Рішення

від 31.03.2017 по справі 905/297/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2017р.                     Справа №905/297/17                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО», с.Червоне, код ЄДРПОУ 34433633

до відповідача: Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, смт Луганське, код ЄДРПОУ 04341554

про стягнення 18991,76 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант АО», с.Червоне звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, смт Луганське про стягнення вартості електроенергії в об'ємі 10649 кВт на суму 18991,76 грн, сплаченої у період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р. для функціонування насосних станцій, які належать Луганській селищній раді та розташовані на території сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» було фактично сплачено 18991,76 грн в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію для функціонування насосних станцій, які належать відповідачу на праві приватної власності та розташовані на території Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, внаслідок чого вказані кошти підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідач у відзиві б/н від 13.03.2017р. проти вимог, викладених у позовній заяві, заперечив з посиланням на те, що Луганська селищна рада Бахмутського району Донецької області не є стороною договору №586 від 17.07.2012р. про постачання електричної енергії. Відтак, на думку відповідача, вказаний правочин, укладений між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» не породжує для відповідача жодних зобов'язань, внаслідок чого правових підстав для стягнення з Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області вартості електричної енергії у розмірі 18991,76 грн не вбачається.

Сторони, зокрема, у судове засідання 31.03.2017р. не з?явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, посадових осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання, зокрема, 31.03.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, згідно з ухвалою від 15.03.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 31.03.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Крім того, строк розгляду справи закінчувався 31.03.2017р., що за відсутності клопотань сторін про продовження строку розгляду справи, виключало можливість відкладення судового засідання на іншу дату.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, при зверненні до суду з вимогами про стягнення вартості електричної енергії позивачем має бути доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача заявленої до стягнення суми на підставі закону, договору тощо.

Як свідчать матеріали справи, рішенням №6/13-150 від 11.08.2011р. Луганської селищної ради Артемівського району «Про прийняття об'єктів комунальної власності територіальної громади Луганської селищної ради та передачу на баланс ТОВ «Квант АО» для обслуговування та подачі води мешканцям» визначено передати на баланс та обслуговування (без права відчуження) по акту прийому-передачі водопровідні мережі та насосні станції (додаток №2) Товариству з обмеженою відповідальністю «Квант АО» на договірній основі.

02.04.2012р. між Луганською селищною радою Артемівського району (власник, передавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» (отримувач) було підписано договір №1 господарчого ведення майна, що належить до комунальної власності.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 підписаного сторонами правочину, перша сторона - власник (передавач) майна передає, а друга сторона – отримувач, приймає в господарче ведення державне окреме індивідуально визначене майно: водопровідні селищні мережі, насосні станції (додаток № 1), машини та механізми (додаток № 2) (майно), розміщені за адресою: смт Луганське, с.Червоний пахар, що перебуває на балансі Луганської селищної ради (балансоутримувач). Майно передається в господарче ведення з метою надання послуг водопостачання споживачам та обслуговування мереж та споруд.

Об'єкти комунальної власності Луганської селищної ради передані на баланс та обслуговування без права відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю «Квант-АО» згідно з актом приймання-передачі від 23.03.2012р.

В силу норм ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант-АО» не належить до комунального сектору економіки, є приватним підприємством, а відтак передача майна Луганською селищною радою Бахмутського району Донецької області в господарче відання або оперативне управління товариству з обмеженою відповідальністю є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, договір №1 від 02.04.2012р. господарчого ведення майна, що належить до комунальної власності, суперечить актам цивільного законодавства та самій суті управління комунальним майном, внаслідок чого є недійсним.

Відповідно до відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.2015р. по справі №905/3720/14-908/5783/14 визнано недійсним договір господарчого ведення майна, що належить до комунальної власності №1 від 02.04.2012р., укладений між Луганською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант-АО».

Ухвалою від 21.01.2016р. господарського суду Запорізької області відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Квант-АО» у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2015р. у справі №905/3720/14-908/5783/14 за нововиявленими обставинам.

Згідно з ухвалою від 01.03.2016р. Донецького апеляційного господарського суду відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Квант-АО» у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто без розгляду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2015р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.01.2016р. у справі №905/3720/14-908/5783/14.

В силу норм ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами ч.1 ст.236 вказаного нормативно-правового акту нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, Луганською селищною радою Артемівського району Донецької області було прийнято рішення №6/53-659 від 30.03.2015р., згідно з п.1 якого припинено дію договору №1 від 02.04.2012р. у зв'язку з закінченням терміну дії цього договору 02.04.2015р.

31.03.2015р. сторонами було підписано акт, відповідно до якого насосні станції, розташовані у смт Луганске та с.Червоний Пахар, передані з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО» на баланс Луганської селищної ради.

