Рішення

від 05.04.2017 по справі 906/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2017 р. Справа № 906/72/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: ОСОБА_2 (адвокат, угода від 24.01.17.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Контракт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теолда"

про стягнення 680008,58 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 680008,58 грн. заборгованості за договором №1-06/2015 від 19.06.15. про надання поворотної фінансової допомоги (позики), з яких 368642,18 грн. - борг, 10211,00 грн. - 3% річних, 116834,31 грн. - пеня, 184321,09 грн. - штраф.

29.03.17 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №19 від 24.03.17 , в якій позивач просить стягнути з відповідача борг, що виник станом на 24.03.17, що становить 686707,60грн., з яких: 367887,43 грн. боргу, 11858,27 грн. 3% річних, 130585,88 грн. пені, 176376,02 грн. штрафу.

Згідно ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає спір з врахуванням вказаної заяви.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог .

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов частково на суму 290000,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Контракт" (позикодавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕОЛДА" (позичальник/відповідач) укладено договір № 1-06/2015 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.10).

Згідно з п.1.1. Договору, позивач зобов'язувався надати відповідачеві кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а відповідач зобов'язувався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором.

На виконання умов Договору, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 290000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №66 від 19.06.15 на суму 130000,00 грн. та №67 від 22.06.15 на суму 160000,00 грн. (а.с.15,16), що було еквівалентно 13596,41 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладання Договору ( 1 долар США =21,3292 гривень).

Відповідно до п. 2.4. Договору поворотна фінансова допомога надавалася на строк, не більший ніж 11 календарних місяців з дати підписання цього Договору. Пунктом 3.1. Договору Відповідача було зобов'язано повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) до закінчення строку, встановленого в п. 2.4 цього Договору, тобто 19 травня 2016 року було визначено останнім днем строку для повернення позики.

Підпунктом 4.2.1. Договору передбачено право позивача вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши відповідача за 5 робочих днів. При цьому умовами Договору передбачалося, що лист з вимогою про дострокове повернення наданої поворотної фінансової допомоги може бути відправлений на електронну пошту відповідача.

В разі вимоги позивача про дострокове повернення наданої поворотної фінансової допомоги, відповідач зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину) в строк, зазначений в письмовій вимозі позичальника (п.3.2. Договору).

Згідно пункту 3.3. Договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві позику у вигляді грошової суми у гривнях, що еквівалентна 13596,41 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість доларів 41 цент) доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу, але в будь-якому разі суму не меншу, ніж 290000,00 грн. (двісті дев'яносто тисяч гривень 00 коп.).

02.02.2016 року позивачем на адресу ТОВ "ТЕОЛДА" направлявся лист №1 від 29.01.16 з проханням достроково повернути надану фінансову допомогу в строк до 10 лютого 2016 року, який відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.17-19).

19 травня 2016 року скінчився строк для повернення позики, передбачений умовами Договору, однак відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Враховуючи офіційний курс Національного банку України станом на 24.03.17 ( 1 долар США =27,0577 гривень), сума заборгованості за Договором становить: 367887,58 грн. (13596,41х27,0577).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 367887,43грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.4. договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку позивача, за період з 11.02.16 по 24.03.17, від суми боргу 352752,05грн., становить 130585,88 грн.(а.с.89).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 5.4 Договору, у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру неповернутої позики (її частини) за кожний день прострочення до моменту виконання зобов'язання в повному обсязі.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 11.02.16 по 10.08.16 на суму 290000,00грн., що становить 55519,95грн. та підлягає стягненню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.5. договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно уточненого розрахунку позивача,становить 176376,02 грн.(а.с.89).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно пункту 5.5. Договору при простроченні повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) Позичальник додатково до пені, передбаченої п.5.4. цього Договору, сплачує штраф у розмірі 50% від неповернутої суми позики (її частини).

Оскільки позивач позичив відповідачу 290000,00грн., розмір штрафу має нараховуватись саме з цієї суми, що становить 145000,00грн. (290000х50%), та підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 11858,27грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які обраховані за період з 11.02.16 по 24.03.17, з суми боргу 352752,05грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок 3% річних приходить до висновку, що річні мають бути нараховані з суми боргу в розмірі 290000,00грн. , що становить 9679,00грн. тапідлягає стягненню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач визнав позов в частині стягнення 290000,00грн., докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 578086,38грн. з яких: 367887,43грн. боргу, 55519,95грн. пені, 9679,00грн. 3% річних, 145000,00грн. штрафу. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити за безпідставністю. При цьому суд вказує, що позивачем безпідставно нараховані пеня, річні та штраф з іншої суми, ніж тої, яка отримана відповідачем (290000 грн.)

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОЛДА" (11114, Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Мічуріна, 16; код 38335585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Контракт" (49000, АДРЕСА_1; поштова адреса: 49040, м.Дніпро,Запорізьке шосеАДРЕСА_2; код 38360035) - 367887,43 грн. боргу, 9679,00 грн. 3% річних, 55519,95 грн. пені, 145000,00 грн. штрафу, 8671,30грн. витрат на оплату судового збору.

3.Відмовити в задоволенні іншої частини позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного рішення 07.04.17

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу