Рішення

від 06.04.2017 по справі 904/2701/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2017 Справа № 904/2701/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КУПЕЦЬКИЙ ДІМ ГАРАНТ", м.Дніпро

до приватного підприємства "ІНВІТА-СЕРВІС ПЛЮС", м.Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Південь", м.Дніпро

про стягнення основної заборгованості, процентів річних та інфляційних втрат

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 10.03.17р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант", (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Інвіта - Сервіс Плюс", м.Кіровоград (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Південь", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач-2) в якій просить суд:

- солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь 200,00грн.;

- стягнути з відповідача-1 на свою користь 9626,94грн. основної заборгованості; 743,08грн. пені; 13827,72грн. трьох відсотків річних; 10199,38грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

13.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №105-КД. На виконання договору позивач в період з 14.04.2011 по 02.04.2012 поставив відповідачу товар на загальну суму 129681,40грн., що підтверджується видатковими накладними. При цьому відповідач-1 лише частково сплатив і повернув товар на загальну суму 119854,46грн. Видаткова накладна №КДРР2346 від 05.03.2012 на загальну суму 657,00грн. є частково оплаченою на суму 208,54грн. і неоплаченою на суму 448,46грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем складає 9826,94грн.

Відповідач-1 зобов'язаний остаточно погасити суму заборгованості за поставлений товар в строк до 01.07.2012, тобто протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки товару позивачем, а саме з 02.04.2012. Враховуючи, що відповідач-1 вчасно за поставлений товар не розрахувався позивач нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

08.12.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, відповідно до якого грошові зобов'язання відповідача-1 за договором поставки частково забезпечені порукою на суму 200,00грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 справу №904/2701/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 10.03.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 14.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 06.04.2017.

06.04.2017 від позивача отримано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог на 1500,00грн. і просить суд:

- солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 200,00грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача 8126,94грн. основної заборгованості; 743,08грн. пені; 13827,72грн. трьох відсотків річних; 10199,38грн. інфляційних втрат.

Заяву позивача про зменшення позовних вимог господарський суд прийняв до розгляду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 04.04.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.03.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 22.03.2017 з відміткою пошти "выбыла организация".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача, як станом на час подання позовної заяви до суду, так і станом на день прийняття рішення по суті спору, а саме станом на 06.04.2017 - 25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ПЕРСПЕКТИВНА, будинок 47/16, куди і направлялася кореспонденція.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 23.03.2017.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.04.2017 повноважний представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі; просив суд розглянути справу без участі представників відповідача-1 та відповідача-2; Відповідач-1 та відповідач-2 не забезпечили явку своїх представників в судове засідання; відзив на позов не надали; інших документів не представили; причини неявки у судове засідання не повідомили.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 06.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" (далі по тексту - позивач) та Приватним підприємством "Інвіта - Сервіс Плюс" (далі по тексту - відповідач-1) укладено договір поставки №105-КД (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (далі по тексту - товари) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2 договору предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що покупець сплачує 0% вартості кожної партії товару до моменту її передачі на підставі виставленого постачальником рахунку. Решту вартості кожної партії товару покупець сплачує в такому порядку:

на протязі календарних 30 днів з дня отримання товару 30% вартості товару;

на протязі календарних 60 днів з дня отримання товару 60% вартості товару;

на протязі календарних 90 днів з дня отримання товару 100% вартості товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 6.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 10035,48грн. за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №КДРР2346 від 05.03.2012 на суму 657,00грн.;

- видаткова накладна №КДРР2415 від 06.03.2012 на суму 393,09грн.;

- видаткова накладна №КДРР2463 від 07.03.2012 на суму 645,71грн.;

- видаткова накладна №КДРР2464 від 07.03.2012 на суму 281,34грн.;

- видаткова накладна №КДРР2532 від 12.03.2012 на суму 814,23грн.;

- видаткова накладна №КДРР2534 від 12.03.2012 на суму 137,52грн.;

- видаткова накладна №КДРР2774 від 15.03.2012 на суму 369,08грн.;

- видаткова накладна №КДРР2776 від 15.03.2012 на суму 665,68грн.;

- видаткова накладна №КДРР2897 від 19.03.2012 на суму 4405,81грн.;

- видаткова накладна №КДРР2898 від 19.03.2012 на суму 401,40грн.;

- видаткова накладна №КДРР3255 від 27.03.2012 на суму 166,44грн.;

- видаткова накладна №КДРР3256 від 27.03.2012 на суму 353,94грн.;

- видаткова накладна №КДРР3357 від 29.03.2012 на суму 184,46грн.;

- видаткова накладна №КДРР3358 від 29.03.2012 на суму 115,56грн.;

- видаткова накладна №КДРР3418 від 02.04.2012 на суму 444,22грн.

Видаткова накладна №КДРР2346 від 05.03.2012 на суму 657,00грн. на суму 208,54грн. оплачена відповідачем-1. Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 9826,94грн. Враховуючи, що позивач зменшив розмір позовних вимог на 1500,00грн. заборгованість за поставлений і неоплачений товар становить 8326,94грн.

