Постанова

від 03.04.2017 по справі 823/281/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року справа № 823/281/17

15 год. 15 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого - судді Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Попельнюха А.О. (за довіреністю),

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ-ТОРГ" до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ-ТОРГ" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0001012301 та №0001022301.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з контрагентами та не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Тому вважає незаконним донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та з податку на прибуток.

Відповідач проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій позивача з контрагентами з урахуванням реального часу та місця їх вчинення, із-за відсутності достатніх ресурсів для вчинення відповідних правочинів, а також відсутності у позивача належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, які би підтверджували реальність виконання господарських операцій.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ-ТОРГ" зареєстроване як юридична особа з 09.06.2005 (код ЄДРПОУ 33585090).

Суд встановив, що відповідно до наказу від 19.09.2016 №1677 службові особи ДПІ у м. Черкасах здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за період з 01.01.2014 до 29.07.2016.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог: п.198.1., 198.2., 198.3, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за вересень 2014 року, на суму 13742,00грн.; а також п.138.1., 138.2 ст.138, підп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік у сумі 12368,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2016 №600/23-01-14-08/33585090 (далі - акт перевірки). На підставі цього акту відповідач прийняв оскаржувані ППР від 20.10.2016: №0001012301 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20613,00грн. (13742,00грн. - основний платіж та 6871,00грн. - штрафна (фінансова) санкція); №0001022301 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18552,00грн. (12368,00грн. - основний платіж та 6184,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням суд керувався такими нормами.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 вказаного Закону України № 996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач уклав з ТОВ Фреш-Продакшн договори транспортної експедиції від 01.09.2014 №010914экс та від 05.09.2014 №050914экс, предметом яких є надання вказаним товариством позивачу за винагороду послуг з організації супроводження вантажів.

На підтвердження формування витрат за вищевказаними договорами позивач надав акти здачі-прийняття робіт щодо виконання ТОВ Фреш-Продакшн експедиційних послуг, а саме:

від 03.09.2014 №ОУ-000010 на загальну суму 19665,00грн (у т.ч. ПДВ - 16387,50грн);

від 12.09.2014 №ОУ-000011 на загальну суму 19665,00грн (у т.ч. ПДВ - 16387,50грн);

від 16.09.2014 №ОУ-000012 на загальну суму 19665,00грн (у т.ч. ПДВ - 16387,50грн);

від 22.09.2014 №ОУ-000013 на загальну суму 23460,00грн (у т.ч. ПДВ - 19550,00грн);

Суд звернув увагу, що у перелічених актах відсутні розшифрування підпису посадової особи ТОВ Фреш-Продакшн , відповідальної за здійснення господарської операції.

Отже, акти здачі-прийняття робіт складені з порушенням порядку оформлення первинно-бухгалтерського документа, оскільки із-за відсутності розшифрувань підписів (прізвищ, імен та по-батькові) не можливо встановити осіб, які брали безпосередню участь у господарській операції.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Отже, бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат та право на податковий кредит лише у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом. Однак ВН від вищевказаних контрагентів складені з порушенням таких вимог, що не дає змогу встановити, відповідно до яких договірних умов формуватимуться витрати позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність істотними умовами договору транспортного експедирування є: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд врахував, що позивач не надав належних та допустимих доказів погодження сторін щодо термінів та місця поставки, умов транспортування товару, його якості. Згідно з умовами п.1.1. вищевказаних договорів ці умови визначаються заявками. Однак, суд встановив відсутність таких невід'ємних додатків до договорів. Тому, суд дійшов висновку, що вищевказані договори фактично не були укладені, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору. Вищезазначені обставини у сукупності підтверджують висновки відповідача, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.

Отже, відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

Суд також звернув увагу, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000630 стосовно посадових осіб ТОВ Фреш-Продакшн .

Так, згідно з даними акту перевірки службова особа ТОВ Фреш-Продакшн діяла з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання його реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ. На банківські рахунки вказаного товариства перераховувались кошти реально діючих суб'єктів господарювання за нібито надані послуги та роботи з метою переведення коштів у готівкову форму.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентом з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт.

Включення до складу витрат вартості товарів за безтоварними операціями з ТОВ Фреш-Продакшн вплинуло на визначення податкового кредиту позивача та відповідно розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зауважує, що право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Тому, формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Разом з тим, зважаючи на вищевикладені з'ясовані обставини, суд дійшов висновку, що податкові накладні від 03.09.2014 №10, від 12.09.2014 №11, від 16.09.2014 №12, від 22.09.2014 №13 не дають права на формування податкового кредиту.

Щодо нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР, суд зазначає таке.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді та враховуючи повторність визначення податкового зобов'язання (ППР від 10.03.2015 №9081586625 та від 20.11.2014 №9067930030), тому нарахування штрафних санкцій за оскаржуваними ППР суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи висновків акту податкової перевірки не спростовано, не підтверджено віднесення на витрати та формування відповідно сум податкового кредиту позивачем за правовідносинами із вказаним контрагентом у відповідний період, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах, відповідно та у спосіб, визначений діючим законодавством, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Отже позов є необґрунтованим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ЮГ-ТОРГ" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2016 №0001012301 та №0001022301 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 07.04.2017