Постанова

від 07.04.2017 по справі 826/8891/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2017 року № 826/8891/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом Громадської організації Самооборона Одеси

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс

про зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація Самооборона Одеси звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс , в якому просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс (місцезнаходження - 04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, ідентифікаційний код 14289688) надати Громадській організації Самооборона Одеси (місцезнаходження - 65014, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 35 Б, ідентифікаційний код 39578178) відповідь на запит на отримання публічної інформації за № 21/04 від 13.04.2016 р., в якій надати засвідчені копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено права позивача на отримання публічної інформації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки вважає, що посилання відповідача на те, що запитувана позивачем інформація належить до інформації з обмеженим доступом, є неправомірним. На думку представника позивача, інформація про підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів ТОВ Інфокс не містить ознак конфіденційної, таємної чи службової, а слугує обізнаності споживачів та прозорості надання послуг водопостачання та водовідведення. Запит, поданий позивачем стосується саме публічної інформації в тому розумінні, що інформація на отримання якої подано запит є попередньо зафіксованою, отриманою або створеною відповідачем в процесі надання послуг споживачам.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної, а тому відповідачем було правомірно відмовлено у її наданні.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2016 р. Громадська організація Самооборона Одеси звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс із запитом на отримання публічної інформації щодо підстав припинення водовідведення (тампонування) споживачів, в якому просило надати копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

Підставою для звернення із вказаним запитом стала наявність у ГО Самооборона Одеси інформації про незаконність використання ТОВ Інфокс системи припинення водовідведення споживачів Кріт .

Листом від 25.04.2016 р. № 206-Ж філія Інфоксводоканал ТОВ Інфокс відмовила позивачу у наданні запитуваної інформації, мотивуючи це тим, що запитувані копії рішень відносяться до інформації з обмеженим доступом.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні запитуваної публічної інформації, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до публічної інформації врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року N 2939-VI (надалі - Закон N 2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону N 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 названого Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, у тому числі обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону N 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, у тому числі, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону N 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно з п. ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону N 2939-VI закріплено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 6 Закону N 2939-VI конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Положеннями ст. 7 Закону N 2939-VI закріплено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в ч. 1 і 2 ст. 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону N 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що зацікавлена особа може звернутися до розпорядника публічної інформації, що знаходиться у його володінні, із відповідним запитом на її отримання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, крім випадків, коли така інформація належить до категорії з обмеженим доступом.

В обґрунтування дотримання вимог ч. 2 ст. 6 Закону N 2939-VI відповідачем зазначено наступне.

ТОВ Інфокс філія Інфоксводоканал займає домінуюче положення на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в м. Одеса та Одеській області. Отже, ТОВ Інфокс філія Інфоксводоканал є розпорядником інформації щодо умов надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та цін на них

При цьому, безпосередньо у правовідносинах із споживачами відповідач не виступає в розумінні ст. 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У запиті ГО Самооборона Одеси просить надати копії рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу тощо), які передбачають підстави, умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян).

Однак, як встановлено судом, внутрішні документи, у тому числі: вхідна та вихідна кореспонденція, нормативні локальні акти та організаційно-розпорядчі документи, а також, службові, доповідні та пояснювальні записки філії Інфоксводоканал віднесені до інформації з обмеженим доступом згідно з наказом № 185 від 30.09.2013 р. та абз. 5 п. 2.2.2 Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію філії Інфоксводоканал .

Лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2015 р. № 27.11.2015 р., на який посилається позивач, надає роз'яснення стосовно того, що ані нормативно-правовими документами, ані іншими актами законодавства не передбачено порядок відключення споживача від надання послуги централізованого водовідведення, а лише у відповідності до ст. 16-1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання дозволяє підприємству питного водопостачання, у разі внесення споживачем (крім населення) не в повному обсязі плати за використану питну воду, обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Інших документів, які можуть надати позивачу інформацію стосовно обізнаності споживачів та прозорості надання послуг водопостачання та водовідведення, позивачем у запиті від 13.04.2016 р. не наведено.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що запитувана позивачем листом від 13.04.2016 р. інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, а тому відповідачем було обґрунтовано відмовлено у задоволенні даного запиту позивача.

З підстав вищенаведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем заявлених вимог у зв'язку із чим в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3).

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представником відповідача доведено правомірність його дій. В свою чергу, позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог з огляду на що останні не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Громадської організації Самооборона Одеси відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська