Постанова

від 22.02.2017 по справі 814/2758/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22 лютого 2017 року                                                             Справа № 814/2758/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" про стягнення податкового боргу в сумі 45 219, 75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" про стягнення податкового боргу в сумі 45 219, 75 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно до розразхунку податкова заборгованість відповідача становить 45 219, 75 грн., яка ним у добровільному порядку погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.          

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, жодних пояснень, заперечень проти позову, заяв до суду не надавав.                    

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" (код ЄДРПОУ 35403285) зареєстровано як юридична особа 19.09.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходиться на обліку як платник податків в Очаківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС в Миколаївській області.

За товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" рахується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 45 219, 75 грн., що підтверджується довідкою про розрахунки з бюджетом, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Питання щодо плати за землю, в тому числі стосовно орендної плати, з 01.01.2011 року врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України) , Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України “Про оренду землі”.

Відповідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

          Відповідно до п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

          Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; крім того, п.36.5, ст.36 ПК України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідальність несе платник податків.

          Відповідно до ст. 206 ЗК України та ст.19 Закону України “Про оренду землі” використання земель в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

          Згідно п. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

          Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

          Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

          Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

          Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Вказаний податковий борг виник наступним чином.

          Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по податку з орендної плати за землю з юридичних осіб виникла на підставі поданої ним податкової декларації від 19.02.2016 р. №9020937132, нарахованої за липень 2016 р. по листопад 2016 р. на суму податку (9043,95 грн. x5 місяців)=45 219,75 грн.

          Отже, загальна сума податкового боргу відповідача з податку з орендної плати за землю з юридичних осіб становить 45 219,75 грн.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

          Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

          Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

          Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

           Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було надіслану податкову вимогу форми "Ю" від 11.04.2013 року №14-19 щодо податкового боргу на загальну суму 38 042,18 грн.

Відповідно до абз.3 п.58.3 ст.58 ПК України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

          Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

          Даних щодо оплати відповідачем податкової заборгованості у загальній сумі 45 219,75 грн. на дату розгляду справи суду не надані. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку про стан заборгованості зі сплати податків та зборів.                                                                      

          Відповідно до п. 41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

          Відповідно до п. 20.1.34 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

          Згідно з п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

          Враховуючи, що з дня надіслання податковим органом відповідачу податкової вимоги минуло 60 календарних днів, в першу чергу вживаються заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків платника податків у банках за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Таким чином, оскільки відповідач не сплатив суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, суд вважає, що позовні вимоги Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Миколаївській області обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з того, що за ч. 2, 4 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.          

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163, КАС України, суд -

                               П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" про стягнення податкового боргу в сумі 45 219, 75 грн. – задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-консультаційний центр "Приват Єкьюти" (код ЄДРПОУ 35403285) з рахунків у банку, що його обслуговують податковий борг у сумі 45 219, 75 грн. (сорок п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять гривень сімдесят п'ять копійок) до Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

          Суддя                                                                       Г.В. Лебедєва