Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/2535/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2017Справа №910/2535/17 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ-Інжиніринг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тройберг» простягнення 38  170,70 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ-Інжиніринг» (надалі – ТОВ «ПБФ-Інжиніринг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тройберг» (надалі – ТОВ «Компанія «Тройберг») про стягнення 38  170,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем оплачено вартість товару згідно виставленого рахунку №СФ-0001220 від 23.06.2015 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31  703,20 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1  487,88 грн. та інфляційних у розмірі 4  979,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.03.2017 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2017 р. розгляд справи відкладено до 05.04.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. В судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярії суду подав витребувані судом докази, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042009559. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому содовому засіданні пояснення представника позивача, повно та всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 23.06.2015 р. ТОВ «Компанія «Тройберг» було виставлено позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0001220 від 23.06.2015 р. на оплату товару на загальну суму 33  703,20 грн., а 03.07.2015 р. та 23.07.2015 р. ТОВ «ПБФ-Інжиніринг» було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався. Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку фактури та оплатою такого рахунку), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Листом №031 від 09.06.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою  повернути сплачені грошові кошти у зв'язку з не поставкою оплаченого товару. Відповідачем частково було повернуто на користь позивача суму передоплати у розмірі 2  000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 31  703,20 грн. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару у розмірі 33  703,20 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Листом №24/07-2 від 24.07.2015 р. позивач звернувся з вимогою поставити оплачений товар або повернути сплачені грошові кошти у розмірі 33  703,20 грн. Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено факту здійснення поставки оплаченого товару на суму 33  703,20 грн. на користь позивача. Листом №031 від 09.06.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою  повернути сплачені грошові кошти у зв'язку з не поставкою оплаченого товару. Відповідачем частково було повернуто на користь позивача передоплату у розмірі  2  000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 31  703,20 грн., а строк його виконання настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 31  703,20 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ «Компанія «Тройберг» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ПБФ-Інжиніринг» про стягнення з ТОВ «Компанія «Тройберг» заборгованості у розмірі 31  703,20 грн. є правомірними та обґрунтованими. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1  487,88 грн. та інфляційних у розмірі 4  979,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховані станом на 14.02.2017 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі №3-295гс16. До того ж, у постанові №6-49цс12 від 06.06.2012 р. Верховний Суд України вказав, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З огляду на встановлення судом обов'язку відповідача повернути суму отриманої від позивача передоплати за непоставлений товар, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1  487,88 грн. та інфляційних у розмірі 4  979,62 грн. є такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Компанія «Тройберг» на користь ТОВ «ПБФ-Інжиніринг» заборгованості у розмірі 31  703,20 грн., 3% річних у розмірі 1  487,88 грн. та інфляційних у розмірі 4  979,62 грн. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ-Інжиніринг» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тройберг» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, оф. 3/18; ідентифікаційний код 38865870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ-Інжиніринг» (02660, м. Київ, вул. Воскресенська, 2-А; ідентифікаційний код 39000647) заборгованість у розмірі 31 703 (тридцять одна тисяча сімсот три) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 1 487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 88 коп., інфляційні у розмірі 4 979 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.  Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 10.04.2017 р. Суддя                                                                                                               В.П. Босий