Рішення

від 04.04.2017 по справі 909/193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 р. Справа № 909/193/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Танора",

вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02660;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь",

вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район,

Івано-Франківська область,77543;

про: стягнення 178 705,00грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танора", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" 209 130,22грн., з яких: 178 705,00грн. - основний борг, 23 544,96грн. - пеня, 2 207,00грн. - 3% річних, 4 673,26грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.17р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.17р., прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№2528/17) від 28.02.17р., а спір вирішується відповідно до зменшеної ціни позову - 178 705,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 16.03.17р. Однак, адресував суду письмові пояснення б/н від 27.03.17р. (вх№ 5699/17 від 30.03.17р.), в яких, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника, просить суд, розглянути справу без участі позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та документів, які представник позивача, просить суд, долучити до матеріалів справи.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору на перевезення вантажу №1 від 01.10.15р., на виконання умов якого, позивач на підставі Договорів-заявок на разове перевезення вантажу 30.03.16р., 31.03.16р., 03.04.16р., 05.04.16р., 10.04.16р., 11.04.16р., 18.04.16р., 04.05.16р., 19.05.16р., 30.05.16р., 13.06.16р., 15.06.16р., 22.06.16р., 27.06.16р., 13.07.16р., 16-17.07.16р., 18.07.16р., 01.08.16р., 13.09.16р., 26.09.16р. до Договору №1 від 01.10.15р., надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджує актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками на оплату;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість наданих транспортних послуг в розмірі 178 705,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №1 від 11.10.16р., про оплату коштів в сумі 178 705,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- норми ст.ст. 526, 530, 549, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 307 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 23.03.17р. Проте, адресував суду заяву б/н від 13.03.17р. (вх№4596/17 від 15.03.17р.), в якій зазначив, що строк позовної давності для виконання відповідачем зобов"язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу в період з 31.03.16р. по 19.07.16р. - сплив, а позовна давність, на момент звернення позивача до суду, не минула тільки до останніх перевезень 02.08.16р., 14.09.16р., 27.09.16р. Просить суд, застосувати до даних спірних правовідносин, строк позовної давності, обумовлений ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та відмовити в позові на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач, у відповідності до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танора" (Перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізунь" (Замовник/відповідач) укладено Договір на перевезення вантажу №1 від 01.10.15р.

Згідно п.1.1. Договору, Перевізник бере на себе зобов"язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання ватажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов"язується сплатити провізну плату за надані Перевізником транспортні послуги, відповідно до умов цього Договору.

Перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення, що подаються Замовником (Додаток №1). Заявка повинна містити наступну інформацію: найменування вантажу; вид, кількість транспортних засобів, їх вантажопід"ємність; вантаж/обсяг вантажу; тара та/або упаковка; дату, час та адресу місця відправлення, призначення; маршрут перевезення; ціну, вартість вантажу; перевізну плату; повне найменування вантажоодержувача та необхідну інформацію про нього; умови транспортування вантажу. Заявка на перевезення вантажу може бути подана факсимільним, електронним способом за умови збереження всіх необхідних відомостей. Заявка вважається прийнятою в момент підписання та скріплення печаткою уповноваженої особи Перевізника (п.п.2.1., 2.1.1, 2.2.1.,2.3. Договору).

