Рішення

від 03.04.2017 по справі 908/365/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/30/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 Справа № 908/365/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-А)

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 79526,12 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №1 від 01.01.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №58 від 06.02.2017р.;

22.02.2017р. до господарського суду Запорізької області звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» , Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя про стягнення 69833, 88 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №1-32/2 від 01.01.2013 р., 4822, 42 грн. пені, 4027, 09 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 792, 73 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 22.02.2017р. порушено провадження у справі № 908/365/17, справі присвоєно номер провадження 4/30/17, судове засідання призначено на 03.04.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 03.04.2017 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №1-32/2 від 01.01.2013 р., ст., ст. 11, 16, 206, 208, 837 ЦК України та ст.ст. 193, 231 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя суму 69833, 88 грн. заборгованості, 4822, 42 грн. пені, 4027, 09 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 792, 73 грн. 3 % річних.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 03.04.2015 р., зазначив, що ним 21.03.2017 р. було сплачено частину боргу по договору про спільне використання технологічних електричних мереж №1-32/2 від 01.01.2013 р. в розмірі 7759, 32 грн., отже предмет спору в цій частині відсутній. Також зазначив, що у відповідача відсутні джерела для оплати інфляційних втрат та 3% річних, оскільки єдиним джерелом фінансування відповідача є затверджені НКРЕКП тарифи на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами, структура яких не передбачає таких витрат як оплата штрафних санкцій. Просить припинити провадження в справі в частині стягнення основного боргу за договором №1-32/2 від 01.01.2013 р. в розмірі 7759, 32 грн.;зменшити суму пені до 500, 00 грн.; розстрочити виконання рішення в частині сплати суми боргу у розмірі 62074, 56 грн. на 6 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Представник позивача в судовому засіданні проти розстрочення рішення в частині сплати суми боргу у розмірі 62074, 56 грн. та зменшення розміру пені до 500, 00 грн. заперечив.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (власник мереж, позивач у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (користувач, відповідач) був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-32/2, відповідно до якого позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач (відповідач) зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1).

Згідно з п. 4.1 відповідач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» .

У розділі 7 договору сторони визначили порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж. Відповідно до п. 7.1 розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 (п. 7.2). За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» із урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача (п. 7.3). Оплата користувачем послуг здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг у термін, що не перевищує 20 днів із дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору (п. 7.4).

У пункті 11.5 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно з усними поясненнями сторін, договір № 1-32/2 діє до теперішнього часу.

Сторонами до договору підписані додатки, зокрема, додаток № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» , відповідно до якого встановлено помісячно суму відшкодування у 2015 р.

Матеріали справи свідчать, що сторонами за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. були підписані та скріплені печатками акти прийому-здачі виконаних робіт за квітень-грудень 2016 р. на суму 7759,32 грн. кожен, всього на загальну суму 69833,88 грн. Позивач щомісячно виставляв відповідачу платіжні вимоги-доручення з зазначенням суми, належної до сплати у конкретному місяці.

Враховуючи наявну заборгованість за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 7.4 договору встановлено, що оплата відповідачем послуг здійснюється у термін, що не перевищує 20 днів із дня отримання документів: рахунку, податкової накладної, акту прийому-здачі наданих послуг.

У порушення умов договору № 1-32/2 від 01.01.2013 р. відповідач у обумовлений терміни оплату за використання електричних мереж не здійснив. Так, за договором мається заборгованість у сумі 69833,88 грн. за період з квітня-грудень 2016 р. включно. Оплата за використання електричних мереж у вказаний період відповідачем не здійснювалася, заборгованість становить суму 69833,88 грн.

У зв'язку із погашенням відповідачем боргу за Договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. в сумі 7759, 32 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/365/17, провадження у справі № 908/365/17 в частині стягнення основного боргу в сумі 7759, 32 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 62074, 56 грн.

Відповідач проти позову в частині стягнення суми 62074, 56 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. не заперечив, доказів оплати заборгованості суду не надав. Акти прийому-здачі виконаних робіт за договором підписані відповідачем без зауважень, в актах зазначено про відсутність претензій сторін по виконаним роботам.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 62074, 56 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 9.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0, 05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені).

За невиконання грошових зобов'язання за Договором №1-32/2 від 01.01.2013р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 4822, 42 грн. яка розрахована за загальний період з 25.05.2016р. по 08.02.2017р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 896,00 грн. пені, за період з 25.05.2016р. по 08.02.2017р.

Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, зменшення розміру позовних вимог у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України є гарантованим процесуальним законом правом позивача до прийняття рішення по справі, а позивачем заявлено до стягнення 4822, 42 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах суми, заявленої позивачем.

