Рішення

від 28.03.2017 по справі 910/841/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017Справа №910/841/17

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТА ГРУП 2013" простягнення коштів 65 236,76 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача - Семенчук В.Ю., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 65 236,76 грн., з яких: 51 700 грн. основний борг, 5 582,56 грн. пеня, 6 275,72 грн. інфляційні втрати, 1 678,48 грн. 3% річних за договором №1 від 16.06.2015 про надання правової допомоги.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, офіс 23.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв'язку (за закінченням терміну зберігання та не розшукано).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕСТА ГРУП 2013" (надалі - Товариство) був укладено Договір №1 про надання правової допомоги (надалі - Договір), відповідно до п.1 якого відповідач зобов'язується здійснити представництво, надати інші види правової допомоги Клієнту з метою державної реєстрації права власності за Клієнтом на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та забезпечити здійснення зазначеної державної реєстрації у повному обсязі, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги на умов і в порядку, що визначені цим договором.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що обов'язковою умовою цього Договору є здійснення державної реєстрації права власності за Клієнтом на нерухоме майно, визначене п. 1. цього Договору, у строк до 03.12.2015 (включно).

Згідно абз. (g) п. 1.2. Договору, Товариство зобов'язалось у строк до 03 серпня 2015 року (включно) забезпечити здійснення державної реєстрації права власності за Клієнтом на нерухоме майно, визначене в п. 1. цього Договору, та передати Клієнтові у повному обсязі всі документи правового, реєстраційного характеру, отримані від відповідних уповноважених реєструючи державних органів, які підтверджують право власності Клієнта на нерухоме майно, визначене в п. 1. Цього Договору, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.2. Договору, про належне виконання умов Договору Сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт у термін 3 робочі дні після виконання зобов'язань, зазначених у п. 1.1. цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони погодили, що з урахуванням складності, кваліфікації і досвіду Товариства, ціна послуг за цим Договором має фіксований розмір та складає 51 700,00 грн., в тому числі ПДВ 8 616,67 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, сторони погодили, що на підставі рахунку, наданого Товариством Клієнту, Клієнт авансом перераховує суму, зазначену в пункті 3.1. цього Договору, протягом трьох банківських днів після підписання цього Договору на поточний рахунок Товариства, зазначений в цьому Договорі. Товариство зобов'язане надати Клієнту рахунок не пізніше дати підписання цього Договору.

На виконання п. 3.1. та 3.2. Договору Позивачем було перераховано авансом суму в розмірі 51 700,00 грн., що становить 100 % ціни послуг визначеної сторонами у Договорі, на рахунок Відповідача та підтверджується меморіальним ордером №4947 від 24.06.2015.

Проте, в порушення п. 1. та 1.1. Договору, Відповідачем не виконано своїх обов'язків за Договором та не вчинено дій щодо реєстрації за Банком права власності на майно описаного у п. 1 Договору. Грошові кошти в розмірі 51 700,00 грн. повернуті не були.

З метою повернення вищезазначених грошових коштів Позивачем було направлено Відповідачу Вимогу № 3-242100/13262 від 27.12.2016 про повернення грошових коштів. Вказана вимога надіслана 29.12.2016 та повернута позивачу за закінченням встановленого строку зберігання, про що свідчить конверт та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, Відповідач відповіді на вимогу не надав.

Згідно з п. 3.4. Договору, грошові кошти, перераховані в якості авансу відповідно до пункту 3.1. цього Договору, підлягають поверненню Клієнту у разі недосягнення обов'язкової умови, визначеної пунктом 1.1. цього Договору, протягом 3-х банківських днів з дня направлення вимоги Клієнту Товариству про їх повернення.

Судом встановлено, що Відповідач свої зобов'язання щодо надання правової допомоги у терміни, визначені п. 1.1,1.2 Договору та щодо повернення суми авансу у терміни, визначені в п. 3.4 Договору не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку умовами договору передбачений інший строк оплати товару - аванс за надані послуги, які повинен був отримати позивач за договором в строк, визначений п. 1.1,1.2 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що Відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, відтак фактично безпідставно зберігає у себе набуте майно у виді сплаченого Позивачем авансу у розмірі 51 700,00 грн.

Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві сплачений аванс у розмірі 51 700,00 грн. в термін визначений п. 3.4 Договору (протягом 3-х банківських днів з дня направлення вимоги Клієнта Товариству про їх повернення, тобто до 04.01.2017). Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму сплаченого авансу не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 51 700,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

У задоволенні вимоги про стягнення 5 582,56 грн. пені суд відмовляє, виходячи з наступного.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як штраф та/або пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Позивач обґрунтовує нарахування пені п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, як вбачається з Договору, умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 582,56 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 678,48 грн. та 6 275,72 грн. інфляційних втрат, нарахованих Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Судом встановлено, що Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача кошти, які були перераховані позивачем у якості авансового внеску.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як авансовий платіж, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, у зв'язку з чим підстави для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Наведена позиція також викладена і у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 678,48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 275,72 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕСТА ГРУП 2013" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, офіс 23, код ЄДРПОУ 38924574) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), буд. 60, код ЄРПОУ 09807856) заборгованість у розмірі 51 700 (п'ятдесят одну тисячу сімсот) грн. 1 268 (одну тисячі двісті шістдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.04.2017

Суддя І.І. Борисенко