Ухвала

від 10.04.2017 по справі 5023/4458/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" квітня 2017 р. Справа № 5023/4458/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І.

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" (вх. № 1121Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2012 р. у справі № 5023/4458/12

за позовомПрокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Індустріальна міжрайонна Державна податкова інспекція м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби, м. Харків доТОВ "ТК-ІНВЕСТ", м. Київ пророзірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року по справі № 5023/4458/12 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі укладений між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ"ТК-ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 33693632), зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному земельному кадастрі за № 840667100052 від 25 квітня 2006 року.

Зобов'язано ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" (адреса реєстрації: 02140, м. Київ, вул. Гмирі, буд. 9/в, кв. 207, фактична адреса: 61099, м. Харків, пр. Московський, 254-г, ідентифікаційний код 33693632) повернути Харківській міській раді (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, р/р № 35418001002146 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243, код оплати НОМЕР_1) земельну ділянку загальною площею 0,2500 га по пр. Московський, 254-г у м. Харкові, привівши її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнуто з ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" (адреса реєстрації: 02140, м. Київ, вул. Гмирі, буд. 9/в, кв. 207, фактична адреса: 61099, м. Харків, пр. Московський, 254-г, ідентифікаційний код 33693632) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувач - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1073,00 грн. судового збору.

ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" не погодилось з зазначеним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким залишити позов без розгляду.

Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2012 у даній справі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В обґрунтування свого клопотання заявник зазначає, що судом не було належним чином повідомлено відповідача про дату та час судового засідання, у якому було винесено оскаржуване рішення. Так, на його думку, всупереч положенням ст. 87 ГПК України судом першої інстанції повний текст оскаржуваного рішення відповідачеві не надсилався. Відтак, відповідачеві не було відомо про розгляд цієї справи та про ухвалення судового рішення, що оскаржується. Про його існування відповідач дізнався з Єдиного реєстру судових рішень, тому невідкладно подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а після надання можливості такого ознайомлення - склав та невідкладно подав цю апеляційну скаргу.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст.87 ГПК України. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням вказаної вище статті ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області від 04.10.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 12.10.2012 р., була направлена судом першої інстанції на адреси відповідача, зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 9/в, кв. 207 та 61099, м. Харків, пр. Московський, 254/г ) та повернуті на адресу господарського суду Харківської області з поштовою довідкою - відміткою "за закінченням терміну зберігання", представник відповідача в дане судове засідання не з'явився.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом ( абзац 3 п.3.9.1).

Тобто, з урахуванням вищенаведеного апеляційний суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про порушення провадження у даній справі та призначення справи до розгляду.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказу, який би підтверджував поважність пропуску строку на оскарження рішення оскільки не надходження судового рішення не є належним та допустимим доказом та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку суду його надсилання присутній у засіданні стороні.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України 24.11.2015 у справі № 910/13917/15.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006 року), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, повне рішення складено 03.12.2012 року. Отже, строк на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року в суді апеляційної інстанції закінчився 13.12.2012 року.

У разі пропуску строку на подання апеляційної скарги сторона має право в порядку ст. 53 ГПК України звернутися до суду з мотивованим клопотанням про відновлення пропущеного строку. Однак, зазначена стаття передбачає, що поважними вважаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.

Відновлення пропущеного строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин його пропуску.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду виходячи з встановлення поважності причин пропуску строку. При цьому поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Таким чином, для відновлення процесуального строку заявник має довести суду наявність відповідних обставин, їх поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

Також, колегією суддів взято до уваги судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України"", у якому суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість відновлення строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_1 проти України", заява № 8 371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які, в цьому випадку, не вбачаються за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги, зважаючи на те, що станом на дату прийняття рішення у справі відповідач був достеменно обізнаний про тривалий розгляд даної справи в суді, уповноважені представники відповідача були присутніми в судовому засіданні під час прийняття рішення. Отже, відповідач мав об'єктивну можливість та у відповідності до ст. 22 ГПК України був зобов'язаний вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, тоді як з апеляційною скаргою відповідач звернувся майже через десять місяців після прийняття рішення у справі та не навів поважності причин, які заважали йому довідатись про результати розгляду справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд встановив, що скаржник пропустив строк без поважних причин, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись ст. 50, 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" про відновлення строку на подання апеляційної скарги відмовити.

Повернути апеляційну скаргу ТОВ "ТК-ІНВЕСТ" разом з доданими до неї документами на 17 арк. в тому числі оригінал квитанції № 0.0.737081987.1 від 31.03.2017 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.