Рішення
від 13.03.2017 по справі 911/20/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 911/20/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Куликівка, Чернігівської області,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" , м. Вишневе,

про стягнення 59 969,12 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, особисто;

від відповідача: Нікуленко А.М., уповноважений, довіреність від 27.01.2017 №15;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Куликівка, Чернігівської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 28.12.2016 до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг №18/08/14/130 в розмірі 59 969,79 грн.

Позов обґрунтований тим, що 18.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг №18/08/14/130.

Відповідно до умов даного договору, позивач зобов'язався надавати юридичні послуги відповідачу, а вартість вказаних послуг за 1 календарний місяць буде визначатись актами виконаних робіт та/або додатковими угодами до договору, але не може становити менше 6000,00 грн. в місяць . Позивач твердить, що протягом червня - листопада 2015 належним чином виконував умови вищевказаного договору та щомісячно передавав акти виконаних робіт (послуг) представнику відповідача на підпис. Проте відповідач у встановлені договором строки акти виконаних робіт не підписав, у зв'язку з чим позивач в листопаді 2015 повторно направив на адресу відповідача акти виконаних робіт, у відповідь отримавши лист №208 від 06.11.2015 про відмову в підписанні актів виконаних робіт, з посиланням на те, що юридичні послуги в період червень-жовтень 2015 не надавались та не підлягяють оплаті. Позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку вартість наданих послуг за період червень-листопад 2015 з врахуванням нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 1385,26 грн. 3% річних, 4 973,00 грн. інфляційних втрат та передбаченої договором пені в розмірі 17 610,86 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2017 порушено провадження у справі № 911/20/17 та призначено її до розгляду на 30.01.2017.

27.01.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" до господарського суду Київської області надійшла заява про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у позовних вимогах відмовити повністю.

Свою позицію товариство з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" обґрунтовує тим, що фактично позивач надавав юридичні послуги відповідачу до травня 2015 року включно, які були оплачені у встановленому договором порядку. Однак, після травня 2015 відповідач не звертався до позивача для виконання послуг за вищевказаним договором. Відповідач вказує, що 02.11.2015 отримав поштою від позивача акти виконаних робіт від 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 02.11.2015, на що 06.11.2015 надіслав лист позивачу №208 з вмотивованою відмовою від підписання актів, у зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" за наданням юридичних послуг до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не зверталось і відповідно юридичні послуги позивачем не надавались.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що в актах про надання послуг, наданих позивачем до суду, стоїть відмітка про їх отримання ОСОБА_3, яка є сфальсифікованою.

Також, звертає увагу суду, що позивач не розірвав договір після затримки оплати за два місяці, як передбачено договором.

Окрім того, звертає увагу суду на те, що позивач нарахував пеню за своєчасно не отриману плату за нібито виконані послуги у період з червня по жовтень включно, разом із тим, у відповідності до ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність 1 рік зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач звернувся до суду 13.01.2017, тобто з порушенням позовної давності відносно стягнення пені.

30.01.2017 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками та клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 30.01.2017 розгляд справи відкладено на 20.02.2017, витребувано від господарського суду Київської області копії протоколів судових засідань та копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 по справі №911/2679/15; витребувано від Апеляційного суду Київської області копію ухвали від 23.07.2015 та копії протоколів судових засідань по справ №363/2967/14-ц, та копії протоколів судових засідань по справі №1903/22-ц-/780/1112/15; витребувано від Окружного адміністративного суду м. Києва копії протоколів судових засідань по справі №826/10843/15;

06.02.2017 на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2017 у справі №911/20/17 господарським судом Київської області надано супровідний лист з документами.

09.02.2017 від Апеляційного суду Київської області надійшов лист від 07.02.2016 №08.1-11/14/2017.

Ухвалою суду від 20.02.2017 розгляд справи відкладено на 06.03.2017; витребувано від Вишгородського районного суду Київської області копію ухвали від 23.07.2015 та копії протоколів судових засідань по справі №363/2967/14-ц, та копії протоколів судових засідань по справі №1903/22-ц-/780/1112/15; повторно витребувано від Окружного адміністративного суду м. Києва копії протоколів судових засідань по справі №826/10843/15.

Ухвалою суду від 06.03.2017 розгляд справи №911/20/17 відкладено на 13.03.2017.

06.03.2017 від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

06.03.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками від 06.03.2017.

В судове засідання 13.03.2017 з'явився представник позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору.