В той же час, відповідач у відзиві просить суд врахувати його тяжкий фінансовий стан та зменшити розмір пені до 500,00 грн. Мотивуючи клопотання, зазначає, що єдиним джерелом фінансування відповідача з оплати коштів за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання є тариф на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Відповідачем згідно п.6.29 ПКЕЕ, на підставі Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж , відповідно узгодженим територіальним представництвом НКРЕКП кошторисів витрат (п.6.32 ПКЕЕ), було надано до НКРЕКП для врахування у тарифі суму обґрунтованих витрат що підлягала сплаті у 2016 році у розмірі 12 520 000,00 грн. (без ПДВ). Однак, при затвердженні тарифів на 2016р., в тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, не були враховані у повному обсязі витрати за статтею Оплата за використання електромереж інших ліцензіатів . Так, із обґрунтовано заявлених Відповідачем необхідних сум, у тарифі було враховано лише 10 485 000,00 грн. (без ПДВ). Відповідач незважаючи на власні збитки, не включення НКРЕКП в тариф витрат у повному обсязі, та наявність непокритих тарифами зобов'язань Відповідача перед власниками електромереж у сумі 2 035 000,00 грн. (без ПДВ), проводить розрахунки власними коштами по укладеним договорам по спільному використанню технологічних електричних мереж за надані послуги з утримання електричних мереж у 2016р. у тому числі із Позивачем. Тобто, відповідач не уникає від сплати заборгованості. Відповідач відповідно до діючого законодавства не може впливати а ні на перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання та їх обсяг, а ні на встановлення алгоритму оптового ринку електричної енергії, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, що надходять на рахунки постачальника електроенергії. За результатами господарської діяльності Відповідача за перше півріччя 2016 року збитки склали 2 402 тис, грн. З 11 лютого по травень 2016р. для Відповідача взагалі був відсутній алгоритм перерахування коштів на поточний рахунок товариства і всі кошти в розмірі 100 відсотків, які надходили від споживачів перераховувалися на рахунок оптового постачальника електричної енергії (ДП Енергоринок ), тобто НКРЕКП не включило ВАТ Запоріжжяобленерго в постанови про алгоритм перерахувань коштів на лютий, березень, квітень, травень 2016р. Фактичними обставинами, які обґрунтовують надання судом розстрочки та відстрочки виконання рішення, є скрутний фінансовий стан ПАТ Запоріжжяобленерго ; великою заборгованістю з виплати заробітної платні, великого податкового боргу, відсутність джерел для одночасного погашення заборгованості (відсутність кредитування, наявність непокритих тарифами зобов'язань Відповідача перед власниками електромереж, кошти які надходять від споживачів, спрямовуються на погашення поточної заборгованості); встановлення 0-го алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки Відповідача, або мільйонні щодобові додаткові відрахування (утримання) коштів з поточних рахунків Відповідача; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); кредиторська заборгованість, тощо. Просить суд врахувати викладені обставини.

Позивач проти зменшення розміру пені заперечив.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем в матеріали справи надані довідки про наявність у підприємства кредиторської та дебіторської заборгованості, копії Звітів про фінансові результати, документи, що свідчать про відкриті щодо нього виконавчих провадженнь.

Суд зауважує, що згідно з довідкою відповідача від 21.03.2017р. заборгованість по заробітній платі складає суму 104, 71 млн. грн.; Згідно до Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2016р. господарська діяльність відповідача є збитковою (збитки складають 2402тис.грн.).

Дослідивши надані докази у їх сукупності, зважаючи на фінансовий стан обох сторін та беручи до уваги їх інтереси, враховуючи причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% з 4822,42 грн. до 2411,21 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 4027, 09 грн. інфляційного нарахування, за період з травня 2016р. по січень 2017р. на суму боргу та 792, 73 грн. 3 % річних, за період з 25.05.2016р. по 08.02.2017р.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р. є обґрунтованою.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не вірно, він містить арифметичні помилки, стягненню підлягає 3% в розмірі 791,12 грн., за період з 25.05.2016р. по 08.02.2017р.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивачем виконаний не вірно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Позивачем не враховані вищенаведені норми чинного законодавства, так фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 553,67 грн. індексу інфляції, за період з червня 2016р. по січень 2017р.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з ч.1ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Отже у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про відсутність коштів, у зв'язку з затвердженими НКРЕКП тарифами на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами, структура яких не передбачає таких витрат як оплата штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 62074, 56 грн. основного боргу за договором № 1-32/2 від 01.01.2013 р., 2411, 21 грн. пені, 3 553,67 грн. інфляційних втрат та 791,12 грн. 3 % річних. В частині стягнення основного боргу в сумі 7759, 32 грн. провадження у справі припиняється, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог. В іншій частині позовних вимог відмовляється.

У письмовому відзиві відповідач виклав клопотання про розстрочку виконання рішення в частині сплати суми боргу у розмірі 62074, 56 грн. на 6 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. Клопотання про розстрочку виконання рішення відповідач обґрунтовує підставами викладеними у заяві про зменшення розміру пені, на підставі п.3 ст.83 ГПК України.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як зазначено в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012 р. вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені заявником обставини враховані судом при задоволенні клопотання про зменшення розміру пені у відповідності до п.6 ст.83 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 121 ГПК України відповідач не позбавлений права при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення на стадії виконання рішення суду із наданням належних доказів у підтвердження заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 .Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» , Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕС Запоріжелектромашоптторг» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Радгоспна, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 24514206) 62074 (шістдесят дві тисячі сімдесят чотири) грн. 56 коп. основного боргу, 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 21 коп. пені, 791 (сімсот дев'яносто одну) грн. 12 коп. 3% річних, 3 553 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 67 коп. інфляційного нарахування на суму боргу та 1 385 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 68 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення сумі 7759, 32 грн. провадження у справі припиняється, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України « 07» квітня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.