Рішення

від 04.04.2017 по справі 922/1022/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 922/1022/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" м.Соледар до 1. Державного підприємства "Артемсіль" м. Соледар , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі", м. Харків 3-я особа - ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України, м. Київ про про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 03.04.2017 року; ОСОБА_3, довіреність від 06.09.2016 року;

1-го відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 27/10-01-38 від 03.04.2017 року; 2-2-го відповідача - ОСОБА_4 (директор);

3-ї особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів Пам'ять (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Артемсіль (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Ді Ен Пі про стягнення з відповідача-1 63 950 000,00 грн. штрафу, солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 25 009 971,79 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2017, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29.03.2017, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017 року о 10:30, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні першого відповідача ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України.

03 квітня 2017 року від першого відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 11127, який долучений судом до матеріалів справи.

03 квітня 2017 року від другого відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 11105, який долучений судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити, надав додаткові пояснення по суті поданого позову за вх. № 11171.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

Третя особа - ОСОБА_1 аграрної політики та продовольства України про час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень з приводу заявленого позову до суду не подала.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані ними докази в їх сукупності, суд встановив таке.

28.10.2015 між Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів Пам'ять та Державним підприємством Артемсіль був укладений договір № 28/10-18/11-30 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що предметом договору є виконання регламентних ревізійно-налагоджувальних робіт на підставі Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом та вимог Держнаглядбезпекпраці.

Відповідно до умов Договору позивач виступав підрядником, а відповідач-1 - замовником.

Згідно з п. 2.1. Договору, вартість робіт, що виконуються підрядником протягом строку дії даного договору, визначаються за цінами, зазначеними в Додатках до даного договору, згідно встановлених норм та правил.

У відповідності до п. 2.4. Договору, на дату підписання договору сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 16 057 130,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 676 188,33 грн. Суму договору складає вартість всього об'єму робіт, що виконуються підрядником за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому сторони уклали додаткові угоди до Договору - від 11.06.2007 року, від 20.12.2011 року, від 06.11.2013 року, від 20.06.2014 року.

Так, п. 2.4. Договору в редакції додаткової угоди від 20.06.2014 визначено, що сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 658 333,33 грн. Суму договору складає вартість всього об'єму робіт, що виконуються підрядником за даним договором.

У відповідності до п. 6.2. Договору, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Протягом строку дії договору підрядник зобов'язаний виконати для замовника ревізійно-налагоджувальні роботи на суму не менше вказаної у п. 2.4. договору, а замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані роботи.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що у випадку порушення сторонами умов договору, відповідальність виникає у відповідності зі ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 4.3. договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору з винної сторони можуть бути стягнуті непокриті неустойкою збитки, які виражаються в здійснених другою стороною витратах, втраті або пошкоджені її майна, в т.ч. втраченої вигоди.

Відповідно до п. 4.4. Договору сплата пені, неустойки і збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань.

У відповідності до п. 4.5. Договору, одностороння відмова від договору не допускається. У випадку односторонньої відмови замовника або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), на нього покладається відповідальність в формі штрафу в сумі, еквівалентній сумі цього договору, вказаній в п.2.4.договору.

За змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Судом встановлено, що 08.09.2014 сторонами було складено Додаток № 18 до Договору, яким затверджено протокол погодження договірних цін на роботи по ревізії, наладки та випробуванню устаткування, що виконуються в 2015 році на рудниках ДП Артемсіль за договором. На підставі Договору та вказаного Додатку № 18 до договору позивачем належним чином виконувались зобов'язання з договором.

Проте, починаючи з січня 2015 року, відповідач відмовився оплачувати виконані роботи позивачем, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за виконані роботи за договором.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2015 року у справі № 905/447/15, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 2 298491,11грн., а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем ревізійно-налагоджувальних робіт за період лютий 2015 -квітень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2015 року у справі № 905/2340/15, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року та Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 1 986963,82 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем ревізійно-налагоджувальних робіт за період травень 2015 - липень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2016 року у справі № 905/3273/15, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 року та Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 року, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 660 772,57 грн. з оплати виконаних позивачем у серпні 2015 року ревізійно-налагоджувальних робіт.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, починаючи з серпня 2015 року ДП Артемсіль фактично перестало допускати працівників КПВІ Пам'ять до об'єктів, на яких повинні виконуватись роботи за договором згідно Додатку № 18 до договору від 08.09.2014 року.

