Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/24345/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.04.2017Справа №910/24345/16 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Магазин №904» про                    стягнення 6640 грн. Суддя  Маринченко Я.В. Представники сторін: від позивача                         –     не з'явився; від відповідача           –     не з'явився. ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Магазин №904» про стягнення вартості орендованого майна Договором суборенди майна №18940-5642 від 11.11.2011 в розмірі 6640 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, передав відповідачеві в оренду обладнання (холодильник) для розміщення останнього за адресою: м. Київ, вул. Рубежівська, буд. 43-А, під розміщення та реалізацію продукції ПАТ «Оболонь». В подальшому, в ході проведення перевірки цільового використання орендованого майна позивачем було складено Акт відповідно до якого встановлено, що Холодильник Інтер-550 «Прозора», заводський номер 42011, інвентарний номер 71708, вартістю 4640 грн., за адресою: м. Київ, вул. Рубежівська, буд. 43-А, відсутній, що є порушенням умов Договору. Позивач звертався до відповідача із повідомленням (претензією) про припинення дії договору та вимогою повернути передане в оренду майно або компенсування його вартості. Проте відповідач жодних дій щодо повернення зазначеного майна або компенсації його вартості не вчинив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на свою користь 4640 грн. вартості орендованого обладнання. Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивач на підставі п.6.7 Договору нарахував до стягнення з відповідача штраф в розмірі 2000 грн. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін. Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 11.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Магазин №904» (відповідач, суборендар) укладено Договір суборенди майна №18940-5642, відповідно до умов якого орендар передає суборендареві у строкове платне користування (оперативну суборенду), а суборендар приймає торгово-рекламне обладнання (майно), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату (п.1.1 Договору). Згідно з п.1.2 Договору, перелік, модель, заводський номер (за наявності), рік виробництва майна, місцезнаходження, вартість та кількість майна зазначаються в наступній таблиці: Холодильник Інтер-550 «Прозора»; заводський номер 42011; інвентарний номер 71708; вартістю 3866,67 грн. без ПДВ, місцезнаходження майна: м. Київ, вул. Рубежівська, буд. 43-А. Пунктом 1.3 Договору визначено, що суборендар повідомлений, що право власності на майно належить ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське». У випадку припинення дії договору оренди майна, укладеного між власником та орендарем, суборендар зобов'язується повернути майно власнику протягом 10 робочих днів з дати направлення власником суборендарю такої вимоги або, за умови наявності відповідної вимоги від власника, суборендар зобов'язується переукласти аналогічний договір суборенди з іншим орендарем майна. Факт передачі майна в суборенду підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Акт прийому-передачі майна в суборенду є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акту прийому-передачі майна в суборенду лежить на орендарі (п.2.2 Договору). Згідно з п.2.4 Договору, факт повернення майна із суборенди підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюються печатками сторін і власника. Акт прийому-передачі майна із суборенди є невід'ємною частиною цього договору. Обов'язок підготовки акта прийому-передачі майна із суборенди лежить на суборендарі. За змістом п.2.7 договору представники орендаря та власника мають право здійснювати необмежений контроль за використанням суборендарем майна як шляхом безпосередньої перевірки порядку експлуатації суборендарем майна і проведення інвентаризації, так і шляхом направлення суборендарю відповідних запитів з вимогою про надання інформації і документів, підтверджуючих поточний стан майна та порядок його використання. Відповідно до п.5.1.12 Договору, суборендар зобов'язується самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження майна. Згідно з п.5.1.13 суборендар зобов'язаний протягом 10 (десяти робочих днів після закінчення дії договору (в тому числі достроково) повернути майно орендарю (а в разі отримання відповідної вимоги - власнику) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу. Суборендар зобов'язаний не змінювати місцезнаходження майна, яке вказано в п.1.2 даного договору (або специфікації) без письмового погодження такого переміщення з орендарем та власником (п.5.1.18 Договору). Пунктом 6.2 Договору визначено, що у випадку втрати (повного знищення) суборендарем майна (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні майна у відповідності з п.2.3 даного договору суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю (або за письмовою вимогою безпосередньо власнику) вартість майна вказану в п.1.2 даного договору (або в специфікації), із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами та власником. За умовами п.6.7 Договору, у випадку невиконання суборендарем зобов'язань передбачених п.п.5.1.5, 5.1.17 та 5.1.18 даного договору, суборендар сплачує орендарю або власнику штраф за кожен окремий випадок в розмірі 2000 грн. Належним підтвердженням таких фактів буде акт складений за участю орендаря або власника та суборендаря, а у випадку ухилення суборендаря від підписання акту – одностороннім актом орендаря або власника з відповідною відміткою. Відповідно до п.7.1 Договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, погодження власником. Пунктом 7.2 Договору визначено, що даний договір укладається терміном на 1 календарний рік, якщо інше не випливатиме з тексту цього договору або чинного законодавства України. За змістом п. 7.3 договору якщо суборендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії договору, то, за відсутності письмових заперечень сторін або власника, заявлених не пізніше 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, то строк даного договору продовжується ще на один календарний рік. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 11.11.2011 на виконання умов зазначеного договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування Холодильник Інтер-550 «Прозора»; заводський номер 42011; інвентарний номер 71708; вартістю 3866,67 грн. без ПДВ, що підтверджується Актом прийому-передачі майна від 11.11.2011 який підписано представниками обох сторін. В подальшому, 04.04.2016 комісією по контролю за цільовим використанням переданого в суборенду майна орендаря було проведено перевірку наявності, технічного стану та цільового використання орендованого майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Магазин №904» за адресою: м. Київ, вул. Рубежівська, буд. 43-А та встановлено, що майно, передане в суборенду за узгодженим місцем розташування відсутнє, про що складено відповідний акт. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до орендаря та/або власника для погодження нової адреси місця розташування орендованого майна. Претензією №2 від 14.12.2016 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку та просив відповідача повернути орендоване майно або відшкодувати його вартість в розмірі 4640 грн. з ПДВ. Проте відповідач відповіді на вказану претензію не надав, орендоване майно не повернув. У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України). Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 764 ЦК України встановлено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору. Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. На підставі вказаного, позивач звернувся до відповідача листом №2 від 14.12.2016 щодо дострокового розірвання договору суборенди та повернення майна. Докази направлення зазначеного листа відповідачеві наявні в матеріалах справи. Враховуючи викладене судом встановлено, що Договір суборенди майна №18940-5642 від 11.11.2011 розірвано. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Проте, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачем та відповідачем  не спростовано, майно за договором відповідачем повернуто не було, акт приймання-передачі орендованого майна між сторонами не складено. За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4640 грн. вартості майна, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом 6.7 Договору, у випадку невиконання суборендарем зобов'язань передбачених п.п.5.1.5, 5.1.17 та 5.1.18 даного договору, суборендар сплачує орендарю або власнику штраф за кожен окремий випадок в розмірі 2000 грн. Належним підтвердженням таких фактів буде акт складений за участю орендаря або власника та суборендаря, а у випадку ухилення суборендаря від підписання акту – одностороннім актом орендаря або власника з відповідною відміткою. Таким чином, оскільки, як встановлено судом, відповідачем порушено п.5.1.18 Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів повернення переданого в оренду обладнання або відшкодування вартості останнього. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –    ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Магазин №904» (03142, м. Київ, просп. Вернадського, буд. 59; ідентифікаційний номер 30108330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35; ідентифікаційний код 37317990) 4640 (чотири тисячi шістсот сорок) грн.. вартості неповернутого майна, 2000 (двi тисячi) грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.            Повний текст рішення підписаний 10.04.2017 Суддя                                                                                          Я.В. Маринченко