Ухвала

від 10.04.2017 по справі б-39/137-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" квітня 2017 р. Справа № Б-39/137-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни, м. Київ, (вх.№1146 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. у справі №Б-39/137-09

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЦЕНТР", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. у справі №Б-39/137-09 (суддя Чистякова І.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЦЕНТР"; визнано вимоги кредиторів у розмірі 12 494 682,86грн., не задоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними, а саме: вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" у розмірі 11 910 725,25грн., вимоги КП "Харківські теплові мережі" у розмірі 573 757,61грн., вимоги ФОП ОСОБА_3 у розмірі 10 200,00 грн.; припинено провадження у справі; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано Головне управління статистики по Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України - Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЦЕНТР"; зобов`язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. у справі № Б-39/137-09.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотаннями про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду та відстрочення сплати судового збору.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 94 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом 08.09.2014р., тобто кінцевим строком подання апеляційної скарги є 15.09.2014р.(13, 14 вересня 2014р. - вихідні дні).

Частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, законність та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

В обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку апелянт посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" знаходиться в процедурі ліквідації та витрати на сплату судового збору повинні попередньо, щоквартально включатися до кошторису та затверджуватися виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (за результатами відкритих проваджень на цей момент), однак кошторисом, який було затверджено на момент винесення оскаржуваної ухвали, не було передбачено витрат на сплату судового збору, що і стало причиною пропущення строку на подання апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій . При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. було надіслано учасникам провадження у справі про банкрутство (у тому числі Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк") 10.09.2014р. за вих. № 027444 (т.5 а.с. 172 на звороті).

Вказана ухвала була отримана уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" наручно 11.09.2014р., про що свідчить підпис представника на заяві про видачу копії оскаржуваної ухвали (т.5 а.с.173).

Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. залежала виключно від волевиявлення самого апелянта, тобто мала суб'єктивний характер.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, а саме належним чином засвідчених копії кошторисів банку, які б підтверджували неможливість своєчасно сплати судовий збір.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом розумного строку, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження на три роки з дня винесення оскаржуваної ухвали, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р., пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010р.) .

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Враховуючи, що апелянтом у клопотанні про поновлення строку не наведено обґрунтованих доводів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а вказані ним обставини, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 08.09.2014р. та повернення апеляційної скарги заявнику.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Частиною 1 статті 95 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, обов'язок надсилання копій іншій стороні (сторонам) покладається на апелянта.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом надано суду докази надсилання копії апеляційної скарги лише на адресу боржника та ліквідатора арбітражного керуючого Чипиженко Є.В.

Разом з тим, апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги всім кредиторам у справі, які у відповідності до приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наділені правами сторін у справі, що позбавляє останніх належним чином користуватися наданими процесуальним законодавством правами під час розгляду справи з метою захисту своїх прав та законних інтересів стосовно предмету даного спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

01.01.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016р. № 1774-VIII, яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру ставок судового збору.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами та доповненнями станом на момент подання апеляційної скарги ставка судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Разом з тим, апелянт просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали господарського суду Харківської області від 08.09.2014р., з тих підстав, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" знаходиться в процедурі ліквідації, та відповідно в скрутному фінансовому становищі, крім того, у зв'язку з тим, що положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016р. № 1774-VIII, яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" було позбавлено пільг на сплату судового збору уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначені зміни ускладнили роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо захисту прав і законних інтересів вкладників банків, держави, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, виходячи з положень вищевказаного закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що необхідні кошти для сплати судового збору у встановленому законом розмірі відсутні та можуть бути реально виділені протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, тобто в межах 15 денного строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, що могло бути вагомою передумовою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Отже, зазначені апелянтом обставини не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст.86, п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2014р.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни апеляційну скаргу та додані до неї документи.

Додаток: заявнику - апеляційна скарга з додатками, всього на 9арк., та поштовий конверт від 30.03.2017р., в якому апеляційна надійшла до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.