Постанова

від 10.04.2017 по справі 816/2106/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2106/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство"

до відповідача

Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про

скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

16.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (надалі – ТОВ "Ізюмське звірогосподарство", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі – Карлівська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2016 №0010191629.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі висновків, викладених в акті від 21.10.2016 №000252/16-29/26435681, відповідачем 01.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0010191629, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн. Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, є такими, що не відповідають положенням діючого податкового законодавства. Наголошує на тому, що є платником єдиного податку 4 групи та відповідно до підпункту 5 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести за відсутності представника (а.с.97).

У судове засідання з'явився представник відповідача, проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення (а.с.44-45), у яких вимоги адміністративного позову не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що оскільки філією ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" не подано податкові декларації за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року, то відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 510,00 грн. Посилання позивача на приписи підпункту 5 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України вважає безпідставними, оскільки за особовим рахунком позивача станом на 01.01.2015 обліковувався податковий борг та відповідно до положень підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України не може бути платником єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" (код ЄДРПОУ 22663149) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (а.с.8-15).

Позивач має відокремлений підрозділ, а саме: філію ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" (код ЄДРПОУ 26435681), яка перебуває на податковому обліку в Карлівській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (а.с.41).

21.10.2016 головним державним ревізором-інспектором Чутівського відділення Карілвської ОДПІ ГУ ДСФ у Полтавській області проведена камеральна (електронна) перевірка податкових декларацій збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року філії ТОВ "Ізюмське звірогосподарство", про що складено акт №000252/16-29/26435681 (а.с.18-19).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

У висновках вказаного акта зазначено, що дані камеральної електронної перевірки свідчать про неподання податкової звітності за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2016 №0010191629, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн (а.с.20).

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.11.2016 №0010191629 слугувало порушення вимог пункту 286.3 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року. Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за кожне таке неподання до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. Враховуючи, що позивачем не подано податкові декларації за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року відповідачем застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 510,00 грн.

Позивач вважає висновок відповідача про неподання податкової декларації за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал, І півріччя та 9 місяців 2015 року неправомірним, оскільки підприємство як платника єдиного податку 4 групи звільнено від обов'язку нарахування, сплати та подання звітності з даного виду податку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

           01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (надалі – Закону №71), яким скасовано загальнодержавний податок – плату за користування надрами, та водночас, запроваджено новий - рентна плата, зокрема за спеціальне використання води.

Відповідно до підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рентна плата – загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Згідно з пунктом 251.1 статті 251 Податкового кодексу України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Відповідно до пункту 255.1 статті 251 Податкового кодексу України платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

          Пунктом 255.2 вказаної статті обумовлено, що не є платниками рентної плати за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.

Довідкою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підтверджено, що позивач протягом 2016 року значився як платник єдиного податку 4 групи спрощеної системи оподаткування (а.с.109).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

          За приписами пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Статтею 297 Податкового кодексу України передбачено особливості нарахування, сплати та подання звітності окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

          Так, відповідно до пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема: рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

          Таким чином, зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати за спеціальне використання води.

          У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 (справа 826/14703/13-а) суд дійшов висновку, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

          Отже, спрощена система оподаткування це особливий механізм справляння податків і зборів, яка за своєю метою покликана не звільнити суб'єктів господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати.

          У письмових запереченнях податковий орган зазначає, що станом на 01.01.2015 згідно з картками особового рахунку ТОВ "Ізюмське звірогосподарство" по фіксованому сільськогосподарському податку, нарахованого після 01.01.2001 обліковувався податковий борг у розмірі 171,43 грн, та, посилаючись на приписи підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України, зазначає, що на позивача не розповсюджуються правила пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

          Суд зазначає, що з 01.01.2015 законодавцем був відмінений фіксований сільськогосподарський податок, а замість нього запроваджено єдиний податок для платників четвертої групи. Відповідні норми, що регулювали сплату фіксованого сільськогосподарського податку, перенесені до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII).

          Згідно з пунктом 299.6 статті 299 Податкового кодексу підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу.

          Відповідно до підпункту 291.51.3 пункту 291.51 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції чинній станом на 01.01.2015) не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

          Посилання відповідача на наявність станом на 01.01.2015 податкового боргу в розмірі 171,43 грн судом не береться до уваги, оскільки судовими рішеннями в адміністративній справі №816/874/15-а (а.с.71-75), що набрали законної сили, встановлена обставина своєчасної сплати позивачем 27.02.2014 суми фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік в розмірі 190,47 грн за платіжним дорученням від 27.02.2014 №100, тобто відсутності податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

          Отже, вказаними судовими рішеннями підтверджено сплату позивачем узгодженої суми фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 190,47 грн.

          Таким чином, вказаними судовими розглядами встановлено відсутність заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку.

          Крім того, суд зазначає, що порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку врегульовано статтею 299 Податкового кодексу України. Так, пунктом 299.1 цієї статті встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

          Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів наявності рішення щодо відмови у реєстрації як платника єдиного податку або рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та переведення на сплату інших податків і зборів.

          Таким чином, враховуючи наведені обставини, та надаючи оцінку оскаржуваному рішенню з застосуванням критеріїв, визначених у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд погоджується з позицією позивача про безпідставність та необґрунтованість висновку акта перевірки від 21.10.2016 №000252/16-29/26435681 та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2016 №0010191629.

          Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 01.11.2016 №0010191629 є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ від 01.11.2016 №0010191629.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

          Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (Чутівське відділення) від 01.11.2016 №0010191629.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмське звірогосподарство" (код ЄДРПОУ 22663149) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                Т.С. Канигіна