Ухвала

від 03.04.2017 по справі 823/374/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

03 квітня 2017 року справа № 823/374/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря - Тараненка М.О.,

за участю:

представника позивача СТОВ «Шрамківський молочно-тваринницький комплекс» ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом СТОВ «Шрамківський молочно-тваринницький комплекс» до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати недійсним наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2016 № 23-613/14-16СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

- скасувати запис № 003 від 18.05.2015 у поземельній книзі земельної ділянки площею 1,8300 га, кадастровий № 7120655700:03:002:0242, яким змінено вид використання земельної ділянки із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2016 № 23-612/14-16СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

- скасувати запис № 003 від 18.05.2015 у поземельній книзі земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий № 7120655700:03:002:0241, яким змінено вид використання земельної ділянки із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі для ведення особистого селянського господарства.

В засіданні суддею поставлено на обговорення клопотання подане представником відповідача про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з тих міркувань, що в даному випадку управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, тому це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечила в повному обсязі, наголосивши, що в даному випаду предметом позову є встановлення правомірності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, який розпоряджається земельними ділянками відповідно до повноважень, встановлених законом, отже, заявлений спір згідно визначених позивачем вимог відповідає критеріям адміністративного судочинства, що виключає можливість закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Треті особи в судове засідання не з'явились, хоча про дату час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подане представником відповідача клопотання, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі №823/374/17 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказами ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2016 №23-612/14-16СГ та №23-613/14-16СГ третім особам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га (кадастровий номер 7120655700:03:002:0241) та 1,83 га (кадастровий номер 7120655700:03:002:0242), відповідно.

Позивач, пред'явивши даний позов, вважає неправомірною передачу названими наказами третім особам земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно п.6 ч.1 ст.3 КАС України адміністративний позов - це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правових відносин слід розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України, головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

За приписом частини першої ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень » означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14 Верховний Суду України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право .

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14).

Вказана правова позиція також підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 по справі К/800/44608/15.

В пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» також зазначено, що право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень) .

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з позовних вимог, позивачем фактично оскаржується правомірність набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на конкретні земельні ділянки, які на переконання позивача використовуються ним на праві оренди, тому такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки в даному випадку існує спір про право.

За правилами положень п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 823/374/17 за позовом СТОВ «Шрамківський молочно-тваринницький комплекс» до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що заявлений спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали в порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 КАС України .

Суддя С.М. Гарань

Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2017 року