Ухвала

від 28.03.2017 по справі 13/64-10-1727

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" березня 2017 р.Справа № 13/64-10-1727

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від позивача (стягувача) - не з'явився,

від відповідача (боржника - скаржника) - ОСОБА_1,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-1168/17 від 27.02.2017 р.) в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 13/64-10-1727 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про стягнення 193676,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про стягнення 193676,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2010 р. порушено провадження у справі № 13/64-10-1727 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2010 р. у справі № 13/64-10-1727 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» були задоволені повністю, а саме: стягнуто з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» заборгованість в сумі 193676,33 грн., держмито в сумі 1936,76 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

25.06.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 07.06.2010 р. господарським судом Одеської області було видано наказ про стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» заборгованості в сумі 193676,33 грн., держмита в сумі 1936,76 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

27.02.2017 р. Комунальне підприємство „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на неправомірну відмову вказаного ВДВС щодо зняття арешту з коштів і транспортних засобів боржника, накладених згідно постанов ВДВС в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2010 р. у справі № 13/64-10-1727 про стягнення коштів.

Зокрема, скаржник вказує, що 16 січня 2017 року Комунальне підприємство Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ (надалі КП СМЕП ) звернулося до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту накладеного постановою від 26.10.2010 р. та постановою від 23.12.2010 р. у зв'язку з тим, що виконавче провадження було закінчено на підставі п.1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, 31 січня 2017 року КП СМЕП отримало від Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 лист № 99 від 23.01.2017 р., яким відмовлено у зняті арешту на підставі того, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа 13/64/10-1727 виданого 20.09.2010 р. знищено. Так, скаржник вказує, що у вказаному листі державним виконавцем не надано будь-якої інформації стосовно дати завершення виконавчого провадження та підстав, що надає право вважати, що виконавче провадження знищено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, проте арешт з розрахункових рахунків та транспортних засобів КП СМЕП не знято до теперішнього часу. З огляду на вказане, скаржник вважає, що дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 є противоправними, такими, що не відповідають чинному законодавству та порушають права, законні інтереси підприємства з наступних підстав.

Як зазначає скаржник, 07.06.2010 р. господарським судом Одеської області прийнято рішення про стягнення з комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" на користь ТОВ "ЮСТ" заборгованості у сумі 193676,33 грн., держмита у сумі 1936,76 грн., витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн., про що 25.06.2010 р. виданий відповідний наказ.

В подальшому ТОВ "ЮСТ" звернулось до Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2010 р. по справі № 13/64-10-1727. Постановою від 21.07.2010 р. № В-7/662 державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2010 р. по справі № 13/64-10-1727.

03.09.2010 р. КП СМЕП звернулось до суду з заявою від 02.09.2010 р. щодо розстрочення виконання рішення. Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2010 р. у задоволені заяви відмовлено.

Постановою від 26.10.2010 р. державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на транспортні засоби КП СМЕП . Постановою від 23.12.2010 р. державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 накладено арешт на кошти у розмірі 331113,63 грн., що містяться рахунках в акціонерному банку Південний МФО 328209 № 26006311791801, р/р № 26000060465768, № 26006060306229, № 26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ Приват Банк , МФО 328704, що належать КП СМЕП .

Так, скаржник стверджує, що арешт рахунків призвів до негативних наслідків у вигляді невиплати заробітної плати, податків та обов'язкових платежів до фондів соціального страхування, підприємство не може вільно використовувати арештовані кошти у господарській діяльності, виконувати статутні обов'язки щодо належного утримання матеріально-технічної бази підприємства.

КП СМЕП є комунальним підприємством Одеської міської ради і одержувачем бюджетних коштів у вигляді фінансової підтримки для задоволення потреб територіальної громади міста ОСОБА_2 шляхом систематичного впровадження і експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до чинного законодавства України у відповідності до п.2.1 Статуту. Всі виплати, сплата заробітної плати працівникам і сплата відрахувань до Пенсійного фонду і інших фондів здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які КП СМЕП отримує від розпорядника бюджетних коштів на бюджетний рахунок. За рахунок цих коштів КП СМЕП здійснює закупівлю матеріалів, дорожніх знаків, світлофорів і іншого устаткування для належного функціонування дорожнього руху в м. Одесі.

Як вказує скаржник, після отримання бюджетних коштів КП СМЕП було погашено борг в повному обсязі. В якості доказів сплати боргу КП СМКП надало до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 копію платіжного доручення № 1 від 17.01.2011 р. на суму 169602,00 грн., платіжного доручення № 2 від 17.01.2011 р. на суму 13433,70 грн., платіжного доручення № 3 від 17.01.2011 р. на суму 6966,65 грн., копію платіжного доручення від 26.01.2011 р. на суму 3673,98 грн.

Наразі скаржник зазначає, що ТОВ ЮСТ звернулося до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 з заявою про повернення виконавчого листа на підставі п.1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження . З огляду на вищевикладене, скаржник вказує, що у зв'язку з тим, що КП СМЕП фактично виконало рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2010 р., виконавче провадження знищено, а підстав для його відновлення не має, тому є необхідним зняття арешту з розрахункових рахунків та транспортних засобів, належних підприємству. Відтак, скаржник просить суд:

- відновити пропущений строк на звернення з даною скаргою до господарського суду Одеської області;

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо незняття арешту при закінченні виконавчого провадження;

- визнати незаконними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо відмови у знятті арешту з автотранспортних засобів, які належать КП „СМЕП» ;

- зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 зняти арешт з автотранспортних засобів, які належать КП „СМЕП» ;

- визнати незаконними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ щодо відмови у знятті арешту з розрахункових рахунків КП СМЕП № 26040311791801 та № 26006311791801 в АБ „Південний» МФО 328209, р/р № 26000060465768, № 26006060306229, № 26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ Приват Банк , МФО 328704, на вимогу заяви скаржника від 16.01.2016 р.;

- зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ зняти арешт з розрахункових рахунків № 26040311791801 та № 26006311791801 в АБ „Південний» МФО 328209, р/р № 26000060465768, № 26006060306229, № 26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ Приват Банк , МФО 328704, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ від 23.12.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2017 р. по справі № 13/64-10-1727 скаргу КП „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» прийнято до прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Позивач (стягувач) надав до суду пояснення на скаргу (а.с. 37, 48 т. 2), вказуючи на наступне. Так, згідно заяви стягувача по даній справі було відкрито виконавче провадження у Приморському ВДВС Одеського МУЮ та накладено арешт на грошові кошти на поточних рахунках боржника у сумі стягнення. Проте, боржником добровільно перераховано частинами погашення заборгованості згідно рішення суду, тобто розрахунок проведений у повному обсязі, про що свідчить підписаний уповноваженою особою сгягувача - фінансовим директором ОСОБА_4 оригінал проекту акта звірки між стягувачем та боржником станом на 15.03.2017 р. Також стягувач зазначає, що два екземпляри акта звірки між стягувачем та боржником станом на 15.03.2017 р. направлені супровідним листом до боржника для його підпису з метою представлення боржником на судовому засіданні як доказ повного розрахунку перед стягувачем згідно рішення у даній справі. З огляду на вказане, стягувач вказує, що зазначені обставини є підставою для закінчення (закриття) виконавчого провадження та звільнення майна (грошових коштів) КП Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ у даній справі згідно Закону України Про виконавче провадження .

В ході розгляду скарги КП Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ 28.03.2017 р. надало до суду додаткові пояснення по скарзі (а.с. 54-55, т. 2), в яких зазначено, що підприємство (боржник) відповідно до ст. 27 Закону України Про дорожній рух є спеціалізованою службою, заснованою Одеською міською радою, яка забезпечує експлуатаційний стан технічних засобів регулювання дорожнього руху: світлофорних об'єктів, дорожніх знаків, інформаційних щитів, огорож, дорожньої розмітки. Також КП СМЕП є комунальним підприємством Одеської міської ради і одержувачем бюджетних коштів, за рахунок яких підприємством здійснюється закупівля матеріалів, дорожніх знаків, світлофорів і іншого устаткування для належного функціонування дорожнього руху в м. Одесі. Частиною 2 статті 3 Закону України Про виконавче провадження визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609, яка діяла на час спірних правовідносин, затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, а бо бюджетних установ . Відповідно до ч. 2 Порядку рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства. З огляду на вищевказане, скаржник зазначає, що відкриття державним виконавцем виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.06.2010 р. по справі № 13/64-10-1727 було здійснено з порушенням ч. 2 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ .

ВДВС відзив на скаргу не надав, також представник ВДВС у судові засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим з'ясувати думки органу ДВС стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

Між тим за приписами ч. 2 ст. ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги КП „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» , заслухавши пояснення скаржника, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як випливає з матеріалів справи, виданий господарським судом Одеської області 25.06.2010 р. наказ про примусове виконання судового рішення від 07.06.2010 р. у справі № 13/64-10-1727 щодо стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» заборгованості в сумі 193676,33 грн., держмита в сумі 1936,76 грн., витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн., був пред'явлений до виконання стягувачем - ТОВ „ЮСТ» до Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції.

