Рішення

від 20.03.2017 по справі 911/414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. Справа № 911/414/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм , м. Київ,

до відповідача фермерського господарства Л.Ю.К.С. , с . Лехнівка Баришівського району,

про стягнення 59 074,56 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 09.02.17 №09/02;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм , м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 09.02.2017 до відповідача - фермерського господарства Л.Ю.К.С , с. Лехнівка Баришівського району, в якому просить стягнути з відповідача 59 074,56 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 10.08.2016 № 10/08-16, з яких 46 152,00 грн. основного боргу та 12 922,56 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором купівлі-продажу №10/08-16 від 10.08.2016 сторони домовились про поставку 60 тон пшениці 2 класу визначеної якості на загальну суму 234 000,00 грн. Платіжним дорученням від 10.08.2016 позивач сплатив відповідачу обумовлену договором суму 234000,00 грн. Однак додатковою угодою №1 від 16.08.2016 сторони змінили умови поставки, домовившись про поставку 52 тон пшениці 6 класу загальною вартістю 187200,00 грн. Відповідно до умов договору сторони домовились про повернення попередньої оплати протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. Відповідач надміру сплачені кошти позивачу не повернув, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 46152,00 грн. заборгованості з врахуванням передбаченої договором пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2017 порушено провадження у справі № 911/414/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2017.

В судовому засіданні позивач подав витребувані документи із супровідним листом від 27.02.2017. Ухвалою від 27.02.2017 розгляд справи було відкладено на 20.03.2017.

В судове засідання 20.03.2017 з'явився представник позивача, яки подав розрахунок пені.

Представник відповідача в судові засідання 27.02.2017 та 20.03.2017 свого представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Як свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач копію ухвали від 13.02.2017 про порушення провадження отримав 18.02.2017, а копію ухвали про відкладення розгляду справи від 27.02.2017 отримав 07.03.2017, відповідно був належним чином завчасно повідомлений про судовий розгляд.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Ленд Фарм ), до відповідача - фермерського господарства Л.Ю.К.С. , с. Лехнівка Баришівського району (далі по тексту - ФГ Л.Ю.К.С. ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

10.08.2016 між ФГ Л.Ю.К.С. (продавець) та ТОВ Ленд Фарм (покупець), було укладено договір купівлі-продажу № 10/08-16 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає пшеницю 2 класу в кількості 60 тон ± 10% за ціною 3900,00 грн. на загальну суму 234000,00 грн. з ПДВ (пункти 1.1, 2.2, 2.3, 2.4) на умовах EXW (франко-завод) (пункт 3.1) в строки до 20.08.2016 включно (пункт 3.1.1).

Покупець оплачує товар у безготівковій формі авансом на підставі рахунків продавця (пункт 2.6).

У випадку неможливості відвантаження всієї кількості товару в термін, обумовлений договором, продавець зобов'язаний повернути отримані у вигляді передоплати кошти на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. За порушення строків повернення грошових коштів продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної обліквої ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (пункт 6.8).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так сторонами передбачено попереднью оплату за товар (п. 2.6 договору).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 8 від 10.08.2016 на оплату пшениці всього на суму 234000,00 грн.

Позивачем 10.08.2016 на підставі вказаного рахунку платіжним дорученням від 10.08.2016 №49 було сплачено відповідачу обумовлену суму передоплати - 234 000,00 грн., про що свідчить також засвідчена ПАТ Райффайзен банк ОСОБА_1 виписка по рахунку за 10.08.2016. Відтак,суд встановив, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання з оплати авансу.

Разом із тим, як свідчить залучена до матеріалів справи копія видаткової накладної від 15.08.2016 №7, відповідач поставив, а позивач прийняв пшеницю 6-го класу в кількості 26,88 тон на суму 96 768,00 грн.

16.08.2016 сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони погодили, що продавець передає, а покупець приймає пшеницю 6-го класу кількістю 52 ± 10% за ціною 3600,00 грн., на загальну суму 187200,00 грн. Пунктом 2 додаткової угоди №1 встановлено, що всі інші умови договору, а відтак і пункт 6.8, залишаються незмінними.

Відповідно до видткової накладної від 16.08.2016 №8 відповідач поставив, а позивач прийняв пшеницю 6-го класу в кількості 25,3 тони на суму 91000,00 грн.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем оплачено товар всього в сумі 234000,00 грн., а відповідачем поставлено товару за двома накладними всього на суму 187 848,00 грн., відтак залишок зайве сплачених коштів складає 46 152,00 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до свого права, передбаченого частиною 2 ст. 693 ЦК України, та у відповідності до пункту 6.8 договору купівлі-продажу 08.12.2016 позивач вручив відповідачу під розпис лист-вимогу від 08.12.2016 №08/12, у якій просив перерахувати кошти в сумі 46152,00 грн. на рахунок позивача не пізніше 16.12.2017 (копія листа з відміткою про вручення залучена до матеріалів справи).

Відтак, в порядку пункту 6.8 договору у відповідача виник обов'язок повернути позивачу надміру сплачені кошти в сумі 46 152,00 грн., а з 17.12.2016 настало прострочення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд ухвалами від 13.02.2017 та від 27.12.2017 двічі зобовязував відповідача подати суду документи, що підтверджують перерахування відповідачем коштів або поставку товару позивачу на цю суму.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи не подав, доводи позивача не спростував.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 46 152,00 грн. обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 12922,56 грн. пені (за період з 17.12.2016 по 20.03.2017). Щодо зазначеної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.8 Договору визначено, що за порушення строків повернення коштів продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу строку повернення коштів та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Основний борг, грн.Період простроченняПеня, грн. 46 152,00 17.12.16 - 20.03.16 3324,04 судом встановлено, що за заявлений період належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить суму 3324,04 грн., за таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача пені належить до задоволення частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши подані докази, перевіривши розрахунки позивача, суд задовольняє позов частково, приймає рішення про стягнення з відповідача фермерського господарства Л.Ю.К.С. на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм 46 152,00 грн. основного боргу та 3324,04 грн. пені.

На підставі частини другої ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі повністю як на сторону, в результаті неправильних дія якої виник спір.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства Л.Ю.К.С. (07532, Київська обл., Баришівський район, с. Лехнівка, вул. Шевченка, буд. 16, ідентифікаційний код 33889719)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Фарм (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 34, корпус В, ідентифікаційний код 39529403)

46 152,00 грн. (сорок шість тисяч сто п'ятдесят дві гривні нуль копійок) боргу ,

3324,04 грн. (три тисячі триста двадцять чотири гривні чотири копійки) пені ,

1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.04.2017.

Суддя О.В. Конюх