Розглянувши позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Калинівка Чернігівська область (далі ФОП ОСОБА_1) до товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва", м. Вишневе, Київська область (далі - ТОВ "Управління капітального будівництва"), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

18.08.2014 між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ "Управління капітального будівництва" (замовник) укладено договір №18/08/14 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого:

- виконавець - зареєстрований в установленому порядку суб'єкт господарювання, основною метою діяльності якого є надання юридичних, в тому числі консультаційних, аналітичних, представницьких, науково-дослідних послуг в галузі правознавства, що має необхідний і достатній досвід, інформаційні, науково-технічні, адміністративні, матеріальні ресурси, використання яких забезпечує досягнення оптимальних законних результатів (пункт 1.1);

- замовник - юридична особа, що потребує правової допомоги, сприяння реалізації прав та законних інтересів, і за власний рахунок доручає виконавцю вчинення комплексу юридичних дій від його чи від власного імені для досягнення необхідного правового результату (пункт 1.2 договору);

- за цим договором виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін (пункт 2.1 договору);

- юридичні послуги, що надаються на підставі цього договору, мають систематичний характер і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником (пункт 2.2 договору);

- якщо інші вимоги щодо обсягу юридичних послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані в додатку до договору, комплекс юридичних послуг включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України, експертних висновків стосовно законності вчинення правочинів, розробку проектів нормативно правових актів, договорів, локальних документів суб'єкта господарювання , участь у розгляді і вирішенні господарських, цивільних, адміністративних, земельних, трудових, сімейних спорів, в тому числі підготовку процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, пояснень), наданих усних та письмових консультацій, інформаційних довідок, а також представництво інтересів замовника в судах, органах державної влади та місцевого самоврядування (пункт 2.5 договору);

- замовник зобов'язаний своєчасно у встановлені цим договором строки оплачувати вартість наданих послуг та додаткових витрат, понесених виконавцем у зв'язку з компенсацією витрат на відрядження представника сторони, державного мита, нотаріальних послуг, транспортних витрат, реєстраційних зборів, інших платежів, що не включаються в предмет договору (пункт 3.2.6 договору);

- сторони погодили, що вартість юридичних послуг за 1 календарний місяць буде визначатись актами виконаних робіт та/або додатковими угодами до даного договору, але не може становити менше 6 000,00 грн., в місяць з врахуванням єдиного податку за ставкою 5% (пункт 5.2 договору);

- грошова сума вказана в п.5.2 цього договору, перераховується замовником на рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт (пункт 5.3 договору);

- не пізніше 5 числа поточного за звітним місяцем виконавець направляє або передає особисто 2 екземпляри акта виконаних робіт за звітний місяць замовнику на погодження та підписання. Замовник протягом 2 робочих днів з дати отримання вищевказаних актів зобов'язаний підписати акти з поверненням одного екземпляру виконавцю або надати вмотивовану відмову від підписання актів. Якщо протягом 2 робочих днів замовник не підпише акти виконаних робіт або не надішле обґрунтовану відмову у підписанні даних актів послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі (пункт 5.5 договору);

- у випадку невиконання п.5.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен календарний день прострочення платежу (пункт 6.4. договору);

- сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та строк позовної давності щодо таких зобов'язань продовжується протягом 3 років невиконання зобов'язань (пункт 6.7 договору);

- даний договір укладений на строк до 18 листопада 2014, та набирає чинності з моменту його підписання. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другою сторони за один місяць до бажаної дати розірвання в письмовій формі. Ця умова не поширюється на п.4.1.10 договору (пункт 8.1 договору);

- якщо сторони попередньо за 1 календарний місяць до закінчення строку даного договору не надішлють письмове підтвердження про розірвання даного договору то даний договір вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах (пункт 8.2 договору).

За таких обставин, між позивачем і відповідачем існують зобов'язальні майново-господарські зобов'язання, підставою виникнення яких є укладений між ними 18.08.2014 Договір № 18/08/14 про надання юридичних послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На відміну від договорів про надання послуг, договори підряду мають конкретний певний результат, виражений в об'єктивному світі, заради отримання якого укладається даний вид договорів.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом Договір від 18.08.2014 № 18/08/14, укладений між сторонами, є змішаним договором - надання послуг (представництво інтересів замовника в суді тощо) з окремими елементами договору підряду (складання необхідних процесуальних документів).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язки позивача належним чином виконувати роботи (послуги) передбачені п.2.5 договору, що в свою чергу породжує обов'язок відповідача прийняти зазначені роботи (послуги) та оплатити за них встановлену договором вартість - 1 календарний місяць надання юридичних послуг визначатиметься актом виконаних робіт та/або додатковими угодами до даного договору, але не може становити менше 6 000,00 грн..

