Рішення

від 06.04.2017 по справі 322/426/16

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

06 квітня 2017 рокуСправа № 322/426/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: ОСОБА_4

про: розірвання договору оренди земельної ділянки.

08 квітня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 грудня 2004 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та зареєстрований ЗРФ ЦДЗК 23.11.2007 за № 040727400153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,24 га, що становить рілля, розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2323684000:14:008:0001.

10 грудня 2004 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївською районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5

Однак, за твердженням позивача, відповідач систематично порушує свої зобов'язання щодо розрахунку за користування земельною ділянкою, а саме з 2010 року відповідач зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати систематично не виконує.

29 вересня 2015 року позивач звернулась до ОСОБА_4 із заявою про розірвання договору оренди.

Листом від 08 жовтня 2015 року відповідач відмовився від надання згоди на розірвання договору оренди, в зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 3, 11, 12, 16, 526, 610, 611, 629, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 96, 141 ЗК України, ст.ст. 15, 24, 32, 34, 35 Закону України Про оренду землі , представник позивача у судовому засіданні підтримав позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на його необґрунтованість, та просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 06.04.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

10 грудня 2004 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Підгірненської сільської ради і належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 028491, виданого Новомиколаївською райдержадміністрацією 05 липня 1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 55.

Вказаний договір 10.12.2004 був посвідчений приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5, а 23.11.2007 було проведено державну реєстрацію зазначеного договору.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 строк оренди становить 49 років, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1,5% від нормативної вартості і становить 1 158 грн. 33 коп., щорічно з 01 жовтня по 25 грудня поточного року.

Згідно з п. 28 договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 38 договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 передбачено можливість його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

29.09.2015 позивач направив відповідачу заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 за згодою сторін.

08.10.2015 відповідач надіслав позивачу відповідь про відмову в наданні згоди на розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004.

Водночас, 23.11.2009 позивач надала ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважила її бути представником позивача з питань управління належною їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 028491 земельною ділянкою, площею 7,24 на, яка розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в тому числі укладення договорів оренди від імені довірителя з будь-якою фізичною чи юридичною особою, для чого представникові надається право в тому числі на одержання зазначеної в договорі орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку.

Разом з цим, представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2016 надав суду оригінали розписок представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від 21 жовтня 2010 року, від 03 листопада 2011 року, від 28 жовтня 2012 року, від 25 жовтня 2013 року, від 30 вересня 2014 року, від 27 вересня 2015 року про отримання представником орендної плати за вищезазначеним договором оренди земельної ділянки за 2010 - 2015 роки.

Згідно з повідомленням Запорізького НДЕКЦ МВС України від 05.07.2016 № 303п про неможливість проведення експертизи відповісти на питання про те, чи виконаний рукописний текст у розписках ОСОБА_6 про отримання нею орендної плати від орендаря ОСОБА_4 від 21 жовтня 2010 року, від 03 листопада 2011 року, від 28 жовтня 2012 року, від 25 жовтня 2013 року, від 30 вересня 2014 року, від 27 вересня 2015 року в той час, яким датовані ці розписки, не є можливим у зв'язку із відсутністю науково-обґрунтованої методики про встановлення абсолютного часу.

Відповідно до висновку від 01.11.2016 № 9107 судово-технічної експертизи документів по цивільній справі № 322/425/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 існує можливість встановлення конкретної дати виконання рукописного тексту лише розписки від 27.09.2015, нанесеного пастою для кулькових ручок, за наявності необхідного обладнання, а встановити конкретні дати виконання рукописного тексту решти вищезазначених розписок неможливо у зв'язку з відсутністю науково-обґрунтованих методик про встановлення абсолютного віку нанесення штрихів, виконаних гелевим чорнилом та чорнилом для кулькових ручок.

З огляду на викладене, подальше дослідження вищезгаданих розписок ОСОБА_6 на предмет часу їх складання, судом визнано недоцільним, адже встановлення часу виготовлення однієї з шести представлених розписок, яка до того ж є останньою за часом, у будь-якому разі не підтверджуватиме сумнівів позивача щодо їх написання в один день. До того ж, сама ОСОБА_6, яка не виявила бажання брати участь у справі в якості третьої особи, в листі від 03.04.2017 підтвердила отримання нею орендної плати від ОСОБА_4 за спірним договором оренди земельної ділянки.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є ОСОБА_1 України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - ОСОБА_1 № 161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по внесенню орендної плати за спірним договором. Водночас відповідачем доведено належне виконання ним обов'язку по внесенню орендної плати представнику позивача за довіреністю. Разом з цим, позивач не надав суду доказів його звернень до відповідача з приводу неналежного виконання ним обов'язків по внесенню орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування пред'явленого позову, а відтак визнає позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков