Постанова

від 04.04.2017 по справі 902/458/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа № 902/458/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та Латексних виробів" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.16 р. у справі № 902/458/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"

до 1. Приватного підприємства "Автоелектроапаратура"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"; ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.06.2012 р.

позивача - ОСОБА_2 ( представник, дов. у справі)

відповідача 1 - не з"явився

відповідач 2- не з"явився

третя особа 1- ОСОБА_3 ( представник, дов. у справі)

третя особа 2- ОСОБА_4 (представник, дов. у справі)

прокурор -Ковальчук І.Л.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.11.2016р. (суддя Тварковський А.А.) у справі № 902/458/16 відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» до Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 про визнання недійним договору купівлі-продажу від 27.06.2012 р. у повному обсязі.

Скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» , що знаходиться по вул. Заводська, 1, в смт. Сутиски, Тиврівського району, Вінницької області, заборони відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тиврівської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 32, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300) та усім його державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень, іпотек, інших речових прав, їх припиненням, відміною, скасуванням у відношенні вказаного вище майна, яке належить ТОВ "Автопластгума" на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012р., зареєстрованого в Державному реєстрі 21.08.2014р. та заборони відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Тиврівської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 32, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300) та усім його державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, обтяжень, іпотек, інших речових прав, їх припиненням, відміною, скасуванням у відношенні вказаного вище майна, яке належить ТОВ "Автопластгума" на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012р., зареєстрованого в Державному реєстрі 21.08.2014 р., вжиті ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.06.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Вінницької області керувався ст.ст.11,15, ч.1 ст.92, 154,п.2 ст.203, 215, ч.1 ст.237,655 Цивільного кодексу України та встановив, що на позачергових зборах приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", оформлених протоколом № 2 від 03.05.2012р. було прийнято, серед іншого, рішення про надання повноважень на укладання договорів купівлі - продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" голові правління приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура". Суд також констатував, що зазначене рішення загальних зборів акціонерів було схвалено укладенням головою правління оспорюваного договору. Зауважив, що позивачем не надано суду доказів вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, які б вказували на перевищення ринкової вартості придбаного майнового комплексу 25% від вартості активів ПАТ"Автоелектроапаратура" .

Крім того, суд вказав, що рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2016р. у справі № 902/681/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення суду станом на момент прийняття рішення у даній справі набрало законної сили 07.10.2016р., про що свідчить відповідна відмітка в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" та Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, судом першої інстанції не взята до уваги заява ТзОВ "Автопластгума" від 15.06.2016р. про застосування строків позовної давності, оскільки остання застосовується судом лише при наявності доведеності позивачем порушеного права.

Крім того, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 23.06.2016 року, оскільки потреба у забезпеченні позову відпала.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київський завод гумових та Латексних виробів» звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що він є засновником Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» з розміром Статутного капіталу 83,3331% відсотків, що становить 4999988 штук простих іменних акцій.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі № 50/311-б було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру стосовно ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року ліквідатором ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Разом з тим, апелянт зазначає, що керівництвом ПрАТ «Автоелектроапаратура» , яке перебувало у період до 2015 року, свідомо в корисливих цілях було приховано факт продажу майна ПрАТ «Автоелектроапаратура» до ТОВ «Автопластгума» , адже не було внесено відомості про договір купівлі-продажу від 27.06.2012 року до державного реєстру права власності на протязі двох років.

Скаржник вказує, що підтвердженням того, що колишнім керівництвом ПрАТ «Автоелектроапаратура» свідомо було приховано факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є протокол № 1 чергових зборів акціонерів ПрАТ «Автоелектроапаратура» від 16 квітня 2013 року, де серед питань порядку денного, розглядалося питання про затвердження звітів Правління, наглядової ради та ревізора ПрАТ «Автоелектроапаратура» . Жодного повідомлення, вказівки чи посилання у протоколі про те, що у період з січня 2012 року по грудень 2012 року було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна немає.

Наголосив, що 21 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2012 року, укладеного між ПрАТ «Автоелектроапаратура» та ОСОБА_1.

27.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_6 посвідчено та зареєстровано іпотечний договір від 27.06.2012 року, укладений між ТОВ «Автопластгума» та ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» , зареєстрований у нотаріуса за № 8719, № 8720, № 8721 з подальшими змінами від 21 липня 2014 року, зареєстрованими у нотаріуса за № 3524.

Вказав, що на підставі договору цесії від 23.07.2014 року змінено іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.06.2012 року з АТ «КБ «Експобанк» на АБ «Укргазбанк» .

Крім того, апелянт повідомляє, що рішенням наглядової ради ПрАТ «Автоелектроапаратура» від 21 грудня 2015 року, оформленого протоколом № 02/15, усунуто ОСОБА_7 від виконання ним повноважень голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» , призначено на посаду виконуючого обов'язки голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» ОСОБА_8.

Скаржник зазначає, що на сьогоднішній день колишній Голова правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» ОСОБА_7 своїми діями уникає виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» в частині передання новому виконуючому обов'язки Голови правління ОСОБА_8 пакету документів господарської діяльності ПрАТ «Автоелектроапаратура» .

На думку апелянта, господарський суд Вінницької області належним чином не дослідив довіреність, на підставі якої у спірних загальних зборах акціонерів приймав участь представник Позивача,не досліджував реєстраційної справи відповідача 1 в частині законності дій колишнього голови правління відповідача 1 щодо укладення спірного договору та уповноваження представників на вчинення дій від імені відповідача 1.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року по справі № 902/458/16 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Київський завод гумових та Латексних виробів» до ПрАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Автопластгума» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року, укладеного між ПрАТ «Автоелектроапаратура» , ТОВ «Автопластгума» та ОСОБА_1, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 8716.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ "Автоелектроапаратура" вказує, що 3 травня 2012 року на ПрАТ «Автоелектроапаратура» було проведено позачергові загальні збори акціонерів. Про дату, час та адресу проведення зборів було надано оголошення в газеті «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 72 від 17.04.2012 року.

На підставі рішення зборів 27.06.2012 року ПрАТ «Автоелектроапаратура» з ТОВ «Автопластгума» було укладено договір купівлі-продажу майна. Відповідний договір було укладено та посвідчено нотаріально 27.06.2012 року, номер у реєстрі нотаріальних дій № 8716 та зареєстровано у державному реєстрі правочинів.

Приватне акціонерне товариство «Автоелектроапаратура» повідомляє, що судом в повному обсязі досліджено матеріали справи. ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» , як позивач по справі, подавши позовну заяву до суду, в силу ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, мав можливість надати суду першої інстанції всі необхідні докази, як підставу своїх позовних вимог, але зазначеним правом в суді першої інстанції не скористався.

Крім того, відповідач зазначає, що судові рішення є обов'язковими до виконання, єдиним уповноваженим представником ПрАТ «Автоелектроапаратура» , який має право вчиняти дії від імені підприємства та видавати довіреності на представництво є голова правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» - ОСОБА_7, а дію запису у ЄДР про повноваження гр. ОСОБА_8, як керівника, зупинено і за ухвалою суду цей запис підлягає скасуванню.

На думку Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» посилання позивача в апеляційній скарзі на недослідження судом доказів, які він суду не надав, але вважає необхідним дослідити, є такими що суперечить приписам процесуальних норм, щодо обов'язку доказування сторонами юридичних фактів, на які сторона посилається.

Просить апеляційну скаргу ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року по справі № 902/458/16 залишити без змін.

Від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшло заперечення на апеляційну скаргу,в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначає, що усі умови договору купівлі-продажу майнового комплексу ПАТ «Автоелектроапаратура» було виконано, передавши згідно акту приймання-передачі майна від 27.06.2012 року покупцям 1, 2 ТОВ «Автопластгума» майновий комплекс, загальною площею 25 346,9 кв. м., що розташований за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1.

Крім того, ПАТ АБ «Укргазбанк» повідомляє, що апелянт не довів, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Рішення позачергових загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» , оформлене протоколом № 2 від 03.05.2012 року було схвалено укладенням головою правління оспорюваного договору, крім того обставини справи свідчать про безперечне і безсумнівне погодження загальними зборами відповідача 1 укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012 року, а тому зазначений договір не може бути визнаний недійним із вказаних мотивів Апелянта.

ПАТ АБ «Укргазбанк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та Латексних виробів» , а рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи 2 ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає, що апеляційна скарга ПАТ "Київський завод гумових та Латексних виробів" є не обґрунтованою та такою , що не підлягає до задоволення.

Зокрема, вказує, що 03.05.2012 року на ПрАТ «Автоелектроапаратура» було проведено позачергові загальні збори акціонерів, на яких були присутні представники всіх акціонерів підприємства. Зборами прийнято рішення укласти договір купівлі-продажу цілого об"єкту нерухомого майна з ТОВ «Автопластгума» та з фізичною особою ,ОСОБА_1. Договір купівлі-продажу укласти на наступних умовах - 999/1000 часток цілого об'єкту купує ТОВ «Автопластгума» , а 1/1000 частка цілого об"єкту нерухомого майна купується фізичною особою ОСОБА_1.

Вказує, що 27.06.2012 року ПрАТ «Автоелектроапаратура» отримало від ТОВ «Автопластгума» кошти у якості оплати по договору купівлі-продажу № 8716 від 26.06.2012 року. Отриманими від ТОВ «Автопластгума» коштами за договором купівлі-продажу майнового комплексу №8716 ПрАТ «Автоелектроапаратура» погасило своє кредитне зобов"язання перед АТ «КБ «Експобанк» .

Вказані обставини підтверджують, що про укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу №8716 від 27.06.2012 року було відомо усім акціонерам ПрАТ «Автоелектроапаратура» . Його укладення було викликане необхідністю погашення Відповідачем-1 кредитного зобов'язання перед АТ «КБ «Експобанк» .

Представник третьої особи 2 наголосила, що спірний договір був реально виконаний, ПрАТ «Автоелектроапаратура» прийняло оплату від покупців, що дало змогу товариству здійснити погашення свого кредитного зобов'язання.

Вказані доводи апелянта щодо приховування факту укладення ПрАТ «Автоелектроапаратура» оскаржуваного договору також спростовуються тим, що фінансова звітність ПрАТ «Автоелетроапаратура» , включаючи баланс станом на 31 грудня 2012 року, була затверджена загальними зборами акціонерів (протокол Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Автоелектроапаратура» №1 від 16.04.2013р.). Інформація щодо звітності є відкритою та такою, що була оприлюднена у відповідності що чинного законодавства України.

Звертає увагу суду про неможливість проведення двосторонньої реституції за оскаржуваним договором, оскільки ПАТ «Автоелектроапаратура» не може повернути ТОВ «Автопластгума» та ОСОБА_1 отримані грошові кошти за цим договором з огляду на процедуру банкрутства ПАТ "Автоелектроапаратура" та відсутність цих коштів на ПАТ "Автоелектроапаратура".

Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , покладених в основу оскаржуваного рішення.

Просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.16 р. у справі № 902/458/16 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та Латексних виробів» без задоволення.

Крім того, 16.03.2017р. за вх. 7320/17 від Заступника прокурора Рівненської області надійшла заява, в порядку ст. 29 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про вступ у справу на стороні третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Укргазбанк".

Дана заява мотивована тим, що оскільки оспорюється договір купівлі-продажу майнового комплексу, який переданий в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автопластгума» за договором кредитної лінії №16/12 від 27.06.2012р., то з прийняттям судового рішення у справі може бути змінено наявні права та/або обов'язки ПАТ «АБ «Укргазбанк» , та/або може бути позбавлено певних прав та/або обов'язків в майбутньому.

При цьому, прокурор наголосив, що 94,9409% акцій ПАТ «АБ «Укргазбанк» належить державі в особі Міністерства фінансів України, а тому судове рішення у даній справі може негативно вплинути на виконання своїх повноважень зі здійснення банківської діяльності ПАТ «АБ «Укргазбанк» , що становить загрозу захисту прав держави, вкладників та інших кредиторів банку.

Колегія суддів задовольнила заяву заступника прокурора Рівненської області про його вступ у справу на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Укргазбанк".

Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2017р. у вказаній справі, відмовлено в задоволенні клопотання ТзОВ "Жако LTD" про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

На виконання вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р., ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» надав додаткові пояснення ( вх. 9351/17 від 03.04.2017р.) ОСОБА_5 іншого наголосив, що спірний договір купівлі-продажу від 27.06.2012 року є значним правочином у розумінні Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту ПрАТ «Автоелектроапаратура» , оскільки ринкова вартість майна, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів ПрАТ «Автоелектроапаратура» , за даними річної фінансової звітності за 2011 рік.

Так, ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року становила 30 153 541,00грн., що підтверджується змістом оскаржуваного договору та матеріалами справи.

Апелянт наголошує, що ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу (30 153 541,00 грн.) становить більше 59% від вартості активів ПрАТ «Автоелектроапаратура» за даними річної фінансової звітності за 2011 рік (50 698 000,00 грн.), а тому, згідно підпункту 8 пункту 7.11 Статуту ПрАТ «Автоелектроапаратура» , рішення про вчинення спірного правочину повинно було прийматися більш як трьома чвертями голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Крім того, на думку скаржника на момент підписання спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 одночасно був головою правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» (продавець за договором) та одним із учасників ТОВ «Автопластгума» (покупець за договором), що підтверджується витягом ТОВ «Автопластгума» серії АЖ №896259 від 22.06.2012 року (51 аркуш матеріалів справи, 2 тому), статутом ТОВ «Автопластгума» в редакції, чинній на момент підписання спірного договору (60, 63 аркуші матеріалів справи, 2 тому), а тому вбачається пряма зацікавленість ОСОБА_7 в укладенні спірного правочину.

Вважає, що в порушення п.п. 8.2 - 8.5 Статуту ПрАТ «Автоелектроапаратура» , ОСОБА_7 будучи заінтересованим в укладенні спірного договору, не повідомив про це наглядову раду ПрАТ «Автоелектроапаратура» , відповідно рішення наглядової ради чи загальних зборів про укладення такого правочину не приймалося.

На думку апелянта, ТОВ «Автопластгума» знало про обмеження голови правління ПрАТ «Автоелектроапаратура» , а також про обставини недійсності (відсутність кворуму) загальних зборів акціонерів ПрАТ «Автоелектроапаратура» , які відбулися 03.05.2012 року. Більше того, знало про обставини недобросовісних дій голови правління ПрАт «Автоелектроапаратура» , ОСОБА_7, які були направленні на присвоєння майна ПрАТ «Автоелектроапаратура» , шляхом його продажу ТОВ «Автопластгума» за заниженою вартістю.

Вважає неправомірним до спірних правовідносин застосовувати позовну давність, оскільки позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів 16.02.2016 року. Так, 16.02.2016 року представник Позивача, ОСОБА_10, отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53363923 (34 аркуш матеріалів справи, 1 тому) щодо майнового комплексу, який є предметом спірного договору та знаходиться за адресою: 23320, Вінницька обл., Тиврівський р-н, смт Сутиски, вул. Заводська, буд. 1.

У судовому засіданні 04.04.17р. представник апелянта ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просить задовольнити апеляційну скаргу у повному об"ємі та скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016р. у справі № 902/458/16 .

Представник третьої особи 1- ОСОБА_3 заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третьої особи-2 ОСОБА_4 заперечила вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи -2 ОСОБА_11 в судовому засіданні 16.03.2017р. заперечив вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідачі 1,2 в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь, про що свідчить телефонограма від 03.04.2017р. та оголошення на сайті Рівненського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору та сторонам у справі не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх представника в судове засідання, враховуючи обмеженість строків розгляду справи та враховуючи , що строк вирішення спору закінчується ( з врахуванням ухвали про його продовження) 04 квітня 2017 року , справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача 1,2 за наявними матеріалами.

Крім того, від представника третьої особи -2 ОСОБА_4 надійшло декілька клопотань. Зокрема, представник ОСОБА_4М просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» (01054. м. Київ. вул. Дмитрівська. буд. 18/24; ідентифікаційний код 09322299) надати суду наступну інформацію, що містить банківську таємницю, щодо клієнта ПрАТ «Автоелектроапаратура» (23320. Вінницька обл.. Тиврівський район, селище міського тип\ Сутиски, вулиця Заводська, будинок 1: ідентифікаційний код 32192547):

-інформацію щодо загальної суми коштів, зарахованих на поточний рахунок ПрАТ «Автоелектроапаратура» № 26002600869101 у Подільській філії АТ «КБ» «Експобанк» МФО 320594 від ОСОБА_1 та ТОВ «Автопластгума» (код за ЄДРПОУ 37337356) у якості оплати за майновий комплекс за період з 27.06.2012 року по 31.01.2014 року.

-належним чином засвідчені виписки по особовому рахунку ПАТ «Автоелектроапаратура» (код за ЄДРПОУ 32192547) № 26002600869101, що містять інформацію про проведення розрахунків, перерахування коштів на рахунок ПАТ «Автоелектроапаратура» від ТОВ «Автопластгума» (код за ЄДРПОУ 37337356) та ОСОБА_1, у якості оплати за майновий комплекс за період з 27.06.2012 року по 31.01.2014 року.

Прокурор, представник третьої особи 1 покликається на розсуд суду щодо заявленого клопотання.

Представник апелянта вважає безпідставним заявлене клопотання та просить відмовити в його задоволенні.

Розглянувши заявлене клопотання представника третьої особи 2 , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

За змістом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особи, які приймають участь у справі, мають право подавати клопотання про витребування доказів, а суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Так, відповідно до частин першої і другої статті 60 Закону України " Про банки і банківську діляність" ( надалі - Закон про банки) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Відповідно до частини другої статті 62 Закону про банки вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: 1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; 2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; 3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; 4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання представника третьої особи 2 про розкриття банківської таємниці є не обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Крім того, від представника третьої особи 2 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі. Зазначене клопотання мотивоване тим, що 08.02.2017р., Рівненським апеляційним господарським судом прийнята постанова у справі №902/681/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» до Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства, якою визнано недійсним рішення позачергових зборів Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» від 03.05.2012р. Так, даним рішенням встановлено відсутність рішення акціонерів ПрАТ «Автоелектроапаратура» про укладеня оскаржуваного договору.

Разом з тим, вищевказана постанова оскаржується у касаційному порядку, касаційні скарги містять клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду, питання щодо задоволення яких буде вирішене Вищим господарським судом України при відкритті касаційного провадження. Копії касаційних скарг з доказами додає до вказаного клопотання.

З метою недопущення можливості ухвалення незаконного рішення у справі № 902/458/16 та у зв"язку з використанням оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, як рішення, котрим встановлені певні обставини, просить зупинити провадження у справі №902/458/16 до закінчення перегляду постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 по справі № 902/681/16 у касаційному порядку.

Прокурор, представник третьої особи 1 покликаються на розсуд суду щодо заявленого клопотання.

Представник апелянта вважає безпідставним заявлене клопотання та просить відмовити в його задоволенні.

Розглянувши заявлене клопотання представника третьої особи 2 , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ч.1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до п. 3.16. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суд зауважує, що розгляд справи № 902/681/16 не тягне за собою неможливість розгляду даного спору по суті.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом є способом добування доказів у справі, що розглядається. Однак, наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України); змагальності (ст.43 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст.33 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що господарський суд відповідно до норм процесуального закону може вирішити справу незалежно від наслідків вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, відповідно до ст.43 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також слід зауважити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Отже колегія суддів констатує, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки касаційний перегляд господарської справи № 902/681/16 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає розгляду даної справи. Крім того, заявником не надано доказів прийняття до провадження Вищим господарським судом касаційної скарги ОСОБА_12.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про зупинення провадження у даній справі.

В свою чергу, від представника третьої особи 1 ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання ( вх. 9390/17 від 03.04.17р.) про припинення провадження у справі . Зазначене клопотання мотивоване тим, що позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, пред'явив позовні вимоги лише до ТОВ «Автопластгума» , тоді як, фізична особа ОСОБА_1 в справі виступає лише як третя особа на стороні відповідача, що не заявляє позовних вимог. Статус третьої особи, відповідно до положень чинного господарського процесуального кодексу, є нерівнозначним статусу відповідача по справі та позбавляє ОСОБА_1, як власника майна за оспорюваним правочином, права на повноцінний захист своїх прав та інтересів в судовому порядку.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2016 року у справі №902/458/16 за позовом ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ПАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Автопластгума» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року, а провадження у справі припинити.

Прокурор, представник третьої особи 2 не заперечили щодо заявленого клопотання.

Представник апелянта вважає безпідставним заявлене клопотання та просить відмовити в його задоволенні.

Розглянувши заявлене клопотання представника третьої особи 1 , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли

Колегія суддів констатує, що майно, а сааме 1/1000 частина цілісного майнового комплексу (враховуючи його склад ) відчужено фізичній особі ОСОБА_1 не для побутових потреб. Зазначене випливає і з аналізу предмету спірного договору купівлі-продажу, укладеного 27.06.2012р. між приватним акціонерним товариством "Автоелектроапаратура" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" та ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів констатує, що відповідно до предмету оскаржуваного договору та змісту він є господарським. Таким чином, виключно господарським судам підвідомчі спори , що виникають при укладанні , зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

З огляду на наведене, покликання представника третьої особи 1 про те, що провадження по справі підлягає припиненню є помилковими і суперечать зазначеним вище нормам чинного законодавства та обставинам справи , а клопотання до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 року між приватним акціонерним товариством "Автоелектроапаратура" (продавець, відповідач 1) , товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (покупець 1, відповідач 2) та ОСОБА_1 (покупець 2, третя особа) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу (Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують) у наступних частках - товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" - 999/1000 частки та ОСОБА_1 1/1000 частки і зобов'язуються оплатити на вищевикладених умовах майновий комплекс, загальною площею 25346,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 4,2989 га, кадастровий номер 0524555700:02:006:0188, що розташований за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1. Земельна ділянка знаходиться у користуванні продавця на підставі договору оренди землі №49 від 25.04.2016р.

Згідно із п. 2.1. Договору передача об'єкта здійснюється продавцем на користь покупців після підписання акту-приймання цього об'єкту.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість об'єкту згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 34471541, виданого 13.06.2012р. Тиврівським районним структурним підрозділом комунального підприємства «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» , становить 8923117 грн. Експертна оцінка об'єкту згідно висновку про вартість від 31.12.2012р. вид. ТОВ «Оцінка і консультації» становить 30153541 грн.

Пунктом 3.3. Договору сторонами обумовлено, що продаж об'єкту за узгодженням сторін вчиняється за договірною цінною 10794328 грн, з яких 10783534 грн. сплачує покупець 1 та 10794 грн. 33 коп. сплачує покупець 2. Договірну ціну покупці зобов'язані сплатити продавцю протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору на вказаний у ст. 8 договору поточний банківський рахунок продавця.

Зазначений Договір 27.06.2012р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, номер в реєстрі нотаріальних дій № 8716.

Вказаний Договір від імені продавця (приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура") підписаний головою правління ОСОБА_7, а зі сторони покупця 1 (товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума") директором ОСОБА_1 та зі сторони покупця 2 ОСОБА_1

З наявних у справі матеріалів встановлено, що умови договору купівлі-продажу майнового комплексу ПАТ «Автоелектроапраратура» (продавцем) виконано, передавши згідно акту приймання-передачі майна від 27.06.2012р. покупцям 1, 2 - ТОВ «Автопластгума» та ОСОБА_1 майновий комплекс, загальною площею 25346,9 кв.м., що розташований за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1.

Поряд з цим публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулось з позовом до суду, в якому просить визнати даний Договір недійсним, посилаючись на те, що зазначений договір укладений з порушенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства» та порушенням законних інтересів публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів", яке є засновником приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" з розміром статутного капіталу 83,3331% відсотків, оскільки публічним акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" за період 2012-2015р.р рішення на продаж нерухомого майна не надавалось, у зборах, де могло б розглядатися питання щодо відчуження нерухомого майна воно участі не приймало. Крім того, позивач зазначає, що згідно із ст. 33 ЗУ "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого договору, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної звітності, що кореспондується із п.7.3. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура". Також вказує, що відповідно до ст. 70 ЗУ "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою, що в свою чергу відображено у п. 7.20. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" в якому зазначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами для визнання укладеного між ПАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Автопластгума» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012р. недійсним.

Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2016р. у справі №902/681/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства у задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, відповідно до інформації з системи Діловодства спеціалізованого суду (ДСС), постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. у справі № 902/681/16 рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним рішення позачергових зборів Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» від 03.05.2012р., яке оформлене протоколом №2.

13 березня 2017 р. та 16 березня 2017 р. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду надійшли касаційні скарги, які 21 березня 2017 року надіслані разом з матеріалами справи до ВГСУ.

Колегія суду, дослідивши даний Договір від 27.06.2012 року в сукупності з нормами матеріального та процесуального права України, зазначає наступне.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012р.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК) , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

В свою чергу, апелянт просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 27.06.2012р., посилаючись на те, що договір купівлі -продажу від 27.06.2012 року є значним правочином , а він у зборах де могло б розглядатися питання про вчинення значного правочину участі не приймав, у інший спосіб свою згоду на вчинення правочину не висловлював

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору; до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України ( надані -ГК) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого госпдарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначалось вище у даній постанові, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається саме на Позивача.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 154 ЦК України,ч.1ст. 82 ГК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про акціонерні товариства значний правочин -правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що в його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Відповідно до частини другої статті 52 ЗУ Про акціонерні товариства до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

Частиною першою статті 70 ЗУ Про акціонерні товариства визначено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Відповідно у підпункті 20 пункту 7.20 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура визначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Статтею 33 ЗУ Про акціонерні товариства встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить: прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Частиною другою статті 70 ЗУ Про акціонерні товариства встановлено, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Дана норма відображена у підпункті пункті 7.3 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , де зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить приймати рішення про вчинення значного правочину.

При цьому, згідно підпункту 8 пункту 7.11 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що б предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, -приймаються більш як трьома чвертями голосів акціонерів від загальної кількості. З питання прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Проаналізувавши спірний договір купівлі-продажу від 27.06.2012 року,суд констатує , що він є значним правочином у розумінні ЗУ Про акціонерні товариства та статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , оскільки ринкова вартість майна, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів ПрАТ Автоелектроапаратура , за даними річної фінансової звітності за 2011 рік.

Так, ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.06.2012 року становила 30153 541грн., що підтверджується змістом оскаржуваного договору, а саме абзацом 2 пункту 3.1 (т.1,а.с. 121 ), а також Висновком про вартість основних засобів від 31.05.2012 року (т.2,а.с. 19 ).

Оскільки ПрАТ Автоелектроапаратура є акціонерним товариством, воно на виконання вимог ЗУ Про цінні папери та фондовий ринок надавало регулярну інформацію (у т.ч. річну фінансову звітність) до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка її розміщувала на веб-сайті.

Так, згідно річної фінансової звітності ПрАТ Автоелектроапаратура за 2011 рік, на кінець 2011 року вартість активів ПрАТ Автоелектроапаратура становила 50 698 000,00 грн. (роздруківка додана представником апелянта ).Таким чином, ринкова вартість цілого майнового комплексу, який є предметом спірного договору купівлі продажу (30 153 541,00 грн.) становить більше 59% від вартості активів ПрАТ Автоелектроапаратура за даними річної фінансової звітності за 2011 рік (50 698 000,00 грн.).

А тому, згідно підпункту 8 пункту 7.11 Статуту ПрАТ Автоелектроапаратура , рішення про вчинення спірного правочину повинно було прийматися більш як трьома чвертями голосів акціонерів від їх загальної кількості.

За змістом п.п. 24 п. 7.3. Статуту приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції інших органів управління товариства. До виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину.

Відповідно , 03.05.2012р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" (код ЄДРПОУ 32192547).

На позачергових загальних зборах приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" прийнято рішення, оформлене протоколом №2 від 03.05.2012р., зокрема, з питань щодо обрання голови, секретаря зборів та лічильної комісії; прийняття рішення про вчинення значного правочину, а саме продажу товарів в обороті, основних засобів та цілого об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: смт. Сутиски, Тиврівський район, Вінницька область, вул. Заводська, буд. 1; укладення договорів купівлі-продажу товарів в обороті, основних засобів (відповідно до переліку) з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" та цілого об'єкту нерухомого майна (відповідно до переліку) з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" та фізичною особою за законодавством України з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1); надання повноважень на укладення договорів купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" голові правління приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура".

Згідно з протоколом №2 від 03.05.2012 року для участі у річних загальних зборах товариства зареєструвалися 5 акціонерів (представників), яким належить 6000000 голосів, що складає 100% Статутного капіталу Товариства. Як вказано у Протоколі № 2 для участі в зборах зареєструвалися акціонери, що сукупно володіють 6000000 шт. простих іменних акцій товариства, що складає 100% від загальної кількості акцій товариства та 6 000000 голосів товариства.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2016р. у справі №902/681/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерного товариства у задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, як зазначалось вище, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. у справі № 902/681/16 рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2016р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових зборів Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура» від 03.05.2012р., яке оформлене протоколом №2.

Отже, відповідно до норм ГПК України, зазначене рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили, а тому відсутні правові підстави посилатись на обставини , які встановлені судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Таким чином, спірний договір від 27.06.2012р. суперечить вимогам ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства ,оскільки збори , на яких було прийнято рішення про його вчинення ,в подальшому визнані недійсними в судовому порядку.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним , враховуючи викладене нижче.

Так, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Отже, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Як зазначалось вище, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92, 203, 215, 241 цього Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Разом з тим, апелянт посилається на те, що ОСОБА_7, як один із засновників ТОВ "Автопластгума" , будучи заінтересованим в укладенні спірного договору , не повідомив про це наглядову раду ПрАТ "Автоелектроапаратура" , відповідно рішення наглядової ради чи загальних зборів про укладення такого правочину не приймалося. Відповідно на його думку це свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , а отже останні були усвідомлені про такі події, що передували укладенню договору відчуження цілісного майнового комплексу від 27.06.2012р.

В свою чергу, колегія суддів не може погодитись з даними покликаннями апелянта, оскільки, закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.(Така правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 13 березня 2017 року )

Крім того, апеляційним судом враховується, що даний договір,хоча і укладений з перевищенням повноважень, в подальшому був схвалений і виконаний .

