідача проти позову заперечив, на підставах, викладених у письмовому відзиві, наданому до канцелярії суду 15.03.2017р. (доданий до матеріалів справи), в якому зазначив, що ТОВ "Інвест-Транс" не погоджується з законністю вимог ТОВ "Промоушн Трейд" з наступних підстав: відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається зі змісту статті 625 УК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, виникає лише за наявності відповідної вимоги кредитора та розраховується виходячи з суми боргу. В період прострочення позивач не пред'являв відповідачу вимогу про сплату 3% річних та інфляційного збільшення, а відтак у ТОВ "Інвест-Транс" не виникало відповідного обов'язку. На момент звернення ТОВ "Промоушн Трейд" до суду грошові зобов'язання ТОВ "Інвест-Транс" були вже припиненими внаслідок їх належного виконання. Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є необґрунтованими, оскільки заявлені вже після припинення основного зобов'язання.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 20.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН ТРЕЙД» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» (замовник) укладено договір № ЕМЗ/20.05.16р.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2017р. включно.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку га на умовах, визначених цим договором виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги/виконувати роботи за переліком, визначеним Специфікацією до даного договору, а замовник зобов'язується оплатити послуги/робота за цінами та на умовах, передбачених відповідною Специфікацією.

Згідно п. 1.2 договору, специфікації відповідно до яких визначається перелік послуг/робіт, що надаються/виконуються замовником, їх вартість та інші умови, визначені сторонами як необхідні, є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що факт надання послуг/виконання робіт підтверджується актом приймання-передач наданих послуг/виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Матеріали справи свідчать, що виконавцем відповідно до умов договору за завданням замовника виконано роботи на загальну суму 1 306 719,72 гривень з ПДВ, що підтверджується актами надання послуг № Є-00000771 від 29.06.2016р., № Є-00000772 від 29.06.2016р., № Є-00000773 від 29.06.2016р., № Є-00000774 від 29.06.2016р., № Є-00000775 від 29.06.2016р.

Дані акти погоджені замовником без зауважень та заперечень, про що свідчить підпис уповноваженої особи та відтиск печатки ТОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС" на актах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 173, 174 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

За своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір № ЕМЗ/20.05.16 від 20.05.2016р. є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором № ЕМЗ/20.05.16р. від 20.05.2016р., а саме: виконав та передав обумовлені договором роботи, про що оформлені акти надання послуг № Є-00000771 від 29.06.2016р., № Є-00000772 від 29.06.2016р., № Є-00000773 від 29.06.2016р., № Є-00000774 від 29.06.2016р., № Є-00000775 від 29.06.2016р.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач не заперечив проти факту виконання позивачем робіт на суму 1 306 719 грн. 72 коп., разом з тим, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на момент звернення ТОВ "Промоушн Трейд" до суду грошові зобов'язання ТОВ "Інвест-Транс" були вже припиненими внаслідок їх належного виконання.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з п. 4.4 договору оплата послуг/робіт за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами ату приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт за відповідний період.

Отже, оскільки акти виконаних робіт з боку ТОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС" підписані без зауважень, відповідач мав оплатити вартість прийнятих робіт в сумі 1 306 719 грн. 72 коп. протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів надання послуг від 29 червня 2016 року, тобто в строк до 29 липня 2016 року включно.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати виконував частинами, 769 718 грн. 45 коп. були сплачені ТОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС" лише 28.10.2016р., тобто з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями № 413 від 28.10.2016р., № 414 від 28.10.2016р., № 415 від 28.10.2016р.

Отже, відповідачем в період з 30 липня 2016 року по 27 жовтня 2016 року допущене прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 769 718 грн. 45 коп. Прострочення за вказаний період складає 90 днів.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 511 цього Кодексу зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи підписання сторонами без зауважень та заперечень акти надання послуг № Є-00000771 від 29.06.2016р., № Є-00000772 від 29.06.2016р., № Є-00000773 від 29.06.2016р., № Є-00000774 від 29.06.2016р., № Є-00000775 від 29.06.2016р. на суму 1 306 719 грн. 72 коп. вважаються прийнятими та у відповідача виник обов'язок провести оплату за виконану та прийняту роботу.

Як встановлено вище, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати виконував частинами, 769 718 грн. 45 коп. були сплачені ТОВ "ІНВЕСТ-ТРАНС" лише 28.10.2016р., тобто з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями № 413 від 28.10.2016р., № 414 від 28.10.2016р., № 415 від 28.10.2016р.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 5 678 грн. 25 коп. 3 % річних та 33 378 грн. 45 коп. втрат від інфляції за період з 30.07.2016р. по 27.10.2016р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі № 62-97р. від 03.04.1997р., індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, згідно діючого законодавства суми інфляційних витрат та 3% річних стягуються за весь час до виконання грошового зобов'язання.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем грошове зобов'язання виконано з простроченням, а саме 28.10.2016р., тобто з порушенням строку, що підтверджується платіжними дорученнями № 413 від 28.10.2016р., № 414 від 28.10.2016р., № 415 від 28.10.2016р.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми 3 % річних в розмірі 5 678 грн. 25 коп. та втрат від інфляції в розмірі 33 378 грн. 45 коп. з використанням способу, обраного позивачем та згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , арифметичних помилок в розрахунку не виявлено, з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних в розмірі 5 678 грн. 25 коп. та втрат від інфляції в розмірі 33 378 грн. 45 коп.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, твердження відповідача про необхідність пред'явлення йому позивачем вимоги у разі стягнення 3% річних та інфляційних страт, оскільки стягнення зазначених сум може бути пред'явлено як в позасудовому, так і в судовому порядку.

Крім того, відповідачем не заперечується факт порушення ним строків оплати, передбачених п. 4.4 договору.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» , м. Запоріжжя 5 678 грн. 25 коп. 3 % річних, 33 378 грн. 45 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 03.04.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН ТРЕЙД» , м. Бровари, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» , м. Запоріжжя задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС» (69001 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 196, кімната 7, код ЄДРПОУ 35887865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМОУШН ТРЕЙД» (07400 Київська область, м. Бровари, вул. Рокосовського, буд. 2, код ЄДРПОУ 40396816) 5 678 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 25 коп. 3 % річних, 33 378 (тридцять три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 45 коп. втрат від інфляції, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення оформлено та підписано 06.04.2017р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.