Рішення

від 27.03.2017 по справі 910/106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №910/106/17

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Неопласт Делюкс

про усунення перешкод у користуванні майном.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (представники за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України заяви про зміну предмету позову від 03.02.2017, у якій Позивач просить суд:

1) усунути перешкоди Позивачу у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2 шляхом:

- вселення Позивача до нежитлового приміщення площею 46,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2, орендованого за договором оренди нежитлового приміщення, укладеного 15 травня 2013 року із Відповідачем та

- забезпечення Позивачу безперешкодного доступу і користування нежитловим приміщенням площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2, орендованим за договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 15 травня 2013 року із Відповідачем;

2) зобов'язати Відповідача забезпечити безперешкодне використання Позивачем нежитлового приміщення площею 46,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2, орендованого Позивачем за договором оренди нежитлового приміщення, укладеного 15 травня 2013 року із Відповідачем.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, і також враховуючи закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку розгляду спору відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Клопотання Позивача про огляд доказів (слідів злому та заміни замків приміщення) у місці їх знаходження судом відхилено, оскільки за приписами ст. 39 ГПК України, суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів, натомість у даному випадку Позивачем було надано суду документальне, не заперечене та не спростоване Відповідачем, підтвердження злому та заміни замків приміщення, відтак необхідність їх додаткового огляду у по місцезнаходженню не доведена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між Позивачем, як орендарем, та Відповідачем, як орендодавцем, Договору від 15.05.2013 (далі - Договір, Договір оренди), в оренду Відповідачу за актом приймання-передачі від 15.05.2013 було передано приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 46,6 кв.м., на напівпідвальному поверсі (далі - Приміщення) з метою розміщення перукарні.

Строк дії Договору сторонами було встановлено - 33 місяці з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі, тобто до 15.02.2016 (3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору орендар, який належно виконує свої обов'язки за даним договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Аналогічне передбачено ст. 777 ЦК України та ст. 285 ГК України.

Відповідно до ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України також передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, у даному випадку, Договір та ст. 284 ГК України і ст. 764 ЦК України передбачають два різних випадки можливості продовження строку дії Договору. Так, з умов п. 3.2 Договору випливає, що якщо на приміщення претендує інша особа, то орендар, який належним чином виконував умови Договору, має переважне право на укладення нового договору оренди на це ж приміщення перед іншою особою, а ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК натомість встановлюють, що якщо інший претендент на оренду приміщення відсутній, то укладення нового договору на новий строк не вимагається, натомість попередній договір оренди вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

У матеріалах справи відсутні докази, що у Відповідача був інший претендент на укладення договору оренди на Приміщення, окрім Позивача, відтак у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 284 ЦК України, та враховуючи відсутність у справі доказів, що будь-яка зі сторін Договору подавала заяву про припинення або зміну його умов, Договір є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Проте із наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем доказів і пояснень вбачається, що Позивачу було обмежено доступ у приміщення.

Зокрема, залученими до матеріалів справи актами, складеними у період з 20.09.2016 по 28.01.2017, за підписами Позивача та його уповноважених осіб зафіксовано виявлені ними сліди зламу та заміни замків на вхідних дверях Приміщення, а також, що ключі Позивача до Приміщення вже не підходять, і що рекламні банери Позивача зірвані та відсутні, та натомість наявні вивіски розташованого у приміщенні іншого магазину (а не перукарні Позивача), у зв'язку з чим Позивач не має права потрапити у приміщення та використовувати його.

З приводу зламу замків, відсутності банерів та доступу у приміщення Позивач заявою від 18.10.2016 звертався до поліції, та за наслідками оскарження ним дій слідчого, останнього було зобов'язано внести до ЄРД досудових розслідувань відповідні відомості про наявність розслідування на підставі заяви Позивача про кримінальне правопорушення. Результати розслідування у матеріалах справи на даний час відсутні.

У відповідь на адвокатський запит до фірми, яка надавала Позивачу послуги охорони Приміщення, було отримано відповідь, що охоронна фірма припинила договори з Позивачем на підставі поданої Відповідачем до цієї фірми заяви, що договір оренди з Позивачем закінчився, тому останній не має законного права перебувати в Приміщенні, натомість Відповідач має намір використовувати Приміщення для власних потреб.

Натомість, як убачається з залучених до справи договору купівлі-продажу від 06.06.2008 та відповіді БТІ, право власності на Приміщення було на підставі вказаного договору зареєстровано за Позивачем.