Як випливає з матеріалів скарги, в провадженні Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало відповідне виконавче провадження з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу у справі № 13/64-10-1727 від 25.06.2010 р. про стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на користь заборгованості в сумі 193676,33 грн., держмита в сумі 1936,76 грн., витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн., всього 195849,09 грн.

Так, за ствердженнями скаржника, 21.07.2010 р. державним виконавцем Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу у справі № 13/64-10-1727 від 25.06.2010 р. про стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСТ» заборгованості в сумі 193676,33 грн., держмита в сумі 1936,76 грн., витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн.

При цьому з метою виконання вказаного наказу суду по справі № 13/64-10-1727 від 25.06.2010 р. щодо стягнення з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» заборгованості старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 була прийнята постанова про арешт коштів боржника від 23.12.2010 р., згідно з якою було накладено арешт на кошти в сумі 331113,63 грн., крім захищених статей кодів економічної класифікації видатків бюджету, що містяться на р/р №26006311791801 в Акціонерному банку «Південний» МФО 328209; р/р №26000060465768, № 26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк» , МФО 328704; р/р №35431001004347, 35441002004347 у ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, та на всі інші розрахункові рахунки боржника, які знаходяться у вказаній банківській установі, які належать Комунальному підприємству «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» , код ЄДРПОУ 33387623.

До того ж як випливає зі змісту листа ПАТ „Акціонерний банк „Південний» за вих. № 35-14982БТ від 14.03.2017 р., АБ „Південний» 06.01.2011 р. був накладений арешт на кошти на п/р № 26006311791801 у вказаному банку згідно вищевказаної постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.12.2010 р. на підставі наказу № 13/64-10-1727, виданого 25.06.2010 р. господарським судом Одеської області про стягнення боргу на користь ТОВ „ЮСТ» , у межах суми 331113,63 грн.

Також з матеріалів скарги вбачається, що згідно постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.10.2010 р. було накладено арешт на транспортні засоби КП СМЕП . При цьому, як вбачається з листа Територіального сервісного центру № 5141 вих. № 31/15/5141-8ю від 11.03.2017 р., згідно бази даних АІС Автомобіль МВС України в Одеській області та національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, станом на 10.03.2017 р. транспортні засоби, які зареєстровані за КП СМЕП , перебувають під арештом, накладеним Другим приморським ВДВС ОМУЮ (вих. № 54672 від 26.10.2010 р.) - борг 301012,39 грн. на користь ТОВ „ЮСТ» , ТОВ „Росток Елеком» , ВАТ „Укртелеком» .

Поряд з цим судом з'ясовано, що впродовж 2011 року КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» було сплачено суму боргу, стягнуту за рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2010 р. у справі № 13/64-10-1727, про що свідчать надані КП СМЕП копії платіжних документів, зокрема: платіжного доручення № 1 від 17.01.2011 р. на суму 169602,00 грн., платіжного доручення № 2 від 17.01.2011 р. на суму 13433,70 грн., платіжного доручення № 3 від 17.01.2011 р. на суму 6966,65 грн., платіжного доручення № 19 від 26.01.2011 р. на суму 3673,98 грн., платіжного доручення № 21 від 27.01.2011 р. на суму 2172,76 грн., всього в сумі 195849,09 грн.

Наразі, за ствердженнями скаржника, вказані платіжні документи були надані КП СМЕП до ВДВС як докази повного виконання рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2010 р. по справі № 13/64-10-1727.

Так, 16 січня 2017 року Комунальне підприємство Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ звернулося до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про зняття арешту, накладеного постановою від 26.10.2010 р. та постановою від 23.12.2010 р., у зв'язку з тим, що виконавче провадження було закінчено на підставі п. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження .

Проте, вказаний Відділ своїм листом від 23.01.2017 р. за вих. № 99, який було отримано скаржником 31.01.2017 р., відмовив у задоволенні зазначеної заяви скаржника на підставі того, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 13/64-10-1727, виданого 20.09.2010 р., знищено за збігом терміну зберігання, у зв'язку з чим скаржнику необхідно звернутися до суду з відповідною заявою про зняття арешту в порядку ч. 5 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження» .

