Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/2154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017Справа №910/2154/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз 2.15" про стягнення заборгованості 52 407,24 грн.

Суддя О.М. Ярмак За участю представників:

від позивачаЦегульська М.О. (представник за довіреністю) від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз 2.15" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 52 407,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2154/17 та призначено розгляд справи на 14.03.2017.

Ухвалою від 14.03.2017 судом відкладено розгляд справи на 04.04.2017.

В судове засідання 04.04.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, відзив на позов не подав, хоча належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на обмеженість процесуальних строків вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи відсутність відзиву на позов, за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача обґрунтував та підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За договором про надання послуг з утримання на балансі та управління житловим комплексом від 16.09.2010 з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Івана Франка, 4Б Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" як управитель взяло на себе зобов'язання за плату надавати послуги з утримання на балансі Житлового комплексу по вул. Івана Франка, 4Б, у м. Києві, та управління Неподільним та Загальним майном Житлового комплексу, забезпечувати його експлуатацію, надаючи споживачам житлово-комунальні послуги відповідної якості, вести бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством роботу, здійснювати розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів та утримання, а також нести відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайз 2.15" є власником об'єкту житлової нерухомості (квартири) № 48, загальною площею 400,8 кв.м, житловою площею 310,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 4-Б, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.01.2017 за № 78633023 (знаходиться в матеріалах справи).

За твердженням позивача, у відповідача утворилася заборгованість з оплати спожитих житлово-комунальних послуг за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 у розмірі 46 043,93 грн, про стягнення якої йдеться у даному позові.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі №753/2526/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири № 48, загальною площею 400,8 кв.м, житловою площею 310,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 4-Б.

Позивач вказує, що у період з 01.05.2016 по 31.12.2016 ним надавались послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території № 4-Б по вул. Івана Франка в м. Києві, які відповідачем як власником квартири № 48 оплачені не були.

Згідно з п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок) тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги враховує вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води (з урахуванням втрат та витрат води у внутрішньобудинкових системах), водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в обсягах, визначених за приладами обліку або відповідно до Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями, затвердженої в установленому порядку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

За змістом п. 5 Порядку калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 30.06.2009 № 760, тариф в гривні за 1 кв.м. для будинку по вул. Івана Франка, 4-Б, в м. Києві становить 14,36 грн. (тариф за 1 кв.м загальної площі квартири за місяць).

Таким чином, для відповідача є такий тариф на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків та прибудинкової території: 400,8 кв. м. х 14,36 грн. = 5 755,49 грн. за місяць.

Виходячи з розміру указаного тарифу на місяць, позивачем розраховано до стягнення з відповідача за період з травня по грудень включно 2016 року суму заборгованості в розмірі 46 043,92 грн.

Відповідач обставини заборгованості перед позивачем не заперечив та не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано до сплати вартість житлово-комунальних послуг на суму 46 043,92 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення 454,60 грн 3% річних та 1 684,20 грн інфляційних втрат, розрахованих за період прострочення відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних та втрат від інфляції від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок в період прострочення відповідача, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 454,60 грн 3% річних та 1 684,20 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У зв'язку з простроченням відповідача, позивачем було заявлено до стягнення поряд із сумою основного боргу суму пені розміром 4 24,53 грн., яка визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз 2.15" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 160, ідентифікаційний код 39988089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Проперті Менеджмент" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, літ. В, ідентифікаційний код 35265826) 46 043 (сорок шість тисяч сорок три) грн. 92 коп. боргу, 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. 3% річних, 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 4 224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 53 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.04.2017

Суддя О.М. Ярмак