Залученими до матеріалів справи актами приймання-передачі, які підписані обома сторонами, підтверджується фактичне надання Відповідачем та отримання Позивачем послуг оренди Приміщення по Договору. При цьому, судом враховано відсутність у матеріалах справи доказів укладення іншого договору між сторонами, відтак, суд дійшов висновку, що всі надані акти стосуються саме правовідносин по Договору.

Щодо зазначення у актах різних сум орендної плати та виправлення їх рукописним способом Позивачем, то судом оцінка правовідносинам сторін у частині питання сплати орендної плати не надається, так як питання її нарахування і стягнення не є предметом даного спору та заявлених позовних вимог.

Судом також указані акти, у яких зазначено більшу, ніж обумовлена Договором, орендну плату, не розцінюються як заява Відповідача про зміну умов Договору у частині розміру орендної плати, оскільки акти не є вказаною заявою ані за змістом, ані за формою, та оскільки, навіть враховуючи незгоду Позивача зі збільшенням орендної плати, Відповідач продовжував надавати йому послуги оренди.

При цьому, судом враховано, що з наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем пояснень вбачається, що усі акти, у яких вказано більшу суму орендної плати, ніж встановлена Договором, були надані Відповідачем Позивачу значно пізніше, ніж до закінчення строку дії Договору та пізніше, ніж понад місяць від закінчення строку його дії.

Відтак, зазначенням у актах нових сум орендної плати Відповідач фактично надавав Позивачу оферти щодо зміни умов Договору у цій частині, але при цьому не висловлював заперечень проти продовження користування Позивачем орендованим приміщенням, оскільки приймав орендну плату, що надходила від Позивача (докази її не повернення у справі відсутні) та не заявляв, що у випадку незгоди з новою орендною платою Договір буде припинено, і продовжував надавати послуги оренди (користування Приміщенням) до 20.09.2016 (дата першого акта про не допуск).

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За умовами договору (п. 5.1) Відповідач зобов'язався забезпечувати безперешкодне використання Позивачем Приміщення на умовах Договору.

За приписами ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України (глава 29 цього Кодексу) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вищеописаними наданими Позивачем та не спростованими Відповідачем доказами доведено, що Відповідачем не виконано умови Договору - не забезпечено безперешкодне використання Позивачем Приміщення на умовах Договору, чим фактично чиняться перешкоди у законному користуванні орендованим майном, тому суд вбачає підстави для задоволення позову у частині усунення перешкод Позивачу у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2 шляхом забезпечення Позивачу безперешкодного доступу і користування нежитловим приміщенням площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2, орендованим за договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 15 травня 2013 року із Відповідачем.

Щодо вимоги про вселення Позивача у приміщення, то суд у даній частині у позові відмовляє, оскільки нормами ЦК України захист права особи на користування приміщенням шляхом примусового вселення передбачено тільки щодо фізичних осіб та житла, натомість у даному випадку захист речових прав (права оренди) на чуже майно для фізичної особи - підприємця, як суб'єкта господарювання, законодавець передбачив у вигляді вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, та у цій частині судом і було задоволено позов.

У задоволенні вимоги позову про зобов'язання Відповідача забезпечити безперешкодне використання Позивачем Приміщення суд відмовляє, оскільки право Позивача на забезпечення Позивачу безперешкодного доступу і користування (до якого входить і використання ) Приміщенням вже було захищено судом шляхом задоволення частини першої позовної вимог (що викладено вище), та заявляючи вимогу про зобов'язання Відповідача забезпечити безперешкодне використання Позивачем Приміщенням, Позивач фактично дублює уже задоволену позовну вимогу та заявляє вимогу про повторний захист вже захищеного судом права.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог (судом задоволено половину першої немайнової вимоги, тобто ? позову).

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Усунути перешкоди Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2 шляхом забезпечення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) безперешкодного доступу і користування нежитловим приміщенням площею 46,6 кв.м., розташованим по АДРЕСА_2, орендованим за договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 15 травня 2013 року із Товариства з обмеженою відповідальністю Неопласт Делюкс (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, літера А, офіс 59; ідентифікаційний код 35032680).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Неопласт Делюкс (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10, літера А, офіс 59; ідентифікаційний код 35032680) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. судового збору.

Видати накази.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017

Суддя Сташків Р.Б.