Рішення

від 06.04.2017 по справі 910/343/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017Справа №910/343/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ісоль

про стягнення 869 056,67 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Герасимик Б.В., довіреність б/н від 16.01.2017

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті до Товариства з обмеженою відповідальністю Ісоль про стягнення 869 056,67 грн., з яких: 818 759,94 грн. основного боргу (30 097,33 грн. боргу по кредиту та процентах за жовтень 2016 року, 34 041,52 грн. боргу по кредиту та процентах за листопад 2016 року, 746 839,44 грн. кредиту, 7 781,65 грн. процентів), 1 350,45 грн. - 3% річних, 48 946,28 грн. збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно кредитного договору № 50012418 від 18.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 (суддя Карабань Я.А.) порушено провадження у справі № 910/167/17 та призначено її до розгляду на 14.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/343/17 на 15 (п'ятнадцять) днів та відкладено розгляд справи на 14.03.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 за № 04-23/848 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ (закінчення повноважень судді Карабань Я.А.), призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 розгляд справи № 910/343/17 призначено на 06.04.2017, зобов'язано позивача надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; обґрунтований розрахунок суми пред'явлених вимог (окремо розрахунок боргу по кредиту та окремо розрахунок боргу по процентах).

Позивач в судовому засіданні 06.04.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 06.04.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду від 14.03.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, корпус 55, літера М , яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.03.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 06.04.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (позивач, компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ісоль (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 50012418 (далі кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору компанія зобов'язується надати позичальнику кредит (далі - кредит) в сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях (далі - сума кредиту).

Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту (далі - додатковий кредит) у сумі, визначеній у кредитному договорі. Надання компанією додаткового кредиту позичальнику погоджується сторонами в кредитному договорі. Якщо сторони не погодили надання додаткового кредиту в кредитному договорі, положення загальних умов кредитування щодо додаткового кредиту до сторін не застосовується.

Умови надання додаткового кредиту передбачено статтею 10 та іншими положеннями цих загальних умов кредитування.

Сторони можуть погодити надання компанією додаткового кредиту на страхування майна або інший вид страхування та передбачати умови його надання у відповідній додатковій угоді до кредитного договору.

За основними умовами кредиту сума кредиту у гривні становить - 1 098 900 грн. 00 коп., строк кредиту - 60 місяців, зі сплатою 19,90% річних, змінна ставка відповідно до ст. 2.3 Загальних умов кредитування, цільове використання кредиту - на придбання автомобілю марки Audi, модель А4 Allroad, кузов №WAUZZZ8K4EA108269, об'єм двигуна 1 984 куб. см., рік випуску 2014.

Сума додаткового кредиту визначена в сумі 366 300,00 грн., строком на 60 місяців, зі зміною процентною, з цільовим призначенням - оплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладений на виконання умов кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору позивачем було видано відповідачу кредитні кошти в загальному у розмірі 1 465 200,00 грн.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому має сплатити наявну заборгованість в розмірі 818 759,94 грн. основного боргу (30 097,33 грн. боргу по кредиту та процентах за жовтень 2016 року, 34 041,52 грн. боргу по кредиту та процентах за листопад 2016 року, 746 839,44 грн. кредиту, 7 781,65 грн. процентів). Також позивачем нараховані 3% річних в сумі 1 350,45 грн. та понесено збитки в розмірі 48 946,28 грн. у вигляді витрат на правову допомогу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.3.1 договору розмір платежів, що підлягаю сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначається в українських гривнях на день укладання кредитного договору та зазначається у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривнях.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (п. 1.4.1 кредитного договору)

Згідно з п. 1.4.2 кредитного договору до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіків погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за відповідним рахунком. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електродною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено дострокове повернення на вимогу компанії. Так сторони погодились, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку

3.2.1 порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з поверненням кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Графіком погашення кредиту до кредитного договору сторони узгодили строк погашення кредиту до 15.09.2019.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про заставу предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Як свідчать матеріали справи в забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 29.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ісоль (заставодавець) було укладено договір застави товарів в обороті № 50012418 (далі - договір застави), згідно з п. 1.1. якого, заставодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, щодо до кредитного договору № 50012418 від 18.09.2014, передає в заставу майно (далі - предмет застави), а саме товари в обороті, яким є: автомобіль марки Audi, модель А4 Allroad, номер шасі (кузова, рами) №WAUZZZ8K4EA108269, об'єм двигуна 1 984 куб. см., рік випуску 2014, кольору коричневого.

З квітня 2015 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів в повернення кредиту та додаткового кредиту, та станом на 17.06.2015 утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 107 863,04 грн. (складалася із заборгованості зі сплати щомісячних платежів в повернення кредиту за квітень, травень та червень 2015 року, а також із штрафних санкцій за порушення умов договору).

Відповідачем доказів на підтвердження сплати заборгованості по оплаті чергових платежів за кредитним договором за квітень, травень та червень 2015 року, що стало підставою для направлення позивачем повідомлення про дострокове повернення кредитів, не подано.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Тобто, у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.

Позивач 22.06.2015, згідно умов п. 3.2 кредитного договору, надіслав на адресу відповідача вимогу № 50012418 від 17.06.2015 про дострокове повернення кредиту та заборгованості у загальному розмірі 1 101 533,10 грн., яка була отримана відповідачем 25.06.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0430600700523.

Пунктом 3.3 кредитного договору сторонами передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню, протягом 5 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

Отже, відповідач мав виконати грошові зобов'язання за вимогою позивача в строк до 30.06.2015 включно.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2.1.1 договору застави у разі не виконання відповідачем зобов'язань за договором, зазначеним в п. 1.3 цього договору, позивач має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом встановлено, що позичальником свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у позивача виникло право звернути стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

09.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис № 1567 щодо звернення стягнення на предмет застави (автомобіль марки Audi, модель А4 Allroad, тип транспортного засобу - загальний легковий універсал - В, номер шасі (кузова, рами) №WAUZZZ8K4EA108269, рік випуску 2014, колір - коричневий, реєстраційний номер - АА3043ОК) з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором № 50012418 від 18.09.2014.

18.09.2015 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва відкрито виконавче провадження щодо примусового звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1567 від 09.09.2015.

За результатами здійснення виконавчого провадження предмет застави було розшукано та вилучено у боржника 20.10.2015, що підтверджується актом опису арешту майна.

В подальшому майно було реалізоване в порядку, передбаченому чинним законодавством та 08.11.2016 на рахунок позивача було перераховано 707 818,18 грн.

Позивач зазначає, що вказана вище сума коштів, була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином:

1) 107 863,04 грн. - протермінована заборгованість відповідача зі сплати щомісячних платежів в повернення кредиту за період з квітня по червень 2015 року, з урахуванням штрафів та пені станом на дату вимоги - 17.06.2015.

2) 530 024,37 грн. - кошти в повернення кредиту та процентів за його користування за період з липня 2015 року по жовтень 2016 року (частково).

3) 69 930,77 грн. - інші витрати позивача, понесені ним у зв'язку із необхідністю залучення спеціальних організацій з метою сприяння заборгованості, вчинення виконавчого напису нотаріуса, супроводження виконавчого провадження та вилучення предмета застави.

Матеріали справи свідчать, що коштів отриманих в результаті звернення стягнення на предмет застави, не вистачило для повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором та у відповідача наявна заборгованість за договором у розмірі 818 759,94 грн., з яких 30 097,33 грн. боргу по кредиту та процентах за жовтень 2016 року, 34 041,52 грн. боргу по кредиту та процентах за листопад 2016 року, 746 839,44 грн. кредиту, 7 781,65 грн. процентів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 097,33 грн. боргу по кредиту та процентах за жовтень 2016 року, 34 041,52 грн. боргу по кредиту та процентах за листопад 2016 року, 746 839,44 грн. кредиту, 7 781,65 грн. процентів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті кредиту та процентів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1 350,45 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 350,45 грн. - 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 48 946,28 грн. збитків у вигляді витрат на юридичні послуги (звернення стягнення на предмет застави, супроводження виконавчого провадження та представництво інтересів в суді).

В матеріалах справи наявний укладений між позивачем та ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі (агентство) договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 (далі - договір).

Згідно з п. 2.1. договору замовник доручає, а агентство приймає на себе зобов'язання надати замовнику юридичні консультаційні послуги відповідно до умов договору, а замовник - прийняти та оплатити їх.

Пунктом 3.5 договору визначено, що в ході надання юридично-консультаційних послуг агентство: 3.5.1. здійснює заходи зі стягнення заборгованості боржника перед замовником в добровільному порядку. 3.5.2. у випадку не повернення (у повному обсязі або частково) боржником замовнику заборгованості у добровільному порядку відповідно до п. 3.5.1., агентство, після письмового погодження із замовником, організовує оформлення нотаріусом виконавчого напису на договорі застави або ініціює судовий процес та представляє інтереси замовника з метою стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, в тому числі за рахунок заставленого майна, іншого майна боржника та інше відповідно до п.п. 3.5.2.1., 3.5.3., 3.5.4., 3.5.5., 3.5.6. договору.

Згідно акту наданих послуг № 382 від 09.11.2016 загальна вартість наданих юридично-консультаційних послуг відносно ТОВ Ісоль згідно з п. 6.1.2.2. договору складає 42 946,28 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 7 157,71 грн. Платіжним дорученням № 50010735 від 11.11.2016 підтверджується оплата послуг за договором на суму 42 946,28 грн.

Також в матеріалах справи наявний укладений між позивачем та ТОВ Юридична фірма Вернер і Партнери (виконавець) договір про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15.10.2010, згідно якого виконавець здійснює надання юридичних послуг замовнику, види та обсяг яких визначається шляхом підписання додаткових угод. Додатковою угодою № 224 від 10.08.2015 обумовлено надання юридичних послуг, що полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях.

На підтвердження здійснених позивачем витрат про надання юридичних послуг за договором № 24/2010 від 15.10.2010 надано копію акта № 1917 від 22.12.2016 та платіжне доручення № 50011354 від 27.12.2016 на суму 6 000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач здійснив оплату витрат на юридичні послуги в загальному розмірі 48 946,28 грн.

Згідно з п. 8.5 кредитного договору збитки. заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що понесені позивачем витрати в розмірі 48 946,28 грн. мали місце саме внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором.

Отже, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 946,28 грн. збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ісоль (003680, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, корпус 55, літера М , код ЄДРПОУ 36619771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 36422974) 30 097 (тридцять тисяч дев'яносто сім) грн. 33 коп. боргу по кредиту та процентах за жовтень 2016 року, 34 041 (тридцять чотири тисячі сорок одна) грн. 52 коп. боргу по кредиту та процентах за листопад 2016 року, 746 839 (сімсот сорок шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 44 коп. кредиту, 7 781 (сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 65 коп. процентів, 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 45 коп. - 3% річних, 48 946 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 28 коп. збитків у вигляді витрат на юридичні послуги, 13 035 (тринадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.04.2017.

Суддя В.В.Сівакова