08.12.2016 між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки (далі по тексту - договір поруки) за договором поставки №105-КД від 13.04.2011, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором частково виконати грошові зобов'язання відповідача-1 (боржник), за договором поставки №105-КД від 13.04.2011 на поставку непродовольчих товарів, який укладений між кредитором і боржником (основний договір), по оплаті за поставлений товар за основним договором (пункт 1.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором солідарно в межах 200,00грн.

Пунктом 4.3 договору поруки визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 (трьох) місяців з дати його укладання , але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за цим договором.

За порушення строків сплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу-1 до сплати:

- пеню за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 02.01.2013 на загальну суму 743,08грн.;

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 10.03.2017 на загальну суму 13827,72грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 10.03.2017 на загальну суму 10199,38грн.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором поставки.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-1 умов договору поставки, відповідачами господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача, слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача 8326,94грн. основної заборгованості; 743,08грн. пені; 13827,72грн. трьох відсотків річних; 10199,38грн. інфляційних втрат.

Вимоги до відповідача-2 господарським судом визнано необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основної заборгованості у розмірі 200,00грн. задоволено за рахунок відповідача-1.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №105-КД від 13.04.2011.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №КДРР2346 від 05.03.2012 на суму 657,00грн.; №КДРР2415 від 06.03.2012 на суму 393,09грн.; №КДРР2463 від 07.03.2012 на суму 645,71грн.; №КДРР2464 від 07.03.2012 на суму 281,34грн.; №КДРР2532 від 12.03.2012 на суму 814,23грн.; №КДРР2534 від 12.03.2012 на суму 137,52грн.; №КДРР2774 від 15.03.2012 на суму 369,08грн.; №КДРР2776 від 15.03.2012 на суму 665,68грн.; №КДРР2897 від 19.03.2012 на суму 4405,81грн.; №КДРР2898 від 19.03.2012 на суму 401,40грн.; №КДРР3255 від 27.03.2012 на суму 166,44грн.; №КДРР3256 від 27.03.2012 на суму 353,94грн.; №КДРР3357 від 29.03.2012 на суму 184,46грн.; №КДРР3358 від 29.03.2012 на суму 115,56грн.; №КДРР3418 від 02.04.2012 на суму 444,22грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача-1 без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача-1.

Вказані видаткові накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача-1, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.4 договору, строк оплати товару отриманого за вищевказаними видатковими накладними є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 8326,94грн. ні відповідач-1, ні відповідач-2 господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами ні відповідач-1, ні відповідач-2 не спростували.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем-1 не надано.

Щодо договору поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк, згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, проаналізувавши положення пункту 4.3 договору поруки господарський суд встановив, що укладений 08.12.2016 між позивачем та відповідачем-2 договір поруки зі строком дії протягом 3 (трьох) місяців закінчив свою дію 08.03.2017.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача-2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Пунктом 5.6 договору поставки визначено, що якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого для прострочення покупця перед постачальником.

Господарський суд перевірив розрахунок здійснений позивачем та визнав його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

По-перше, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд наголошує, що шестимісячний строк нарахування пені не може бути перенесений.

По-друге, господарський суд констатує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пункт 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

По-третє, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При здійсненні нарахування пені позивачем не дотримано вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Отже, за розрахунком господарського суду стягненню з відповідача-1 підлягає пеня за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 02.01.2013 на загальну суму 678,13грн.

Щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних.

При здійсненні нарахування трьох відсотків річних позивачем не дотримано вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Отже, за розрахунком господарського суду стягненню з відповідача-1 підлягають три відсотки річних за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 10.03.2017 на загальну суму 13115,40грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Отже, за розрахунком господарського суду стягненню з відповідача-1 підлягають інфляційні втрати за загальний період прострочення з 02.07.2012 по 10.03.2017 на загальну суму 10199,38грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1562,40грн., з урахуванням того, що 97,65% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 254, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Інвіта-Сервіс Плюс" (25006, м.Кіровоград, вул.Велика Перспективна, буд.47/16; ідентифікаційний код 36905057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Гарант" (49044, м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.17; ідентифікаційний код 37215021) 8326,94грн. (вісім тисяч триста двадцять шість грн. 94 коп.) основної заборгованості; 678,13грн. (шістсот сімдесят вісім грн. 13 коп.) пені; 13115,40грн. (тринадцять тисяч сто п'ятнадцять грн. 40 коп.) трьох відсотків річних; 10199,38грн. (десять тисяч сто дев'яносто дев'ять грн. 38 коп.) інфляційних втрат; 1562,40грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві грн. 40 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог до приватного підприємства "Інвіта-Сервіс Плюс" (25006, м.Кіровоград, вул.Велика Перспективна, буд.47/16; ідентифікаційний код 36905057) відмовити.

В задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький дім Південь" (49044, м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.17; ідентифікаційний код 34506858) відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

11.04.2017

Суддя ОСОБА_2