Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/2857/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/2857/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТК Карат доТовариства з обмеженою відповідальністю Арктика-Трейд простягнення 42 501,14 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Грабінська М.Д., Стельникович В.А. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Карат (надалі - ТОВ ТК Карат ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Арктика-Трейд (надалі - ТОВ Арктика-Трейд ) про стягнення 42 501,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №278/2015 від 05.06.2015 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 726,21 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 045,48 грн., штрафу у розмірі 9 370,46 грн., інфляційних у розмірі 2 074,82 грн. та 3% річних у розмірі 284,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017 р. розгляд справи відкладено до 05.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представники позивача з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042010042.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, повно та всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 р. між ТОВ ТК Карат (постачальник) та ТОВ Арктика-Трейд (покупець) був укладений договір поставки №278/2015 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунку-фактурі або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину.

За змістом п. 6.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, вказаній в рахунку-фактурі, та згідно виставленого рахунку, протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 32 735,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №7914 від 15.09.2016 р., №8430 від 27.09.2016 р., №8873 від 06.10.2016 р., №8668 від 03.10.2016 р., №8429 від 27.09.2016 р., №7844 від 14.09.2016 р. та №7772 від 13.09.2016 р.

Відповідач частково оплатив поставлений згідно вказаних накладних позивачем товар на суму 5 009,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 27 726,21 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №7914 від 15.09.2016 р., №8430 від 27.09.2016 р., №8873 від 06.10.2016 р., №8668 від 03.10.2016 р., №8429 від 27.09.2016 р., №7844 від 14.09.2016 р. та №7772 від 13.09.2016 р.) підтверджується факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару за Договором на суму 432 735,21 грн. за період з 15.09.2016 р. по 13.09.2016 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар на суму 5 009,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 27 726,21 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ ТК Карат про стягнення з ТОВ Арктика-Трейд заборгованості у розмірі 27 726,21 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 045,48 грн., штрафу у розмірі 9 370,46 грн., інфляційних у розмірі 2 074,82 грн. та 3% річних у розмірі 284,17 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.09.2016 р. по 20.02.2017 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Положеннями п. 11.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань поданому договору нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.8 Договору в разі порушення покупцем умов оплати згідно п. 6.2 більш ніж на 30 календарних днів, покупець окрім пені згідно п. 11.1, сплачує постачальнику за кожні наступні 30 днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 045,48 грн., штрафу у розмірі 9 370,46 грн., інфляційних у розмірі 2 074,82 грн. та 3% річних у розмірі 284,17 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Арктика-Трейд на користь ТОВ ТК Карат заборгованості у розмірі 27 726,21 грн., пені у розмірі 3 045,48 грн., штрафу у розмірі 9 370,46 грн., інфляційних у розмірі 2 074,82 грн. та 3% річних у розмірі 284,17 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання позивача про повернення зайво сплаченої суми судового збору судом було залишено без розгляду з огляду на ненадання заявником доказів переплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, оскільки матеріали справи містять лише платіжне доручення №130 від 17.02.2017 р. на суму 1 600,00 грн., що повністю відповідає вимогам Закону України Про судовий збір з огляду на розмір заявлених позовних вимог у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Карат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арктика-Трейд (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99; ідентифікаційний код 38077111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Карат (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 86; ідентифікаційний код 34925417) заборгованість у розмірі 27 726 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 21 коп., пеню у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 48 коп., штраф у розмірі 9 370 (дев'ять тисяч триста сімдесят) грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017 р.

Суддя В.П. Босий