Постанова

від 06.04.2017 по справі 903/130/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 903/130/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність в справі;

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 у справі № 903/130/17 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом ОСОБА_2 агрофірми "Білий Стік", Львівська обл., Сокальський р-н., с. Волиця

до відповідача: ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд", Волинська обл., Горохівський р-н., с. Печихвости

про стягнення 129 082 грн. 36 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2017 у справі №903/130/17 (суддя Кравчук А.М.) за позовом ОСОБА_2 агрофірми "Білий Стік" до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" про стягнення 129 082 грн. 36 коп., позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства «Торговий дім «Екстраагротрейд» на користь ОСОБА_2 агрофірми «Білий Стік» - 114 880 грн. 00 коп. основного боргу, 1 065 грн. 07 коп. 3 % річних, 3 120 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 1 785 грн. 98 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 120 851 грн. 42 коп.. У позові на суму 10 016 грн. 92 коп. відмовлено .

Рішення господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору купівлі- продажу №03/08 відповідачем отримано гороху на загальну суму 1 185 934 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № 677 від 02.09.2016, №678 від 03.09.2016, №679 від 04.09.2016, №690 від 10.09.2016, №750 від 10.10.2016, №768 від 18.10.2016 та товарно-транспортними накладними №143 від 02.09.2016, №144 від 03.09.2016, №144 від 04.09.2016, №147 від 10.09.2016, №156 від 10.10.2016, №160 від 18.10.2016, довіреностями №18 від 01.09.2016, №24 від 10.09.2016, №32 від 10.10.2016, №36 від 18.10.2016, податковими накладними №3/2 від 01.09.2016, №7/2 від 04.09.2016, №7/9 від 06.09.2016, №10/2 від 10.09.2016, №1/2 від 06.09.2016, №5/2 від 10.10.2016, №16/2 від 18.10.2016 .

Відповідач оплатив борг частково на суму 1071054 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банку за 01.09.2016р., 08.09.2016р., 09.09.2016р., 12.09.2016р., 20.09.2016р., 22.09.2016р., 23.09.2016р., 07.10.2016р., 10.10.2016р., 17.10.2016р., 18.10.2016р.

Заборгованість відповідача складає 114 880 грн. 00 коп., підтверджена видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками, актом звірки взаємних розрахунків за 2016р. (а.с.27), зобов'язанням директора відповідача від 23.01.2017 року, відповідачем неоспорена, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_3 підприємство "Торговий дім "Екстраагротрейд" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області у справі №903/130/17 від 22.02.2017 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат змінити, виключивши з них зайво стягнуті суми.

Вважає, що сума 3 % річних має становити 968,65 грн., а сума інфляційних втрат має становити 2960,73 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2017, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.04.2017.

Зобов`язано відповідача ОСОБА_3 підприємство "Торговий дім "Екстраагротрейд" надати суду до 05.04.2017 докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.17 р. у справі № 903/130/17 в розмірі - 165,28 грн.

06.04.2017 на адресу суду від ОСОБА_3 агрофірми "Білий Стік" надійшов відзив в якому просить суд змінити рішення господарського суду Волинської області в частині зменшення розміру стягнення 3% річних на 1 копійку до 1065 грн. 06 коп. Розмір стягнення основного боргу 114880 грн.00 коп. та інфляційних втрат 3120 грн. 37 коп. залишити без змін.

В судовому засіданні 06.04.2017 представник позивача відкликав вимогу яка викладене в п.1 відзиву, щодо зміни рішення господарського суду Волинської області в частині зменшення розміру стягнення 3% річних на 1 копійку до 1065 грн. 06 коп., апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Волинської області у справі №903/130/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні 06.04.2017 подав для долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 агрофірми "Білий стік".

В судове засідання 06.04.2017 відповідач, своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.17 р. у справі № 903/130/17 в розмірі - 165,28 грн. до встановленої судом дати не подав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 06.04.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 у справі № 903/130/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2016 між ПАФ Білий стік (продавець) та ОСОБА_3 підприємством Торговий дім Екстраагротрейд (покупець) укладено договір №03/08 купівлі-продажу (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з видатковими накладними, в яких вказано назву товару, його кількість і вартість.

Згідно п. 2.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем в день поставки товару згідно з накладною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 3.1 договору, передбачено, що сторони зобов`язані виконувати взяті на себе зобов`язання належним чином і у встановлений строк. За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по договору сторони несуть майнову відповідальність згідно законодавства України.

Договір вступає в дію з 26.08.2016 року і діє до 31.12.2016 року (п. 4.3 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як встановлено матеріалами справи, взяті на себе зобов'язання в частині передачі у власність покупця товару за договором №03/08 купівлі-продажу від 26.08.2016. позивач виконав належним чином, що підтверджено видатковими накладними №677 від 02.09.2016 в кількості 258,00 цнт. на суму 203820,00 грн.; №678 від 03.09.2016 в кількості 242,00 цнт. на суму 191180,00 грн.; №679 від 04.09.2016 в кількості 250,60 цнт. на суму 197974,00 грн.; №690 від 10.09.2016 в кількості 251,40 цнт. на суму 201120,00 грн.; №750 від 10.10.2016 в кількості 271,20 цнт. на суму 216960,00 грн.; №768 від 18.10.2016 в кількості 218,60 цнт. на суму 174880,00 грн.(а.с. 11-16). Вказані видаткові накладні містять посилання на підставу здійснення поставки, найменування продукції, кількість, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ та загальну суму партії продукції,

Крім того, в матеріалах справи знаходяться довіреності №18 від 01.09.2016; №24 від 10.09.2016; №32 від 10.10.2016, №36 від 18.10.2016(а.с. 17-20), товарно-транспортні накладні №143 від 02.09.2016.; №144 від 03.09.2016; №144 від 04.09.2016; №147 від 10.09.2016; №156 від 10.10.2016; №160 від 18.10.2016 (а.с. 21-26), податкові накладні №3/2 від 01.09.2016; №7/2 від 04.09.2016; №7/9 від 06.09.2016; №10/2 від 10.09.2016; №1/2 від 06.09.2016; №5/2 від 10.10.2016; №16/2 від 18.10.2016 (а.с. 28-34).

