Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/2658/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/2658/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Таврида Електрик Дніпро доПриватного підприємства Мобіліті простягнення 121 433,38 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Доненко І.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Таврида Електрик Дніпро (надалі - Товариство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Мобіліті (надалі - Підприємство ) про стягнення 121 433,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору №16/06 від 16.06.2016 р., а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 95 564,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 006,78 грн. та 3% річних у розмірі 1 862,60 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2017 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. київ, вул. Юрківська, 2-6/32 літ. А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2016 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) був укладений договір №16/06 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується належним чином прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

За змістом п. 1.2 Договору під терміном товар треба розуміти електрообладнання, асортимент, ціна та кількість якого вказані в специфікаціях, видаткових накладних.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити оплату у розмірі: 100% передоплата.

Згідно з п. 6.2 Договору строк поставки складає до 5 календарних днів з моменту виконання умов, викладених в п. 3.3 даного договору.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму попередньої оплати у розмірі 165 564,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8294 від 17.06.2016 р.

Відповідачем оплачений товар не був поставлений, проте було здійснено часткове повернення грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 95 564,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжним дорученням №8294 від 17.06.2016 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 165 564,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 6.2 Договору строк поставки складає до 5 календарних днів з моменту виконання умов, викладених в п. 3.3 даного договору.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів поставки товару на загальну суму Договору у визначений його п. 6.2 строк.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

31.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №395 від 23.08.2016 р., в якій вимагав повернути суму попередньої оплати, на яку відповідачем не була здійснена поставка товару.

Відповідачем було здійснено часткове повернення грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 95 564,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 95 564,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 95 564,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 006,78 грн. та 3% річних у розмірі 1 862,60 грн. за період прострочення з 22.06.2016 р. по 14.11.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку прострочки поставки (п. 6.2 даного договору) постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення строку поставки.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 006,78 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, приписами вказаної статті передбачено право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних та 3% річних виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання , в той час як позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 862,60 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання не грошового (а саме поставки товару у встановлений Договором строк).

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 862,60 грн. відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида Електрик Дніпро задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Мобіліті (04080, м. київ, вул. Юрківська, 2-6/32 літ. А; ідентифікаційний код 35335027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида Електрик Дніпро (49000, м. Дніпро, пр. Карла Маркса, 76-А, кв. 105; ідентифікаційний код 32131293) заборгованість у розмірі 95 564 (дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 24 006 (двадцять чотири тисячі шість) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1 793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 56 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2016 р.

Суддя В.П. Босий