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, з аналізу ч.1 ст.241 ЦК України вбачається , що законодавець не ставить схвалення правочину в обов"язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства , оскільки підтвердження такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи , в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Ця норма матеріального права підлягає застосуванню і в тих випадках, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а й особою, яка не мала повноважень щодо вчинення такого правочину.

Згідно п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази оплати за придбаний майновий комплекс (т.1,а.с. 7-зворот , т.3,а.с.16) та акт приймання передачі майна за договором купівлі- продажу цілісного майного комплексу(т.1,а.с.124) . Крім того, даний факт сторонам не оспорюється в силу ст.35 ГПК України

Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу від 27.06.2012 р. ПрАТ "Автоелектроапаратура" вчинило дії, які свідчать про схвалення укладеного правочину, зокрема відповідач-1 передав за актами прийому-передачі приміщення покупцям майно та прийняв від них грошові кошти за продані приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому наступне схвалення ПрАТ " Автоелектроапаратура " укладених з ТзОВ Автопластгума та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, унеможливлює визнання його недійсним.

Щодо доводів апелянта, про те, що продаж майнового комплексу здійснено за заниженою вартістю та відсутність реєстрації договору купівлі-продажу в реєстрі правочинів одразу після його вчинення та проведення його реєстрації лише у 2014р. , колегія суддів зазначає таке.

Як зазначено в п.3.1 оскаржуваного договору, згідно експертної оцінки про вартість від 31.05.2012 року вартість Об єкту становить 30153541 грн. Разом з тим., п.3.3 Договору передбачено, що продаж об єкту за узгодженням сторін вчиняється за договірною ціною 10 794 328грн. 33 коп., з яких 10783 534 грн. сплачує Покупець1-ТзОВ Автопластгума та 10794,33 грн. сплачує покупець 2 ОСОБА_1

В свою чергу, у 2014 році ПрАТ «Автоелектроапаратура» здійснила реєстрацію права власності на майновий комплекс, що в свою чергу не суперечить діючим нормам щодо реєстрації речових прав та є правом набувача.

Таким чином, продаж об єкта не за ринковою , а за договірною ціною та здійснення реєстрації речових право на об єкт через 2 роки після укладення договору купівлі продажу не свідчать про його недійсність.

Крім того, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду зауважує, що в матеріалах справи міститься заява відповідача 2 від 15.06.2016р. про застосування строків позовної давності.(т.1,а.с.129) Зазначена заява мотивована тим, що на думку відповідача 2 про вчинення даного правочину позивачу було відомо ще у 2012 році у зв"зку з розміщенням даної інформації в базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ОСОБА_3 враховуючи, що 16 квітня 2013 року відбулись загальні збори акціонерів ПрАТ Автоелектроапартура , на яких було прийнято рішення про затвердження річного звіту та балансу за 2012 рік , і вбачається про зменьшення розміру основних засобів, позивачеві достименно було відомо про укладення спірного догвору саме з моменту проведення таких зборів.

Так, Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатись про це порушення) моменти. За змістом норм ст.261 ЦК України для визначення перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права покладається на позивача. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. у справі № 6-152цс14.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що як вбачається з протоколу чергових зборів акціонерів ПАТ "Автоелектроапаратура" від 16.04.2013 р. ( а.с.56-63, т.1), на зборах присутні 100% акціонерів; питанням №5,яке вирішувалось на зборах- було затвердження річного звіту та балансу товариства за 2012 рік.

Враховуючи приписи ст. 116 ЦК України , ст.10 Закону України «Про господарські товариства» та положень Статуту товариства, учасникам товариства,в т.ч. позивачу мало бути відомо щодо проведення господарської операції, а саме укладення договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 27.06.2012р., з 16 квітня 2013 року , про що свідчить затвердження на даних зборах звіту правління про підсумки фінансово -господарської діяльності за 2012 рік та прийняття рішення за наслідками розгляду звіту.

В свою чергу, позивач звернувся до суду 01.06.2016р., про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції суду ( вх. 495/16)., тобто з пропуском строку для звернення з позовом до суду.

Крім того, матеріали справи не містять клопотань про поновлення строку позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року).

З огляду на наведені норми чинного законодавства, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції правомірно не взята до уваги заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, оскільки суд першої інстанції відмовив по суті пред"явлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія не застосовує до спірних правовідносин положення ст. 261 ЦК України, оскільки не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги ПАТ "Київський завод гумових та Латексних виробів" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року у справі № 902/458/16.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у зв язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницького області від 17.11.2016р. у справі № 902/458/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Київський завод гумових та Латексних виробів" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.