Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/4237/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.04.2017Справа №910/4237/17 За позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» простягнення 60 561,64 грн. Суддя Демидов В.О. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» про стягнення заборгованості в сумі 60  561,64 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 11  263,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 18  915,22 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 25543,91  грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4  839,51  грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.09.2013 р. відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 р., проте в порушення умов даного договору, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 р. порушено провадження у справі №910/4237/17, розгляд справи призначено на 04.04.2017 р. Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 04.04.2017 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 17.03.2017 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили. Належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103041982520 (№4902713753040). Стосовно неявки представника відповідача суд зазначає наступне. За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідно до п. 11 листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007  р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно із ч. 1, 4 ст. 89 вказаного Кодексу України дані державної реєстрації юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості, зокрема про місцезнаходження юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Частиною 2 статті 9 вказаного Закону встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 17. На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу про порушення провадження у справі від 17.03.2017 р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Конверт, направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» на адресу суду повернуто не було. У відповідності до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи. Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю. Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 17.03.2017 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Таким чином, враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 04.04.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України). Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У пункті 3.2.1.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. 06.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» з заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та відкриття поточного рахунку. Згідно зазначеної заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до Договору банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 р. клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26001052721320 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг. При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку. Відтак, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (п. 3.2.1.1.1 зазначених Умов). Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. У пункті 3.2.1.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі. Як встановлено судом, з 06.09.2013 р. відповідачу в межах відкритого кредитного ліміту видавались грошові кошти, які з урахуванням здійснених клієнтом часткових оплат станом на 11.01.2017 р. склали залишок неповернутого кредитного ліміту у сумі 11  263,00 грн. Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту. 31.10.2016 р. Банком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» було надіслано претензію №30906K3V0S1S6 від 24.10.2016 р. з вимогою про негайне погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 р. Таким чином, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, судом встановлено, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав. Проте, клієнт своїх зобов'язань з повернення наданого кредиту в повному обсязі не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» за період з 03.01.2014 р. по 11.01.2017 р. утворилась заборгованість по кредиту в сумі 11  263,00 грн. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт встановлення кредитного ліміту і видачі коштів відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 11 263,00 грн. Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Пунктом 3.2.1.4.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1); за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.1.4.1.2); за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 р. включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3). При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов та правил надання банківських послуг). З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами за період з 01.11.2013 р. по 11.01.2017 р. нараховано проценти на загальну суму 18  915,22 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню. Пунктом 3.2.1.4.4 вищезазначених Умов встановлено, що клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Положеннями п. 3.2.1.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань. Проте, як встановлено судом, клієнт взяті на себе зобов'язання за Договором б/н від 06.09.2013 р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.01.2017 р. в останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 4  839,51 грн., яка відповідно до п. 3.2.1.4.4 Умов та правил надання банківських послуг є винагородою за користування кредитним лімітом. За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені учасником судового процесу до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 839,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені. Пунктом 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Частина 6 ст. 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом. Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 25  543,91 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за Договором банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 р., тоді як відповідач кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за їх користування та винагороду, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА КОНСТРАКШЕН» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 17; ідентифікаційний код 38706310) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 11 263 (одинадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 18 915 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 22 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 25 543 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 91 коп. - пені, 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 51 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення підписано - 06.04.2017 р. Суддя                                                                                                               В.О. Демидов