Так, позивач твердить, що протягом червня-листопада 2015, належним чином виконував умови вищезазначеного договору та щомісяця передавав акти виконаних робіт (послуг) представнику відповідача ОСОБА_3 (штатний юрисконсульт відповідача у вищевказаний період), який передавав вказані акти виконаних робіт керівництву на підпис, на підтвердження чого долучив акти виконаних робіт (послуг) за спірний період, з відміткою про отримання їх ОСОБА_3

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відповідно до умов договору оплата юридичних послуг пов'язана з фактом їх надання, проте позивачем у спірному періоді юридичні послуги не надавалися, а відтак і обов'язок щодо оплати відсутній.

Крім того, в усних поясненнях, наданих в судових засіданнях під час розгляду справи, представник відповідача факт отримання вказаних актів уповноваженим представником ТОВ "Управління капітального будівництва" заперечив та у відзиві на позов вказав, що відмітка про отримання актів виконаних робіт ОСОБА_3 є сфальсифікованою.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що акти виконаних робіт (послуг) передавались представнику ТОВ "Управління капітального будівництва". Жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено повноваження особи, яка розписалась в отриманні актів, на отримання документів чи вчинення будь-яких інших значимих дій від імені відповідача.

Твердження відповідача про сфальсифіковану відмітку отримання актів виконаних робіт ОСОБА_3 також є голослівним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач твердив, що оскільки відповідач у встановлені п.5.5 договору строки акти виконаних робіт (послуг) не підписав, позивач в листопаді 2015 року повторно направив відповідачу акти виконаних робіт (послуг).

Як вбачається з поданої відповідачем копії опису вкладення в цінний лист №0740016915258 від 02.11.2015, ФОП ОСОБА_1 направляв відповідачу акти виконаних робіт (послуг) за червень - жовтень 2015 року.

Факт отримання вказаних актів відповідач не заперечував.

Отримавши поштою від позивача акти виконаних робіт від 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 02.11.2015, відповідач 06.11.2015 надав мотивовану відмову в підписані актів, на підтвердження чого долучив копію листа товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" №208 від 06.11.2015 та докази його направлення позивачу (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копія фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 06.11.2015).

Умовами договору сторони погодили, що не пізніше 5 числа поточного за звітним місяцем виконавець направляє або передає особисто 2 екземпляри акта виконаних робіт за звітний місяць замовнику на погодження та підписання. Замовник протягом 2 робочих днів з дати отримання вищевказаних актів зобов'язаний підписати акти з поверненням одного екземпляру виконавцю або надати вмотивовану відмову від підписання актів. Якщо протягом 2 робочих днів замовник не підпише акти виконаних робіт або не надішле обґрунтовану відмову у підписанні даних актів, послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі (пункт 5.5 договору).

Відтак відповідачем не було пропущено строк для надання вмотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2015.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наведена норма матеріального права пов'язує обов'язок з оплати послуги замовником з обов'язковим наданням йому такої послуги.

Так, суд прийшов до висновку, що передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.04.2014р. у справі № 911/27/25/13-г та у постанові від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г.

В порядку ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, за період червень - жовтень 2015 необхідно встановити факт надання або ненадання юридичних послуг позивачем відповідачу.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що:

- в липні 2015 року позивач надавав юридичні послуги ТОВ "Управління капітального будівництва".

Так, позивач подавав до Окружного адміністративного суду міста Києва письмові заперечення у справі №826/10843/15 на адміністративний позов ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт і про готовність об'єкта до експлуатації, та скасування рішення про реєстрацію права власності, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією вказаних заперечень за підписом позивача з відміткою вхідного штемпеля канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2015.

Також, як вбачається з копії залученого до матеріалів справи журналу судового засідання від 28.07.2015 по справі №826/10843/15, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалась справа за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Реєстраційна служба Вишгородського районного управління юстиції Київської області за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" про зобов'язання вчинити дії, ОСОБА_1 представляв інтереси третьої особи.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Управління капітального будівництва" уповноважило ОСОБА_1 представляти інтереси товариства у всіх установах, організаціях, підприємствах без винятку, органах влади, в судах всіх інстанцій з питань захисту прав та інтересів товариства, вести кримінальні, цивільні, господарські справи, справи про адміністративні правопорушення з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявникові, в органах державної виконавчої служби при виконанні судових постанов і рішень, як стягувача чи боржника, а також при оскарженні дій державних виконавців з усіма правами, наданими законом сторонам у справі, видавши позивачу довіреність №77 від 23.07.2015, яка дійсна до 31.12.2015.

- ФОП ОСОБА_1 надавав юридичні послуги відповідачу і в серпні 2015.