Так, листом від 27.08.2015 року № 49 позивач просив відповідача-1 забезпечити доступ до обладнання для виконання ревізійно-налагоджувальних робіт згідно графіку виконуваних робіт.

У відповідь на зазначений лист, відповідач-1, листом від 31.08.2015 року № 12/21-197 повідомив позивача, що згідно розпорядження від 11.08.2015 року № 42, виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за Договором було призупинено, у зв'язку з чим забезпечити доступ до обладнання немає можливості.

У подальшому позивач звертався до відповідача-1 з аналогічними за змістом листами від 23.10.2015 та від 29.10.2015, які були залишені відповідачем-1 без відповіді.

Не маючи можливості виконувати взяті на себе зобов'язання з виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за Договором, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача-1 про стягнення збитків, заподіяних невиконанням та порушенням відповідачем-1 умов Договору. Відповідач-1 у вказаній справі подав зустрічний позов про визнання Договору недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2016 року у справі № 905/3302/15, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року з ДП Артемсіль стягнуто на користь КПВІ Пам'ять збитки у розмірі 142 361,69 грн., у зустрічному позові ДП Артемсіль про визнання Договору недійсним - відмовлено.

Так, вказаними судовими рішеннями у справі № 905/3302/15, які набрали законної сили, встановлено наступне:

- прийняття ДП Артемсіль розпорядження № 42 від 11.08.2015 року про призупинення робіт за Договором свідчить про односторонню відмову останнього від Договору.

- внаслідок односторонньої відмови ДП Артемсіль від Договору, позивачу були завдані збитки у сумі 142 361,69 грн., що підтверджено висновком економічної експертизи, проведеної в рамках справи;

- умови Договору та їх відповідність вимогам законодавства України були неодноразово предметом судового розгляду. Судом встановлено відсутність будь-яких правових підстав для визнання Договору недійсним, отже Договір є дійсним.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2017 у справі № 905/3302/15, касаційну скаргу ДП Артемсіль на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 повернуто скаржнику без розгляду.

За таких обставин, на момент розгляду даної справи судові рішення у справі № 905/3302/15 набрали законної сили.

У відповідності до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, суд вважає встановленим, зокрема, факт односторонньої відмови відповідача-1 від Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що одностороння відмова від договору не допускається. У випадку односторонньої відмови замовник або підрядника від виконання договору (незалежно від причин такої відмови), на нього покладається відповідальність в формі штрафу в сумі, еквівалентній сумі цього договору, вказаній в п.2.4.договору.

Згідно з п. 2.4. Договору в редакції чинної додаткової угоди від 20.06.2014, сторони прийшли до згоди, що орієнтовна сума даного договору складає 63 950 000,00 грн.

Таким чином, сторони погодили, що у разі односторонньої відмови будь-якої із сторін від виконання Договору, остання зобов'язана сплатити на користь іншої сторони штраф, що дорівнює 63 950 000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, у відповідача-1 виник обов'язок по сплаті на користь позивача штрафу у розмірі 63 950 000,00 грн.

06.09.2016 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією за вих. № 44 про сплату штрафу за Договором на підставі п. 4.5. договору у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача-1 від Договору, проте претензія була залишена ДП Артемсіль без задоволення.

З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги КПВІ Пам'ять в частині стягнення з ДП Артемсіль штрафу за односторонню відмову від Договору у розмірі 63 950 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача-1 про те, що визначення штрафу в сумі, еквівалентній сумі Договору, суперечить вимогам чинного законодавства, адже таке визначення відповідає вимогам п. 1 ст. 231 ГК України в частині визначення штрафу у твердій сумі.

Суд також не бере до уваги посилання представника ДП Артемсіль на невідповідність умов Договору загальним засадам цивільного законодавства, адже, як зазначено вище, вказаний Договір вже був предметом дослідження в рамках інших судових справ. Так, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність будь-яких підстав недійсності Договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача-1 на сплив строку позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення штрафу.

Так, підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 штрафу стала одностороння відмова ДП Артемсіль від Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що факт односторонньої відмови відповідача-1 від виконання Договору встановлено Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі № 905/3302/15.

Отже встановлений імперативними нормами ЦК України однорічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки (штрафу) почав відраховуватися для позивача з 28.01.2017.

