Рішення

від 05.04.2017 по справі 908/263/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/21/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 Справа № 908/263/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілонія" (57214, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Мішково-Погорілове, вул. Шкільна, 2 в; поштова адреса: 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 3/45)

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 79 936,70 грн. та розірвання договору поставки № 4 від 04.05.2016

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Головченко А.В., довіреність № б/н від 16.01.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілонія" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовної заявою про стягнення 79 936,70 грн. та розірвання договору поставки № 4 від 04.05.2016.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 22.02.2017 № 05-08/362-1311, судовий збір у розмірі 3 200,00 грн., сплачений платіжним дорученням від 03.02.2017 № 1639, зарахований до державного бюджету (а.с. 107).

Ухвалою суду від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 908/263/17, присвоєно справі номер провадження - 5/21/17, судове засідання призначено на 15.03.2017.

09.03.2017 на адресу суду надійшла заява позивача (вх. № 08-06/7038 від 09.03.2017) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (п/р № 26000000643905 в ПУ АТ "Фідобанк", МФО банку 300175) в межах суми 83136,70грн.

Ухвалою від 15.03.2017 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову від 09.03.2017 судом відмовлено. Ухвалою суду від 15.03.2017 №908/263/17 розгляд справи відкладено на 05.04.2017, у відповідача витребувані документи на підставі ст. 38 ГПК України за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 05.04.2017 позивач надав суду заяву від 05.04.2017, у якій він відмовляється від заявлених позовних вимог в частині дострокового розірвання договору поставки № 4 від 04.05.2016. Ухвалою суду від 05.04.2017 № 908/263/17 вказану заяву задоволено, провадження у справі в частині дострокового розірвання договору поставки № 4 від 04.05.2016р.припинено.

У судовому засіданні 05.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач підтримав позовні вимоги про стягнення 79 936,70 грн. заборгованості в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 04.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вавілонія та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки №4. Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар. В свою чергу, відповідач оплатив отриманий товар частково у розмірі 9500,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 63500,00 грн., пеню у розмірі 10842,68 грн. за період 12.05.2016 - 12.11.2016, 3 % річних у розмірі 1317,32 грн. за період 12.05.2016 - 02.02.2017 та втрати від інфляції у розмірі 4276,70 грн. за період травень - грудень 2016. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 15.03.2017 та 05.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/263/17 від 09.02.2017 направлена Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1, була отримана відповідачем особисто 15.02.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6900115917180 (а.с. 49).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцем проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 83 - 85). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вавілонія (далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки № 4 (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця борошно (далі - товар) за ціною, якістю, кількістю і партіями згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах цього договору.

Пунктами 2.1. - 2.5. договору передбачено, що ціна на товар зазначається у розрахункових документах (рахунках та видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість цього договору становить суму усіх розрахункових документів на товар, що поставляється за цим договором. Перехід права власності на товар відбувається в моменту підписання сторонами відповідних накладних (видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних). Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю на протязі 10 днів з моменту отримання заявки на поставку, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику за товар та прийняти його по відповідних накладних (видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних). Покупець робить сплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у повному обсязі протягом (але не пізніше) 7 календарних днів починаючи з моменту набуття права власності на товар.

Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірах і в терміни, установлені цим договором (п. 3.2.2. договору).

Згідно із п. 4.2. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені, від суми не оплати за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідачу було виставлено рахунок на оплату № 22 від 04.05.2016 на суму 73 000,00 грн. (а.с. 34).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, та отримання останнього відповідачем підтверджується видатковою накладною № 19 від 04.05.2016 на суму 73 000,00 грн., яка підписана обома сторонами (а.с. 33). Згідно із умовами укладеного між сторонами договору, вказана видаткова накладна також підтверджує перехід права власності на товар до відповідача.

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист від 30.06.2016, в якому зазначив, що у разі несплати за отриманий товар, цей лист слід розглядати як підтвердження факту отримання комерційного кредиту на суму поставленої продукції і можливість нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочення опати з розрахунку 1 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення (а.с. 35).

Відповідач оплатив вказаний товар частково у розмірі 9500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи (а.с. 36 - 38, 40 - 43).

28.01.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію на суму основного боргу у розмірі 63500,00 грн. та нарахованої пені (а.с. 44). Претензія була отримана відповідачем, що підтверджується накладною № 21-8631-9014, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 45). Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

В матеріалах справи міститься копія Акту звіряння на суму 63 500,00 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 110).

Таким чином, сума основного боргу складає 63500,00 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 4.2. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені, від суми не оплати за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано пеню у розмірі 10842,68 грн. за період 12.05.2016 - 12.11.2016 за 184 дня. Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені позивач суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок пені за 180 днів. Згідно із розрахунком суду, здійсненим за допомогою КП Законодавство стягненню підлягає пеня у розмірі 10639,04 грн., з відмовою у стягненні 203,64 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 1317,32 грн. за період 12.05.2016 - 02.02.2017 та втрати від інфляції у розмірі 4276,70 грн. за період травень - грудень 2016.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції за допомогою КП Законодавство , розрахунки позивача є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню у повному обсязі.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання не з'явився, доказів повного або часткового погашення суми заборгованості не надав, як і заперечень щодо доказів позивача.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/НОМЕР_2 в ПУ АТ Фідобанк , МФО 300175 ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілонія" (57214, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Мішково-Погорілове, вул. Шкільна, 2 в; поштова адреса: 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 3/45, п/р 2600701651626 в ПАТ Кредо банк , МФО 325365, код ЄДРПОУ 39625898) суму основного боргу у розмірі 63 500 (шістдесят три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 32 коп., втрати від інфляції у розмірі 4 276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн. 70 коп., пеню у розмірі 10 639 (десять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 1 595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 92 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 07.04.2017.