Рішення

від 10.04.2017 по справі 317/741/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 317/741/17 №/п 2/317/532/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі :

головуючого судді Ачкасова О.М.

при секретарі - Кузіної Л.Х.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 7/20 частин земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 7/20 частин земельної ділянки, посилаючись на те, що 08 березня 2016 року помер її рідний брат - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, яка знаходиться в спільній сумісній власності з відповідачкою, загальною площею 0,1714 га по вул. Першотравнева у с. Степне Запорізького району Запорізької області, яку спадкодавець прийняв в порядку спадкування за заповітом, але не оформив своїх спадкових прав після смерті своєї бабусі - ОСОБА_5, померлої 19.05.2010 року. Позивачка, як спадкоємиця за законом другої черги своєчасно та належним чином прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до ОСОБА_3 районної державної нотаріальної контори. При оформлені спадкових прав з'ясувалось, що у спадковій земельній ділянці, яка знаходиться в спільній сумісній власності не виділені ідеальні частки , тому нотаріусом 03.03.2017 року була винесена постанова про відмову в вчинені нотаріальної дії, що змусило позивачку звернутися до суду з позовом.

У судове засідання позивачка не з'явилась, від представника позивачки надійшла до суду заява, у якій вона підтримала позов в повному обсязі, просила позов задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Відповідач по справі - ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, засвідчену у Степненській сільській раді, в якій позов визнала в повному обсязі, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Третя особа - представник ОСОБА_3 районної державної нотаріальної контори Запорізької області у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд за вказаних обставин вважає за можливе розгляд справи за відсутності зазначених осіб, які беруть участь у справі і не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України в другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер 08.03.2016 року, що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_4, а саме, що вони є рідними братом и сестрою підтверджений : свідоцтвом про народження позивачки як ОСОБА_6 ; свідоцтвом про її одруження з ОСОБА_7; свідоцтвом про розірвання шлюбу її з ОСОБА_7; свідоцтвом про шлюб її з ОСОБА_8; свідоцтвом про народження спадкодавця ОСОБА_4.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Із наданої суду ОСОБА_3 районною нотаріальною конторою спадкової справи, відкритої 29.07.2016 року за №243/2016 після смерті ОСОБА_4 вбачається, що позивачка своєчасно прийняла спадщину після смерті рідного брата, у зв'язку з чим була відкрита спадкова справа.

Ще за життя, а саме, 06.08.2009 року ОСОБА_5 склала заповіт, що був посвідчений нотаріально, яким вона заповідала все належне їй на час смерті майно - ОСОБА_4. Вищезазначений заповіт на час смерті бабусі не змінювався та не відмінявся.

ОСОБА_4 своєчасно прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі - ОСОБА_5, яка померла 19.05.2010 року, що підтверджується копією спадкової справи, що була відкрита після її смерті ОСОБА_3 районною державною нотаріальною конторою (№464/2010 від 06.10.2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить спадкоємцям на загальних підставах зі збереженням його цільового призначення.

Суд встановив, що померлій ОСОБА_5 спадкова частина земельної ділянки належала на праві спільної сумісної власності з відповідачкою ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки № 2322188601:05:001:0182) площею 0,1714 га по вул. Першотравнева, 23 с. Степне Запорізького району Запорізької області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №268882, виданого 03.03.2009 року.

Згідно положень глав 10 та 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні в натурі, тобто визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.03.2017 року, виданої ОСОБА_3 районною державною нотаріальною конторою, позивачці було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки в зв'язку з тими обставинами, що у спадковій земельній ділянці, яка знаходиться в спільній сумісній власності не виділені ідеальні частки.

Відповідно до п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року вбачається, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 86 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність). Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

Згідно ч. 4 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки : подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.

Згідно із роз'ясненнями п.п.19-21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2017 року та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82950672 від 21.03.2017 року, виданому ОСОБА_1 ОСОБА_3 районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що їй належить в порядку спадкування 7/20 частин житлового будинку №23 по вул. Першотравнева у с. Степне Запорізького району Запорізької області.

Згідно п. 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі вищевикладеного, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки задоволення її позову не порушує невизнанні або оспорюванні права, свободи чи інтереси будь-яких інших спадкоємців та вважає за можливе визнати за нею право власності на 7/20 частин спадкової земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1218, 1225, 1262, 1268, 1270,1225 ЦК України, ст.ст. 86, 89, 120 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_5, померлої 19.05.2010 року у спільній сумісній власності на земельну ділянку (кадастровий № 2322188601:05:001: 0182) площею 0,1714 га по вул. Першотравнева, 23 у с. Степне Запорізького району Запорізької області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить 7/20 частин.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 7/20 частин земельної ділянки (кадастровий № НОМЕР_1 :05:001:0182), площею 0,1714 га по вул. Першотравнева, 23 у с. Степне Запорізького району Запорізької області, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя : О.М. Ачкасов