Пунктами 5.2.- 5.4. Договору обумовлено, що провізна плата за кожне перевезення вказується у заявках до цього Договору. Сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється Замовником на підставі рахунка-фактури і акту виконаних робіт. Підставою для виставлення рахунка-фактури є підписання акту виконаних робіт. Рахунок - фактура повинна бути сплачена Замовником протягом 10 банківських днів після отримання Замовником належним чином оформлених оригіналів: рахунка-фактури, податкової, товарно-транспортної, видаткової накладної.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що Замовник/відповідач неодноразово звертався до Перевізника/позивача з Договорами - заявками на разове перевезення вантажу (а.с.43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113), в яких обумовлено найменування Вантажовідправника; Перевізника; маршрут; найменування, вагу, об"єм, габарити вантажу; дату, пункт навантаження, розвантаження вантажу; суму фрахту, умови оплати: Замовник проводить оплату Перевізнику на протязі - 1 банківського дня (розділ 7 Договорів-заявок а.с. 43, 49, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 107, 110, 113); - 25 банківських днів (розділ 7 Договору-заявки а.с.46); - 10 банківських днів (розділ 7 Договорів-заявок а.с. 52, 73, 76, 79, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104), після отримання оригіналів документів, що підтверджують доставку вантажу (ТТН, рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних, копій реєстраційних документів - завірених мокрою печаткою, договір - заявка та договір в 2х екземплярах, видаткової накладної та накладної на піддони). Вказані Договори - заявки, погоджені, підписані та скріплені печатками Замовника - ТОВ "Мізунь" та Перевізника - ТОВ "Танора". І як наслідок, на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, обумовлені Договорами - заявками. Даний факт підтверджують належним чином оформлені, підписані без жодних зауважень та скріплені печатками сторін товарно-транспортні накладні №237 від 30.03.16р., №242 від 31.03.16р., №244 від 01.04.16р., №246 від 03.04.16р., №282 від 06.04.16р., №284 від 06.04.16р., №292 від 10.04.16р., №294 від 11.04.16р., №306 від 18.04.16р., №319 від 04.05.16р., №335 від 18.05.16р., №337 від 18.05.16р., №351 від 30.05.16р., №352 від 30.05.16р., №372 від 13.06.16р., №378 від 16.06.16р., №385 від 22.06.16р., №369 від 24.06.16р., №418 від 13.07.16р., №421 від 17.07.16р., №422 від 17.07.16р., №426 від 18.07.16р., №442 від 01.08.16р., №480 від 13.09.16р., №490 від 23.09.16р., акти надання послуг №125 від 31.03.16р., №126 від 01.04.16р., №128 від 02.04.16р., №130 від 04.04.16р., №133 від 08.04.16р., №135 від 08.04.16р., №137 від 12.04.16р., №138 від 13.04.16р., №141 від 19.04.16р., №3 від 05.05.16р., №21 від 20.05.16р., №22 від 20.05.16р., №28 від 01.06.16р., №35 від 14.06.16р., №37 від 17.06.16р., №40 від 23.06.16р., №42 від 28.06.16р., №51 від 14.07.16р., №53 від 18.07.16р., №54 від 18.07.16р., №55 від 19.07.16р., №61 від 02.08.16р., №78 від 14.09.16р., №82 від 27.09.16р. Крім того, позивачем подано суду рахунки, виставлені ТОВ "Мізунь", на оплату наданих транспортних послуг, а також, податкові накладні, в яких зазначено Постачальника послуг - ТОВ "Танора", Отримувача послуг - ТОВ "Мізунь", відображено тип послуг - перевезення вантажу та обсяги постачання послуг - базу оподаткування без урахування податку на додану вартість (а.с.161-232).

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, товарно - транспортних накладних, актів наданих послуг (а.с. 44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-57, 58-60, 62-63, 65-66, 68-69, 71-72, 74-75, 77-78, 80-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 111-112, 114-115), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, надання транспортних послуг Перевізником Замовнику та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №1 від 11.10.16р. (а.с.116-121), про оплату вартості наданих послуг з перевезення вантажу в сумі 178 705,00грн. Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Слід зазначити, що матеріали справи містять витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "Танора" від 01.03.16р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) між ТОВ "Танора" та ТОВ "Нова пошта" (а.с.132-139), з яких вбачається факт направлення відповідачу - ТОВ "Мізунь" 05.04.16р., 14.04.16р., 21.04.16р., 07.05.16р., 24.05.16р., 05.06.16р., 18.06.16р., 29.06.16р., 20.07.16р., 03.08.16р., 19.09.16р., 30.09.16р., документів, що підтверджують доставку вантажу, обумовлених розділом 7 Договорів-заявок на разове перевезення вантажу 30.03.16р., 31.03.16р., 03.04.16р., 05.04.16р., 10.04.16р., 11.04.16р., 18.04.16р., 04.05.16р., 19.05.16р., 30.05.16р., 13.06.16р., 15.06.16р., 22.06.16р., 27.06.16р., 13.07.16р., 16-17.07.16р., 18.07.16р., 01.08.16р., 13.09.16р., 26.09.16р. Слід зазначити, що згідно відомостей на офіційному сайті ТОВ "Нова пошта", орієнтований строк доставки поштового відправлення за маршрутом м.Київ - м.Долина складає 1 день. Разом з тим, для з"ясування конкретної дати виникнення у відповідача грошового зобов"язання та відповідно настання строку його виконання, судом взято до уваги і правила встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.13р. Ці Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до Закону України "Про поштовий зв'язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку. Ці Нормативи і нормативні строки поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв'язку. Підпунктами 1-4 пункту 1 розділу ІІ цих Нормативів, встановлено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового з"язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідач, факт отримання документів, що підтверджують доставку вантажу та відповідно настання строку виконання грошового зобов"язання - не заперечив, однак, вказав на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості наданих послуг з перевезення вантажу в період з 31.03.16р. по 19.07.16р., зазначаючи, при цьому, що позовна давність, на момент звернення позивача до суду, не минула тільки до останніх перевезень 02.08.16р.-27.09.16р. (заява б/н від 13.03.17р. (вх№4596/17 від 15.03.17р.).