Як вбачається з протоколів судового засідання від 11.08.2015 та 25.08.2015 по справі №911/2679/15 за позовом Вишгородської міської ради до ТОВ "Управління капітального будівництва" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вишгородська районна організація Української спілки ветеранів Афганістану про зобов'язання укласти договір, інтереси відповідача представляв ОСОБА_1, який був присутній в судових засіданнях 11.08.2015 та 25.08.2015.

ТОВ "Управління капітального будівництва" 31.08.2015 видало позивачу довіреність на представництво інтересів №170, яка була дійсна до 31.12.2015 (копія довіреності залучена до матеріалів справи).

- позивач надавав юридичні послуги відповідачу і в вересні 2015 , оскільки як вбачається із залученої до матеріалів справи копії рішення господарського суду Київської області від 08.09.2015 у справі №911/2679/15 за позовом Вишгородської міської ради до ТОВ "Управління капітального будівництва" за участю третьої особи Вишгородської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану про зобов'язання укласти договір, у задоволені позову відмовлено повністю. Інтереси відповідача ТОВ "Управління капітального будівництва " у справі №911/2679/15 представляв ОСОБА_1 за довіреністю №77 від 23.07.2015.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 08.09.2015 по справі №911/2679/15 за позовом Вишгородської міської ради до ТОВ "Управління капітального будівництва" за участю третьої особи Вишгородської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану про зобов'язання укласти договір, інтереси відповідача в даному судовому засіданні представляв ОСОБА_1 за довіреністю №77 від 23.07.2015.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем фактично надавались юридичні послуги відповідачу в липні, серпні, вересні 2015, умовами договору (пункт 5.2) встановлено, що оплата не може бути меншою 6000,00 грн. на місяць, а відтак фактично надані послуги мають бути оплачені у встановленому договором порядку та розмірі (6000,00 грн.(встановлена договором плата за один місяць) *3( кількість неоплачених відповідачем місяців)= 18 000,00 грн.).

Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського кодексу України, які б підтвердили фактичне надання юридичних послуг на виконання умов договору №18/08/14/130 від 18.08.2014 за червень та жовтень 2015 року. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. (6000,00 грн. (встановлена договором плата за 1 місяць, червень)+6000,00 грн. ( за жовтень) боргу за надані юридичні послуги у червні та жовтні 2015 є недоведеною та безпідставною, в зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Щодо надання позивачем юридичних послуг відповідачу в листопаді 2015 судом встановлено наступне.

Акт виконаних робіт (послуг) за листопад 2015 позивач направив відповідачу 01.12.2015, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист №0740101780366 від 01.12.2015 та копією фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2015.

Згідно підпункту 2 пункту 1 Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 "Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 28.01.2014 за №173/24950 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3. Підпунктом 4 пунктом 1 даного наказу визначено, що Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. А пунктом 2 Наказу визначено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Так, суд зазначає, що нормативний строк пересилання рекомендованої письмової кореспонденції з м. Бровари (на ксерокопії конверту з номером поштового відправлення 0740016915258 стоїть відбиток календарного штемпеля поштового відділення м. Бровари) в м. Вишневе (місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) складає 4 дні.

Суду не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу того, що відповідач надав позивачу мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт за листопад 2015 року, а відтак в силу умов пункту 5.5 договору №18/08/14/130 від 18.08.2014 надані послуги в листопаді 2015 вважаються прийнятими.

Згідно зі статтею 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Сторони в умовах договору погодили, що вартість юридичних послуг за 1 календарний місяць буде визначатись актами виконаних робіт та/або додатковими угодами до даного договору, але не може становити менше 6 000,00 грн., в місяць з врахуванням єдиного податку за ставкою 5% (пункт 5.2 договору). Грошова сума вказана в п.5.2 цього договору, перераховується замовником на рахунок виконавця не пізніше 5 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт (пункт 5.3 договору);

Відтак, строк оплати наданих юридичних послуг за липень, серпень, вересень та листопад 2015 є таким, що настав, відповідно вимога позивача про стягнення з ТОВ "Управління капітального будівництва" 36 000,00 грн. основної заборгованості за договором про надання юридичних послуг №18/08/14/130 від 18.08.2014 підлягає задоволенню частково в сумі 24000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов, посилається на п.4.1.11 договору, відповідно до умов якого розірвати цей договір у односторонньому порядку можна у разі затримки замовником оплати наданих послуг понад два місяці та вказує, що відповідач не зважаючи на факт не оплати послуг у строк понад два місяці не розірвав вказаний договір, що на думку відповідача свідчить про ненадання юридичних послуг позивачем та безпідставність позовних вимог.