Не погоджуюсь з такою відмовою Відділу зняти арешт, накладений постановами ВДВС від 26.10.2010 р. та від 23.12.2010 р., КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність вказаного Відділу, в якій скаржник, зокрема, просить суд зобов'язати ВДВС зняти арешт з рахунків підприємства, накладений постановою ВДВС від 23.12.2010 р., та зняти арешт з автотранспортних засобів підприємства, накладений постановою ВДВС від 26.10.2010 р. При цьому в обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що КП СМЕП фактично виконало рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2010 р., виконавче провадження знищено, а підстав для його відновлення не має, тому вважає за необхідне зняти арешти з розрахункових рахунків та транспортних засобів, належних підприємству. В свою чергу оскільки при закінченні виконавчого провадження державним виконавцем не було знято арешт з розрахункових рахунків та автотранспортних засобів КП СМЕП , то такі дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження , та є підставою для оскарження бездіяльності органів Державної виконавчої служби у судовому порядку.

Щодо клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку на звернення до господарського суду Одеської області зі скаргою слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змін. та доповн.), якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Враховуючи те, що у поданій скарзі мова йде саме про нездійснення ВДВС відповідних дій щодо зняття арешту з рахунків та автотранспортних засобів КП СМЕП» , та з огляду на те, що лист ВДВС про відмову у знятті арешту було отримано скаржником 31.01.2017 р., відповідно суд вважає, що скаржником не було пропущено встановлений ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження бездіяльності ВДВС, адже таке порушення прав і охоронюваних законом інтересів скаржника у зв'язку з цією бездіяльністю триває. При цьому слід зазначити, що відмова ВДВС у знятті арешту вказує саме на бездіяльність, тому суд вважає безпідставним оскарження з боку КП СМЕП» дій ВДВС щодо відмови у знятті арешту.

Разом з тим, як з'ясовано судом та випливає з наданих скаржником доказів, оскарження бездіяльності Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області в частині незняття арешту з транспортних засобів КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» не підлягає розгляду судом в межах даної справи № 13/64-10-1727, оскільки за змістом постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.10.2010 р. Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на транспортні засоби КП СМЕП при примусовому виконанні наказів господарського суду Одеської області № 28/141-09-2819, № 20/16-10-1030, № 14/547-10-1359 про стягнення на користь ТОВ „ЮСТ» , ТОВ „Росток Елеком» , ВАТ „Укртелеком» грошової суми 301012,39 грн., тобто в межах виконання інших судових рішень. В свою чергу оскарження КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» бездіяльності ВДВС щодо незняття вказаного арешту можливо виключно в межах вказаних судових справ.

Згідно п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змін. та доповн.), за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). При цьому судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами . У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо (п. 9.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9).

Також згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги розглядаються за правилами гл. 31-Г ЦПК та ст. 121-2 ГПК , якщо вони стосуються примусового виконання документів, перелік яких наведений у ст. 3 Закону N 606-XIV, звернення - за правилами, встановленими Законом N 606-XIV, розд. V ЦПК, статтями 89, 118-122 ГПК, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК).

В п. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України вказано, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону N 606-XIV (606-14). У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Як зазначено в п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. і доповн.), У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Вказане свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин по скарзі наслідків у разі неможливості судового розгляду справи за поданим позовом, тобто п. 1 ст. 80 ГПК України. Адже у даному випадку після порушення провадження за поданою КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» скаргою в порядку ст.121-2 ГПК України господарським судом виявлені обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду заявлених скаржником вимог в частині оскарження бездіяльності ВДВС щодо незняття арешту з належних скаржнику транспортних засобів по даній справі № 13/64-10-1727, оскільки оскарження бездіяльності ВДВС щодо незняття арешту з належних скаржнику транспортних засобів можливо виключно в межах судових справ, по яким під час примусового виконання ВДВС рішень судів був накладений вказаний арешт згідно постанови від 26.10.2010 р. (№ 28/141-09-2819, № 20/16-10-1030, № 14/547-10-1359).

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження по скарзі КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» в частині вимог про визнання незаконними бездіяльності державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо незняття арешту при закінченні виконавчого провадження та дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо відмови у знятті арешту з автотранспортних засобів, які належать КП „СМЕП» , а також зобов'язання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 зняти арешт з автотранспортних засобів, які належать КП „СМЕП» .

Стосовно решти доводів скаржника в частині оскарження бездіяльності ВДВС у знятті арешту з рахунків боржника суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення ВДВС постанови від 23.12.2010 р.) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів , зазначених у частині другій цієї статті.