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „отримав(ла)" та довіреностями на отримання цінностей, а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Всього ОСОБА_3 підприємство "Торговий дім "Екстраагротрейд" від позивача отримало 1491,80 цнт. гороху на загальну суму 1185934,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату на суму 1071054,00 грн., що підтверджується виписками з банку: 01.09.2016 здійснено плату на суму 395000,00 грн.; 08.09.2016 здійснено оплату на суму 100000,00 грн.; 09.09.2016 здійснено оплату на суму 65974,00 грн.; 12.09.2016 здійснено оплату на суму 32000,00 грн.; 20.09.2016 здійснено оплату на суму 21120,00 грн.; 22.09.2016 здійснено оплату на суму 80000,00 грн.; 23.09.2016 здійснено оплату на суму 50000,00 грн.; 07.10.2016 здійснено оплату на суму 50000,00 грн.; 10.10.2016 здійснено оплату на суму 100000,00 грн.; 17.10.2016 здійснено оплату на суму 60000,00 грн.; 18.10.2016 здійснено оплату на суму 116960,00 грн.(а с. 35-45).

Отже, заборгованість ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" станом на 19.10.2016 становить 114880,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться зобов`язання директора ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" від 23.01.2017 в якому зазначено, що ОСОБА_4 директор ПП ТД Екстраагротрейд зобов`язується перерахувати із суми заборгованості, яка становить 114880,00 грн. перерахувати 50% до 31.01.2017 в сумі 57440,00 грн.(а.с. 84).

Однак, документальні підтвердження сплати даної суми в рахунок погашення заборгованості за договором №03/08 купівлі-продажу від 26.08.2016 в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Також, статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.1 договору №03/08 купівлі-продажу від 26.08.2016 передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем в день поставки товару згідно з накладною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у покупця зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України. Аналогічну правову позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/767/2013 від 29.04.2013 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції цілком вірно не прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що останній не отримував вимоги на оплату товару, а отже дана обставина є підставою для відмови у позові у повному обсязі.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, передав у власність покупця (відповідача) товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим, як встановлено судом першої інстанції, на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 114880,00 грн.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 114880,00 грн., ОСОБА_3 підприємство "Торговий дім "Екстраагротрейд" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 114880,00 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10015,02 грн. за період прострочення з 19.10.2016 по 08.02.2017 включно.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.3.1 договору передбачено, що: за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть майнову відповідальність згідно законодавства України .

Тобто в договорі стягнення пені сторони не обумовили.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 (із змінами), якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Колегією суддів встановлено, що такої міри відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання, в договорі не встановлено, як і не встановлено способу її нарахування та бази нарахування пені, якою може бути, зокрема, сума невиконаної відповідачем частини зобов'язання, повна ціна договору чи її частина, незалежно від ступеня виконання умов договору, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення 10015,02 грн. пені.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (із змінами) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відносно інфляційних втрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором №03/08 купівлі-продажу від 26.08.2016 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3120,37 грн. інфляційних втрат та 1066,97 грн. 3% річних.

Суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок похідних вимог, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 1065,07 грн. 3% річних, 3120,37 коп. інфляційних втрат за період з 19.10.2016 року по 08.02.2017 року.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, колегією суддів перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, а саме : для визначення індексу за будь який період необхідно індекси за кожен місяць, що входять у відповідний період, перемножити між собою (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Лист ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 року). - 101,80% *100,90% *101,10% *101,00% = 1.04884538982. Отже, 114880,00 * 1.04884538982 - 114880,00 = 5611,36 грн.

Оскільки суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних за період з 19.10.2016 - 08.02.2017 підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 3120,37 грн.

Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013(із змінами) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, перевіривши виконаний позивачем розрахунок трьох процентів річних (114880,00 * 3% / 366 * 74 = 696,81 грн., 114880,00 * 3% / 365 * 39 = 368,25) колегія суддів цілком погоджується з судом першої інстанції, що розмір трьох процентів річних за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару за період з 19.10.2016 - 08.02.2017 складає 1065,06 грн., а у позові на суму 1 грн. 90 коп. 3% річних слід відмовити у зв'язку з помилкою позивача у розрахунку кількості днів у 2016 році.

Слід зазначити, що хоча судом першої інстанції було невірно зазначено в рішенні одну з складових суми 3% річних - 696,82 замість 696,81, проте сам розрахунок штрафних санкцій, здійснений судом першої інстанції, є арифметично вірним.

Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для зміни рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

При поданні апеляційної скарги скаржник сплатив лише частину судового збору: 1964,58 грн. з необхідних 2129,86 грн., у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" було прийнято судом до свого провадження та зобов`язано відповідача ОСОБА_3 підприємство "Торговий дім "Екстраагротрейд" надати суду до 05.04.2017 докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.17 р. у справі № 903/130/17 в розмірі - 165,28 грн. Станом на 06.04.2017 від скаржника не надійшло доказів доплати судового збору.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами), якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Зважаючи на вищенаведене, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника, а у зв'язку з недоплатою ним 165,28 грн., вказана сума підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49 , 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2017 у справі № 903/130/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства "Торговий дім "Екстраагротрейд" (45734, Волинська область, Горохівський район, с. Печихвости, код ЄДРПОУ 40445594) в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) грн. 28 коп.

Доручити видачу судового наказу господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.