З приводу чого, суд зазначає, що:

- по-перше, право розірвати договір в односторонньому порядку у разі затримки замовником оплати наданих послуг понад два місяці передбачено пунктом 4.1.10 договору, а не пунктом 4.1.11;

- по-друге, підпункт 4.1.10 міститься в розділі договору , який визначає права виконавця, відтак розірвання договору з вказаних відповідачем підстав є правом виконавця (позивача), а не його обов'язком.

- по-третє, те, що відповідач не скористався свої правом, передбаченим п.4.1.10 на розірвання договору в односторонньому порядку жодним чином не підтверджує і не спростовує факт надання чи ненадання позивачем юридичних послуг відповідачу.

Відтак, вказане посилання відповідача є безпідставним та не обґрунтованим.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" передбачену договором пеню в сумі 17 610,86 грн. за період з 06.07.2015 по 31.12.2016.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інший строк нарахування пені встановлено пунктом 6.7 договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення вконання та строк позовної давності щодо таких зобов'язань продовжується протягом 3 років невиконання зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов від 27.01.2017 твердить, що до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік. Позивач звернувся до суду 13.01.2017, тобто з порушенням позовної давності відносно вимоги про стягнення пені.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатись про порушення права.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Позовна давність обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.11.2014 у справі №6-160цс14.

Так, у відповідача виникло прострочення заборгованості за липень, серпень, вересень та листопад 2015, а тому розраховувати пеню слід по кожному простроченому платежу окремо, з моменту виникнення прострочення по них.

Разом із тим, відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність . Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони договору №18/08/14/130 від 18.08.2014 досягли згоди про збільшення позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і частини першої ст. 259 Цивільного кодексу України, то суду слід керуватися збільшеною позовною давністю, установленою сторонами в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24.02.2016 у справі №6-1824цс15.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені, не є пропущеним.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених в пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Разом з тим, представлений позивачем розрахунок пені є невірним і підлягає перерахуванню судом, оскільки:

по-перше всупереч п.5.2 та п.5.5 договору позивач починає обраховувати заборгованість на наступний день (шостого числа) за останнім днем поточного за звітним місяцем (5 число),в який позивач за умовами договору зобов'язався надати відповідачу акти виконаних робіт (послуг);

по-друге, нараховує пеню на заборгованість за червень та жовтень 2015, однак суд встановив безпідставність вимог з оплати послуг у вказані періоди з огляду на відсутність доказів фактичного їх надання;

При здійснені судом розрахунку заборгованості відповідача за липень, серпень, вересень, кінцевими датами в обрахунках суд вважатиме, дати вказані позивачем в позовній заяві, оскільки приймаючи рішення суд не в праві виходити за межі заявленого позивачем періоду.

Суд здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені на заборгованість за липень, серпень, вересень 2015 року встановив, що станом на 31.12.2016 належна до стягнення з відповідача пеня складає 7 489,86 грн.

Позивач заявив до стягнення 17 610,86 грн. пені, відтак вказана вимога підлягає задоволенню частково.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" 1385,26 грн. 3 % річних та 4 973,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, представлений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є невірним і підлягає перерахуванню судом. Відтак, суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за за липень, серпень, вересень 2015 року встановив, що станом на 31.12.2016 належні до стягнення з відповідача 3% річних складають 613,98 грн. та інфляційні втрати складають 2 366,64 грн.

Позивач заявив до стягнення 1385,26 грн. 3% річних та 4 973,00 грн. інфляційних втрат, відтак вказані вимоги підлягають задоволенню частково.

З огляду на вище наведене, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" на користь позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 34 470,48 грн. заборгованості, яка складається з : 24 000,00 основної заборгованості, 7 489,86 грн. пені, 613,98 грн.3% річних та 2 366,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат зі сплати судового збору суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управління капітального будівництва" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Лесі Українки, будинок 33-А, ідентифікаційний код 33661417)

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень нуль копійок) основного боргу,

2 366,64 грн. (дві тисячі триста шістдесят шість гривень шістдесят чотири копійки) інфляційних втрат,

613,98 грн. (шістсот тринадцять гривень дев'яносто вісім копійок) 3% річних,

7 489,86 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят шість копійок) пені,

1 188,11 грн. (одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень одинадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.04.2017

Суддя О.В. Конюх

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення13.03.2017
Оприлюднено18.04.2017
Номер документу65912894
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/20/17

Рішення від 13.03.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

Ухвала від 13.01.2017

Господарське

Господарський суд Київської області

Конюх О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні