Постанова

від 01.08.2006 по справі 15/126-06-3849

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/126-06-3849

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р. Справа № 15/126-06-3849

        Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився     

від відповідача: Сахарова Н.М. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Статус”, м. Болград, Одеської області

на рішення господарського суду  Одеської області

від  6 червня 2006 року                    

у справі № 15/126-06-3849                                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом  Приватного підприємства „Діоніс”, м. Одеса

до Селянського (фермерського) господарства „Статус”, м. Болград, Одеської області

про стягнення 173.713 грн. 62 коп.

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

   12.04.2006 р. Приватне підприємство „Діоніс” (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства „Статус” (далі відповідач) про стягнення 173.713 грн. 62 коп..

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором підряду № 31/2 від 31.03.2003 р. та додаткової угоди до нього від 29.09.2005 р. щодо компенсації попередньої оплати вартості виконаних підрядних робіт на виноградниках у кількості 24.7 %, що становить 173.713 грн. 62 коп., а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 1737 грн. 14 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Претензію позивача з вимогою сплатити зазначену суму попередньої оплати від 28.12.2005 р. відповідач залишив без відповіді.

   У відзивах на позов відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що час розрахунків між сторонами за договором № 31/2 від 31.03.2003 р. не настав, так як перший етап робіт не є закінченим.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2006 р. (суддя Петров В. С.) позов задоволений в повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто 173.713 грн. 62 коп. –компенсації попередньої оплати вартості виконаних підрядних робіт на виноградниках в кількості 24.7 %, а також понесені позивачем судові витрати на оплату держмита в сумі 1737 грн. 14 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором підряду № 31/2 від 31.03.2003 р. та додаткової угоди до нього від 29.09.2005 р. щодо компенсації позивачеві попередньої оплати вартості виконаних підрядних робіт на виноградниках у кількості 24.7 %, що становить 173.713 грн. 62 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену грошову суму, а ще й відшкодувати понесені судові витрати по справі: 1737 грн. 14 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

   Скарга мотивована тим, що при розгляді справи місцевим судом судовий процес не фіксувався технічними засобами. Суд не звернув увагу на те, що перший етап за укладеним договором не завершився, а наданий акт від 30.09.2005 р. не є актом виконаних робіт за договором. Право власності на майно за зазначеним актом прийому-передачі не могло перейти від відповідача до позивача на підставі тих обставин, що відповідач на дату складання акту був власником лише матеріалів, з яких створювалось майно відповідно до ч. 3 ст. 331 ГК України. Крім того, судом не з'ясовані питання земельних відносин позивача та відповідача з власником земель –Болградською районною радою, тобто правомірність підписання акту від 30.09.2005 р. Також, суд не звернув увагу на те, що на створення майна, переданого за актом від 30.09.2005 р. відповідачем витрачено 1.852.742 грн., а позивач оплатив лише 703.294 грн., у зв'язку з чим позивач є боржником відповідача. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.  

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 31.03.2003 р. між сторонами у справі укладений договір підряду № 31/2 за умовами якого відповідач зобов'язався якісно та в установлений строк виконати та здати позивачеві наступну роботу:

   І-й етап –посадка на вирощування багаторічних насаджень –виноградників європейських технічних сортів на земельних ділянках загальною площею 85 га, які входять до складу земель Болградської міської ради.

   ІІ-й етап –вирощування винограду, придатного для товарного виробництва виноматеріалів з подальшою передачею всього вирощеного врожаю винограду у власність позивачеві, який в свою чергу зобов'язався прийняти виконані відповідачем роботи та оплатити їх вартість протягом 45 банківських днів після підписання акту приймання-передачі кожного з етапів робіт.

   Пунктом 3.3 договору передбачена можливість здійснення позивачем попередньої оплати видатків відповідача на проведення робіт.

   Згідно п. 2.4.3 договору позивач має право отримати у власність 75.3% вирощених кущів винограду від їх загальної кількості єдиним масивом, загальною площею 64 га, а також у випадку дострокового припинення дії договору компенсацію витрат за попередню оплату кошторисної вартості робіт на 24.7% вирощених кущів винограду від їх загальної кількості єдиним масивом, загальною площею 21 га, які залишаються в розпорядженні відповідача та переходять до його власності після завершення І-го етапу договору.

   29.09.2005 р. сторонами укладена додаткова угода до договору № 31/2 від 31.03.2005 р. в якій визначено, що І-й етап договору підряду сторонами виконаний в повному обсязі, а 30.09.2005 р. між позивачем та відповідачем складений акт приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду № 31/2, в якому сторони погодили закінчення І-го етапу робіт за договором від 31.03.2005 р. без будь-яких зауважень щодо їх якості та кількості.

   Підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками додаткова угода від 29.09.2005 р. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2005 р. повністю підтверджують доводи позивача, що станом на 30.09.2005 р. сторонами був виконаний І-й етап обумовлених договором підряду робіт, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне не прийняв до уваги протилежні ствердження відповідача, оскільки вони повністю спростовуються вищезазначеними письмовими доказами.

   Таким чином, відповідно до п. 2.4.3 договору підряду № 31/2 у позивача виникло право на отримання компенсації за здійснену передоплату вартості виконаних відповідачем робіт на виноградниках в розмірі 24.7%, які залишаються на праві власності останньому.

   Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем за весь час дії договору підряду № 31/2 останній отримав від позивача грошові кошти та матеріали на загальну суму 703.294 грн.

   24.7% від 703.294 грн. складає 173.713 грн. 62 коп.

   В договорі підряду № 31/2 та додатковій угоді до нього сторонами не визначений строк протягом якого відповідач повинний здійснити вищевказану компенсацію.

   Але, згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

   05.01.2006 р. відповідачем отримана претензія позивача в якій останній вимагає від відповідача провести розрахунки за укладеним договором та сплатити 173.713 грн. 62 коп. компенсації. Зазначена претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та без оплати.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві 173.713 грн. 62 коп. компенсації попередньої оплати виконаних підрядних робіт в розмірі 24.7% від суми отриманої попередньої оплати.

   Оскільки, відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів, що підтверджують його витрати на здійснення підрядних робот, а робочий проект та кошторис позивачем не підписані, тобто ці документи сторонами не погоджені, то місцевий суд підставне не прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що на ці роботи останнім витрачено 1.852.742 грн. і що позивач є боржником відповідача за договором № 31/2. Крім того, з вимогами про стягнення боргу з позивача на свою користь відповідач до суду не звертався і це питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

   Якщо відповідач вважає, що позивач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором, то він не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в порядку окремого судового провадження.

   Питання земельних відносин позивача і відповідача з власником земель –Болградською районною радою знаходиться поза межами розглянутих місцевим судом позовних вимог і, в разі виникнення спору, з цього питання, зацікавлена сторона також не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в порядку окремого судового провадження.

   Не здійснення фіксації технічними засобами судового процесу при розгляді справи місцевим судом, відповідно до вимог ст. 104 ч. 2 ГПК України не є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки це не призвело до прийняття неправильного рішення.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст.104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                             Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                      П О С Т А Н О В И Л А:   

   Рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2006 року у справі № 15/126-06-3849 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Статус”, м. Болград, Одеської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко