Рішення

від 04.04.2017 по справі 922/944/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 922/944/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Технорейл , 76018, м.

Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 36, код ЄДРПОУ 37794118;

до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма

Ротормаш , 61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 37385017;

про стягнення 16696,10 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №01-17/ЮС від 01.03.2017); ОСОБА_3 (керівник, паспорт СС721210);

відповідача - не з'явився.

В розпочатому 04.04.2017 судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технорейл (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Ротормаш (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 13860,00 грн. основного боргу, 2261,95 грн. інфляційних втрат, 574,15 грн. 3% річних, а всього 16696,10 грн., а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а саме комплекту конічних шестерень 2ТЭ10Л.85.23.121-2/132-2 в кількості 6 штук. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.ст. 173, 181, 193, 232, 265 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 218, 509, 525, 526, 530, 610-612, 623, 625, 629, 638, 639, 692, 712, ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2017 о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2017 задоволено клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю Технорейл про участь у судовому засіданні, що призначене на 04.04.2017 о 11:45 год. по справі №922/944/17 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Івано-Франківської області.

Відповідач своїм правом на конституційний захист не скористався, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав. Звернувся до суду з клопотанням про перенесення судового засідання (вх. №11119 від 03.04.2017), підписане ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №7 від 03.04.2017, яке мотивує завантаженістю робочого графіка представника, необхідністю більше часу на всебічне та ґрунтовне дослідження матеріалів справи для підготовки заперечення на позовні вимоги.

Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовляє у його задоволенні, так як у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву, також відповідачем не вказано будь-яких поважних причин для відкладення розгляду справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив задовольнити повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2015 товариство з обмеженою відповідальністю Технорейл (позивач) поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю Ротормаш (відповідач) отримало комплект конічних шестерень 2ТЭ10Л.85.23.121-2/132-2 (далі, товар) у кількості 6 штук на загальну суму 13860,00, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000024 від 23.09.2015 (а.с.13).

Поставлений товар було отримано ТОВ Ротормаш в особі ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності №494 від 23.09.2015, якою останнього керівником підприємства ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_6 уповноважено на отримання від ТОВ Технорейл цінностей, а саме комплекту конічних шестерень 2ТЭ10Л.85.23.121-2/132-2 у кількості 6 штук за рахунок №12 від 22.09.2015 (а.с.15).

Товар було направлено на адресу відповідача перевізником ТОВ Нова Пошта , що підтверджується експрес-накладною №59000132477569 (а.с.14).

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000012 від 22.09.2015 сума коштів, що має бути сплачена відповідачем на рахунок позивача складає 13860, 00 грн. Рахунок дійсний до сплати до 24.09.2015 (а.с.16).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у встановлений строк кошти у сумі 13860,00 грн. за поставлений товар.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи №85/12 від 09.12.2015, №15/02 від 22.02.2016, №50/06 від 17.06.2016 з проханням провести оплату за продукцію.

При цьому як вбачається із матеріалів справи позивач також направляв на адресу відповідача вимоги про сплату боргу №54/06 від 30.06.2016 та №153/12 від 08.12.2016, в яких попереджав, що у разі невиконання взятих на себе ТОВ Ротормаш зобов'язань, а саме несплати вартості поставленого товару, буде змушений звернутися до господарського суду із позовом.

Позивач стверджує, що відповідач свої грошові зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконав, відповіді на надіслані на його адресу листи та вимоги не надав, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 3% річних у розмірі 574,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2261,95 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із положеннями ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач одержав товар, а саме комплект конічних шестерень 2ТЭ10Л.85.23.121-2/132-2 (далі, товар) у кількості 6 штук на загальну суму 13860,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України визначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи відповідач зобов'язаний був сплати кошти у сумі 13860,00 грн. за поставлений товар до 24.09.2015, проте свого зобов'язання у встановлений строк не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за договором у розмірі 13860,00 грн.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про оплату вартості поставленого товару частково чи в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором поставки на суму 13860,00 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2261,95 грн. за період з жовтня 2015 року по лютий 2017 року та 3% річних у сумі 574,15 грн. за період з 25.09.2015 по 09.02.2017 є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ротормаш (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Технорейл (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 36, код ЄДРПОУ 37794118) 13860,00 основного боргу, 2261,95 грн. інфляційних втрат, 574,15 грн. 3% річних, а всього 16696,10 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_7