Постанова

від 05.04.2017 по справі 906/1186/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" квітня 2017 р. Справа № 906/1186/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (посвідчення №107-06);

відповідача- Вернигора Л.В. (довіреність від 01.02.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі на рішення господарського суду Житомирської області від 15.02.2017р. у справі №906/1186/16

за позовом Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському

районі Житомирської області м.Коростишів Житомирської області

до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в

особі філії - Житомирське обласне управління АТ Ощадбанк м.Житомир

про визнання договору оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015 укладеним з прийнятими

пропозиціями,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового про-цессу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.02.2017р. у справі №906/1186/ 16 (суддя Шніт А.В.) відмовлено у задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціа-льного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Корос-тишівському районі Житомирської області (надалі в тексті - ОСОБА_2) до Публічного акціонерного то-вариства Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирське обласне управління АТ Ощадбанк (надалі в тексті - ОСОБА_2) про визнання договору оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. укладеним з прийнятими пропозиціями.(арк.справи 82-85)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не до-сягли згоди стосовно визначення розміру орендної плати за користування нежитловим приміщен-ням, що є істотною умовою договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання договору оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. укладеним з прийнятими пропозиціями Позивача, зокрема, на підставі ст.187 Господарського кодексу України. Крім того, суд першої інстанції відхи-лив як безпідставні посилання Позивача на державну власність спірного приміщення та поширен-ня на вказані правовідносини Закону України Про оренду державного та комунального майна . (арк.справи 84-85).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирсь-кої області від 15.02.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.(арк. справи 99-102).

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що договір оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. укладений з протоколом розбіжностей, оскільки такий договір підписаний представниками сторін та скріпле-ний їх печатками. Крім того, наголошує, що орендоване приміщення державної форми власності, а тому на такі орендні відносини поширюється Закон України Про оренду державного та комуналь-ного майна , оскільки засновником власника приміщення - Банку є держава в особі Кабінету мініс-трів України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір в редакції з протоколом розбіжностей неукладений.(арк.справи 100-102).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 16.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу Позивача до провадження, справу призначено до слухання.(арк.спра-ви 98).

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить суд залишити апеляційну скаргу без задово-лення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи, що ОСОБА_2 є юридичною особою і має власне майно, що належить йому на праві приватної власності та вправі розпоряджатися таким ма-йном на власний розсуд. Наголошує, що спірний договір є неукладеним, оскільки сторони не до-мовились щодо істотної умови договору - ціни. Крім того, тому на вказані правовідносини не мо-жуть поширюватися положення ст.187 ГК України.(арк.справи 109-110).

Крім того, 23.03.2017р. на електронну адресу та 27.03.2017р. поштою від Скаржника надій-шло клопотання про повернення судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України Про судо-вий збір у зв'язку з тим, що з 01 січня 2017р. ОСОБА_2 соціального страхування звільнений від спла-ти судового збору у всіх інстанціях.(арк.справи 116, 118).

Також, на електронну адресу суду 03.04.2017р. та в день судового засідання 05.04.2017р. че-рез канцелярію суду від Скаржника надійшло клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, яке вмотивоване перебуванням в провадженні і відсутністю рішення за адміністративним позовом про визнання неправомірними дій виконкому Коростишівської міської ради та зобов'я-зання внести зміни до реєстраційної справи в частині зазначення у свідоцтві права приватної влас-ності на спірне орендоване приміщення, яке на думку Позивача належить до державної власності, позаяк засновником Ощадбанку є Кабмін України з часткою 100%.(арк.справи 121-129, 143-146).

Також від громадської організації ОСОБА_3 придурків та ідіотів (надалі в тексті - Громадська організація), головою якої є представник Скаржника у даній справі ОСОБА_1, надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до положень статуту Громадсь-кої організації метою створення такої організації є захист та поновлення порушених прав та інте-ресів членів організації, активна громадська позиція щодо дотримання правил здорового глузду у законотворчому процесі, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядуван-ня, судів та правоохоронних органів, засобів масової інформації та в повсякденному житті, а тому участь організації у справі №906/1186/16 є необхідною.(арк.справи 132-142, 147-154).

У судовому засіданні 05.04.2017р. представник Позивача ОСОБА_1, який є і головою Громадської організації, підтримав подані клопотання. Представник Банку заперечив проти задо-волення вказаних клопотань.

Колегія суддів порадившись на місці відмовила у задоволенні клопотання про залучення Громадської організації до участі справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вважаючи, що прийняте у даній справі рішення жодним чином не вплине на пе-редбачені законодавством України права та обов'язки вказаної організації, а тому відсутні підста-ви для залучення третьої особи відповідно до статті 27 ГПК України. Відхилено і клопотання про оголошення перерви, оскільки адміністративний спір у справі №280/9/17 щодо вказання у свідоцт-ві на права власності спірного у даній справі приміщення приватної форми власності замість дер-жавної, а також зобов'язання внести зміни у реєстраційну справу в частині зазначення державної форми власності вказаного приміщення не стосується предмету спору у справі №906/1186/16 щодо вирішення даного спору і не може вплинути на судове рішення у даній справі.

Крім того, в судовому засіданні 05.04.2017р. представник Скаржника підтримав доводи апе-ляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Предс-тавник Відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояснення, зазначивши, що сторони не досягли домовленостей щодо істотної умови договору - ціни, а також не було домовленостей щодо передачі неврегульованих розбіжностей до суду, а тому датований 30.11.2015р. договір є неукладеним.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Державний ощадний банк України на праві при-ватної власності належить приміщення загальною площею 945,8 м 2 , яке розташоване за адресою: вул.Гагаріна, 2-А у м.Коростишів Житомирської області.(арк.справи 53, 54).

Матеріалами справи стверджується, що ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Житомирське обласне управління АТ Ощадбанк -орендодавець та Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коростишівському районі Житомирської області-орендар 01.01.2012р. ук-лали договір оренди (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого - орендодавець пе-редав для платного користування частину нежитлового приміщення площею 81,10 м 2 , що знаходи-ться за адресою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2 та належить орендодавцю на праві власності на під-ставі свідоцтва про право власності на частину адмінбудинку від 12.09.2003р., а орендар зобов'я-зався користуватися цим приміщенням відповідно до умов договору і оплачувати таке користуван-ня.(арк. справи 21-24).

Орендна плата становить 2 509 грн. 82 коп. на місяць і вноситься орендарем не пізніше 15 числа, наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вар-тість.(п.3.1 Договору). Розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами шляхом укладен-ня додаткової угоди.(п.3.4 Договору).

Договір укладено на 2 роки і 11 місяців, пунктом 10.1 Договору сторони погодили строк йо-го дії з 01.01.2012р. до 30.11.2015р.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Про намір уклас-ти договір оренди на новий строк орендар повідомляє орендодавця у термін не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дня закінчення терміну оренди (п.10.3 Договору).

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що у разі припинення дії Договору орендар зобо-в'язується повернути приміщення орендодавцю в 15-ти денний строк з дня припинення приміщен-ня вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-пере-дачі. Договір підписано уповноваженими представниками сторін, скріплений відтиском печатки Банку.(арк.справи 24).

Матеріалами справи стверджено, що у зв'язку із закінченням строку дії Договору ОСОБА_2 зве-рнувся до Банку із пропозицією укласти договір оренди приміщення площею 81,10 м 2 , яке знахо-диться за адресою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2, на термін в один рік зі сплатою 1 216 грн. 50 коп. на місяць разом з ПДВ, про що свідчить лист №741 від 26.10.2015р.(арк.справи 27).

У відповідь на пропозицію ОСОБА_2 направив супровідним листом №29-05/314-7293 від 30.11.2015р. підписаний та скріплений відтиском печатки проект нового договору оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р.(надалі в тексті - ОСОБА_3 договору).(арк.справи 6-7, 26).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 ОСОБА_3 договору, орендодавець передає у платне користування частину приміщення площею 81,10 м 2 , що знаходиться за адресою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2-А та належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 26.04. 2012р., а орендар зобов'язався користуватися цим приміщенням відповідно до умов договору і оп-лачувати таке користування.

Орендна плата, згідно п.3.1 ОСОБА_3 договору, становить 2 509 грн. 82 коп. на місяць і вно-ситься орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням індексу інфля-ції за попередній місяць (індекс дефляції не враховується) та податку на додану вартість.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_2 підписав і скріпив відтиском печатки ОСОБА_3 до-говору із протоколом розбіжностей №1 від 03.12.2015р.(надалі в тексті - Протокол розбіжностей) (арк.справи 11-зворот). ОСОБА_2 погодив усі умови ОСОБА_3 договору, заперечив лише орендну плату, запропонувавши її у Протоколі розбіжностей в сумі 270 грн. 22 коп. на місяць. Протокол розбіжно-стей був направлений Банку для підписання листом №859 від 03.12.2015р. та отриманий Банком 07.12.2015р.(арк.справи 11).

У вказаному листі, ОСОБА_2 зазначив, що основним спеціальним законодавчим актом, який ре-гулює оренду державного та комунального майна є Закон України Про оренду державного та ко-мунального майна , розрахунок розміру орендної плати за користування таким майном здійснює-ться на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995р. У зв'язку з цим, а та-кож згідно п.25 додатку №1 до даної ОСОБА_1, ОСОБА_2 вважає, що розмір орендної плати повинен становити 270 грн. 22 коп на місяць, що також відображено в Протоколі розбіжностей.(арк.справи 11).