Поняття строків та термінів, а також поняття позовної давності, врегульовано главами 18,19, розділу V Цивільного кодексу України.

Так, в силу ч.1 ст. 251, ст.252, ст.253, ч.1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов"язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язаний його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах, обумовлених статтею 3 Господарського кодексу України.

Частини 3, 4 ст. ст.267 Цивільного кодексу України, передбачають можливість застосування судом правового інституту позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог що випливають із договору перевезення вантажу, пошти (ч.3 ст.925 цього Кодексу).

Згідно з ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

В силу ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, між нормами ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України відсутня суперечність, позаяк, вони співвідносяться як загальна та спеціальна норми: до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), проте, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення (що в наявності в даному випадку), встановлюється шестимісячний строк.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України, унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом п.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р., у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Водночас, у відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

В даному спірному випаду, наявність неоплаченої вартості наданих транспортних послуг за Договором на перевезення вантажу №1 від 01.10.15р., в розмірі 178 705,00грн., станом на 27.09.16р., визначено самим відповідачем у належним чином оформленому, підписаному та скріпленому печатками ТОВ "Мізунь" та ТОВ "Танора", акті звірки взаємних розрахунків за період 01.03.16р.-27.09.16р. (а.с.131). Таким чином, 27.09.16р., відповідачем вчинено дію, яка свідчить про визнання Замовником (Вантажовідправником) свого обов"язку щодо здійснення розрахунку за надані Перевізником послуги з перевезення вантажу в сумі 178 705,00грн., і така дія вчинена ТОВ "Мізунь" в межах строку позовної давності щодо виконання грошового зобов"язання по кожному окремому перевезенні вантажу 30.03.16р., 31.03.16р., 03.04.16р., 05.04.16р., 10.04.16р., 11.04.16р., 18.04.16р., 04.05.16р., 19.05.16р., 30.05.16р., 13.06.16р., 15.06.16р., 22.06.16р., 27.06.16р., 13.07.16р., 16-17.07.16р., 18.07.16р., 01.08.16р., 13.09.16р. За таких обставин, 27.09.16р. - перебіг позовної давності в даних спірних правовідносинах перервався та в силу ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України, почався заново. І як наслідок, позивач звернувся до суду з позовом - 06.02.17р. (штемпель УДППЗ "Укрпошта" на поштовому конверті, а.с.126), за захистом свого порушеного права, в межах шестимісячного строку позовної давності, обумовленого ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України, в т.ч. і щодо виконання відповідачем зобов"язання зі сплати коштів за надані транспортні послуги, згідно Договору-заявки на разове перевезення вантажу 26.09.16р.

Станом на 04.04.16р., в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем транспортні послуги в розмірі 178 705,00грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на перевезення вантажу №1 від 01.10.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

У відповідності до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р., із змінами внесеними наказом Міністерства інфраструктури України № 26 від 27.01.16р., Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (п.11.1. цих Правил).

В силу п.п.4.1.,14.4. вказаних Правил, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач факт надання позивачем транспортних послуг з перевезення вантажу в період з 31.03.16р. по 27.09.16р. та настання строку виконання грошового зобов"язання, обумовленого розділом 7 Договорів - заявок на разове перевезення вантажу до Договору на перевезення вантажу №1 від 01.10.15р. - не заперечив, а твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом, спростовуються матеріалами справи та вимогами діючого законодавства викладеними вище.

За таких обставин, стягненню з відповідача, в судовому порядку, підлягає вартість наданих транспортних послуг в сумі 178 705,00грн.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 251-254, 256, -258, 261, 264, 509, 525, 526, 599, 610-612, 626 - 629, 909, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 223, 307, 315 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с.Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область,77543 (ідентифікаційний код 32149452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танора", вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02660 (ідентифікаційний код 39932832) 178 705,00грн. (сто сімдесят вісім тисяч сімсот п"ять грн. 00коп.) - заборгованості, 2 680, 57грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят грн. 57коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 10.04.17р.

Суддя С.Кобецька