При цьому суд відхиляє доводи представника ДП Артемсіль про те, що відмова останнього від Договору відбулася набагато раніше, а саме, 11.08.2015, разом з прийняттям відповідачем-1 розпорядження № 42 про призупинення робіт за договором, оскільки, вказані доводи спростовуються самим відповідачем-1 у листуванні з позивачем та наданому до матеріалів справи відзиві. Зокрема, відповідач-1 вказував на те, що ніколи не відмовлявся від Договору в односторонньому порядку, а зазначене Розпорядження № 42 від 11.08.2015 не свідчить про односторонню відмову від Договору а вказує лише на тимчасове призупинення виконання робіт за Договором на час проведення службового розслідування.

Частиною 1 статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, за умов спірної та неоднозначної оцінки сторін щодо обставин призупинення виконання робіт за Договором з боку ДП Артемсіль , факт односторонньої відмови відповідача-1 від Договору був остаточно встановлений Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі № 905/3302/15, у зв'язку з чим саме з цього моменту позивач фактично дізнався про порушення своїх прав та наявність підстав для стягнення штрафу з відповідача-1 за односторонню відмову від Договору.

Розглянувши позовні вимоги КПВІ Пам'ять в частині стягнення збитків солідарно з відповідача-1 та відповідача-2, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Виходячи з цього, зважаючи на правову природу заявлених до стягнення збитків, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків, розмір їх відшкодування та фактичне їх понесення.

Так, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків солідарно з відповідача-1 та відповідча-2, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він міг би реально одержати від відповідача-1 оплату за Договором в загальній сумі 63 950 000,00 грн. Відповідач-1 загалом сплатив позивачу за Договором 38 797 666,52 грн., отже решта сум за Договором - 25 009 971,79 грн. є збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

При цьому позивач просить стягнути упущену вигоду солідарно з ДП Артемсіль та ТОВ Консалтингова компанія Ді Ен Пі , оскільки, на думку позивача, саме на підставі консультацій відповідача-2, відповідач-1 вирішив не допускати працівників КПВІ Пам'ять на територію підприємства для виконання Договору та в односторонньому порядку відмовився від Договору, що у свою чергу, призвело до заподіяння позивачу збитків.

Проте погодитися з такими доводами позивача не можна з огляду на наступне.

Так, представником відповідача-2 долучена до матеріалів справи копія Договору про надання юридично-консультаційних послуг від 07.07.2016, укладеного між ДП Артемсіль та ТОВ Консалтингова компанія Ді Ен Пі .

Зі змісту вказаного договору вбачається, що правовідносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо надання юридично-консультаційних послуг виникли лише з 07.07.2016. Натомість дії відповідача-1 з припинення доступу працівників позивача на територію ДП Артемсіль для виконання ревізійно-налагоджувальних робіт за Договором відбувалися ще у серпні 2015 року, тобто майже за рік до укладення Договору про надання юридично-консультаційних послуг від 07.07.2016.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів протиправності поведінки (консультацій або рекомендацій) відповідача-2, а також будь-якого документального підтвердження, що саме консультації або рекомендації відповідача-2 мали наслідком односторонню відмову відповідача-1 від Договору, чим спричинили заподіяння збитків позивачу.

Вказаним обставинами спростовуються доводи позивача щодо вини відповідача-2 у заподіянні збитків, так само як нічим не підтверджений і сам факт заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас до позовної заяви не надано жодного доказу, який би підтверджував факт та розмір заподіяних позивачу збитків. Розрахунок суми збитків виходячи суто з орієнтовної ціни Договору, яка була визначена Договором та суми, що не була сплачена, виходячи з такої орієнтовної ціни - не є доходами в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки ціна договору містить у собі також і витрати позивача, які він має здійснити для надання послуг за Договором.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах жодного з елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких у своїй сукупності є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.

За таких обставин, позовні вимоги КПВІ Пам'ять в частині стягнення збитків у розмірі 25 009 971,79 грн. солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22,256, 258, 261, 525, 526, 611, 623, 837, 843, 844 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Артемсіль (84545, Донецька обл., м.Соледар, вул. Чкалова, 1а, код ЄДРПОУ 00379790) на користь Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів Пам'ять (84545, Донецька обл., м. Соледар, вул. 60 років Жовтня, 24, код ЄДРПОУ 31875052) штраф в сумі 63 950 000,00 грн. (шістдесят три мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 172527,03 грн. (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 03 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 07.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

справа № 922/1022/17