Як з'ясовано судом та вбачається з листа ПАТ „Акціонерний банк „Південний» за вих. № 35-14982БТ від 14.03.2017 р., до теперішнього часу на п/р № 26006311791801 у вказаному банку діє арешт, накладений 06.01.2011 р. згідно постанови від 23.12.2010 р. Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі наказу № 13/64-10-1727, виданого 25.06.2010 р. господарським судом Одеської області про стягнення боргу на користь ТОВ „ЮСТ» , у межах суми 331113,63 грн.

Ч. 2 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 01.01.2011 р., що діяла на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) передбачала, що у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Як стверджує скаржник, у листі від 23.01.2017 р. державним виконавцем не надано будь-якої інформації стосовно дати завершення виконавчого провадження та підстав, що надає право вважати, що виконавче провадження знищено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, проте арешт з розрахункових рахунків КП СМЕП не знято до теперішнього часу.

Наразі на підтвердження своїх доводів щодо повного виконання рішення суду по справі № 13/64-10-1727 скаржником надано до суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.03.2017 р. між ТОВ „ЮСТ» та КП „СМЕП» , згідно якого заборгованість у останнього відсутня. При цьому з вказаного акту вбачається, що заборгованість була сплачена КП „СМЕП» повністю 28.01.2011 р. Також вказаний факт підтверджується стягувачем - ТОВ „ЮСТ» у наданих до суду поясненнях.

Згідно приписів п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, діючій на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

До того ж слід зазначити, що положення ст. 38 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, діючій на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) передбачали можливість зняття арешту держвиконавцем у разі закінчення виконавчого провадження, у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів міг бути знятий за рішенням суду.

Так, за приписами ч. 1 ст. 38 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, чинній з 01.01.2011 р.) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також в ч. 2. ст. 38 Закону України „Про виконавче провадження» передбачено, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна (ч. 3 ст. 38 Закону).

Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень Закону України "Про виконавче провадження", та враховуючи встановлення судом підстав для закінчення виконавчого провадження, а також неможливості повторного пред'явлення виконавчого документа по даній справі № 13/64-10-1727 до примусового виконання, суд вважає, що відпала необхідність у всіх вжитих заходах з виконання наказу суду від 25.06.2010 р. по цій справі щодо стягнення з КП „СМЕП» на користь ТОВ „ЮСТ» заборгованості в сумі 193676,33 грн., держмита в сумі 1936,76 грн., витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн. В свою чергу вказане свідчить про наявність підстав для скасування ВДВС накладеного арешту на кошти боржника на вказаних в постанові від 23.12.2010 р. рахунках.

Згідно ч. 4, 5 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, діючій на момент на момент звернення скаржника до ВДВС із заявою про зняття арешту) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про правомірність доводів скаржника щодо неправомірної відмови Приморського ВДВС у знятті арешту з рахунків скаржника. За таких обставин, враховуючи відсутність на законодавчому рівні іншого правового механізму для захисту скаржником своїх прав, господарський суд вважає за необхідне зобов'язати Приморський ВДВС зняти арешт з належних скаржнику коштів, що містяться на вказаних в постанові ВДВС від 23.12.2010 р. рахунках: р/р №26006311791801 в АБ «Південний» МФО 328209; р/р №26000060465768, № 26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк» , МФО 328704; р/р №35431001004347, 35441002004347 у ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, та на всіх інших розрахункових рахунках боржника, що знаходяться у вказаній банківській установі, які належать КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» (код ЄДРПОУ 33387623).

Щодо вимог скаржника про визнання незаконними дій Приморського ВДВС щодо відмови у знятті арешту з вказаних рахунків скаржника, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відмова ВДВС у знятті арешту вказує саме на бездіяльність, а тому є безпідставним оскарження з боку КП СМЕП» дій ВДВС щодо відмови у знятті арешту, адже ніякі дії з боку ВДВС не вчинялись.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» .

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження по скарзі Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на дії на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області в частині незняття арешту з належних скаржнику автотранспортних засобів припинити.

2. Скаргу Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 13/64-10-1727 задовольнити частково.

3. Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р №26006311791801 в АБ «Південний» МФО 328209; р/р №26000060465768, № 26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк» , МФО 328704; р/р №35431001004347, 35441002004347 у ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, та на всіх інших розрахункових рахунках боржника, що знаходяться у вказаних банківських установах та належать КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» (код ЄДРПОУ 33387623), який був накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.12.2010 р.

4. В задоволенні решти частини вимог у скарзі Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» по справі № 13/64-10-1727 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 03 квітня 2017 р.

Суддя В.С. Петров