Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/4274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/4274/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм доТовариства з обмеженою відповідальністю Лукар Груп проСтягнення попередньої оплати 30 000, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Власенко О.С. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм (далі - позивач, ТОВ БІК Прима Терм ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лукар Груп (далі - відповідач, ТОВ Лукар Груп ) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 30 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, після здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 30 000, 00 грн. обумовлений товар не поставив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 р. порушено провадження у справі № 910/4274/17 та призначено її до розгляду на 05.04.2017 р.

У судовому засіданні 05.04.2017 року представник позивача наполягав на заявленому позові та 03.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду надав додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а тому відмовив у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.04.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-Інжинірингова компанія Прима Терм є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є будівництво житлових і не житлових будівель.

На початку липня 2016 року позивач здійснював пошук необхідних для господарської діяльності металевих контейнерів.

12.07.2016 року ТОВ БІК Прима Терм а сайті http://olx.ua знайшов оголошення про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю Лукар Груп металевих контейнерів.

У розміщеному на сайті http://olx.ua повідомленні містились відомості про засоби зв'язку із постачальником (відповідачем), а саме адреса електронної пошти tov-lu@.ua та номер телефону 068 811 94 30.

12.07.2016 року позивачем було направлено на адресу електронної пошти відповідача електронний лист-повідомлення, у якому позивач виконав замовлення на поставку товару - 4 металевих контейнери.

12.07.2016 року на електронну пошту позивача надійшов електронний лист-повідомлення відповідача, у якому йшлося про готовність до реалізації необхідного позивачеві товару на умовах проведення позивачем попередньої оплати у розмірі 50% від загальної вартості контейнерів.

В той же час,у зазначеному листі повідомленні було наявне вкладення - Копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13.07.2016 року на електронну пошту позивача надійшло ще одне повідомлення від відповідача разом з Рахунком на оплату № 71-000043098 від 12.07.2016 року на загальну суму 60 000, 00 грн.

14.07.2016 року позивач в якості попередньої оплати за 4 металевих контейнери відповідно до рахунку № 71-000043098 від 12.07.2016 року перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 30 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 5 000, 00 грн.

Однак, як зазначає позивач, після проведення попередньо оплати, відповідач у визначені строки товар не передав.

Зважаючи на односторонню відмову відповідача від поставки товару, позивач 21.07.2016 року звернувся із листом вих. № 10-01/2107 в якому просив повернути суму попередньої оплати 30 000, 00 грн. Проте, відповідач таку вимогу залишив без відповіді, а сплачені кошти не повернув.

Спір у справі, відповідно до доводів позивача, виник у зв'язку із ухиленням відповідача від виконання його зобов'язань щодо поставки товару.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України - купівля - продаж.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки між сторонами укладено договір поставки, тоді до правовідносин сторін підлягають до застосування наступні норми права.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було оплачено 50% вартості товару у формі передоплати у розмірі 30 000, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 19350 від 14.07.2016 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима Терм".

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лукар Груп (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 55, літ. А, Н/П 2, код ЄДРПОУ 39822859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інжинірингова компанія Прима Терм (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 32977678) попередню оплату у розмірі 30 000, 00 грн. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко