Рішення

від 05.04.2017 по справі 914/314/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017р. Справа № 914/314/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротеп , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс ЛТД , м.Львів

про стягнення 9099,09 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агротеп , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс ЛТД , м.Львів про стягнення 9099,09грн.

Ухвалою суду від 20.02.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 06.03.2017 р. Ухвалою суду від 06.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2017 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 27.03.2017 р. через канцелярію суду надійшла заява (вх.№11620/17), в якій позивач повідомив суд про те, що не зможе прийняти участь у судовому засіданні, просив суд провести розгляд справи без його участі та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання якого позивач здійснив перевезення вантажу на суму 9500 грн., а відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату наданих послуг. У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 7500грн. основного боргу, 925,39 грн. штрафу, 513 грн. інфляційних втрат та 160,70грн. 3% річних.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 22.03.2017 р.).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

11.05.2016 р. між ТзОВ Агротеп (перевізник, позивач у справі) та ТзОВ Укртранс ЛТД (експедитор, відповідач у справі) було укладено договір №110516 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п.1.1. якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Даний договір набув чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 10.05.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків. (п.8.1. договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписане уповноваженою особою і скріплене печаткою (далі за текстом - заявка ). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід'ємну частину цього договору та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі. Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв'язку або у електронному вигляді по електронному зв'язку (E-mail), та має силу оригіналу.

Відповідно до заявки-договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №11.05 від 11.05.2016 р. ТзОВ Агротеп зобов'язалося здійснити перевезення вантажів за маршрутом м.Київ + м.Обухів - м.Ужгород. В даній заявці було визначено місце завантаження - 1. Метротайл Україна ТОВ, м.Київ, Академмістечко, пров.Приладний, 10. 2. Аерок ТОВ 08700, Київська обл., м.Обухів, вул.Промислова, будинок №6; місце розвантаження - м.Ужгород, Перемоги, 145 А та вартість перевезення - 9500 грн. з ПДВ, по перерахунку, згідно договору.

На виконання умов договору, позивачем було виконано перевезення автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною №АБ-00009782 від 11.05.2016 р., підписаною уповноваженими особами вантажовідправника (ТзОВ Аерок , Київська обл., м.Обухів, вул.Промислова, 6) та вантажоодержувача (ТзОВ Шаян , м.Ужгород, вул.Перемоги, 145-А), а також скріпленою їх печатками.

За умовами п.3.1. договору, вартість послуг (ставка) погоджується сторонами в заявці і вказується в рахунку перевізника.

Згідно з п.3.2. договору, оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку, вантажно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта здачі-приймання робіт (надання послуг), податкової накладної, якщо інші умови оплати не узгоджено в заявці.

За здійсненим перевезенням перевізником було складено рахунок №4018 від 12.05.2016 р. на суму 9500 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4018 від 12.05.2016 р. на вказану суму.

Як випливає з фіскального чеку підприємства поштового зв'язку та списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, оригінали документів було надіслано відповідачеві 01.06.2016 р.

16.08.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранс ЛТД було направлено гарантійний лист, в якому підтверджено зобов'язання оплатити суму боргу в розмірі 9500 грн. за міжміські вантажні перевезення згідно рахунку №4018 від 12.05.2016 р. наступним чином: 3150 грн. - у період з 17.08.2016 р. по 23.08.2016 р., 3150 грн. - у період з 28.08.2016 р. по 30.08.2016р. та 3200 грн. - у період з 31.08.2016 р. по 06.09.2016 р. Кінцевою датою погашення боргу визначено 13.09.2016 р.

15.09.2016 р. позивач надіслав відповідачеві лист-претензію про сплату протягом 3-х банківських днів з дня його одержання суми заборгованості у розмірі 9500 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 06.10.2016 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, після отримання претензії, проте до звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було сплачено 2000 грн. заборгованості.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати, позивач просив стягнути з відповідача 7500 грн. заборгованості за надані та неоплачені послуги.

Пунктом 5.6. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати платежів/штрафних санкцій винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Керуючись вказаним положенням договору, позивач нарахував відповідачеві 925,39 грн. пені за період з 08.06.2016 р. по 05.12.2016 р. включно.

Також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача 160,70 грн. 3% річних за період з 08.06.2016 р. по 31.12.2016 р. включно та 513 грн. інфляційних втрат за період з червня по грудень 2016 р.

Станом на день розгляду справи судом належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За умовами ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1- 3 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. (ч.1 ст.307 Господарського кодексу України).

Факт здійснення позивачем перевезення вантажу підтверджується відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній в графі Прийняв .

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Згідно з п.3.2. договору, оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку, вантажно-транспортної накладної (СМR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта здачі-приймання робіт (надання послуг), податкової накладної, якщо інші умови оплати не узгоджено в заявці.

Оригінали вказаних документів було надіслано відповідачеві 01.06.2016 р.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Судом встановлено, що виконане позивачем перевезення вантажу було неповністю оплачено відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі 7500 грн., яка визначена як різниця між сумою, на яку було виконано перевезення вантажу (9500 грн.) та сумою, яку було оплачено відповідачем (2000 грн.).

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати платежів/штрафних санкцій винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Розрахунок пені за період з 08.06.2016 р. по 05.12.2016 р. включно позивач здійснював виходячи з суми заборгованості, що існувала після здійснення відповідачем часткової оплати в вересні 2016 р. на суму 2000 грн.

Проведення такого розрахунку є правом позивача та жодним чином не порушує права відповідача, оскільки така сума є меншою, ніж сума заборгованості, яка дійсно існувала протягом згаданого періоду.

З матеріалів справи вбачається, що оригінали документів, необхідні для здійснення відповідачем оплати, було надіслано йому 01.06.2016 р. В позовній заяві позивач, посилаючись на Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. №958, зазначає, що термін здійснення оплати настав 08.06.2016 р. Суд не може погодитися з таким твердженням позивача, оскільки 08.06.2016 р. було не першим днем прострочення виконання зобов'язання боржником, а першим днем для належного виконання ним свого зобов'язання щодо оплати, оскільки (з врахуванням п'ятиденного строку доставки простої поштової кореспонденції між обласними центрами України) лист позивача мав бути доставлений відповідачеві 07.06.2016 р., тобто з 08.06.2016 р. розпочався визначений умовами договору строк оплати послуг перевізника (14 банківських днів).

Таким чином, відповідач міг виконати свій обов'язок щодо оплати по 30.06.2016 р., а отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, а саме 01.07.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, суд провів розрахунок заявленої до стягнення пені та дійшов висновку, що її сума повинна становити 982,58 грн. ((7500 грн. х 33% / 366 днів х 28 днів (з 01.07.2016 р. по 28.07.2016 р. включно)) + (7500 грн. х 31% / 366 днів х 49 днів (з 29.07.2016 р. по 15.09.2016 р. включно)) + (7500 грн. х 30% / 366 днів х 42 дні (з 16.09.2016 р. по 27.10.2016 р. включно)) + (7500 грн. х 28% / 366 днів х 39 днів (з 28.10.2016 р. по 05.12.2016р. включно)) = 189,34 грн. + 311,27 грн. + 258,20 грн. + 223,77 грн. = 982,58 грн.)

Внаслідок проведено розрахунку встановлено, що розмір пені є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині даних сум, до задоволення підлягає пеня в сумі 925,39 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, беручи до уваги те, що такий розрахунок слід починати з липня 2016 р. - ((7500грн. х 107,1% (сукупний індекс інфляції за період з липня 2016 року по грудень 2016 року включно) - 7500 грн. = 8032,50 грн. - 7500 = 532,50 грн.), внаслідок чого встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, тому стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 513 грн.

Суд провів розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та дійшов висновку, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 113,11 грн. - (7500 грн. х 3% / 366 днів х 184 дні (з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р. включно) = 113,11 грн.)

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 7500 грн. основного боргу, 925,39 грн. пені, 513 грн. інфляційних втрат та 113,11 грн. 3% річних. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз'яснено п.6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. (п.6.5. Постанови).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката надано копію договору №31/03 від 31.03.20116 р., за умовами якого виконавець - Адвокатське бюро Лев в особі директора-адвоката ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання надати правову допомогу замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити її вартість на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору. Здача-приймання правової допомоги за цим договором оформлюється актом здачі-прийняття правової допомоги (п.3.1. договору).

Позивачем до позовної заяви долучено копію акту здачі-прийняття правової допомоги від 31.01.2017 р. про надання виконавцем наступної правової допомоги: консультацій та довідок з правових питань щодо стягнення заборгованості за перевезення вантажу та штрафних санкцій з ТзОВ Укртранс ЛТД , складання адвокатських запитів, листів, претензій по зазначеній справі, аналіз судової практики щодо стягнення заборгованості за перевезення вантажу, нарахування штрафних санкцій у зв'язку з пред'явленням позову до ТзОВ Укртранс ЛТД , складання позовної заяви, формування документів до позовної заяви та подання до суду. У вказаному акті сторони прийшли до згоди, що по справі щодо стягнення заборгованості за перевезення вантажу та штрафних санкцій з ТзОВ Укртранс ЛТД вартість правової допомоги по договору становить 1000 грн., які замовником прийняті та сплачені в повному обсязі.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №9604 від 31.01.2017 р. про перерахування Адвокатському бюро Лев 1000 грн. за правову допомогу згідно договору №31/03 від 31.03.2016 р., а також ордер на надання правової допомоги серії КВ №188132, виданий 30.01.2017 р. Адвокатським бюро Лев адвокату ОСОБА_1 для надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Агротеп у судах України та свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю №4044 від 29.06.2010 р.

Суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесення ним витрат на оплату послуг адвоката, розмір таких витрат є співрозмірним з ціною позову, а відтак, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати (судовий збір та оплату послуг адвоката) слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231, 307 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс ЛТД , м.Львів, ОСОБА_2, 121, кв.13 (ідентифікаційний код 38456848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротеп , м.Київ, вул.Павла Усенка, 8 (ідентифікаційний код 21496904) 7500 грн. основного боргу, 925,39 грн. пені, 513 грн. інфляційних втрат, 113,11 грн. 3% річних та 2586,40 грн. судових витрат.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 05.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 07.04.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.