Рішення

від 10.04.2017 по справі 533/59/17

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.04.2017 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/59/17

Провадження № 2/533/68/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Оксенюк М.М.,

при секретарі - Шуліка Л.Г.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козельщина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

20.01.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на селянське (фермерське) господарство Олександра , яке знаходиться за адресою: 39100, Полтавська область, Козельщинський район, селище Козелыцина, вул. Радянська, 47, зареєстроване 30.12.1992 року, номер запису в Єдиному Державному реєстрі 1 567 120 0000 000311, ідентифікаційний код 22528411, зареєстроване на ОСОБА_4, який помер 12.12.2009 року, а також визнати за ним право користування земельною ділянкою розміром 11,2 га, розташованою на території ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області на підставі державного акта на право користування землею серії Б № 017187-260, виданий ОСОБА_3 селищною радою Полтавської області в 1992 році, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 24 на ім'я ОСОБА_4, який помер 12.12.2009 року.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, що за життя померлий батько ОСОБА_4 заснував СФГ Олександра , яке було зареєстроване 30.12.1992 року. Для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 була надана земельна ділянка площею 11,2 гектари, що підтверджується державним актом серії Б № 017187-260 на право користування земельною ділянкою.

Далі позивач зазначив, що 14.05.2010 року ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 141/2010 на майно померлого ОСОБА_4, згідно якої інших спадкоємців окрім нього немає.

15.03.2011 року він отримав від державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок померлого спадкодавця.

Також, в позові позивачем зазначено, що державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця зокрема на майно СФГ Олександра та на земельну ділянку площею 11,2 гектари, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, у зв'язку з відсутністю статутних документів на вказане фермерське господарство та документів, які засвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Відсутність документів, позбавляє позивача успадкувати за законом спадкове майно, яке за життя належало спадкодавцю.

Ухвалою суду від 02 лютого 2017 року за клопотанням представника позивача по справі залучено співвідповідачами Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 районну державну адміністрацію.

06.04.2017 року позивач в судовому засіданні позов уточнив та прохав визнати ОСОБА_1 правонаступником селянського (фермерського) господарства Олександра та майна, яке знаходиться за адресою: 39100, Полтавська область, Козельщинський район, селище міського типу Козельщина, вулиця Радянська, будинок 47, зареєстроване 20.12.1992 року, номер запису в ЄДР 1 567 120 0000 000311, ідентифікаційний код 22528411, зареєстроване на ОСОБА_4, який помер 12.12.2009 року в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою розміром 11,2 га, розташованою на території ОСОБА_3 селищної ради Полтавської області на підставі державного акта на право користування землею серії Б № 017187-260, виданий ОСОБА_3 селищною радою Полтавської області в 1992 році, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 24 на ім'я ОСОБА_4, який помер 12.12.2009 року в порядку спадкування.

Також, в судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити, оскільки позивач працював в СФГ Олександра та вважав себе членом фермерського господарства. Земельна ділянка передавалася батьку в користування для ведення СФГ Олександра . За життя, батько не переоформив документи на земельну ділянку, оскільки хворів. Майновий комплекс від СФГ Олександра залишився у виді автомобіля. На даний час, він бажає продовжити діяльність СФГ Олександра , оскільки за життя батька, допомагав йому по господарству тобто обробляти землю..

02.02.2017 року в попередньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради землевпорядник ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог позивача не заперечував.

Також, надав пояснення, що вищезазначена земельна ділянка розташована за межами території ОСОБА_3 селищної ради. На даний час, повноваження щодо розпорядження земельної ділянки належить Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області. Починаючи з 2002 року Державний акт, який виданий померлому спадкодавцю підлягав заміні, оскільки він був виданий на підставі Земельного кодексу України 1991 року.

01.03.2017 року в судовому засіданні представник співвідповідачаОСОБА_3 РДА ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог позивача не заперечувала.

Також, надала пояснення, що позивач має право успадкувати майно після померлого спадкодавця. Відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду діяльність СФГ Олександра припинено. Наступна стадія, якщо не вирішено питання про спадщину є ліквідація СФГ Олександра . Спадкодавець за життя та під час реєстрації підприємства не надав статут до реєстраційної справи. В описі матеріалів реєстраційної справи підприємство СФГ Олександра , відсутні будь-які відомості щодо надання реєстратору статуту підприємства.

Представник співвідповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив (а.с. 124).

Представник третьої особи ОСОБА_3 державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, але направив заяву про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори на усіх судових засіданнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та вивчивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер 12 грудня 2009 року, після смерті останнього єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є рідний син померлого позивач по справі, інші спадкоємці відсутні (а.с. 6, 91-111).

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником Селянського (фермерського) господарства Олександра , яке зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код юридичної особи 22528411 є ОСОБА_4 (а.с. 7-9).

Відповідно до державного акта на право користування землею серія Б № 017187-260 від 1992 року вбачається, що померлому ОСОБА_4 передано в безкоштовне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка в розмірі 11,2 га (а.с. 11-13).

Згідно технічного паспорта вбачається, що Селянському фермерському господарству Олександра належить транспортний засіб автомобіль ЗАЗ 968 -М державний номерний знак 49-96 ПОА (71-72).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали показання, що померлий спадкодавець, за життя разом із позивачем, займалися обробітком землі.

Згідно ст. 1 ЗУ від 19.06.2003, № 973-IV Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

У ст. 23 ЗУ Про фермерське господарство встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону

Відповідно до ст. 36 зазначеного закону рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом; у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно до закону.

Відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 року вбачається, що судом ухвалено постанову про припинення юридичної особи Селянського (фермерського) господарства Олександра (а.с. 15).

Ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ст.ст. 110-111 ЦК України, юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Таким чином, оскільки діяльність Селянського (фермерського) господарства Олександра лише припинене, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ліквідацію юридичної особи відсутній, спеціальним законом передбачається вищезазначений порядок спадкування у фермерському господарстві для продовження його діяльності, то позивач як спадкоємець померлого обґрунтовано просить визнати його правонаступником останнього, а отже в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо спадкування постійного прав користування земельною ділянкою, суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 ЦK України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, ст. 23 ЗУ Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 ЗУ Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ України у справі за № 6-2329 цс16 від 05.10.2016 року.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 спадкування права на постійне користування земельною ділянкою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 111, 104,407, 1216-1218, 1125 ЦК України, ст.ст. 92,116, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 19, 23, 36 ЗУ Про фермерське господарство , ст.ст. 3, 4, 15, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради, співвідповідачі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3 районна державна адміністрація, третя особа ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом, правонаступником з усіма правами та обов'язками померлого 12.12.2009 року засновника селянського (фермерського) господарства Олександра (39100, Полтавська область, Козельщинський район, селище міського типу Козельщина, вулиця Радянська, будинок 47, ідентифікаційний код 22528411) ОСОБА_4.

В решті позовних вимог позивачу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Козельщинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває чинності після спливу строку на подання апеляційної скарги.

Рішення надруковане суддею в нарадчій кімнаті і є оригіналом.

Роз'яснити сторонам та третій особі, що повний текст рішення буде виготовлений 10.04.2017 року.

Повний текст рішення виготовлений 10.04.2017 року.

Суддя