Постанова

від 04.04.2017 по справі 805/4654/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 р. Справа №805/4654/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14:37

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Христофорова А.Б.

секретарі Нестеренко Н.Л.,

представника позивача Малушко Г.Ю.,

предстаників відповідача Кравченко В.О., Тернинко С.М., Колеснікової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2016 року №0000111400 та №0000121400, обґрунтовуючи тим, що податковим органом за наслідком проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №90/05-10-14/32276975 від 22.03.2016 року відповідно до якого виявлено порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення від'ємного значення ПДВ у березні 2015 року на суму 5 190 015,00 грн та заниження ПДВ у березні 2015 року у сумі 2 309 985,00 грн. На підставі акту сформовані спірні податкові повідомлення-рішення від 05.05.2016 року №0000111400 збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 3 464 977,50 грн., у тому числі за основним платежем - 2 309 985,00 грн.; за штрафними санкціями - 1 154 992,50 грн. та №0000121400, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за березень 2015 року в сумі 5 190 015,00 грн. Вважає висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заперечення на адміністративний позов, мотивуючи тим, що відповідно до податкової інформації, даних з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем щодо показників податкової та фінансової звітності по взаємовідносинам ТОВ "Мединський і К" з контрагентом ТОВ Аргос-Гарант не можливо встановити реальність вчинення господарських операцій, відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів(послуг) підприємствами-покупцями у березні 2015 року, таким чином податкова інформація свідчить про неможливість підтвердження реальності здійснення операцій постачання транспортно-експедиційних послуг та про відсутність об'єктів оподаткування. Надані первині документи та податкова накладна мають недоліки, що призвело до порушення ТОВ "Мединський і К" п. 198.1, 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З огляду на зазначене просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, мотивуючи обставинами аналогічними зазначеним у заперечені на адміністартивний позов.

Суд,заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" (код ЄДРПОУ 32276975, вул. Енгельса, буд. 110, м. Дружківка, Донецька область, 84205) пройшов передбачену законом державну реєстрацію 23.04.2003 року №1 268 120 0000 000458 є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К", за результатами якої складений акт №90/05-10-14/32276975 від 22.03.2016 року "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Мединський і К" код за ЄДРПОУ 32276975 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2015 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ м Агрос-Гарант (код за ЄДРПОУ 39158510) за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року.

На підставі акту перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України:

- п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Мединський і К" завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 5 190 015,00 грн. за березень 2015 року;

- п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Мединський і К" занижено податок на додану вартість в сумі 2 309 985,00 грн. за березень 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом сформовані податкові повідомлення-рішення від 05.05.2016 року:

- №0000111400 збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 3 464 977,50 грн., у тому числі за основним платежем - 2 309 985,00 грн.; за штрафними санкціями - 1 154 992,50 грн.

- №0000121400, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за березень 2015 року в сумі 5 190 015,00 грн.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків(пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем п п. 198.1, 198.3 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України - в редакції,що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), як наслідок встановлено відсутність об'єктів оподаткування, завищення від'ємного значення ПДВ у березні 2015 року на суму 5 190 015,00 грн та заниження ПДВ у березні 2015 року у сумі 2 309 985,00 грн.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" з його контрагентом, мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а)досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б)постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в)постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г)передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ)передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д)постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податковий орган зазначив у акті перевірки про відсутність здійснення господарських операцій ТОВ "Мединський і К" з контрагентом ТОВ Аргос-Гарант , оскільки податкова інформація свідчить про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій з постачання транспортно-експедиційних послуг та про відсутність об'єктів оподаткування. Також, надані первині документи та податкова накладна має недоліки.

Судом досліджені надані позивачем первинні документи фінансово-господарської діяльності, з яких вбачається наступне.

01.03.2015 року між ТОВ "Мединський і К" (Замовник) та ТОВ Аргос-Гарант (Перевізник) укладено договір про надання послуг №30/03, предметом якого є залучення перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях. Замовник, діє на підставі договору-доручення з замовником. Перевізник доставляє заявлені замовником вантажі, замовник оплачує послуги перевізника із коштів, що поступили від замовника на узгоджених нижче умовах. Всі істотні умови перевезення обговорюються в замовлені, і є невід'ємною частиною даного Договору.

02.03.2015 року між тими з сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання послуг №30/03 від 01.03.2015 року, якою розширено п. 1.1 Предмет договору Замовник, який діє від імені і за рахунок третьої сторони, залучає Перевізника до виконання наступних послуг: Здійснення перевезення вантажу автомобілями міських, міжміських сполученнях, надання послуг спецтехнікою Перевізника, в тому числі бульдозерами, екскаваторами, підйомними кранами та інш., надання експедиторських послуг, логістичних та консультаційних послуг в сфері транспорту.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Аргос-Гарант , підтверджується:

Актами здачі- прийняття робіт(надання послуг): №56 від 31.03.2015 року; №57 від 31.03.2015 року; №58 від 31.03.2015 року; №59 від 31.03.2015 року; №61 від 31.03.2015 року; №62 від 31.03.2015 року; №63 від 31.03.2015 року; №64 від 31.03.2015 року; №65 від 31.03.2015 року; №66 від 31.03.2015 року; №67 від 31.03.2015 року; №68 від 31.03.2015 року; №69 від 31.03.2015 року; №70 від 31.03.2015 року; №71 від 31.03.2015 року; №72 від 31.03.2015 року; №73 від 31.03.2015 року; №74 від 31.03.2015 року; №75 від 31.03.2015 року; №76 від 31.03.2015 року; №77 від 31.03.2015 року; №78 від 31.03.2015 року; №79 від 31.03.2015 року, де в графі послуга зазначено транспортно- експедиціні послуги .

Рахунками на оплату: №56 від 31.03.2015 року; №57 від 31.03.2015 року; №58 від 31.03.2015 року; №59 від 31.03.2015 року; №61 від 31.03.2015 року; №62 від 31.03.2015 року; №63 від 31.03.2015 року; №64 від 31.03.2015 року; №65 від 31.03.2015 року; №66 від 31.03.2015 року; №67 від 31.03.2015 року; №68 від 31.03.2015 року; №69 від 31.03.2015 року; №70 від 31.03.2015 року; №71 від 31.03.2015 року; №72 від 31.03.2015 року; №73 від 31.03.2015 року; №74 від 31.03.2015 року; №75 від 31.03.2015 року; №76 від 31.03.2015 року; №77 від 31.03.2015 року; №78 від 31.03.2015 року; №79 від 31.03.2015 року, де в графі Товари (роботи, послуги) зазначено транспортно- експедиціні послуги .

Позивач зазначив, що ним частково здійснювалась оплата за отримані послуги та згідно акту перевірки (т.1 а.с.24) станом на 21.12.2015 року була наявна заборгованість по розрахунках з контрагентом ТОВ Аргос-Гарант на суму 71 296 206,00 грн.

Транспортним замовленням за березень 2015 року на виконання послуг відповідно до договору №30/03 від 01.03.2015 року з наданням ТОВ Аргос-Гарант техніки для робіт ТОВ "Мединський і К" та графіками з пунктами погрузки та пунктами разгрузки, звітами про організацію вантажних перевізок у березні 2015 року, згідно договору №30/03 від 01.03.2015 року на виконання ПАТ МК Азовсталь та товарно-транспортними накладними за березень 2015 року.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ТОВ Аргос-Гарант виписано позивачу податкову накладну: №56 від 31.03.2015 року на суму 37 500 000,00 грн, ПДВ на суму 7 500 000,00 грн, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість згідно вказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту березень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації, в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ Аргос-Гарант .

Відповідно до статті 44 ПК України, визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 ПК України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 Закону № 996-XIV,бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 996-XIV, фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договір про надання послуг з додатковою угодою, акти здачі-прийняття робіт, податкова накладна, рахунки на оплату, транспортні замовлення, товарно-транспортні накладні тощо, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено, що основний вид діяльності ТОВ "Мединський і К" - вантажний автомобільний транспорт.

Відсутність певних документів щодо якості товару, його технічних характеристик тощо не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки таке право у ТОВ "Мединський і К" виникло відповідно до абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Враховуючи викладене та наявність у документообігу ТОВ "Мединський і К" наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання підприємством у конкретних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua) ТОВ Аргос-Гарант (код за ЄДРПОУ 39158510) є діючим товариством, не перебуває в процесі припинення.

Відповідачем не надано доказів щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства-контрагента ТОВ Аргос-Гарант чи визнання його недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентом, цей суб'єкт господарювання був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і був платником ПДВ, тобто він мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про не реальність вчинення господарських операцій, а саме договору про надання послуг укладеного позивачем із ТОВ Аргос-Гарант .

Суд звертає увагу,що вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не обгрунтував обставини, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем - ТОВ "Мединський і К" та ТОВ Аргос-Гарант .

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню експедиторських послуг за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" права на формування податкового кредиту у березні 2015 року, за наслідками господарських операцій з ТОВ Аргос-Гарант підтверджено податковою накладною, яку позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2015 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо існування недоліків податкової накладно, а саме відсутності печатки та підпису, оскільки податкова накладна відповідно до ст.. 201 ПК України складається та надсилається до податкового органу в електронному вигляді.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, підставою для висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат може слугувати встановлення податковим органом факту узгодженості дій платника податків із недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів , а саме побудови таким платником фінансово - господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивним підприємствами з метою перенесення податкового навантаження, наявності замкнутої схеми руху грошових коштів між платником та його контрагентами.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ позивачем обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку та реалізувалось у зв'язку з належно оформлених та підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та податкової накладної.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем грошового зобов'язання з ПДВ, та зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2015 року.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено факту фіктивного підприємництва позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті незаконно, та необґрунтовано, з огляду на зазначене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області №0000111400 від 05.05.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 3 464 977,50 грн., у тому числі за основним платежем - 2 309 985,00 грн.; за штрафними санкціями - 1 154 992,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області №0000121400 від 05.05.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за березень 2015 року в сумі 5 190 015,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К"(ЄДРПОУ 32276975) судовий збір у сумі 129 824 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 89 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 04 квітня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 квітня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.