У відповідь на Протокол розбіжностей ОСОБА_2 листом №29-05/323-7355 від 14.12.2015р. пові-домив, що запропонована орендна плата за користування спірним приміщенням в сумі 270 грн. 22 коп. на місяць, є неприйнятною та необґрунтованою. Крім того, нежитлове приміщення за адре-сою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2-А належить Банку на праві приватної власності, тому на право-відносини сторін Закон України Про оренду державного та комунального майна свою дію не по-ширює, а відтак - при визначенні розміру орендної плати за користування цим приміщенням ви-користання ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу не є обов'язковим, з урахуванням чого, порядок встановлення розміру орендної плати в даному випад-ку має договірний характер.(арк.справи 28).

Матеріалами справи стверджено, що на повторну пропозицію ОСОБА_2 підписати та поверну-ти Протокол розбіжностей, яка вбачається з листа №889 від 16.12.2015р. Банк відмовив і повідо-мив, що надісланий Позивачу ОСОБА_3 договору оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. вважає неук-ладеним.(арк.справи 12, 29).

Вважаючи, що договір оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. є укладеним з урахуванням за-перечень в редакції Протоколу розбіжностей, оскільки ОСОБА_2 у 20-тиденний строк не звернувся з позовом до суду і продовжує нараховувати орендну плату в сумі 2 509 грн. 82 коп. - ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання ОСОБА_3 договору укладе-ним з Протоколом розбіжностей в редакції орендаря.(арк.справи 3-4).

Як вже зазначалося, суд першої інстанції рішенням від 15.02.2017р. повністю відмовив у за-доволенні позовних вимог.(арк.справи 82-85).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна та не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є визнання договору оренди укладеним з пропозиціями орендаря.

Відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укла-деним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обо-роту, вимог розумності та справедливості.(ст.627 ЦК України). Зміст договору згідно ч.1 ст.628 ЦК України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'я-зковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлено статтею 181 ГК України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, під-писаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом під-твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. ОСОБА_3 договору може бути запропонова-ний будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умо-вами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З позовної заяви і апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 вважає орендоване ним примі-щення об'єктом державної власності, позаяк засновником Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України є держава в особі Кабінету міністрів України з розміром част-ки 100%, тому на режим майна Банку розповсюджується дія Закону України Про оренду держав-ного та комунального майна і орендна плата в сумі 270 грн. 22 коп., запропонована ним є обґрун-тованою, а договір підлягає обов'язковому укладенню на підставі ч.7 ст.181 ГК України. Крім того, зауважує, що ОСОБА_3 договору підписаний та скріплений печатками сторін із протоколом розбіж-ностей.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в порядку, передбаченому ст.181 ГК України сторони не досягли згоди стосовно роз-міру орендної плати за користування нежитловим приміщенням площею 81,1 м 2 , що розташоване по вул.Гагаріна, 2-А у м.Коростишів.

При цьому, спірний ОСОБА_3 договору містить всі ознаки договору оренди нерухомого май-на, а однією з істотних умов договору найму за приписами Глави 58 Цивільного кодексу України є ціна . Крім того, ч.2 ст.180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України). Ціна, відповідно до ч.1 ст.189 ГК України є вира-женим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-тех-нічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації).

Частина 2 статті 189 ГК України імперативно встановлює, що ціна є істотною умовою госпо-дарського договору .

Встановлюючи ознаки укладення договору, Верховний Суд України у п.8 постанови Плену-му №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , якому кореспондує ч.6 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду Украї-ни №11 від 29.03.2011р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недій-сними зазначив, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законо-давством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до зако-нодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

За наслідками дослідження матеріалів колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інс-танції правомірно встановив відсутність домовленості сторін щодо орендної плати - ціни договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини 5 ст.181 ГК України сторо-на, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розгля-нути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульовани-ми, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони .

Натомість, Позивач покликається на приписи п.7 ст.181 ГК України, яким передбачено, що пропозиції другої сторони вважаються прийнятими, якщо сторона, яка одержала протокол розбіж-ностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установле-ному порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала про-токол розбіжностей не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір про врегулювання розбіжностей, які непогоджені сторонами договору, передаються на розгляд суду за згодою сторін, або у випадку обов'язковості договору за заявою заінтересованої сторони, що направляла протокол розбіжностей; про спонукан-ня зобов'язаної сторони, яка ухиляється від укладення договору, який є для неї обов'язковим.

Правомірними вважає колегія суддів обґрунтування судом першої інстанції відсутності під-став для звернення Позивача до господарського суду згідно ст.ст. 182, 183, 187 ГК України, оскіль-ки матеріали справи не містять доказів, що спірний договір ґрунтується на обов'язковому для суб' -єктів господарювання державному замовленні; існує публічне зобов'язання суб'єкта господарюван-ня; сторонами укладався попередній договір чи наявна згода обох сторін на розгляд спору судом.

Із зазначених мотивів, колегія суддів вважає, що саме Позивач як орендар, який не погоди-вся на умови ОСОБА_3 договору був заінтересований у врегулюванні розбіжностей та мав звернути-ся про передачу спору на вирішення суду і тому доводи, що договір укладений з протоколом роз-біжностей невірні. Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України, вирішуючи ана-логічний спір, що знайшло відображення у постанові від 13.03.2017р. у справі №910/3776/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що приписи ч.7 ст.181 ГК України, які встановлюють порядок укладання господарського договору не можуть застосовуватись до Від-повідача, як орендодавця згідно ОСОБА_3 договору, а отже твердження Позивача про врегулювання переддоговірного спору та прийняття Відповідачем умов договору з Протоколом розбіжностей - є необґрунтованими, оскільки розбіжності, що виникли між сторонами, не можуть бути вирішені су-дом в примусовому порядку, без згоди на це Банку.

З мотивів, викладених вище та з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, ко-легія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди №КФ-02/2015 від 30.11.2015р. є неукладеним.

Вірним є також висновок суду першої інстанції щодо віднесення Позивачем спірного при-міщення до об'єкту державної власності.

Так, з матеріалів справи, а саме зі статуту ПАТ Державний ощадний банк України вбача-ється, що останнє є державним банком, який утворений шляхом перетворення Державного спеціа-лізованого комерційного ощадного банку України та засновником якого є держава в особі Кабіне-ту міністрів України.(арк.справи 39-51)

При цьому, держава здійснює та реалізовує повноваження власника щодо акцій, які їй нале-жать у статутному капіталі банку, через органи його управління (п.5 Статуту).

Водночас, п.6 Статуту передбачено, що Відповідач є юридичною особою приватного права , має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі, вчиняти правочини (договори, контракти). Майно (майнові права), набуте Відповіда-чем у результаті правонаступництва, є його власністю.

Згідно п.10 Статуту, Банк провадить свою діяльність на комерційній основі, володіє, корис-тується та розпоряджається майном, у тому числі, будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентар-рем, фондами та коштами, які належать йому на праві власності, відповідно до законодавства.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право власності від 26.04.2012р. на примі-щення, яке розташоване за адресою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2-А, видане ПАТ Державний ощадний банк України , а також витяг про державну реєстрацію прав від 16.05.2012р., з яких вбачається, що спірне майно належить Банку на праві приватної власності .(арк.справи 53, 54).

Таким чином, враховуючи, що нежитлове приміщення за адресою: м.Коростишів, вул.Гага-ріна, 2-А, є об'єктом приватної, а не державної форми власності - правові підстави для застосуван-ня положеннь Закону України Про оренду державного та комунального майна , а відтак і ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу - відсутні, оскільки не є обов'язковими для учасників спірних правовідносин. Варто також зауважити, що у спірних право-відносинах відсутнє публічне зобов'язання будь-якого суб'єкта господарювання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з 01.01.2012р. - з моменту укладення Договору між сторонами існували відносини оренди, оскільки такі правовідносини підпадають під визна-чення ст.759 ЦК України, коли за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язує-ться передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору передача або повернення майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі. Відповідно до п.3.1 Договору, орендна плата становить 2 509 грн. 82 коп. на місяць і вноситься орендарем не пізніше 15 числа, наступного місяця з урахуван-ням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість. Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що він діє з 01.01.2012р. до 30.11.2015р. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Про намір укласти договір оренди на новий строк орендар повідом-ляє орендодавця не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дня закінчення терміну оренди.(п.10.3 Договору).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів повернення орендо-давцеві-Банку частини приміщення площею 81,1 м 2 , що розташоване за адресою: м.Коростишів, вул.Гагаріна, 2-А. Крім того, представники сторін в судовому засіданні підтвердили факт користу-вання вказаним приміщенням на момент розгляду справи.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір, відповідно до статті 764 ЦК України, вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором .

Тому, враховуючи, що матеріали справи не містять запереченнь Банку проти перебування ОСОБА_2 у спірному приміщенні, колегія суддів дійшла висновку, що Договір оренди від 01.01.2012 року продовжив свою дію з 01.12.2015р. на тих же умовах і на той же строк, тобто на 2 роки та 11 місяців.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту їх зобов'язань, а та-кож твердження про невмотивованість висновку суду щодо безпідставності заявленого позову.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов та апеля-ційна скарга не підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції, а тому рі-шення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задо-волення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Коростишівському районі на рішення господарського суду Житомирської області від 15.02.2017 року у справі №906/1186/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №906/1186/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Маціщук А.В.