Крім того, всупереч висновків, які викладені у рішенні господарського суду Запорізької області від 09.02.2015р. по справі №905/3720/14-908/5783/14, 14.07.2015р. Луганською селищною радою Артемівського району (власник, передавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» (отримувач) було підписано тимчасовий договір №1 господарчого ведення майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Луганської селищної ради, за змістом п.п.1.1, 1.2 якого власник (передавач) майна передає, а отримувач приймає в господарче ведення комунальне окремо індивідуально визначене майно: водопровідні селищні мережі, насосні станції та механізми (додаток №1), що розміщені за адресою: смт Луганске, с.Червоний Пахар, що перебувають на балансі Луганської селищної ради. Майно передається у господарче ведення з метою надання послуг з водопостачання споживачам та обслуговування мереж та споруд.

21.12.2015р. на підставі акту №1 вказані насосні станції були передані з балансу Луганської селищної ради на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО».

Водночас, 17.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» (споживач) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (постачальник) укладено договір №586 від про постачання електричної енергії, за змістом розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 95,22 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За приписами п.п.2.2.2, 2.3.4 договору №586 від 17.07.2012р. постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару. Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

За змістом додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» визначено найменування об'єктів та адреси розташування приладів обліку електричної енергії, в тому числі: насосна станція РУ-0,4 Кв КТП 538 с.Луганське, вул.Совєтська; насосна станція оп.173 пл 0,4 кВ КТП 267 с.Луганське, вул.Пушкіна; насосна станція оп.40 ПЛ 0,4 Кв КТП 720 с.Красний Пахар, вул.Гагаріна.

Відповідно до п.9.5 договору №586 від 17.07.2012р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 30.09.2012р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії договору №586 від 17.07.2012р., враховуючи, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) складались на виконання цього договору, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік у відповідності до редакції п.9.5 договору та були чинними, зокрема у 2015 році.

Як зазначає позивач, у квітні-грудні 2015 року електропостачальною організацією поставлено споживачу електричну енергію на зазначені вище об'єкти комунальної власності на загальну суму 18991,76 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), а саме:

- за квітень 2015 року на суму 1417,35грн (843 кВт/год),

- за травень 2015 року на суму 460,37 грн (277 кВт/год),

- за червень 2015 року на суму 2544 грн (1482 кВт/год),

- за липень 2015 року на суму 3186,64 грн (1768 кВт/год),

- за серпень 2015 року на суму 2862,21 грн (1588 кВт/год),

- за вересень 2015 року на суму 3172,22 грн (1760 кВт/год),

- за жовтень 2015 року на суму 3023,96 грн (1657 кВт/год),

- за листопад 2015 року на суму 709,91 грн (389 кВт/год),

- за грудень 2015 року на суму 1615,09 грн (885 кВт/год).

Водночас, з огляду на те, що, за твердженням позивача, в період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р. насосні станції, розташовані у с.Луганське (вул.Советська та вул.Пушкіна), с.Красний Пахар, (вул.Гагаріна), не перебували у фактичному володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО», виходячи з того, що позивач згідно з договором №586 від 17.07.2012р. сплатив вартість електроенергії у розмірі 18991,76 грн, яка постачалась на спірні об'єкти в період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р., на думку заявника позову вказані кошти підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно зі ст.202 вказаного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм ч.1 ст.626 зазначеного нормативно-правового акту договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, постачання електричної енергії на насосні станції (РУ-0,4 Кв КТП 538 с.Луганське, вул.Совєтська; оп.173 пл 0,4 кВ КТП 267 с.Луганське, вул.Пушкіна; оп.40 ПЛ 0,4 Кв КТП 720 с.Красний Пахар, вул.Гагаріна) здійснюється на підставі договору №586 від 17.07.2012р. про постачання електричної енергії.

Відтак, обов'язок щодо оплати вартості електричної енергії за цим правочином згідно з п.2.3.4 покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант АО».

Разом з цим, договір №586 від 17.07.2012р. не передбачає обов'язку відповідача компенсувати витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО» на оплату електричної енергії, що постачається на спірні об'єкти. Крім того, такий обов'язок не передбачали договори господарчого ведення, а також рішення Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, які були прийнятті щодо експлуатації насосних станцій.

Існування у Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області обов'язку щодо компенсації витрат позивача на електроенергію, яка була отримана за договором №586 від 17.07.2012р. про постачання електричної енергії, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант АО» та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго», в силу норм закону позивачем також не доведено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості електроенергії в обсязі 10649 кВт на суму 18991,76 грн, сплаченої у період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р. для функціонування насосних станцій, які належать Луганській селищній раді та розташовані на території сільської ради.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант АО», с.Червоне до Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області, смт Луганське про стягнення вартості електроенергії в об'ємі 10649 кВт на суму 18991,76 грн, сплаченої у період з 31.03.2015р. по 20.12.2015р. для функціонування насосних станцій, які належать Луганській селищній раді та розташовані на території сільської ради.

У судовому засіданні 31.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.04.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця